Постанова

від 01.09.2023 по справі 440/8248/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2023 р. Справа № 440/8248/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Гранд Плюс В" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2022, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 21.11.22 по справі № 440/8248/22

за позовом Приватного підприємства "Гранд Плюс В"

до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «ГРАНД ПЛЮС В» ( далі ПП «ГРАНД ПЛЮС В», позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління ДПС в Полтавській області (далі по тексту ГУ ДПС в Полтавській області, перший відповідач), Державної податкової служби україни (далі - ДПС України, другий відповідач) в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС в Полтавській області від 20.07.2022 № 7088119/36249856 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 16.02.2022 на загальну суму 98658,48 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 16443,08 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 4 від 16.02.2022 на загальну суму 98658,48 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 16443,08 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність та безпідставність оскаржуваного рішення першого відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 16.02.2022, складеної ПП «ГРАНД ПЛЮС В» відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за наслідками виконання умов договору поставки № 1/2021 від 05.05.2021. Стверджує, що до ГУ ДПС у Полтавській області позивачем було подано всі необхідні документи (видаткову накладну № 10 від 16.02.2022, товарно-транспортну накладну № РБП-10 від 16.02.2022, платіжне доручення від 11.05.2022 на суму 169371,83 грн, а також інші документи на підтвердження походження товару), які беззаперечно підтверджують реальність здійснення господарських операцій та безпосередньо стосуються виконання зобов`язань за укладеним з ТОВ «МК М`ЯСНИЙ» договором поставки, на підставі якого було складено спірну податкову накладну. Звернув увагу, що транспортування продукції з огляду на її незначний об`єм здійснювалося власним транспортним засобом і не потребувало залучення спеціалізованого вантажного перевізника, а також складання довіреності на право передачі товарно-матеріальних цінностей. Такі умови поставки є результатом домовленості сторін договору поставки № l/2021 від 05.05.2021 і не є порушенням законодавства, оскільки сторони правочину вправі самостійно визначити порядок виконання зобов`язання (принцип свободи договору) відповідно до його істотних умов та загальних положень законодавства, яке регламентує виконання такого зобов?язання. Відтак, посилання першого відповідача у рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної на відсутність вищевказаних документів на підтвердження реальності проведення фінансово-господарської операції не заслуговують на увагу.

Зауважив, що на виконання положень Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі Порядок № 1165), в частині спростування підстав встановлених критеріїв ризиковості платника податків позивачем доведено, що здійснені за його безпосередньою участю господарські операції носять цілком реальний характер і жодних ознак ризиковості не містять. ПП «ГРАНД ПЛЮС В» має матеріально-технічну базу, достатню для ведення профільних видів господарської діяльності, та здійснює діяльність, яка повністю відповідає його реєстраційним документам, а директор підприємства не займає аналогічної посади в іншому суб`єкті господарювання, не має податкового боргу з розрахунків з бюджетом, адреса реєстрації не є адресою масової реєстрації.

Також в якості доказу доброчесності позивача, як платника податків, та неправомірності включення ПП «ГРАНД ПЛЮС В» в січні 2022 до переліку підприємств, які відповідають певним критеріям ризиковості платника податку вказав на прийняття першим відповідачем рішення від 13.07.2022 № 1215 про невідповідність позивача, як платника податку, критеріям ризиковості платника податку.

Пославшись на сталу практику Верховного Суду звернув увагу суду, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок, як способу реалізації владних управлінських функцій.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі № 440/8248/22 у задоволенні позову Приватного підприємства "ГРАНД ПЛЮС В" (вул. Тютюнника, 28-Д, кв. 3, м. Зіньків, Полтавська область, 38100, ЄДРПОУ 36249856) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 43005393), Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неврахування доказів позивача, а також правових позицій Верховного суду, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі № 440/8248/22 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Крім того, вважає неприйнятним твердження контролюючого органу, з яким погодився суд першої інстанції, про недостатність документів для підтвердження реальності господарської операції, направлених позивачем на адресу ГУ ДПС у Полтавській області на виконання п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки згідно з п.п. 10, 11 Порядку № 1165 подання таких документів є правом платника податків, а не обов`язком. При цьому контролюючий орган, зазвичай у пропозиції щодо надання платником податку пояснень та копій документів не конкретизує, які саме документи необхідні для прийняття ним обґрунтованого та законного рішення і тим більше з якою саме метою такі документи вимагаються в межах розгляду комісії органу ДПС обласного рівня.

Наполягав на залишенні судом першої інстанції поза увагою, що основним видом економічної діяльності позивача є: 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, тобто, що останній здійснює законну господарську діяльність в межах зареєстрованого в ЄДРПОУ категорії КВЕД. Крім того, податкові декларації з ПДВ направляються до органів ДПС у встановленому порядку в межах зазначеного терміну, протягом 2021 - 2022 та до теперішнього часу підприємство не мало та не має податкового боргу (вказане підтверджується, зокрема, відомостями з сайту органів ДПС).

На момент прийняття ГУ ДПС у Полтавській області оспорюваного рішення товар, зазначений у спірній податковій накладній, повністю оплачений покупцем (TOB «МК М`ЯСНИЙ»), про що свідчить платіжне доручення, додане в якості доказу до матеріалів справи.

Просив врахувати суд апеляційної інстанції, що Порядок № 1165 не передбачає можливості проведення контролюючим органом консультацій, листування з платником податку на етапі прийняття рішення про реєстрацію / відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН чи залучення платника податку до процесу прийняття цього рішення в інший спосіб. Тобто, у даному випадку платник податку фактично позбавлений можливості на участь у процесі прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення. Як наслідок, визначальне значення для дотримання законності цієї процедури і забезпечення прав платника податку під час її проведення має конкретизація контролюючим органом підстав для зупинення реєстрації податкової накладної та зазначення у квитанції про зупинення чітких і зрозумілих вказівок такому платнику щодо того, які саме пояснення та копії документів має надати цей платник задля розгляду питання про реєстрацію податкової накладної.

Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "ГРАНД ПЛЮС В" є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 36249856), яке здійснює свою господарську діяльність, зокрема, у сфері неспеціалізованої оптової торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

05 травня 2021 року між позивачем (Постачальник) та ТОВ "МК М`ясний" (Покупець) укладено договір поставки № 01/2021 продуктів харчування - сирів в асортименті.

Пунктом 5.1 зазначеного договору передбачено, що місце фактичної передачі товару покупцеві за домовленістю Сторін здійснюється на умовах самовивозу або за місцем знаходження складу Покупця або за іншими адресами, зазначеними Покупцем в замовленні на поставку Товару, оформленому у вигляді додаткової угоди.

На виконання умов зазначеного Договору позивачем 16 лютого 2022 року поставлено ТОВ "МК М`ясний" товар, що підтверджується видатковою накладною від 16 лютого 2022 року № 10.

З метою документального оформлення цієї поставки позивач виписав податкову накладну № 4 від 16 лютого 2022 року та у подальшому подав її на реєстрацію в ЄРПН.

Квитанцією № 1 від 22 лютого 2022 року підтверджено, що документ прийнято, але його реєстрація зупинена. Підставою відмови контролюючий орган вказав: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 16 лютого 2022 року № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

З метою виконання вимог контролюючого органу позивач подав письмові пояснення та копії документів, за результатами розгляду яких відповідач прийняв спірне рішення від 20 липня 2022 року № 7088119/36249856 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 16 лютого 2022 року в ЄРПН.

У подальшому позивач склав та направив до Комісії центрального рівня скарги з вимогою скасувати вказане вище рішення Комісії регіонального рівня та зареєструвати податкову накладну № 4 від 16 лютого 2022 року.

15 серпня 2022 року Комісія центрального рівня розглянула скаргу позивача та залишила її без задоволення, а рішення Комісії регіонального рівня від 20 липня 2022 року № 7088119/36249856 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 16 лютого 2022 року - без змін.

Наполягаючи на наданні контролюючим органам усіх необхідних та належним чином оформлених документів, достатніх для прийняття позитивного рішення для реєстрації спірної податкової накладної в ЄРПН, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про правомірність оскаржуваного рішення з огляду на ненадання позивачем контролюючому органу усіх належним чином оформлених документів для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної в ЄРПН. Так, врахувавши, ненадання платником товарно-транспортних документів, замовлень, документального підтвердження навантажувально-розвантажувальних робіт, а також відсутність в умовах договору поставки інформації щодо таких робіт, суд дійшов висновку про неможливість підтвердження транспортного перевезення товару від постачальника покупцю. Вказуючи, що першою подією для складення податкової накладної № 4 від 16 лютого 2022 року є дата відвантаження товару, суд вважав, що первинні документи мають бути подані на підтвердження саме цієї події, і саме, ці документи (договори, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, документи щодо навантаження/розвантаження товару, довіреності на отримання товару) підлягають аналізу на предмет встановлення їх відповідності нормам чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд визнав спірне рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 16 лютого 2022 року в ЄРПН таким, що прийняте об`єктивно та вмотивовано, а відтак не вбачав підстав для визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

За змістом підпункту «а» пункту185.1 статті 185 Податкового кодексу України(у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) (далі за текстомПК України) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу.

Пунктом187.1 статті 187 ПК Українивизначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту201.1 статті 201 ПК Українина дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами першим, другим пункту201.10 статті 201 ПК Українивстановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246(далі за текстомПорядок № 1246).

Зокрема, пункт 12 Порядку № 1246 передбачає, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Згідно з пунктом201.16 статті 201 ПК Україниреєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що обставини зупинення реєстрації податкових накладних обов`язково підлягають дослідженню, оскільки є юридично значимими та такими, що тягнуть за собою прийняття в подальшому рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову в реєстрації на підставі витребуваних документів у платника податку за результатами зупинення реєстрації.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі за текстомПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстомЄРПН, Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі, права та обов`язки їх членів визначено Порядком № 1165.

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку № 1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з приписами пункту 7 Порядку № 1165 у разі встановлення за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування відповідності відображених в них операцій хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет (пункт 8 Порядку № 1165).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Як вбачається зі змісту отриманої позивачем копії квитанції від 22.02.2022 (а.с. 9), підставою для зупинення реєстрації ПН від 16.02.2022 № 4 в ЄРПН слугувала відповідність платника податків п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Додатково повідомлено показники «D» = .4717%, «Р» = 0.

Критерії ризиковості платника податку визначені у Додатку № 1 до Порядку № 1165.

Відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Аналіз пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку свідчить про те, що для того аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку (підпункт 2 пункту 11 Порядку № 1165).

Так, з дослідженої колегією суддів копії квитанції про зупинення реєстрації ПН від 16.02.2022 № 4 встановлено, що відповідач, наводячи числові показники «D» та «Р», не надає при цьому розрахунку за критерієм підпункту 2 пункту 11 Порядку № 1165, а також не вказує чіткого переліку документів, які слід подати до контролюючого органу в цьому випадку, що дозволяє дійти висновку про невмотивованість зупинення реєстрації спірної податкової накладної.

Слід зазначити, що контролюючим органом було прийнято рішення від 26.01.2022 № 64, від 22.06.2022 № 982, якими ПП «ГРАНД ПЛЮС В» визнано таким, що відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку через задіяння підприємства та/або контрагента у проведенні ризикових операцій.

Разом з цим, за результатами розгляду отриманих від платника податку копій відповідних документів від 05.07.2022 № 1 податковим органом прийнято рішення від 13.07.2022 № 1215 про невідповідність ПП «ГРАНД ПЛЮС В» критеріям ризиковості платника податку.

Таким чином, самостійне визнання в подальшому податковим органом позивача таким, що не відповідає критеріям ризиковості платника податку, додатково свідчить про безпідставність застосування ГУ ДПС в Полтавській області до ПП «ГРАНД ПЛЮС В» процедури зупинення реєстрації спірної податкової накладної.

Відповідно до пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520(далі за текстом - Порядок № 520), перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з вимогами пунктів 9-11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Підставами для прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до п. 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення комісії державної податкової служби повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

За результатами аналізу наведених норм Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20 зазначив, що чинними нормативно-правовими актами наведено вичерпний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку № 520 передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним. В залежності від виду господарської операції, за наслідками якої подається податкова декларація для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відповідних договірних зобов`язань між суб`єктами господарювання, обсяг документів може бути відмінним.

Крім того, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної до реєстрації в ЄРПН прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 3 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20.

Колегія суддів зауважує, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18, від 20 серпня 2019 року у справі № 2540/3009/18.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість і вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, від 02 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18.

Натомість, у квитанції від 22.02.2022 про зупинення реєстрації ПН від 16.02.2022 № 4 не наведено, не відображено сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, які б вказували на ризиковість платника податку, та вичерпного переліку документів, який необхідно надати, що свідчить про необґрунтованість та невмотивованість такого рішення, оскільки позивач не міг передбачити відсутність яких саме документів може слугувати підставою для відмови в реєстрації податкової накладної.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на виконання вимог першого відповідача позивачем до ГУ ДПС у Полтавській області було надіслано повідомлення від 18.07.2022 № 9 про надання пояснень та копій документів (11 додатків) щодо податкової накладної від 16.02.2022 № 4, а саме: пояснення № 38 від 18 липня 2022 року; платіжне доручення № 2345247677 від 11 травня 2022 року; рахунок на оплату №1511 от 14 грудня 2021 року; рахунок на оплату № 93 от 14 січня 2022 року; товарна накладна № ТА-0004679 від 15 лютого 2022 року; платіжне доручення № 96 від 16 грудня 2021 року; договір поставки ТА0002147 від 14 травня 2021 року; договір поставки №1/2021 від 05 травня 2021 року; видаткова накладна № 10 від 16 лютого 2022 року; товарно-транспортна накладна № ТА-0001270 від 17 січня 2022 року; заключна виписка за період з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року.

У наданих поясненнях відображено, що від постачальника ТОВ "Ардіс" згідно договору № ТА-0002147 від 14 травня 2021 року на підставі накладної № ТА-00001270 від 17 січня 2022 року (податковий кредит № 1132 від 16 грудня 2021 року) позивачем отримано товар "Продукт розсольний 55% ТМ Паризька Бурьонка 0,200 кг" в кількості 3264 шт. 16 грудня 2021 року внесено передплату за цей товар згідно з рахунком № 1511 від 14 грудня 2021 року в сумі 49351,68 грн., платіжне доручення № 96 від 16 грудня 2021 року.

На підставі накладної № ТА-00004679 від 15 лютого 2022 року отримано товар Сир Брі 60%, ТМ Канторель, кг в кількості 720,578 кг. 19 січня 2022 року внесено передплату за цей товар згідно з рахунком № 93 від 19 січня 2022 року в сумі 159452,28 грн, платіжне доручення №113 від 19 січня 2022 року.

Цей товар позивачем відвантажений покупцю ТОВ "МК «М`ясний" на підставі договору № 91/2021 від 05 травня 2021 року за накладною № 910 від 16 лютого 2022 року.

Колегія суддів зазначає, що позивач, подаючи до контролюючого органу здебільшого роз`яснив джерело походження товару, що був предметом договору поставки №1/2021, укладеного 05.05.2021 між ПП «ГРАНД ПЛЮС В» (постачальник) та ТОВ «МК «М`ясний» (покупець), за наслідками виконання якого складено податкову накладну № 4 від 16 лютого 2022 року.

Дослідивши умови договору поставки від 05.05.2021 № 1/2021, колегією суддів встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1), Постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві наступні продукти харчування: сири в асортименті та інші, далі за текстом Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість в строк та на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.3 договору №1/2021 від 05.05.2021 кількість підлягаємого поставці товару вказується у видатковій накладній, яка є невід?ємною частиною даного Договору. Товар приймається по кількості, зазначеній у видатковій накладній постачальника, в момент передачі товару покупцю. Якість Товару, що продається за цим Договором, має відповідати технічним вимогам та сертифікатам якості підприємства - виробника на даний Товар.

Сторони узгодили, що місце фактичної передачі товару покупцеві за домовленістю сторін здійснюється:

- на умовах самовивозу за адресою: Харківська обл., м .Харків, вул. Морозова;

- за домовленістю сторін, продавець може здійснювати доставку товару за свій рахунок на склад покупця та інші адреси, вказані покупцем в замовленні на поставку товару, оформлене у вигляді додаткової угоди (п. 51. Договору від 05.05.2021 №1/2021).

Відповідно до п. 5.2 вказаного Договору передача товару покупцеві здійснюється на підставі видаткової накладної та за умови наявності у представника покупця довіреності на право отримання матеріальних цінностей.

Згідно з п.п. 5.3 Договору від 05.05.2021 № 1/2021 право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту факту прийому передачі товару та, відповідно, підписання уповноваженими представниками видаткової накладної, яка підтверджує момент передачі товару.

16.02.2022 ПП «ГРАНД ПЛЮС В» на виконання умов вищевказаного договору відвантажило товар на адресу ТОВ «МК «М`ясний», а саме "Сир Брі 60%, ТМ Канторель, кг", "Продукт розсольний 55%, ТМ Паризька Бурьонка, 0,200 кг" на загальну суму 98658,48 грн, в т.ч. ПДВ 16443,08 грн, що підтверджується видатковою накладною № 10 від 16.02.2022, яка була надана до контролюючого органу.

На спростування сумнівів відповідачів в реальності здійснення перевезення та відвантаження товару, зазначеного у спірній податковій накладній, позивачем надано до матеріалів справи товарно-транспортну накладну № РБП-10 від 16.02.2022.

Вважаючи, що у зв`язку з відвантаженням товару по договору поставки від 05.05.2021 № 1/2021, що підтверджується вищезазначеною видатковою та товарно-транспортною накладними, у позивача виникло податкове зобов`язання відповідно до частини 1 статті 187 ПК України (за правилом першої події), ПП «ГРАНД ПЛЮС В», керуючись пунктом 201.1 статті 201 ПК України, сформувало податкову накладну від 16.02.2022 № 4 на загальну суму 98658,48 грн, в т.ч. ПДВ 16443,08 грн, та подало її на реєстрацію.

Проте, незважаючи на подані документи, ГУ ДПС у Полтавській області прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7088119/3624 від 26.08.2022 з посиланням на ненадання платником податку копій документів, а саме, договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, яким оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання /придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Додатково вказано про відсутність технічних вимог та сертифікатів підприємства виробника, що передбачено п. 2.3 Договору поставки від 05.05.2021 № 1/2021 та товарно-транспортних накладних, довіреностей ТОВ «МК «М`ясний».

Колегія суддів вважає безпідставними посилання контролюючого органу на ненадання позивачем довіреностей ТОВ «МК «М`ясний», оскільки згідно з додатковою угодою від 07.05.2021 до договору поставки № 1/2021 від 05.05.2021, сторони домовились доповнити Договір пунктом 5.5, зі змісту якого слідує, що покупець підтверджує, що нижчезазначені особи ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) є його належними представниками, мають повноваження на приймання - передачу товару та підписання первинних документів (як з використанням печатки та/або штампу, так і без їх використання); ці повноваження підтверджуються фактом отримання товару та підписанням цими особами супровідних документів на товар. Відтак, враховуючи, що підписантом видаткової накладної від 16.02.2022 № 10, та відповідно уповноваженою особою на отримання товару згідно з вищевказаною додатковою угодою від 07.05.2021, була ОСОБА_3 , колегія суддів дійшла висновку, що пред`явлення додаткових документів, зокрема довіреностей, сторонами договору не передбачалось та обов`язковим не визнавалось.

Посилання контролюючого органу на ненадання ПП «ГРАНД ПЛЮС В» товарно-транспортної накладної колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 16.02.2022 № 4 першим відповідачем не сформульовано законної вимоги про необхідність її представлення на розгляд ГУ ДПС в Полтавській області. При цьому, до суду першої інстанції позивачем була надана товарно-транспортна накладна № РБП-10 від 16.02.2022, яка разом із видатковою накладною №10 від 16.02.2022 повною мірою підтверджує перевезення та передачу товару по договору від постачальника до покупця.

Доводи першого відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про недоліки товарно-транспортної накладної, поданої ПП «ГРАНД ПЛЮС В» до суду першої інстанції, зокрема в частині не зазначення автомобілю, що здійснював перевезення, відсутності ідентифікації товару, що перевозився та нібито наявності невідповідностей ідентичним показникам, зазначеним у видатковій накладній від 16.02.2022 №10, колегія суддів вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки зі змісту товарно-транспортної накладної чітко вбачається наступна інформація: автомобіль NISSAN НОМЕР_1 , відомості про вантаж повністю ідентичні тим, що вказані у видатковій накладній від 16.02.2022 №10.

Також колегія суддів вважає, що за відсутності у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної переліку документів, необхідних для її розблокування, посилання контролюючого органу на ненадання технічних вимог та сертифікатів підприємства виробника, що передбачено п. 2.3 Договору поставки від 05.05.2021 № 1/2021 є неприйнятним, оскільки позивач, перебуваючи у стані правової невизначеності, подавав такі документи на власний розсуд. Крім того, перший відповідач жодним чином не обґрунтовує необхідності подання таких документів та яким чином їх наявність або відсутність впливає на встановлення факту виникнення першої події, з якою була пов`язана необхідність складення ПП «ГРАНД ПЛЮС В» спірної податкової накладної.

Також колегія суддів зазначає, що сертифікати якості придбаного товару, не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару та не є обов`язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов`язань. Відсутність таких документів не може бути підставою для відмови у реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Слід зауважити, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Приписи статті 76 КАС України встановлюють, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що право платника довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежене поданням виключно тих доказів, що надавалися ним контролюючому органу. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Крім цього, вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 806/434/16, від 18 листопада 2019 року у справі № 815/1088/15, від 31 березня 2020 року у справі № 140/10/19, від 21 травня 2020 року у справі №560/391/19.

За таких обставин, необхідно надати оцінку усім документам, наданим позивачем до матеріалів справи, у тому числі тим документам, що не були надані до контролюючого органу, однак у своїй сукупності підтверджують реальний характер господарських операцій позивача.

Колегія суддів враховує, що відповідно до сталої практики Верховного Суду в аналогічних спорах, при розгляді таких спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставин, якими обумовлено обов`язок платника податків скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.

У постанові від 21 лютого 2023 року по справі № 2240/3271/18 Верховний Суд зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов`язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.

Такий же підхід продемонстровано Верховним Судом і у постанові від 27 квітня 2023 року по справі № 460/8040/20, у якій Суд висловився про те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинні бути вказані об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

В свою чергу, з настанням першої події, із визначених пунктом 187.1 статті 187 ПК України, зокрема, відвантаження товару за договором поставки № 1/2021 від 05.05.2021, що підтверджується видатковою та товарно-транспортною накладними від 16.02.2022, і було пов`язано складання спірної податкової накладної та подача її на реєстрацію.

Крім того, слід зазначити, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України.

Такий же підхід продемонстровано Верховним Судом у постановах від 7 грудня 2022 року по справі № 500/2237/20 та від 1 лютого 2023 року по справі № 140/506/22.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок податкового органу для цілей визначення наявності підстав для реєстрації податкової накладеної зводиться до встановлення належного та достатнього підтвердження поданими документами даних податкової накладної. При цьому, за відсутності чіткого переліку документів, достатніх у розумінні контролюючого органу для реєстрації податкової накладної, стверджувати щодо неналежного обсягу поданих платником податків документів для реєстрації податкової накладної, недостатньо.

Натомість, у даній справі податковий орган вдався до передчасного встановлення реальності/нереальності господарської операції.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини цієї справи колегія суддів дійшла висновку, що подані позивачем документи для реєстрації податкової накладної № 4 від 16.02.2022 підтверджують зазначені у ній дані та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію в ЄРПН.

Варто зазначити, що суд першої інстанції, формуючи свої висновки застосував норми права формально, безвідносно до обставин цієї справи, цитуючи доводи податкового органу, викладені, зокрема, у відзиві на позов, а також залишив поза увагою, що реальність господарської операції, а також наявність недоліків у документах, що були складені в межах господарських операцій між позивачем та його контрагентами, підлягають дослідженню лише в межах проведення податкової перевірки.

Суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання податковим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акту індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації ПН/РК, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини можуть бути підтверджені, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу та не дає змогу суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган прийшов саме до таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Суд також звертає увагу на те, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації ПН платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН.

Зупинення реєстрації податкової накладної не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів, дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №819/330/18.

Водночас, позивачем своєчасно, за встановленою формою та в повному обсязі, відповідно до приписів пункту 6 Порядку №1165, пункту 5 Порядку №520 і підпунктів 201.16.1, 201.16.2 пункту 201.16. статті 201 ПК України подано до ГУ ДПС у Полтавській області інформацію та документи, які підтверджують здійснення господарської операції та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірної ПН.

Колегія суддів зауважує, що в силу частини 2 статті 2 КАС України будь-які рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ГУ ДПС у Полтавській області під час судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для зупинення та відмови в реєстрації спірної ПН в ЄРПН.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази колегія суддів вважає, що ГУ ДПС у Полтавській області при прийнятті рішення від 20.07.2022 № 7088119/36249856 про відмову в реєстрації податкової накладної від 16.02.2022 № 4 діяло необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття таких рішень, не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання такого рішення протиправним та скасування, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

Як установлено пунктами 19, 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому, вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнямивона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, умови, за наявності яких контролюючий орган зобов`язаний був зареєструвати спірну податкову накладну, були виконані позивачем, а тому у другого відповідача був лише один вид правомірної поведінки зареєструвати таку накладну. За законом у контролюючого органу не було вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Зважаючи на те, що підставою для відмови в реєстрації спірної податкової накладної були обставини, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду в апеляційної інстанцій колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 16.02.2022 № 4 датою її подання на реєстрацію.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі №440/8248/22 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 6статті 139 КАС Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з платіжним дорученням №189 від 26.08.2022 (а.с. 5) позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2481,00 грн та згідно з платіжною інструкцією № 240 від 13.12.2022 ( а.с. 104) за подання апеляційної скарги по справі № 440/8248/22 в розмірі 3721,50 грн.

Отже, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, відповідно до частини 6статті 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 6202,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань першого відповідача 3101,25 грн та другого відповідача 3101,25 грн.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гранд Плюс В" - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 по справі № 440/8248/22 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства «ГРАНД ПЛЮС В» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС в Полтавській області від 20.07.2022 № 7088119/36249856 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 16.02.2022 на загальну суму 98658,48 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 16443,08 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 4 від 16.02.2022 на загальну суму 98658,48 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 16443,08 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області ( 36000, М. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ ВП 44057192) на користь Приватного підприємства «ГРАНД ПЛЮС В» ( 38100, Полтавська обл., Зіньківський р-н, м. Зіньків, вул. Тютюнника, 28-Д, кв. 3, код ЄДРПОУ 36249856) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3101 ( три тисячі сто одна ) грн 25 коп.

Стягнути з Державної податкової служби України (0453, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 43005393 ) на користь на користь Приватного підприємства «ГРАНД ПЛЮС В» ( 38100, Полтавська обл., Зіньківський р-н, м. Зіньків, вул. Тютюнника, 28-Д, кв. 3, код ЄДРПОУ 36249856) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3101 ( три тисячі сто одна ) грн 25 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій