Постанова

від 30.08.2023 по справі 906/1097/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року Справа № 906/1097/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.04.2023 у справі № 906/1097/22 (суддя Шніт А.В., повний текст рішення складено 25.04.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анікарм"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська"

про стягнення 813 798, 51 грн

за участю представників:

позивача - Чумак С.С.;

відповідача - Богданов О.О.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Анікарм" (далі - позивач, ТОВ "Анікарм") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення з Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства "Малинівське", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" (далі - відповідач, П(ПО)СП "Малинівське", ТОВ "Агрофірма Малинівська") 630 000 грн основного боргу, 8 181, 67 грн 3 % річних, 39 260, 68 грн інфляційних втрат та 136 356, 16 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №2 від 01.07.2022 в частині оплати виконаних робіт згідно із актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3 від 13.06.2022.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.04.2023 позов задоволено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджені належними доказами, що стало підставою для їх задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, П(ПО)СП "Малинівське" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- суд першої інстанції не надав належної правової оцінки п. 3.1 договору, відповідно до якого підрядник зобов`язаний своїми силами й засобами виконати роботи в обсягах і в строки, передбачені договором, і здати предмет підряду замовнику в стані, що відповідає вимогам замовника. Позивачем зазначені договірні зобов`язання не були дотримані, що підтверджується датами підписання актів здачі-приймання робіт № 2 (20.12.2021) та № 3 (13.06.2022), тобто фактично після закінчення строку дії договору та необхідності забезпечення виробничої очікуваності відповідача;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3 від 13.06.2022 не містить детального переліку виконаних підрядником робіт, кількості витраченого будівельного матеріалу, необхідного для їх виконання та інших відомостей, що, разом із неповерненням технічної документації на об`єкт будівництва, робить неможливим перевірку замовником якості та кількості виконаних підрядником робіт;

- системний аналіз положень п. 7.7.2 та п. 10.3 договору дає підстави стверджувати, що дата остаточного розрахунку між сторонами в часі залежить не лише від дати підписання акту здачі-приймання, а і від активних дій підрядника, пов`язаних з наданням звіту про використання майна замовника та повернення технічної документації на об`єкт будівництва;

- відповідач зауважує, що невчинення позивачем дій, направлених на введення об`єкта будівництва в експлуатацію (ненадання відповідачу документів з цього приводу) не є належним виконанням договору підряду з його боку та не зумовлює виникнення прав за договором, зокрема, права вимоги на його оплату. Наведене свідчить про передчасне звернення позивача до суду із даним позовом;

- відмова у витребуванні та дослідженні судом першої інстанції інформації, яка міститься у документах податкового органу, призвела до ухвалення судом необґрунтованого рішення, оскільки судом не перевірено та, як наслідок, не встановлено, чи мав позивач об`єктивну можливість виконати роботи за договором підряду та чи були дотримані останнім вимоги національного законодавства, яке регламентує порядок виконання робіт підвищеної небезпеки;

- на час підготовки апеляційної скарги представником відповідача направлено адвокатський запит до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з метою отримання інформації, чи відносяться роботи за договором підряду № 2 від 01.07.2021 до робіт підвищеної небезпеки та з інших питань, які мають суттєве значення у цій справі (відповідь на цей час не отримано). Неможливість подання цих доказів в суді першої інстанції обумовлюється відмовою суду першої інстанції в задоволенні клопотання про їх витребування у компетентних органах та дослідженні в судовому засіданні.

П(ПО)СП "Малинівське" надіслало до суду клопотання, в якому просить прийняти докази, які не були подані до суду першої інстанції та дослідити їх в суді апеляційної інстанції, а саме: копію адвокатського запиту від 08.05.2023, адресованого до Північно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці та копію відповіді Північно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 02.06.2023 № ПНС/2/6414-23.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/1097/22 у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Маціщук А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.06.2023 об 15:30 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 27.06.2023 № 01-05/229 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії у даній справі - Маціщук А.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 16.08.2023 о 16:00 год.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 15.08.2023 № 01-05/650 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії суддів у справі - Бучинської Г.Б., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 відкладено розгляд справи на 30.08.2023 о 15:15 год. Замінено відповідача у справі - П(ПО)СП "Малинівське" його правонаступником - ТОВ "Агрофірма Малинівська" в порядку ст. 52 ГПК України.

ТОВ "Анікарм" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає наступне:

- строк завершення виконання робіт договором не визначений, проте п. 13.3 договору визначає, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним, але не довше ніж до 15.08.2021. Строк дії договору і строк виконання підрядних робіт - це є абсолютно різні за своєю суттю поняття, які не можуть бути ототожнені або підмінені один одним;

- посилання апелянта на порушення підрядником строку виконання робіт є безпідставним та були відповідним чином оцінені судом першої інстанції, про що зазначено в оскражуваному рішенні;

- підписавши акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та скріпивши їх печаткою відповідача, представник замовника не вказав будь-яких недоліків щодо складання таких документів, так само замовником при прийнятті роботи не було визначено будь-яких недоліків таких робіт, які приймаються від підрядника;

- апелянт не надав жодних доказів передання позивачу будь-якої технічної документації, повернення якої апелянт вимагає та вважає, що без повернення такої документації відсутні підстави для оплати заборгованості за виконані підрядні роботи;

- умовами укладеного між сторонами договору підряду не передбачено, що позивач зобов`язаний здійснити введення змонтованого об`єкта в експлуатацію, адже це є окрема послуга, яка мала б бути детально прописана в договорі і оплачена;

- позивач просить суд не брати до уваги додані до справи додаткові докази.

Розглянувши в судовому засіданні 30.08.2023 клопотання відповідача прийняття та дослідження доказів, які не були подані до суду першої інстанції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційної господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

Апеляційний господарський суд вказує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку відмовити в задоволенні клопотання відповідача про прийняття та дослідження доказів, які не були подані до суду першої інстанції.

В судових засіданнях представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги, скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судових засіданнях заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 01.07.2021 між ТОВ "Анікарм" (підрядник/позивач) та П(ПО)СП "Малинівське" (замовник/відповідач) укладено договір підряду №2 (а. с. 7-11), за умовами якого підрядник зобов`язується на свій ризик виконати за дорученням замовника роботу, а замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її (п. 1.1. договору).

У п. 1.2. договору вказано характер робіт: демонтаж, монтаж та перевезення корівника площею 1512,0 кв. м з території МТФ с. Пиріжки на територію МТФ с. Лумля ПСП "Малинівське", а саме: 1. Демонтаж залізобетонних плит (розміром 3м х 6м) - 72 шт; 2. Демонтаж залізобетонних панелей (розміром 1,5м х 6м) - 24 шт; 3. Демонтаж бетонних стінових панелей кількістю 24 шт; 4. Демонтаж залізобетонних сегментних ферм - 26 шт; 5. Перевезення елементів будівлі корівника на відстань 8 км. від с.Пиріжки до пункту призначення с. Лумля; 6. Монтаж сегментних ферм; 7. Монтаж фундаменту під встановлення сегментних ферм та стінових панелей; 8. Монтаж залізобетонних плит (розміром 3м х 6м) - 72 шт; 9. Монтаж залізобетонних панелей (розміром 3 м х 6м) - 24 шт; Вартість монтажних робіт визначено без вартості матеріалів.

Матеріали, харчування та проживання забезпечує замовник.

Згідно п. 2.1. договору, результатом робіт є: демонтаж будівлі корівника, перевезення на відстань 8 км та монтаж залізобетонних елементів будівлі на території МТФ в с. Лумля.

Відповідно до п. 4.1. договору, роботи виконуються з матеріалів підрядника, за винятком тих матеріалів, які за умовами договору надав замовник.

Замовник протягом одного дня із моменту підписання договору надає підряднику необхідні документи для виконання робіт (п. 4.3. договору).

Сторони у п. 5.1 договору погодили, що вартість робіт становить 900 000 грн.

У розділі 7 договору визначено порядок розрахунків, а саме: замовник протягом 3-х робочих днів із моменту підписання договору сплачує підрядникові аванс у розмірі 30 % вартості робіт у сумі 270 000 грн; протягом 3-х робочих днів із моменту підписання акта здачі-приймання робіт замовник здійснює оплату підряднику коштів у розмірі 70 % вартості робіт у сумі 630 000 грн в т.ч. ПДВ 105 000 грн. Вид розрахунків: безготівковий.

Підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом 35 робочих днів із моменту сплати замовником авансу у розмірі 30% вартості робіт, протягом 2-х робочих днів з моменту надання матеріалів замовником (п. 8.1. договору).

За п. 8.2. договору, після закінчення виконання робіт, підрядник зобов`язаний письмово повідомити замовника про готовність предмета до здачі протягом 2-х робочих днів.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним, але не довше ніж до 15.08.2021 (п. 13.3. договору).

Відповідач 07.07.2021 сплатив на рахунок позивача кошти у розмірі 270000 грн з призначення платежу: "авансовий платіж за роботи по демонтажу, згідно із рахунком № 2 від 05.07.2021, договір № 2 від 01.07.2021" (а. с.14).

В матеріалах справи наявна копія податкової накладної № 2 від 07.07.2021 про отримання позивачем від відповідача 270 000 грн, з яких 45 000 грн ПДВ (а. с. 118).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №240/19643/21, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 07.07.2021, видану ТОВ "Анікарм" та вважати прийнятою днем її фактичного отримання (а.с. 145-149).

Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної, податкову накладну № 2 від 07.07.2021 прийнято та зареєстровано за рішенням суду (а.с.119).

Матеріали справи містять копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 20.12.2021 на суму 270 000 грн та № 3 від 13.06.2022 на суму 630 000 грн (а. с. 12, 13).

04.10.2022 позивач надіслав відповідачу претензію № 1 від 29.09.2022 з проханням сплатити заборгованість (а. с. 15-20).

Предметом спору у справі є вимога позивача про стягнення із відповідача 630 000 грн основного боргу, 8 181, 67 грн 3 % річних, 39 260, 68 грн інфляційних втрат та 136 356, 16 грн пені у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 2 від 01.07.2022 в частині оплати виконаних робіт.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору № 2 від 01.07.2022, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Договір підряду є оплатним, і обов`язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов`язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно ст. 1 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Як встановлено апеляційним судом, 01.07.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 2, за умовами якого позивач зобов`язувався на свій ризик виконати за дорученням відповідача роботу, а останній зобов`язувався прийняти цю роботу та оплатити її. У п. 1.2. договору вказано характер робіт: демонтаж, монтаж та перевезення корівника площею 1512,0 кв. м з території МТФ с. Пиріжки на територію МТФ с. Лумля.

Пунктом 7.7.2. договору сторони передбачили, що відповідач здійснює оплату коштів позивачу протягом 3-х робочих днів із моменту підписання акта здачі-приймання робіт у розмірі 70 % вартості робіт у сумі 630 000 грн в т.ч. ПДВ 105 000 грн.

Тобто, кінцевим строком оплати робіт за актом № 3 від 13.06.2022 є 16.06.2022.

Колегія суддів встановила, що відповідачем 07.07.2021 сплачено на рахунок позивача кошти у розмірі 270 000 грн з призначення платежу: "авансовий платіж за роботи по демонтажу, згідно із рахунком № 2 від 05.07.2021, договір № 2 від 01.07.2021" (а. с. 14).

В даному випадку первинними документами, що підтверджують виконання робіт за договором від 01.07.2021 № 2 є акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 20.12.2021 на суму 270 000 грн та № 3 від 13.06.2022 на суму 630 000 грн (а. с. 12, 13), які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Оцінюючи вищевказані акти, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про належність таких доказів у підтвердження виконання робіт за договором підряду з огляду на їх відповідність наведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ними зафіксовано факт виконання робіт та прийняття їх відповідачем саме за вказаним договором без будь-яких заперечень чи зауважень, що підтверджується його підписом та відтиском печатки, а також те, що вони містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку підписів на актах чи відсутність у представника повноважень їх підписувати, або ж доказів втрати зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

З огляду на те, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання із виконання робіт згідно умов договору від 01.07.2021 № 2, а відповідач порушив свої зобов`язання в частині їх оплати, враховуючи те, що строк оплати за виконані роботи на підставі акту № 3 від 13.06.2022 настав, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 630 000 грн.

Відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій належних і допустимих доказів, які б стверджували те, що роботи не були виконані або ж виконані у меншому розмірі (об`ємі), ніж зазначені у акті № 3 від 13.06.2022.

Посилання відповідача на відсутність у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) детального переліку виконаних робіт, кількість витраченого будівельного матеріалу, необхідного для їх виконання та інших відомостей, суд не приймає до уваги, оскільки даним актом зафіксовано факт виконання робіт та прийняття їх відповідачем саме за вказаним договором без будь-яких заперечень чи зауважень та він містить відомості про відповідну господарську операцію та підтверджує факт її здійснення; недоліки в оформлені окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови в задоволенні позову.

Доводи скаржника про те, що оплата вартості робіт пов`язана із наданням звіту про використання майна замовника та повернення технічної документації на об`єкт будівництва, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 2 від 01.07.2021, вартість монтажних робіт визначено без вартості матеріалів; матеріали, харчування та проживання забезпечує замовник.

В свою чергу, п. п. 4.1., 10.3. договору передбачено, що роботи виконуються із матеріалів підрядника, за винятком тих матеріалів, які за умовами договору надав замовник; у термін 3-х робочих днів після підписання акта здачі-приймання, підрядник зобов`язаний надати замовнику залишки матеріалів, звіт про використання матеріалу, а також всю документацію та креслення, надані за п. 4.6. договору.

Однак, варто вказати, що договір підряду № 2 від 01.07.2021 не містить пункту 4.6.; відповідач не надав суду документів в підтвердження передачі позивачу матеріалів для виконання робіт за спірним договором, а тому суд відхиляє такі доводи апелянта.

Також суд вказує, що матеріали справи не містять інформації, що демонтаж, перевезення та монтаж корівника належить до класу наслідків (відповідальності) будівництва, відповідно до п. 4.4. та 4.5. ДСТУ 8855:2019 "Будівлі і споруди. Визначення класу наслідків (відповідальності)", а тому доводи відповідача про невчинення позивачем дій, направлених на введення будівництва в експлуатацію є неналежним виконанням договору підряду, суд також відхиляє.

Щодо строку дії договору, то суд звертає увагу на те, що ст. 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

З огляду на викладене, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки, згідно ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Факт закінчення строку дії двостороннього договору, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього договору і не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку. Навіть після закінчення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для сторони - боржника, і вказана обставина не звільняє його від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача 136 356, 16 грн пені, 8 181, 67 грн 3 % річних та 39 260, 68 грн інфляційних втрат, то суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу приписів ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У пункті 12.2. договору № 2 від 01.07.2021 передбачено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь підрядника за кожен день прострочення.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку здійснених позивачем розрахунків пені, 3 % річних та інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 136 356, 16 грн пені, 8 181, 67 грн 3 % річних та 39 260, 68 грн інфляційних втрат обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про те, що відмова у витребуванні та дослідженні судом першої інстанції інформації, яка міститься у документах податкового органу, призвела до ухвалення судом необґрунтованого рішення, оскільки судом не перевірено та, як наслідок, не встановлено, чи мав позивач об`єктивну можливість виконати роботи за договором підряду та чи були дотримані останнім вимоги національного законодавства, яке регламентує порядок виконання робіт підвищеної небезпеки, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявне клопотання відповідача про витребування доказів та їх дослідження у судовому засіданні (а. с. 125-130), в якому він просить вирішити питання про дослідження у судовому засіданні копії листа Управління Держпраці у Житомирській області від 30.11.2022 № ЖТ/3/2053-22, а також витребувати, з метою дослідження технічну документацію та креслення, відповідно до умов договору № 2 від 01.07.2022, які повинні бути у розпорядженні позивача; копії документів, що стосуються причин відсутності реєстрації податкової накладної позивачем за фактом отримання авансового платежу і копії інших документів за вказаним фактом (рішення комісії ДПС про реєстрацію/відмову у реєстрації ПН/РК в ЄДРПН, скарги ТОВ "Анікарм"), які є у розпорядженні ГУ ДПС у Житомирській області; копії податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум, отриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску ТОВ "Анікарм" за ІІІ, IV квартали 2021 року, І, ІІ, ІІІ квартали 2022 року, які є у розпорядженні ГУ ДПС у Житомирській області.

Суд першої інстанції, під час розгляду справи, дійшов висновку задоволити клопотання відповідача в частині дослідження у судовому засіданні копії листа Управління Держпраці у Житомирській області від 30.11.2022 № ЖТ/3/2053-22 та відмовив в частині витребування доказів, оскільки відповідач не дотримався критеріїв його мотивування, зокрема не зазначив, обставин, які можуть підтвердити ці докази, або аргументи, які вони можуть спростувати.

Колегія суддів вказує, що статтею 81 ГПК України унормовано питання витребування доказів. Зокрема, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 81 ГПК України у клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійно отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача в частині витребування доказів, оскільки подане клопотання не в повній мірі відповідає вимогам ст. 81 ГПК України. Відповідачем не обґрунтовано та не наведено обставини, які можуть підтвердити ці докази, або аргументи, які вони можуть спростувати; не вказано заходів, яких відповідач вжив для отримання цих доказів самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійно отримання цих доказів; причини неможливості отримати докази самостійно.

Беручи до уваги викладене, відповідачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 12.04.2023 у справі № 906/1097/22 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" - без задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.04.2023 у справі № 906/1097/22 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено 01 вересня 2023

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.