Рішення

від 31.08.2023 по справі 620/8522/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2023 року Чернігів Справа № 620/8522/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Заяць О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом селянського (фермерського) господарства «НЕЗАЛЕЖНІСТЬ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Селянське (фермерське) господарство «НЕЗАЛЕЖНІСТЬ» звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №358834 від 24.05.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.04.2023 № 2079426 оформлена з порушенням вимог, передбачених Порядком № 1007/1207, не може бути належним доказом вчинення позивачем порушень. Вказав, що матеріали справи не містять жодних доказів з приводу того, що встановивши перевищення нормативно допустимих вагових параметрів ТЗ позивача, підповідачем було тимчасово затримано транспортний засіб для приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження або водію пропонувалось привести габаритно-вагові параметри ТЗ у відповідність з установленими нормативами, а подальший рух ТЗ по встановленому в товарно-транспортній накладній маршруту відбувся без жодних перешкод з боку працівників відповідача. З Акту про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 04.04.2023 № 0071247 вбачається, що посадовими особами відповідача визначено осі ТЗ строєними, однак визначення загальної маси автомобіля та навантаження на строєні осі здійснили шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь, що вважає помилковим, оскільки при таких обставинах для визначення навантаження на строєну вісь три осі повинні зважуватись разом. При цьому, вказав, що загальна вага транспортного засобу під час відповідного зважування не перевищувала максимально допустимого ліміту у 40 т. Тож зазначив, що результати вимірювання не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем. Позивач посилався також на те, що в жодному із складених уповноваженими співробітниками відповідача документів, що були надані водію позивача, не зазначені індивідуальні ознаки вагового комплексу (номер, серія тощо, свідоцтво про повірку та строк його дії), що фактично не дозволяє достовірно встановити який саме ваговий комплекс був використаний для зважування автомобіля, яка його похибка при здійсненні зважування ТЗ та чи взагалі придатний (здатний) ваговий комплекс для здійснення поосьового зважування ТЗ. Тож результати даного вимірювання не вважає достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем. У зв`язку з чим вказав, що відповідач при складанні оскаржуваної постанови діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Ухвалою судді від 03.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що при винесенні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно позивача були чітко дотримані вимоги чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, враховуючи таке.

04.04.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Київській області на а/д Р-03, під`їзд до М-03 км 4+100 була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 /а. с. 16-17, 18-19/.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) була проведена у строк, визначений щотижневим графіком проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області у період з 03.04.2023 по 09.04.2023 /а. с. 54/ та відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №000428 від 30.03.2023 /а. с. 55/.

Водій ОСОБА_1 для перевірки надав свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, посвідчення водія, товарно-транспортну накладну від 04.04.2023 № 2 /а. с. 15/.

Перевіривши надані водієм документи водію транспортного засобу було запропоновано пройти габаритно-ваговий контроль.

Після проходження габаритно - вагового контролю відповідачем встановлено, що загальна маса транспортного засобу з вантажем становить 39,860 тон при нормативно допустимих 40 тонах, навантаження на одиночну вісь транспортного засобу склало 12,980 тон при нормативно допустимих 11,5 тонах, що підтверджується талоном зважування №15664 від 04.04.2023 /а. с. 59/.

У зв`язку з виявленням зазначеного порушення, державними інспекторами відповідача було складено Акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.04.2023 № 354252 /а. с. 62/, який відповідно до пункту 21 Порядку 1567 складено в одному примірнику.

З актом водій ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис в акті.

З актом № 0071247 від 04.04.2023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів /а. с. 60/ та довідкою № 0079426 від 04.04.2023 про результати здійснення габаритно-вагового контролю /а. с. 61/ водій ОСОБА_1 також ознайомлений.

Також на адресу позивача відповідачем направлено повідомлення №32561/43/24-23 від 08.05.2023 /а. с. 63/ про необхідність з`явитися для розгляду справ до приміщення територіального органу.

Повідомлення про розгляд справи позивачем отримане 18.05.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення /а. с. 64/. Проте позивач на розгляд справи не з`явився, додаткових документів не подавав.

На підставі зазначених в Акті додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.04.2023 № 354252 порушень, керівником територіального органу відносно позивача винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 358834 від 24.05.2023 на суму 17000 грн /а. с. 65/.

Копія постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №358834 від 24.05.2023 надіслана відповідачем поштою разом із супровідним листом № 37511/43/24-23 від 24.05.2023 /а. с. 66/ на адресу позивача.

Вважаючи вказану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно статті 60 зазначеного Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу.

Відповідно до підпунктів 5, 6 пункту 2 Порядку № 879 документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами (пункти 3, 4 Порядку № 879).

Згідно з пунктом 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Приписами пунктів 15-18, 20 Порядку №879 регламентовано, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

Згідно пункту 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; 7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); 8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3); 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Стосовно доводів позивача про відсутність документів щодо підтвердження повірки і сертифікації вагового комплексу, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як свідчать матеріали справи, під час габаритно-вагового контролю відповідачем здійснювалось зважування на габаритно - ваговому комплексі, який відповідає законодавству в сфері стандартизації та сертифікації, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 427, чинним до 29.03.2024 /а. с. 58/.

Наведені докази підтверджують, що габаритно-ваговий контроль тpaнcпopтного засобу під час проведення габаритно-вагового контролю, здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку, має відповідне свідоцтво та є придатним до застосування.

Після проходження габаритно - вагового контролю відповідачем встановлено, що загальна маса транспортного засобу з вантажем становить 39,860 тон при нормативно допустимих 40 тонах, навантаження на одиночну вісь транспортного засобу склало 12,980 тон при нормативно допустимих 11,5 тонах.

Таким чином, вагові параметри навантаження на одиночну вісь перевищене на 12,8% над нормативно допустимими /а. с. 59/.

Також суд зазначає, що документів на спростування фактів, викладених в акті перевірки, позивач не надав.

Викладене, з урахуванням положень наведених вище нормативних актів та приписів статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», свідчить, що відповідачем оскаржувана постанова винесена правомірно.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постановах від 24.07.2019 у справі № 803/1540/16 та від 31.07.2019 у справі № 802/518/17-а.

Крім того, вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку, яка була закріплена у пункті 19 Порядку №879, виключена з 08.09.2017 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671.

З огляду на виключення пункту 19 Порядку № 879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не свідчить про наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

За змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879. Відтак, відповідачем правомірно встановлено факт порушення вимог вагових обмежень.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2018 у справі №820/1420/17.

До того ж, пунктом 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, передбачено, що для транспортування вантажу треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Також нормами чинного законодавства України не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто, ненадання посадовими особами під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації, а також відображення цих даних в складених відповідачем документах законодавством не передбачено та не свідчить про протиправність дій останніх та відсутність права використовувати вказане вимірювальне і зважувальне обладнання.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що приписами пунктів 12-14 Порядку №879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Суд звертає увагу на те, що 03.07.2014 набрав чинності Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність»,яким поняття «метрологічна атестація» не визначене.

Пунктом 9 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено Кабінету Міністрів України до набрання чинності цим Законом: забезпечити прийняття технічних регламентів, вимогам яких відповідно до цього Закону повинні відповідати засоби вимірювальної техніки; забезпечити призначення органів з оцінки відповідності для проведення оцінки відповідності засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів; подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів, а також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016 затверджено Технічний регламент законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - Технічний регламент).

Дія Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку 1. Так, зокрема позицією № 52 додатку 1 Технічного регламенту, визначено прилади автоматизовані для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь (процедури оцінки відповідності* B+D, або B+F, або G).

Пунктом 4 Технічного регламенту наведене визначення поняттю «оцінка відповідності» - процес доведення того, що суттєві вимоги цього Технічного регламенту, які стосуються засобів вимірювальної техніки, були виконані.

Пунктами 2-6 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що до приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони діють в частині, що не суперечить цьому Закону. Державні еталони, яким такий статус надано в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, вважаються національними еталонами з дня набрання чинності цим Законом. Свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні в частині права проводити повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, протягом визначеного в таких свідоцтвах строку дії. Сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні протягом визначеного в них строку дії. Свідоцтва про атестацію на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом визначеного в них строку дії або до прийняття протягом строку дії таких свідоцтв згідно із законами України та відповідно до частини четвертої статті 7 цього Закону рішень центральних органів виконавчої влади, інших державних органів про уповноваження відповідних підприємств та організацій, їх відокремлених підрозділів на проведення певних вимірювань, не пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології, але не більш як три роки з дня набрання чинності цим Законом.

Сукупний аналіз наведених вище норм зазначеного Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Технічного регламенту вказують на те, що зазначені документи, на переконання суду, підтверджують той факт, що зважування транспорту проводилось належною вимірювальною технікою.

У зв`язку з цим суд вважає, що зазначений засіб вимірювальної техніки забезпечив виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань щодо перевірки дотримання перевізниками вимог законодавства, зокрема пункту 22.5 Правил дорожнього руху, в частині визначення осьових навантажень, шляхом проведення точного габаритно-вагового контролю, вказані обставини є належним обґрунтуванням достовірності результатів зважування транспортного засобу позивача та спростовують доводи позивача стосовно незаконності застосування засобу вимірювальної техніки та не об`єктивності результатів зважування.

Крім того, суд вказує про те, що наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Так, згідно чинного законодавства та жодними вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому разі сипучих) вантажів.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

При цьому, суд зазначає, що законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися (перемішуватися).

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси до 40 т, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним тощо.

Щодо посилання позивача на те, що після проведеного габаритно-вагового контролю транспортний засіб не затримували, водію не пропонувалося привести габаритно-вагові параметри ТЗ у відповідність з установленими нормативами та продовжувався подальший рух ТЗ, то суд зазначає, що такі обставини не знаходяться в причинному зв`язку з результатами габаритно-вагового контролю та встановленим перевищенням вагових параметрів, та не можуть бути підставою для визнання протиправною постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу.

Крім того, суд зазначає, що положеннями Порядку № 1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з посиланням на порушену норму.

Таким чином, наявний у матеріалах справи акт є належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», що полягає у перевезенні вантажу з перевищенням габаритних обмежень за відсутності відповідного дозволу та є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Наданий акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.04.2023 № 354252 відповідає формі додатку № 3 Порядку № 1567, і він не передбачає надання будь-яких характеристик вимірювальної техніки та інформації щодо того, на якому пункті здійснювались заходи габаритно-вагового контролю.

До того ж, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а ці повноваження здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції.

Стосовно доводів позивача про невідповідність довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.04.2023 №0079426 положенням Порядку №1007/1207, суд зазначає наступне.

Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 04.04.2023 проводився двома посадовими особами Укртрансбезпеки.

Згідно Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю оформлюються (складаються) у відповідній послідовності наступні документи:

-талон (чек) про зважування, який формується ваговим обладнанням автоматично, без втручання співробітників компетентних органів;

-довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій фіксуються результати габаритно-вагового контролю;

- акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових/габаритних параметрів, який складається виключно при виявленні відповідних порушень.

Тобто основним документом, на підставі якого проходить подальший процес оформлення результатів габаритно-вагового контролю є талон зважування.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 «Про затвердження Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно - вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування» та повинна містити: дату вагового контролю, найменування місця розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі навантаження на осі.

Тож відсутність заповнення будь-якої з граф в бланку довідки жодним чином не спростовує зафіксований факт перевищення вагових параметрів і не може бути підставою для звільнення автомобільного перевізника від відповідальності.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача, викладені у позовній заяві.

Відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно із абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до пунктів 25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Позивачу було направлено повідомлення № 32561/43/24-23 від 08.05.2023 про дату та час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке він отримав 18.05.2023, як встановлено судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано вимоги Порядку №1567 при розгляді справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач: Селянське (фермерське) господарство «НЕЗАЛЕЖНІСТЬ», с. Піски, Бобровицький район, Чернігівська область, 17460, код ЄДРПОУ: 24839836.

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ: 39816845.

Повний текст рішення суду складений 31 серпня 2023 року.

Суддя О.В. Заяць