Рішення

від 31.08.2023 по справі 420/13721/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13721/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «АГЕНТ» до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2023/000079/1 від 05.06.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2023/000616, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «АГЕНТ», до відповідача, Одеської митниці Державної митної служби України, в якій позивач просить:

(1). Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної митної служби України № UA500080/2023/000079/1 від 05.06.2023.

(2). Визнати противоправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної митної служби України № UA500080/2023/000616.

ІІ. Аргументи сторін.

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач зазначає, що при здійсненні митного оформлення товару, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною Контракту подав повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного частиною другою статті 53 Митного кодексу України. На підставі цих документів митний орган мав змогу в повній мірі здійснити перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товару, жодних недоліків щодо числового визначення заявленої митної вартості товару чи розрахунку митної вартості останні не містили.

Таким чином, позивач звертає увагу, що надані ним документи підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору). При цьому, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору не спростовано митним органом, а його посилання на ненадання всіх необхідних первинних документів, наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження.

При цьому, саме лише зазначення у оскаржуваному рішенні про визначення митної вартості оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості з використанням способів, які є сумісними з принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), ґрунтуючись на раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, митне оформлення яких вже здійснено - не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості.

(б) Позиція відповідача

03.07.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якомі він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник звернув увагу, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з (МД) № 23UA500080004113U7 від 05.06.2023 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

При цьому, у рішенні про коригування митної вартості № UA500080/2023/000079/1 від 05.06.2023 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Таким чином, відповідач під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500080/2023/000079/1 від 05.06.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2023/000616 діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

(в) Відповідь на відзив

11.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він наголосив, що аргументи відповідача, які викладені в графі 33 оскаржуваного рішення не є обґрунтованими та достатніми, адже позивач заявив повні та достовірні відомості щодо митної вартості товару, а тому просить задовольнити адміністративним позов у повному обсязі.

ІІІ. Процедура та рух справи

19.06.2023 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

27.05.2021 між позивачем (покупець) та компанією «Hermes International Shipping» LLC (продавець) укладений Контракт поставки транспортних засобів (бувшіх у використанні) № 2705/21, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, погоджених сторонами в цьому Контракті, продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві належний йому на праві власності транспортний засіб, а покупець зобов`язується прийняти транспортний засіб і оплатити його вартість.

05.06.2023 в межах вказаного Контракту, у зв`язку з імпортуванням на митну територію України товару, а саме: « 1. Легковий автомобіль, з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем), такий що використовувся 1 шт., торговельної марки KIA, моделі MOHAVE, кузов НОМЕР_1 , номер шасі нема даних, номер двигуна нама даних, тип двигуна Дизельний об`єм двигуна 2959 см3, колісна формула 4х4, тип кузова універсал, календарний рік виготовлення 11/2020, модельний рік 2021 р., загальна кількість місць, включаючи водія 7. КТЗ має пошкодження: Наявні сліди експлуатації. Окремі дефекти ЛФП. Забруднення салону. Виробник КІА MOTOR CORPORATION Країна походження - Корея» декларант звернувся до відповідача із митною декларацією № 23UA500080004142U1.

Разом із вказаною декларацію на підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товарів декларант подав:

- контракт на поставку транспортних засобів № 2705/21 від 27.05.2021;

- додаткову угоду № 3 від 05.08.2022;

- рахунок-фактуру (інвойс, Invoice) № 0569 від 14.03.2023;

- міжнародну транспортну накладну - коносамент (Multimodal transport Bill of lading) №EGLV041300015940-1 від 28.03.2023;

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 300504 від 30.05.2023;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 1109-202302-012703 від 23.02.2023 (технічний паспорт, title);

- довідку № 199-05 про технічні характеристики транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України від 02.06.2023, видану ТОВ «Фаст Драйв»;

- довідку № 26/052023-83 від 26.05.2023, видану ТОВ «Тримакс-Авто».

05.06.2023 відповідав виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2023/000079/1, у п.33 якого зазначено:

1) в графі «Freight Charges» коносамента зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAID AS ARRANGED» , тобто - «передплата фрахту за домовленістю», а згідно інвойсу, де зазначені умови поставки CPT (UA) Чорноморськ (згідно Правил Інкотермс - всі витрати на перевезення оплачені продавцем до м.Чорноморськ). Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності зазначених у документах складових митної вартості, і зокрема витрат на доставку до кордону України. Зазначені в п.4.1 контракту умови поставки CFR(UA) не відповідають зазначеним у інвойсі умовам поставки CPT (UA) Чорноморськ. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано;

Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2023/000616.

V. Джерела права та висновки суду

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.

Із матеріалів справи суд встановив, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності.

Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.

Так, щодо посилань відповідача у спірному рішенні на те, що в графі «Freight Charges» коносамента зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAID AS ARRANGED» , тобто - «передплата фрахту за домовленістю», а згідно інвойсу, де зазначені умови поставки CPT (UA) Чорноморськ (згідно Правил Інкотермс - всі витрати на перевезення оплачені продавцем до м.Чорноморськ). Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності зазначених у документах складових митної вартості, і зокрема витрат на доставку до кордону України. Зазначені в п.4.1 контракту умови поставки CFR(UA) не відповідають зазначеним у інвойсі умовам поставки CPT (UA) Чорноморськ, суд зазначає наступне.

Пунктами 3.2, 3.2.1 контракту від 27.05.2021 № 2705/21 передбачено, що загальна ціна Контракту становить суму у відповідності з усіма інвойсами до даного Контракту. Ціна кожного ТЗ вказується у відповідному інвойсі до Контракту. Ціна ТЗ узгоджена Сторонами на умовах відповідного інвойсу.

Згідно п.п.4.1, 4.2 ТЗ за цим Договором передаються у власність Покупця у кількості відповідно до інвойсу до Контракту, на умовах, вказаних у цьому інвойсу, відповідно до "ІНКОТЕРМС" (в редакції 2020 року), Фактичне місце передачі ТЗ (місце поставки): погоджується сторонами в інвойсах.

З викладеного слідує, що умови поставки транспортного засобу визначаються в інвойсі.

Відповідно до інвойсу від 14.03.2023 № 0569 позивачу поставлено легковий автомобіль КІА МОНАVE на умовах поставки СРТ CHORNOMORSK згідно Інкотермс 2020 за ціною 27500 дол. США.

За правилами Інкотермс 2020 термін CPT (англ. Carriage Paid To) (… named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (… назва місця призначення), означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Під словом перевізник розуміється будь-яка організація, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов`язання забезпечити самому чи організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним чи іншим транспортом чи комбінацією цих видів транспорту.

Таким чином, за умовами поставки СРТ витрати на доставку товару покладаються на продавця товару, а не на покупця, та вже включені продавцем до вартості товару.

Окрім цього, суд зауважує, що за змістом ст.134 КТМУ договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Одним із документів, що підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є коносамент.

За положеннями Конвенції Організації Об`єднаних Націй щодо морського перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила) договір морського перевезення означає будь-який договір, відповідно до якого перевізник за сплату фрахту зобов`язується перевезти вантаж морем з одного порту до іншого; однак, договір, що охоплює перевезення морем, а також перевезення будь-яким іншим способом, розглядається як договір морського перевезення для цілей цієї Конвенції лише тією мірою, якою він відноситься до перевезення морем. Коносамент означає документ, що підтверджує договір морського перевезення та приймання або навантаження вантажу перевізником і відповідно до якого перевізник зобов`язується здати вантаж проти цього документа.

Коносамент, в який не включено, як це передбачено підпунктом "k" пункту 1 статті 15, зазначення фрахту чи інша вказівка на те, що фрахт повинен сплачуватись вантажоодержувачем, або не вказаний демередж, що підлягає оплаті вантажоодержувачем, є доказом primafacie того, що ніякого фрахту чи демереджа з нього до сплати не належить.

Подані позивачем до митного оформлення контракт від 27.05.2021 № 2705/21, інвойс від 14.03.2023 № 0569 не містять застереження щодо оплати фрахту отримувачем вантажу.

Суд зазначає, що покупець не може нести відповідальність за заповнення продавцем коносаменту та внесення до нього відповідної інформації.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 р. у справі № 813/1350/14.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про наявність розбіжностей у коносаменті та інвойсі є безпідставними.

Твердження відповідача про те, що зазначені в п.4.1 контракту умови поставки CFR (UA) не відповідають зазначеним у інвойсі умовам поставки CPT (UA) Чорноморськ, суперечать наданими позивачем документам, так як митним органом не враховано, що 05.08.2022 укладено додаткову угоду № 3, згідно якої п.4.1 контракту викладено в наступній редакції: "ТЗ за цим Договором передаються у власність Покупця у кількості відповідно до інвойсу до Контракту, на умовах, вказаних у цьому інвойсу, відповідно до Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" (в редакції 2020 року)".

Тобто, п.4.1 контракту, на який посилається відповідач, містить не умови поставки CFR, а зазначає про визначення умов поставки в інвойсі.

Згідно з наголошеним інвойсом від 14.03.2023 № 0569 поставку товару здійснено на умовах СРТ CHORNOMORSK згідно Інкотермс 2020.

Таким чином, жодних розбіжностей подані позивачем документи щодо умов поставки не містять.

Стосовно доводів відповідача про не надання до митного оформлення документів про страхування, суд зазначає, що поставка товару здійснювалася на умовах СРТ, яким не передбачено обов`язку страхування товару.

Як вже вказувалося, за умовами поставки CPT продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Ціна СРТ (СРТ prict) означає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає суму вартості самого товару, експортного митного оформлення товару з оплатою експортних мит та інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного місця призначення.

Пунктом 2.2 контракту від 27.05.2021 р. № 2705/21 визначено перелік документів, які продавець зобов`язується передати покупцеві, а саме: технічний паспорт (title, оригінал 1 шт.), інвойс (оригінал, 1 шт.).

Тобто, як умовами поставки СРТ, так і умовами контракту не передбачено страхування товару, а тому вимога відповідача надати документ про витрати на страхування, за умови, що страхування не здійснювалося, є необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 5368,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 396 від 07.06.2023.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Крім того, у прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу адвокатського об`єднання в розмірі 10 000,00 грн.

Суд встановив, що для надання правничої допомоги та представництва своїх інтересів позивач (надалі Клієнт) уклав договір з адвокатом Курбановою Сайорою Рустамовною (надалі Адвокат) про надання правової допомоги № 25/03-2023 від 25.03.2023, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Адвокат зобов`язується надавати Клієнту за його дорученням правничу допомогу (послуги, роботи), а Клієнт зобов`язується здійснити плату за надану правову допомогу на умовах та в строки, що передбачені умовами цього договору та додатками до нього.

Суд встановив, що представник Клієнта та Адвокат склали Акт приймання-передачі робіт (наданих послуг) № 3 від 13.06.2023 про те, що адвокат виконав наступні роботи (надав послуги), згідно умов Додаткової угоди № 3 від 05.06.2023 до Договору про надання правової допомоги № 25/03-2023 від 25.03.2023:

1.Складення та подання до Одеського окружного адміністративного суду позову до Одеської митниці Державної митної служби України про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2023/000079/1 від 05.06.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2023/000616; аванс за складання та подання відповіді на відзив; представництво в судах всіх інстанцій.

Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 10 000,00 гривень.

Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підставі викладеного, суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 10000, 00 грн. не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами.

Суд також враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідачів, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку із чим суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 5000, 00 грн., оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час.

На підставі викладеного, враховуючи досліджені докази, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної митної служби України № UA500080/2023/000079/1 від 05.06.2023.

3.Визнати противоправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної митної служби України № UA500080/2023/000616.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «АГЕНТ» судовий збір в розмірі 5368 (п`ять тисяч шістдесят вісім),00 грн. та витрат на професійну правову допомогу у сумі 5 000(п`ять тисяч), 00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕК «АГЕНТ», адреса: 66101, Одеська обл., м. Балта, вул. Терешкової, буд. 63, код ЄДРПОУ 41317990.

Відповідач: Одеська митниця, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд.21 А, код ЄДРПОУ ВП 44005631.

Суддя Оксана БОЙКО