Рішення

від 09.08.2023 по справі 911/777/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/777/23

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/777/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора»,

м. Київ

до ОСОБА_1 , с. Бузова Києво-Святошинського району Київської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньютрейн Корпорейшн»,

м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Котаферс», м. Маріуполь

Донецької області

простягнення 468 905,31 грн

Представники:

від позивача:Кобилецький В.В., адвокат, ордер серії АА № 1284309 від 13.03.2023;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі-відповідач ) про стягнення 468 905,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 17.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ньютрейн Корпорейшн» (покупець) був укладений Договір поставки № 1705, за умовами якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти замовлений товар та здійснювати його оплату.

28.12.2019, в забезпечення виконання Договору поставки № 1705 від 17.05.2019, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) був укладений Договір поруки б/н, за умовами якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньютрейн Корпорейшн».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/11678/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньютрейн Корпорейшн» задоволені; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньютрейн Корпорейшн» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» заборгованість в сумі 375 124,25 грн, судовий збір в сумі 5 626,86 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/11678/21 було встановлено неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ньютрейн Корпорейшн» взятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки № 1705 від 17.05.2019 щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару.

31.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» (цесіонарій) був укладений Договір про відступлення права вимоги б/н, за умовами якого цедент відступає цесіонарієві право вимоги, належне цедентові, яке виникло з Договору поставки № 1705 від 17.05.2019 та з Договору поруки від 19.12.2019.

Разом з цим, за твердженням позивача, рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/11678/21, на час звернення із відповідним позовом лишається не виконаним, у зв`язку з чим, у позивача, на підставі Договору поруки від 28.12.2019 та Договору про відступлення права вимоги від 31.01.2022 наявне право щодо звернення до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача наявної суми заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2023 відкрито провадження у справі № 911/777/23, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 10.05.2023; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ньютрейн Корпорейшн» (надалі-третя особа 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Котаферс» (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест»).

10.05.2023 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява б/н від 05.05.2023 (вх. № 9068/23 від 10.05.2023) про покладення на відповідача судових витрат, зокрема, зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду від 10.05.2023 підготовче засідання у справі № 911/777/23 відкладено на 31.05.2023.

Ухвалою господарського суду від 31.05.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/777/23, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.06.2023.

19.06.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява б/н від 19.06.2023 (вх. № 11978/23) про застосування строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.

Ухвалою господарського суду від 21.06.2023 розгляд справи по суті був відкладений на 09.08.2023.

26.06.2023 на електронну адресу господарського суду від позивача надійшли пояснення, в яких останній стверджує про те, що позивачем при зверненні до суду не пропущений строк позовної давності.

В судовому засіданні 09.08.2023 представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи в господарському суді за його участю, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень щодо ухвал суду від 03.04.2023, 10.05.2023, 21.06.2023. Разом з цим, 19.06.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява б/н від 19.06.2023 (вх. № 11978/23), в якій відповідачем викладена своя позиція щодо заявлених позовних вимог.

Представники третіх осіб в судові засідання жодного разу не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, письмових пояснень по суті спору, який розглядається до суду не надіслали.

Судом також береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як встановлено, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/11678/21, 17.05.2019 між ТОВ «Лекора Інвест» (постачальник) та ТОВ «Ньютрейн Корпорейшн» (покупець) був укладений Договір поставки № 1705 (далі - Договір від 17.05.2019), за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти замовлений товар (щебінь, керамзит, пісок, відсів) та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначаються сторонами в рахунках, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору видаткові накладні підписуються сторонами із зазначенням у них кількості товару, одиниці виміру, ціни за одиницю виміру та загальної вартості товару, умов і строків поставки та оплати товару.

Розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі договору постачальника шляхом 100 % оплати не пізніше, ніж 3 банківських дні з моменту отримання рахунку (п. 3.1 договору). Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі, або інший рахунок постачальника, про що він повинен заздалегідь письмово попередити покупця (пункт 3.2 договору).

Поставка товару продавцем здійснюється за згодою сторін на умовах EXW, на умовах FCA згідно правил Інкотермс 2010 р. (п. 4.2 договору). Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем в пункті призначення, визначеному постачальником (п. 5.1 договору). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару за кількістю та якістю та підписання відповідних документів. Фактом, що підтверджує приймання та передачу продукції є підпис представника покупця на накладній (п. 5.6 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019 р., але в будь-якому випадку до повного взаєморозрахунку (п. 8.1).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/11678/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньютрейн Корпорейшн» задоволені; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньютрейн Корпорейшн» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» заборгованість в сумі 375 124,25 грн, судовий збір в сумі 5 626,86 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2021 у справі № 910/11678/21, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Разом з цим, за твердженням позивача, рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/11678/21, на час звернення із відповідним позовом лишається не виконаним.

28.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) був укладений Договір поруки б/н (надалі-Договір поруки від 28.12.2019), за умовами якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньютрейн Корпорейшн», що виникли з Договору № 1705 від 17.05.2019, який був укладений між кредитором та боржником.

Умовами п. 3.1 Договору поруки від 28.12.2019 визначено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначено у п. 4 цього договору. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язання зі сплати основного боргу згідно з основним договором у сім, що дорівнює 375 124,25 грн, а також відшкодування кредитору збитків та сплати неустойки.

Пунктом 5.4.1 договору визначено, що у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором поручитель має право у 3-денний строк звернутись до поручителя з вимогою про виконання таких зобов`язань.

Умовами п. 5.1.1 договору визначено, що при порушенні боржником зобов`язання перед кредитором за основним договором, виконати за боржника зобов`язання у 3-денний строк з дня направлення вимоги кредитором.

За порушення строків, визначених у п. 5.1.1 договору винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 25 % від розміру поруки та пеню в розмірі 0,2 % від розміру поруки за кожний день прострочення.

Пунктом 7.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, окрім випадків визначених у ст. 559 Цивільного кодексу України.

Частиною 1статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Отже Договором поруки від 28.12.2019 забезпечено виконання зобов`язання за Договором поставки № 1705 від 17.05.2019.

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

26.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» звернулось до ОСОБА_1 з претензією № 031333, надіслання якої підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанції, фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист від 26.05.2020 в якій, на підставі Договору поруки від 28.12.2019 вимагало сплатити наявну за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ньютрейн Корпорейшн» заборгованість, яка виникла, у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору поставки № 1705 від 17.05.2019, що становить 375 124,25 грн.

На момент пред`явлення даного позову порука відповідача не є припиненою.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Ньютерн Корпорейшн» Договору поставки № 1705 від 17.05.2019 позивач згідно з Договорами поруки від 28.12.2019 має право вимагати від відповідача виконання зобов`язань за вказаним договором у тому ж обсязі.

Разом з цим, 31.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» (цедент, нова назва - ТОВ «Котаферс») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» (цесіонарій) укладений Договір про відступлення права вимоги.

Так, за умовами п. 1 договору про відступлення права вимоги цедент відступає цесіонарієві право вимоги, належне цедентові, яке виникло з Договору поставки № 1705 від 17.05.2019, укладеного між цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ньютрейн Корпорейшн» на загальну суму 468 905,31 грн та Договору поруки від 19.12.2019, укладеного між цедентом та ОСОБА_1 (поручитель) на загальну суму 468 905,31 грн (375 124,25 грн основного боргу та 93 781,06 грн штрафу).

До цесіонарія переходить право вимоги цедента за договором, визначеним у п. 1 цього договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 2 договору про відступлення права вимоги).

Моментом переходу права вимоги цедента за договором, визначеним у п. 1 цього договору, до цесіонарія є дата підписання цього договору (п. 3 договору про відступлення права вимоги).

Умовами п. 5 договору про відступлення вимоги визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до повного виконання цього договору сторонами.

31.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» було складено та направлено на адресу ОСОБА_1 та ТОВ «Ньютрейн Корпорейшн» повідомлення про відступлення права вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, що визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» набуло статусу нового кредитора за Договором поставки № 1705 від 17.05.2019, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі права вимоги до майнового поручителя, на підставі Договору поруки від 19.12.2019.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не забезпечив участі представника в судових засіданнях, однак 19.06.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява б/н від 19.06.2023 (вх. № 11978/23) про застосування строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Кабінет Міністрів України своєю постановою № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» з 12 березня 2020 року ввів карантин на всій території України.

Згідно з п. 12. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Президент України своїм Указом від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» ввів воєнний стан в Україні з 24.02.2022.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності. Зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності установлені статтями 257-259 ЦК України .

Отже, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 ЦК України продовжуються на строк його дії.

Таким чином, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/11678/21 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ньютрейн Корпорейшн» лишається не виконаним, при цьому у позивача, на підставі Договору поруки від 28.12.2019 та Договору про відступлення права вимоги від 31.01.2022 наявне право щодо звернення за стягненням відповідної заборгованості на його користь, яка є підтверджена матеріалами справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 375 124,25 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Так, звертаючись до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача 93 781,06 грн. штрафу, нарахованих на підставі п. 6.3 договору поруки.

Умовами п. 6.3 договору поруки визначено, що за порушення строків, визначених у п. 5.1.1 винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 25 % від розміру поруки.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що наданий позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги позивача про стягнення 93 781,06 грн.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

Разом з цим, позивач також просить суд включити до складу судових витрат 63 790,53 грн витрат на професійну правову допомогу.

Розглянувши подані матеріали на підтвердження понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

10.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лекора» зверталось із заявою б/н від 05.05.2023 (вх. № 9068/23) про стягнення судових витрат, в якій просило суд покласти на відповідача судові витрати, в т.ч. витрати на правничу допомогу в сумі 63 790,53 грн.

За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

За правилами частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

01.03.2023 між Адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем (надалі-адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» (надалі-клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до умов п. 1 якого адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в т.ч. за окремими дорученнями клієнта та які узгоджуються сторонами у письмовій формі. Адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справ про стягнення боргу з Цурпаленка В.А. (п. 2 договору).

Умовами п.п. 6, 7 договору визначено, що гонорар сплачується авансом або після надання адвокатом звіту про виконання доручення в порядку, визначеному договором. Гонорар адвоката визначається з розрахунку 2 600,00 грн за годину роботи.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 3 років.

05.05.2023 адвокатом Кобилецьким В.В. наданий Звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги, за яким адвокатом за період ведення справи № 911/777/23 в Господарському суді Київської області були виконані наступні роботи:

- аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів - 2,5 години;

- підготовка позовної заяви та систематизація позовних матеріалів - 3,5 години;

- підготовка та подання інших процесуальних документів - 0,5 годин;

Отже, загальна вартість наданої правової допомоги склала 16 900,00 грн (6,5 годин х 2 600,00 грн).

Витрати за надання правничої (правової) допомоги в сумі 16 900,00 грн були сплачені позивачем, про що свідчить наявний в матеріалах справи видатковий касовий ордер від 05.05.2023.

Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з поданої суду заяви б/н від 05.05.2023 (вх. № 9068/23 від 10.05.2023) Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лекора» просило суд покласти на відповідача судові витрати, в т.ч. витрати на правничу допомогу в сумі 63 790,53 грн, в той же час доказів надання адвокатом послуг на суму 46 890,53 грн до матеріалів справи не надано.

Доказів того, що адвокатом були підготовлені інші документи або аналізувались інші документи ніж ті що наявні в матеріалах справи до суду не надано, що також не вказано в звіті адвоката.

Водночас, у зв`язку з тим, що Кобилецький В.В. є адвокатом, його повноваження підтверджуються Договором про надання правової допомоги від 01.03.2023 та ордер серії АА № 1284309 від 13.03.2023, факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими стороною доказами, також враховуючи те, що адвокатом здійснювалось представництво інтересів позивача під час розгляду цієї справи, суд вважає можливим покласти витрати на професійну правничу допомогу на відповідача у справі в розмірі 16 900,00 грн, який підтверджений наданими суду доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» (01011, м. Київ, вул. П.Мирного, 11, офіс 2/9, код ЄДРПОУ 43317636) 375 124 (триста сімдесят п`ять тисяч сто двадцять чотири) грн 25 коп заборгованості, 93 781 (дев`яносто три тисячі сімсот вісімдесят одну) грн 06 коп штрафу, 7 033 (сім тисяч тридцять три) грн 58 коп судового збору та 16 900 (шістнадцять тисяч дев`ятсот) грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 01.09.2023.

Суддя О.О. Христенко