Ухвала

від 31.08.2023 по справі 916/3743/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"31" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3743/23Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф., розглянувши заяву (вх. 4-60/23 від 28.08.2023р.) Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) до Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Одещини» (04070, м. Київ, вул. Боричів тік, буд 35а, код ЄДРПОУ 39374782) та до Комуністичної партії України (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 7, код ЄДРПОУ 00049147) про забезпечення позову до подачі позову

В С Т А Н О В И В:

Міністерство юстиції України звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову відносно осіб, які можуть отримати статус учасників справи (відповідачів) Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Одещини» та до Комуністичної партії України згідно якої просить суд накласти арешт на нерухоме майно квартиру, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 443607751101 та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об`єкта нерухомого майна - квартири, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 443607751101.

Так, обґрунтовуючи заяву, заявник зазначає, що в 2014 році Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України у зв`язку із порушенням партією статті 5 закону України «Про політичні партії в Україні», чинної на момент подання позовної заяви. Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об`єднання «Свобода», Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації «Воля-Громада-Козацтво», Української республіканської партії, ОСОБА_1 , за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії, задоволено. Заборонено діяльність Комуністичної партії України Передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Заявник вказує, що в ході виконання Міністерством юстиції України судового рішення в частині передачі майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави встановлено, що після подання позовної заяви Міністерством юстиції України, Комуністичною партією України відчужене належне їй майно на користь Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Одещини», на підставі договору дарування, який є фіктивним, а тому підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Як вважає заявник, спірне майно має бути повернено у власність Комуністичної партії України в подальшому передане державі, про що Міністерством юстиції України буде подано відповідний позов в установленому порядку.

За посиланнями заявника, з метою повного та об`єктивного виконання рішення у справі № 826/9751/14, Міністерством юстиції України було вжито заходів щодо моніторингу відповідних відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за результатами якого було встановлено, що у період з 11.07.2014 (дата ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 826/9751/14) по 29.06.2022 (дата ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду з питань забезпечення позову у справі № 826/9751/14), стосовно об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок, які належали Комуністичній партії України та її структурним утворенням на праві власності було вчинено ряд договорів дарування об`єктів нерухомого майна.

Зокрема, заявник зазначає, що Комуністичною партією України відчужено близько 150 об`єктів нерухомості (адміністративні будівлі, житлові будинки, квартири, земельні ділянки), в тому числі відчужено квартиру, загальною площею 148,6кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 443607751101, яке відчужено на підставі договору дарування від 26.09.2014 № 2349, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. Набувачем спірного майна стала Благодійна організація «Благодійний фонд «Відродження Одещини», керівником якої є Полнобродська І.В. та згідно з матеріалами реєстраційної справи Одеської міської організації комуністичної партії України (ідентифікаційний код юридичної особи 25828728) наявна інформація про членство у вказаному структурному утворенні Полнобродської І.В.

Отже на думку заявника, є підстави вважати, що у даному випадку сторонам було заздалегідь відомо, що такий Договір не буде виконаний, що він має інші цілі, ніж передбачені цим Договором, тобто між відповідачами умисно укладено фіктивний правочин. Відтак, укладення, зокрема, спірного Договору спрямовано не на реальне настання наслідків договору дарування, а має на меті уникнення передачі майна у державну власність.

Заявник наголошує, що оскільки на сьогодні частина майна, яка належала Комуністичній партії України та її структурним осередкам, зокрема спірне майно, перебуває у власності пов`язаного із Партією Благодійного фонду, тому існують реальні ризики того, що останнім можуть бути вжиті заходи для відчуження цього майна до прийняття рішення у справі, що розглядатиметься.

Вказана обставина, на переконання заявника унеможливить виконання судового рішення про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 463521051101 та скасування реєстрації права власності на це майно за Благодійним фондом, у разі задоволення позову. А відтак у такому разі і рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022 та яким задоволено позов Міністерства юстиції України про заборону діяльності Комуністичної партії України, передачу майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави - не буде виконано у повному обсязі та не буде досягнута мета стосовно передачі майна у державну власність.

При цьому заявник вказує, що види забезпечення позову, а саме накладення арешту та заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна, відповідають позовним вимогам та не перешкоджатимуть діяльності Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Одещини». Разом з тим застосування такого заходу забезпечення позову призведе до менших негативних наслідків у порівнянні з тими, які настануть, якщо відповідний захід не буде вжитий судом.

Розглянувши заяву Міністерства юстиції України про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. ч. 10, 11 ст. 137 ГПК України).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

По суті забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача та інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача та інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення у випадку задоволення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання стосовно необхідності у забезпеченні позову, суд виходить з того, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Але, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного способу захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 вказаної Конвенції передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (п. 77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (п. 43, Заява № 60750/00) наголосив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).

Як вбачається з поданої заяви, Міністерство юстиції України планує звернутись до суду з позовом про визнання недійним договору дарування та витребування майна.

Суд бере до уваги те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Отже, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Як вбачається з поданої заяви, Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об`єднання «Свобода», Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації «Воля-Громада-Козацтво», Української республіканської партії, ОСОБА_1 , за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії, задоволено. Заборонено діяльність Комуністичної партії України Передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 № 896 (зі змінами) (далі - Порядок), після набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, у резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави, Міністерство юстиції України вживає заходів до розшуку майна політичної партії, зокрема за відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України.

Абзацом першим пункту 3 Порядку передбачено, що за результатом заходів із розшуку майна політичної партії Міністерство юстиції України складає та затверджує перелік майна політичної партії, переданого у власність держави.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2023 № 128 внесено зміни Положення про Мін`юст, зокрема, пункт 4 доповнено пункт підпунктом 8335 такого змісту: вживає заходів до розшуку майна забороненої судом політичної партії; затверджує перелік майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, що передається у власність держави.

З матеріалів заяви вбачається, що Комуністичною партією України на підставі договору дарування від 26.09.2014 № 2349, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. було відчужено квартиру, загальною площею 148,6кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 443607751101. Набувачем спірного майна стала Благодійна організація «Благодійний фонд «Відродження Одещини», керівником якої є Полнобродська І.В.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову Міністерства юстиції України, як особи на яку покладено обов`язок щодо передачі у власність держави майна заборонених політичних партій, може унеможливити ефективне поновлення порушених прав, за захистом яких воно планує звернутись до суду, у випадку задоволення позову, оскільки заявник не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що являється передумовою для постановлення ухвали згідно статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає що вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно квартиру, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 443607751101 на користь інших осіб, є адекватними, тобто, співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються та прямо стосується майбутнього предмету спору.

Згідно із пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили; Судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Отже заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації.

Суд вважає що вид забезпечення позову у вигляді заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна - квартири, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 443607751101, є адекватними, тобто, співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються та прямо стосується майбутнього предмету спору. Оскільки до завершення розгляду судом позовної заяви Міністерства юстиції України, особа, яка може отримати статус учасника справи - Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Одещини» може реалізувати свої права як власника майна що буде мати наслідком ускладнення поновлення порушеного права держави за захистом якого Міністерство юстиції України має намір звернутися до суду.

Разом з тим, враховуючи принцип співмірності та той факт що спір стосується захисту права власності на майно, з метою запобігання невиправданих обмежень майнових прав Благодійна організація «Благодійний фонд «Відродження Одещини» ,суд вважає необхідним накласти заборону на вчинення реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна в частині вчинення реєстраційних дій, які стосуються спору про право власності, тобто відчуження нерухомого майна, а також передання його в іпотеку та / або заставу.

Оцінивши доводи заявника, приведені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, щодо необхідності вжиття запропонованого ним заходу забезпечення позову з урахуванням: забезпечення ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду; розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і майбутнім предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям такого заходу прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, господарський суд убачає доводи обґрунтованими і переконливими, з урахування чого заява Міністерства юстиції України підлягає частковому задоволенню.

Згідно із частиною шостою статті 140 Господарського процесуального кодексу України Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Одещини» у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказана особа не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини сьомої статті 145 Господарським процесуальним кодексом України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Суд роз`яснює, що відповідно до частини третьої статті 138 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 141, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Міністерства юстиції України про забезпечення позову (4-60/23 від 28.08.2023) - задовольнити частково.

2. Накласти арешт на нерухоме майно квартиру, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 443607751101.

3. Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження, передання в іпотеку та / або заставу об`єкту нерухомого майна - квартири, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 443607751101.

Стягувачем є: Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622)

Боржником є: Благодійна організація «Благодійний фонд «Відродження Одещини» (04070, м. Київ, вул. Боричів тік, буд 35а, код ЄДРПОУ 39374782)

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя Погребна Катерина Федорівна