Постанова

від 30.08.2023 по справі 440/27/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 р.Справа № 440/27/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Семаль" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2020, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, по справі № 440/27/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семаль"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Семаль» (далі-позивач, ТОВ «Семаль») звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 16.12.2019 року № 0000931401, яким ТОВ «СЕМАЛЬ» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 246 116 грн.;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 16.12.2019 року № 0000921401, яким ТОВ «СЕМАЛЬ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 295 603 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 323 900,75 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 року у задоволенні вимог адміністративного позову ТОВ «СЕМАЛЬ» відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМАЛЬ» задоволено.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року скасовано, з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМАЛЬ».

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 16 грудня 2019 року № 0000931401, яким товариству з обмеженою відповідальністю «СЕМАЛЬ» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 246 116 гривень, та № 0000921401, яким товариству з обмеженою відповідальністю «СЕМАЛЬ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1295 603 та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 323 900,75 гривень.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (ЄДРПОУ 43142831, адреса: м. Полтава, вул. Європейська, 4) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМАЛЬ» (ЄДРПОУ 31432663, адреса: Полтавська область, Семенівський район, с. Погребняки, вул. Миру, 3) витрати зі сплати судового збору у розмірі 48.025 (сорок вісім тисяч двадцять п`ять) гривень.

Постановою Верховного суду від 11.05.2023 касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.07.2019 по 16.08.2019 відповідно до наказу про проведення планової виїзної документальної перевірки від 11.07.2019 № 1819, згідно з планом-графіком проведення документальних перевірок на 2019 рік, на підставі направлень на перевірку від 23.05.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Семаль».

За результатами перевірки складено (надалі - акт), в якому відображені наступні порушення:

- пп. 14.1.36, 14.1.231, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1. ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україна", п. 15 П(С)БО 15 "Дохід", П(С)БО 16 "Витрати", в результаті чого встановлено:

- заниження податку на прибуток на загальну суму 1 475 603 грн, в т.ч. за період з 01.07.2016 по 30.06.2017 в сумі 1 475 603 грн;

- завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5 246 116 грн, в тому числі за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 в сумі 5 246 116 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 16.09.2019 № 0000921401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 475 603 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 368 900 грн 75 коп., а також № 0000931401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 246 116 грн.

Позивач не погодився з таким податковим повідомленням-рішенням, у зв`язку з чим оскаржив його до ДПС України.

За результатами розгляду скарги, ДПС України прийнято рішення від 05.12.2019 № 12023/6/99-00-08-05-01, яким скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 16.09.2019 № 0000921401 та № 0000931401 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та донарахованого податку на прибуток внаслідок зменшення витрат на суми перерахованої безповоротної фінансової допомоги та штрафні санкції у відповідному розмірі, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга ТОВ "Семаль" - частково задоволена.

За наслідками вказаного рішення ДПС України винесені податкові повідомлення-рішення №0000931401 від 16.12.2019, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 246 116 грн; а також № 0000921401 від 16.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 295 603 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 323 900 грн 75 коп.

Позивач із такими податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, у зв`язку з чим, звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат сум ПДВ, сплачених позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Агротрейд продукт" та ТОВ ТД «АГРОСВІТ». Також, суд першої інстанції погодився з позицією контролюючого органу про наявність у позивача кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, в результаті чого занижено показники доходу за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2017 року. При цьому, не прийняв до уваги надану позивачем додаткову угоду від 31 серпня 2014 року № 1 до договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов`язанні) від 31 березня 2013 року, за змістом якої встановлений обов`язок позивача з повернення відповідних сум у строк до 31 березня 2015 року, оскільки на час перевірки позивачем такий документ не надавався.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом оскарження у справі є податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2019 року № 0000931401 яким ТОВ «СЕМАЛЬ» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування на прибуток у розмірі 246.116 грн. та № 0000921401, яким ТОВ «СЕМАЛЬ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1295 603 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 323 900,75 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з приписами пп.134.1.1п.134.1ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту135.1статті135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до ст.4 Закону України № 998-XIV від 16.07.1999р.Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Українібухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому, доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХIVвизначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України віл 29.11.1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153 (далі - П(С)БО 15 «Дохід») передбачено, що визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов`язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати(П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку /П(С)БО/ 16Витрати, затверджененаказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р., визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

За правилами пункту 6 П(С)БО 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пунктів 7, 8 П(С)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Згідно із пунктом 20 П(С)БО 16 «Витрати» до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

Пунктом 26 П(С)БО 16 «Витрати» передбачено, що до складу елемента «Інші операційні витрати» включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в пунктах 22-25 цього Положення (стандарту), зокрема витрати на відрядження, на послуги зв`язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, балансова вартість валюти (пункт 9 П(С)БО 16 «Витрати»).

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 24.06.2015 між ТОВ «Семаль» (постачальник) та ТОВ «ТД «Агросвіт» (покупець) укладено договір поставки № ПКП-01/1506-24, на виконання умов вказаного договору ТОВ «ТД «Агросвіт» (покупцем) 26.06.2015 року було здійснено передоплату в розмірі 32 267 036,00 грн. На підставі даної операції позивачем зареєстровано податкову накладну та відображено відповідні суми ПДВ у якості податкових зобов`язань у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року.

17.08.2015 року між ТОВ «Семаль» та ТОВ «ТД «Агросвіт» було укладено угоду про розірвання договору поставки № ПКП-01/1506-24 та погоджено повернути суми передоплати в строк до 01.10.2015 року.

Позивачем зазначено, що платежами від 17 серпня 2017 року та від 15 вересня 2015 року позивачем було повернуто передоплату на поточний рахунок ТОВ «ТД «Агросвіт», вказане відповідачем не заперечено та актом перевірки не встановлений факт не повернення позивачем, отриманих від контрагента коштів за договором поставки від 24.06.2015 року № ПКП-01/1506-24.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

За приписами підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку (підпункт 192.1.2 пункту 192.1 статті 192 ПК України).

Таким чином, на ТОВ ТД «АГРОСВІТ» було покладено обов`язок зареєструвати розрахунок коригування відносно суми повернення передоплати.

Відповідно до абзацу третього пункту 198.6 статті 198 ПК України суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Листом Державної фіскальної служби України від 19 квітня 2016 року № 8820/6/99-99-19-03-02-15 визначено, що платник податку має можливість зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів, наступних за датою їх складання, або протягом 180 календарних днів з дати їх складання за умови застосування штрафних санкцій, визначених статтею 120-1 ПК України.

Між тим, ТОВ ТД «АГРОСВІТ» не виконало обов`язку щодо реєстрації розрахунку коригування від 15.09.2015 року та через 180 днів календарних днів, з дати складання розрахунку коригування, ТОВ ТД «АГРОСВІТ» втратило правову можливість зареєструвати розрахунок коригування, у зв`язку з чим відбулося зменшення активів ТОВ «СЕМАЛЬ» на суму невідкоригованих сум ПДВ.

Відповідно до абзаца другого пункту 8 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 01 липня 1997 року № 141 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), наступного дня після останнього дня граничного терміну для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, сума податку на додану вартість, що міститься в такій податковій накладній, відображається за дебетом субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» у кореспонденції з кредитом субрахунку 644 «Податковий кредит», аналітичний рахунок «Податковий кредит непідтверджений».

Таким чином, позивачем було віднесено до складу витрат невідкориговані контрагентом суми ПДВ по взаємовідносинами з ТОВ ТД «АГРОСВІТ» у відповідності до норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

23.11.2012 між ТОВ «Семаль» (постачальник) та ТОВ «АГРОТРЕЙД ПРОДУКТ» (покупець) були укладені договори поставки від 23.11.2012 року № ПКП-14/1211-23, від 27.09.2013 року № ППК-02/1309-27, від 27.04.2015 року № ППК- 01/1504-27.

На виконання умов вказаних договорів поставки покупцем було здійснено передоплату.

За договором від 23 листопада 2012 року № ПКП-14/1211-23 було здійснено часткову поставку товару на суму 2 824 869,18 грн, повернуто передоплату на суму 375 000,00 грн, не поставлено товар на загальну суму 6 300 130,82 грн.

За договором від 30 вересня 2013 року № ППК-02/1309-27 було здійснено передоплату на загальну суму 3 420 000,00 грн.

За договором від 27 квітня 2015 року № ППК-01/1504-27 було здійснено передоплату на загальну суму 7 876 000,00 грн.

Позивачем на підставі даних операцій зареєстровані податкові накладні та відображені відповідні суми ПДВ у якості податкових зобов`язань у податкових деклараціях з ПДВ на загальну суму 2 932 688,47 грн.

Згідно до матеріалів справи, 20.06.2016 року ТОВ «АГРОТРЕЙД ПРОДУКТ» (первісний кредитор) та ТОВ «АГРОТРЕЙД ЕКСПОРТ»(новий кредитор) укладено договір №ЕЗЛ-ЗО/1606-20 про відступлення права вимоги (заміну сторони у зобов`язанні), за яким ТОВ «АГРОТРЕЙД ПРОДУКТ» відступило кредиторську заборгованість на суму 17596 130,82 грн за вищевказаними договорами ТОВ «АГРОТРЕЙД ЕКСПОРТ»

Згідно п. 1.3, п. 1.4 вищезазначеного договору відступлене право переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту укладення цього договору. З моменту підписання сторонами цього договору, боржник вважається таким, що не має грошових зобов`язань перед первісним кредитором на загальну суму 17596130, 82 грн..

Таким чином, після укладення вказаного договору про відступлення права вимоги (заміну сторони у зобов`язанні) з 20.06.2016 року у ТОВ «СЕМАЛЬ» були відсутні правовідносини з покупцем ТОВ «АГРОТЕЙД ПРОДУКТ».

Враховуючи положення п. 192.1 ПК України, саме покупець зобов`язаний зареєструвати розрахунок коригування в ЄРПН.

Між тим, покупцем - ТОВ «АГРОТЕЙД ПРОДУКТ» не виконало обов`язку щодо реєстрації розрахунку коригування .

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було віднесено до складу витрат невідкориговані контрагентом суми ПДВ по взаємовідносинами з ТОВ «АГРОТЕЙД ПРОДУКТ» у відповідності до норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, судом першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат сум ПДВ, сплачених позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Агротрейд продукт" та ТОВ ТД «АГРОСВІТ».

Колегія суддів зазначає, що на виконання постанови Верховного суду по вказаній справі відповідачем були надані розрахунки та позивачем підтверджено, що по господарським операціям з контрагентами ТОВ "Агротрейд продукт" сума донарахованого податку, що підлягає сплаті становить 608491 грн., застосовано фінансові санкції у розмірі 152122 грн. 50 коп.; щодо господарських операцій з ТОВ ТД «АГРОСВІТ» сума донарахованого податку, що підлягає сплаті становить 527 884 грн., застосовано фінансові санкції у розмірі 131 971 грн.; щодо господарських операцій з нерезидентом INTERGRAIN SA сума донарахованого податку, що підлягає сплаті становить 159 228 грн., застосовано фінансові санкції у розмірі 39 807 грн..

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2019 року №0000921401 від 16.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1136 375 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 284093 грн. 50коп. підлягає скасуванню.

Щодо висновків відповідача про наявність кредиторської заборгованості за господарськими правовідносинами з нерезидентом INTERGRAIN SA, за якими минув строк позовної давності, Верховний Суд зазначає наступне.

14 квітня 2011 року між ТОВ «СЕМАЛЬ» (продавець) та компанією BS COMMODITIES GMGH (покупець) було укладено контракт № W/140411-2, за умовами якого продавець зобов`язався поставити на адресу покупця пшеницю, загальною вартістю 112 000,00 доларів США, в строк до 31 березня 2012 року. На підставі контракту продавцем було отримано передоплату у розмірі 112 000,00 доларів США.

01 лютого 2013 року між ТОВ «СЕМАЛЬ» (продавець) та компанією BS COMMODITIES GMGH (покупець) було укладено контракт № 02/010213, за умовами якого продавець зобов`язався поставити на адресу покупця пшеницю, загальною вартістю 29 850,00 доларів США, в строк до 30 березня 2013 року. На підставі контракта продавцем було отримано передоплату у розмірі 29 850,00 доларів США.

У зв`язку з непоставкою товару у передбачені контрактами строки, у позивача виник обов`язок з повернення отриманої суми передоплати на підставі п.10.4 контрактів.

31 березня 2013 року позивачем, компанією BS Commodities GMGH (Австрія) та компанією Intergrain SA (Швейцарія) було укладено договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов`язанні), за умовами якого кредитором у зобов`язаннях із повернення передоплати згідно зазначених вище контрактів замість компанії BS Commodities GMGH стала компанія Intergrain SA (Швейцарія), зобов`язано повернути передоплату у розмірі 112000 доларів США до 31 серпня 2014 року, у розмірі 29850 доларів США - до 31 січня 2015 року.

Вказана кредиторська заборгованість за договором від 31 березня 2013 року не погашена, не повернута, відвантаження товарів та інших розрахунків за період з 31 березня 2013 року по 31 березня 2019 року не здійснено.

За приписами підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, це заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів встановлено, що для країн-учасниць, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (якщо укладені ними контракти не суперечать вимогам Конвенції), термін позовної давності становить чотири роки.

Таким чином, після закінчення строку позовної давності, відповідно до картки рахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" та Договору переведення боргу від 31.03.2013 по нерезиденту Intergrain SA (Швейцарія), станом на 31.03.2017 ТОВ "Семаль" повинно було списати заборгованість в сумі 141 850 дол. США на момент її виникнення та відобразити фінансовий результат за ДТ717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості" Кт 791 "Фінансовий результат".

Щодо посилань позивача на те, що початок відліку строку позовної давності мав місце на раніше 01.04.2015 року, оскільки між ним та Intergrain SA (Швейцарія) 31.08.2014 року було укладено додаткову угоду № 1 до договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов`язанні) від 31.03.2013 року, за змістом якої встановлений обов`язок позивача з повернення відповідних сум у строк до 31.03.2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем згідно до акту від 23.08.2019 № 1026/16-31-14-01-10/31432663 до перевірки не надано договір переуступки від 31.03.2013 по нерезиденту Intergrain SA. Відповідно до журналу-ордеру та картки рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» по даному контрагенту погашення, повернення. відвантаження та інших розрахунків за період з 01.01.2013 по 31.03.2019 не здійснювалися.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України 6 разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті в редакції до внесення змін Законом від 16.01.2020 № 466-ІХ), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду у постановах від 05.05.2020 (справа № 826/678/16), від 16.04.2020 (справа № 826/7760/15), від 06.08.2019 (справа № 160/8441/18), від 29.05.2020 (справа № 826/27811/15).

З матеріаліву справи встановлено, що на запит від 12.08.2019 ревізорів-інспекторів "Про надання інформації та документів в ході проведення планової перевірки" по відносинам зі Intergrain SA (нерезидентом), від позивача надійшла відповідь, за змістом якої можна встановити, що підприємством було списано дану заборгованість в 2018 році, коли підприємство не було платником на прибуток.

Між тим, жодних відомостей про пролонгацію зобов`язань перед нерезидентом не надано, як не подано і документів. Додаткові угоди, якими позивач підтверджував пролонгації зобов`язань перед нерезидентом з`явилися тільки в ході судового розгляду справи.

Таким чином, позивачем до контролюючого органу під час перевірки не було подано документів, які підтверджували пролонгацію.

Верховним Судом у постанові від 11.05.2023 по даній справі зазначено, що оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації та дійти відповідних висновків.

Враховуючи вищезазначене та висновки Верховного Суду по даній справі, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податковий орган правомірно дійшов до висновку, що позивачем було занижено показники доходів за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2017 року в сумі 1 130 716,00 грн. у зв`язку з наявністю у платника кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення №0000931401 від 16.12.2019, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 246 116 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000921401 від 16.12.2019 в частині нарахування податку на прибуток в сумі 159 228 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39 807 грн. є правомірними.

Між тим, колегія суддів дійшла до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 16.12.2019 року № 0000921401, яким ТОВ «СЕМАЛЬ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1136 375 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 284093 грн. 50 коп. винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, а отже підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 року прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог адміністративного позову ТОВ «СЕМАЛЬ» про визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 16.12.2019 року № 0000921401, яким ТОВ «СЕМАЛЬ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1136 375 грн. та в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Інші доводи сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Семаль" задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 по справі № 440/27/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМАЛЬ» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 16.12.2019 року № 0000921401, в частині збільшення ТОВ «СЕМАЛЬ» суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 136 375 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 284 093 грн. 50 коп. та прийняти в цій частині постанову, якою задовольнити позов.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 16.12.2019 року № 0000921401, в частині збільшення ТОВ «СЕМАЛЬ» суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 136 375 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 284 093 грн. 50 коп.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 року по справі № 440/27/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 01.09.2023 року