Постанова

від 01.09.2023 по справі 520/1083/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2023 р. Справа № 520/1083/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватної фірми "Гаспік" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2023, (головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В.) по справі № 520/1083/23

за позовом Приватної фірми "Гаспік"

до Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Гаспік" (далі - позивач) звернулася до суду з позовом в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №335682 від 10.01.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до помилкового висновку, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідальність, передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" покладається саме на автомобільного перевізника, а не на власника транспортного засобу.

Звертає увагу, що належний йому автомобіль та причіп до нього передано в оренду ФОП ОСОБА_1 , перевезень позивач не здійснює, договорів на перевезення вантажу автомобільним транспортом ним не укладалося, отже ПФ "ГАСПІК" не є належним суб`єктом правопорушення.

Також, судом першої інстанції залишено поза увагою порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки 10.01.2023 останнім одразу видано представнику позивача постанову без проведення розгляду справи.

Крім того, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме: при розгляді справи враховано відзив на позов, який не направлявся позивачу.

Відділ державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у ході рейдової перевірки, проведеної 28.11.2022 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Луганській області на ділянці дороги а/д м-30, 280 км зупинений транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_2 марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 з причепом марки SCHLUMBOHM, д.н.з. НОМЕР_2 та перевірений на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Водій транспортного засобу надав до перевірки: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (тягача); товарно-транспортну накладну.

Відділом державного нагляду (контролю) встановлено, що зазначений транспортний засіб належить ПФ "Гаспік" та використовується позивачем.

Під час перевірки встановлено, що у водія ОСОБА_2 на момент проведення перевірки відсутнє свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а саме на причіп SCHLUMBOHM, д.н.з. НОМЕР_2 , у зв`язку з чим складено акт № 344963 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.11.2022 (а.с. 46).

За висновками акту перевірки зазначено, що в порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення вантажів здійснюється за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" під час перевірки виявлено порушення, а саме: «під час перевірки виявлено відсутність свідоцтва про реєстрації на транспортний засіб півпричип SCHLUMBOHM н.з. НОМЕР_2 ».

27.12.2022 відповідач направив ПФ "Гаспік" засобами поштового зв`язку повідомлення про виклик для розгляду справи на 10.01.2023 з 9.00 до 12.00, яке отримано позивачем 30.12.2022 (а.с. 52-53).

10.01.2023 Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої прийнято постанову № 335682 про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ПФ "Гаспік" в розмірі 17 000,00 грн за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с. 54).

Не погодившись з постановою відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено вчинення позивачем порушення статей 48 та 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», отже спірна постанова є правомірною.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем у справі позивачем та судом першої інстанції визначено Відділ державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в тому числі державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 16 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Відповідно до п. 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, до складу Державної служби України з безпеки на транспорті входить, в тому числі Відділ державного нагляду (контролю) у Харківській області згідно наказу Укртрансбезпеки від 22.02.2021 № 115.

Відповідно до ч. 3 ст.43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Колегія суддів зазначає, що Відділ державного нагляду (контролю) у Харківській області є територіальним (структурним) підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті, та не являється окремою юридичної особою, а тому відповідно до ст.43 КАС України не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності та може виступати відповідачем по справі.

Натомість, належним відповідачем в даній справі є Державна служба України з безпеки на транспорті, що має статус юридичної особи.

З огляду на зазначене належним відповідачем по справі, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути Державна служба України з безпеки на транспорті, що має статус юридичної особи, проте остання не була визначена ні позивачем, як відповідач по цій справі, ні ні залучена судом першої інстанції, заміну неналежного відповідача судом також не проведено.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України).

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України.

За правилами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.

Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права зокрема була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб`єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір.

Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв`язок між порушенням (суб`єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).

З огляду на викладене, враховуючи предмет даного позову, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального закону, вирішуючи спір про визнання протиправною та скасування постанови від 10.01.2023 не з`ясував належність відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу здійснити заміну неналежного відповідача на належного або залучити до участі у справі другого відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для зміни судового рішення з підстав та мотивів відмови в задоволенні позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2019 року у справі №826/12172/18.

При цьому, слід звернути увагу апелянта на те, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що в свою чергу не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватної фірми "Гаспік" - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 по справі № 520/1083/23 - змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову, виклавши його в редакції цієї постанови. У іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова