Рішення

від 01.09.2023 по справі 917/1635/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2023 Справа № 917/1635/22

Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 917/1635/22

за позовною заявою Відділу освіти, молоді та спорту Золочівської селищної ради (площа Слобожанська,б.3, смт. Золочів, Богодухівський район, Харківська область,62203 , код ЄДРПОУ 42264877)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Половки, б. 62, м. Полтава, Полтавська область,36010 , код ЄДРПОУ 38194448)

про стягнення грошових коштів,

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Відділ освіти, молоді та спорту Золочівської селищної ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1764/22 від 14.12.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (далі - ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про закупівлю №112 від 16.04.2021 в сумі 463 342, 20 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині передачі нафтопродуктів за вказаним Договором, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка ним на дату звернення позивачем до суду не погашена.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.12.2022 вищевказану позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено спосіб та строки для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач у визначений судом строк усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 позовну заяву Відділу освіти, молоді та спорту Золочівської селищної ради прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1635/22; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи; встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі від 30.01.2023 направлена позивачу на його електронну пошту, відповідачу зазначена ухвала суду у паперовому вигляді направлена засобами поштового зв"язку і була отримана ним 13.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 63).

07.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2861), в якому відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить суд поновити строк на подання відзиву, прийняти відзив до розгляду, прийняти визнання відповідачем позовних вимог, судовим рішення вирішити питання щодо повернення позивачу 50% судового збору , сплаченого за звернення до суду з позовною заявою, судовим рішення вирішити питання про розподіл судових витрат.

Щодо поданого відповідачем відзиву суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ч.8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою суду від 30.01.2023 про відкриття провадження у справі встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, ухвала Господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 була отримана відповідачем 13.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 63).

Відтак, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 28.02.2023 включно.

Відзив на позовну заяву відповідачем подано 07.03.2023, про що свідчить відмітка загального відділу господарського суду Полтавської області. Отже, строк на подання відзиву пропущено.

За п.п. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Задля дотримання принципів господарського судочинства та з метою повного та всебічного розгляду справи, а також враховуючи те, що пропущений відповідачем строк для подання заперечень на відповідь на відзив є незначним, суд вважає за необхідне поновити відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Згідно із ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У ч.5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України вказано, що суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відзив відповідача за вх. № 2861 від 07.03.2023 , в якому відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, підписаний представником відповідача О.П.Спіциною. Повноваження на вчинення таких дій останньою підтверджені інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 67 - 74), де зазначено що Спіцина Олена Петрівна уповноважена вчиняти дії від імені юридичної особи , у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво) з правом посвідчення копій документів)). В матеріалах справи відсутні докази того, що вказані дії суперечать інтересам відповідача. З огляду на викладене, суд приймає заяву про визнання позову.

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

За ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийняте, складене та підписане у нарадчій кімнаті.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2021 між Відділом освіти, молоді та спорту Золочівської селищної ради (позивач, за умовами договору - Замовник) та ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" (відповідач, за умовами договору - Постачальник) було укладено Договір на закупівлю № 112 (далі - Договір № 112, Договір) (а.с. 10-14).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- Постачальник зобов`язується передати у встановлений строк у власність Замовника "Товар", в асортименті, кількості та за цінами згідно специфікації, що надається до цього Договору і є його невід`ємною частиною, а Замовник зобов`язується прийняти цей товар та сплатити його (п. 1.2. Договору);

- Загальна ціна цього договору становить 1 499 928,00 гр. В тому числі ПДВ: 249 988,00грн. Сума договору може бути зменшена залежно від реального фінансування видатків (п. 3.1., п. 3.2 Договору);

- Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України. Замовник здійснює оплату товару Постачальнику на підставі накладної (п. 4.1. Договору);

- Умови розрахунків: післяплата з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати постачання товару. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п. 4.2. Договору);

- Строк поставки товару - з дати підписання договору до 31 грудня 2021 року (п. 5.1. Договору);

- Поставка здійснюється шляхом заправки автомобілів Замовника на АЗС Постачальника, які знаходяться в межах смт Золочів, Харківська область, Україна, 62203 (п. 5.2. Договору);

- Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання (п. 10.1. Договору).

На виконання умов Договору сторонами підписано Специфікацію: Бензин та дизельне паливо за ДК 021:201509130000-9 Нафта і дистиляти (Додаток № 1 до Договору), в якій визначено найменування товару, його кількість, ціна та загальна вартість. Загальна вартість товару за вказаною Специфікацією становить 1 499 928,00грн (а.с. 14).

В подальшому сторони вносили зміни у Договір шляхом укладання Додаткових угод до нього, а саме: № 1 від 20.04.2021, № 2 від 30.07.2021, № 3 від 09.08.2021, № 4 від 06.09.2021, № 5 від 05.10.2021, № 6 від 04.11.2021, № 7 від 30.12.2021, № 8 від 13.06.2022 (а.с. 15-35). Зазначені зміни у Договір внесено, зокрема, в частині визначення ціни за одиницю товару, ціни Договору та терміну дії Договору. Також зазначеними Додатковими угодами вносились зміни у Додаток № 1 до Договору № 12 від 16.04.2021 року Специфікація: бензин та дизельне паливо за ДК 021:201509130000-9 Нафта і дистиляти (Паливо (бензин марки А-95, бензин марки А- 92, дизельне паливо).

Додатковою угодою № 7 від 30.12.2021 сторони, зокрема, узгодили, що у відповідності до ч. 6 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дія Договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Позивач зазначає, що заправка транспортних засобів здійснювалася за одноразовими відомостями (талонами) на отримання товару, переданих на підставі видаткових накладних.

Так, на виконання умов Договору відповідачем було передано, а позивачем отримано талони на бензин А-92, А-95 та дизельне пальне, про що складено та підписано видаткові накладні №ТН000004813 від 04.11.2021 на суму 366 696,00грн, № ТН000005307 від 06.12.2021 на суму 177 977,40грн та № ТН000000428 від 07.02.2022 на суму 119 760,00 (а.с. 36, 37, 38). Загальна сума переданих відповідачем одноразових відомостей (талонів) на отримання нафтопродуктів склала 664 433,40грн.

Позивач стверджує, що ним у повному обсязі та у встановлений Договором строк було оплачено вартість талонів на отримання нафтопродуктів, переданих за вищевказаними видатковими накладними, на підтвердження чого позивач надав платіжні доручення: № 6181 від 09.11.2021 на суму 366 969,00грн, № 6950 від 07.12.2021 на суму 177 977,40грн та №482 від 10.02.2022 на суму 119 760,00грн (а.с. 39, 40, 41).

В свою чергу, відповідач допустив порушення виконання договірних зобов`язання в частині передачі позивачеві нафтопродуктів по раніше оплачених талонах, внаслідок чого в розпорядженні Відділу освіти, молоді та спорту Золочівської селищної ради залишалися нереалізовані (неотоварені) талони на пальне на загальну суму 463 342,20 грн.

Позивачем на адресу відповідача був направлений лист від 27.05.2022 № 184 (а.с. 42), в якому він повідомив відповідача, що у зв"язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України і припиненням роботи АЗС не було використано талони та не отримано на підставі них нафтопродукти: бензин А-92 у кількості 3680літрів, придбаний за ціною 31,20грн (з ПДВ), на загальну суму 114 419,00грн, бензин А-95 у кількості 4550 літрів, придбаний за ціною 32,16грн (з ПДВ), на загальну суму 146 328,00грн, дизельне паливо у кількості 2710 літрів, придбане за ціною 30,42грн (з ПДВ), на загальну суму 82 438,20грн та 4000 літрів - за ціною 29,94грн (з ПДВ) на загальну суму 119 760,00грн. На підставі зазначеного, позивач просив відповідача повернути кошти за невикористані одноразові відомості (талони) на отримання нафтопродуктів на загальну суму 463 342,20 грн (а.с. 42).

В реагування на зазначений лист позивача відповідач листом від 27.05.2022 за № 184 повідомив про тимчасову неможливість повернення Відділу освіти, молоді та спорту Золочівської селищної ради грошових коштів за нереалізовані одноразові відомості (талони) у зв`язку з арештом грошових коштів на рахунках ТОВ "Татнєфть- АЗС-Україна" та забороною суду на здійснення видаткових операцій (крім виплати заробітної плати та розрахунків з Державним бюджетом України), а також роз`яснено процедуру повернення нереалізованих одноразових відомостей (талонів) та узгодження суми заборгованості (а.с. 43).

В подальшому позивачем було здійснено повернення нереалізованих одноразових відомостей (талонів), про що складено та підписано накладні повернення, а саме: №ТН000000147 від 27.09.2022 на суму 204 542,40грн, № ТН000000148 від 27.09.2022 на суму 139 039,80грн та № ТН000000149 від 27.09.2022 на суму 119 760,00грн (а.с. 44,45,46).

27.09.2022 між ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" і Відділом освіти, молоді та спорту Золочівської селищної ради підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом за період: 01.01.2022-27.09.2022 між за Договором № 112 від 16.04.2021, яким сторони узгодили наявність заборгованості у ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" в сумі 463 342,20 грн (а.с. 47).

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором про закупівлю № 112 від 16.04.2021 за непередані Нафтпродукти в сумі 463 342,20 грн

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 2861 від 07.03.2023) позовні вимоги визнає у повному обсязі та зазначає, що станом на дату подання до суду даного відзиву ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" об"єктивно не має можливості в добровільному порядку виконати законні вимоги Відділу освіти, молоді та спорту Золочівської селищної ради щодо повернення грошових коштів в сумі 463 342,20грн у зв`язку з арештом грошових коштів на рахунках ТОВ "Татнєфть- АЗС-Україна" та забороною на здійснення видаткових операцій (крім виплати заробітної плати та розрахунків з Державним бюджетом України), застосованих відповідно до Ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 по справі № 757/11179/22-к, до моменту скасування такого арешту.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст. 712 ЦК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Стаття 663 ЦК України визначає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 16.04.2021 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Постачальник) було укладено Договір на закупівлю № 112 (з урахуванням Додаткових угод до нього), за умовами якого відповідач зобов"язався передати у встановлений строк у власність позивача товар, в асортименті, кількості та за цінами згідно специфікації, що надається до цього Договору і є його невід`ємною частиною, а позивач зобов`язався прийняти цей товар та сплатити його (п. 1.2. Договору).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання умов Договору передав, а позивач прийняв одноразові відомості (талони) на отримання нафтопродуктів на загальну суму 664 433,40грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: №ТН000004813 від 04.11.2021 на суму 366 696,00грн, № ТН000005307 від 06.12.2021 на суму 177 977,40грн та № ТН000000428 від 07.02.2022 на суму 119 760,00 (а.с. 36,37, 38). В свою чергу, позивач у повному обсязі оплатив вартість переданих відповідачем талонів на отримання нафтопродуктів за платіжними дорученнями № 6181 від 09.11.2021 на суму 366 969,00грн, № 6950 від 07.12.2021 на суму 177 977,40грн та №482 від 10.02.2022 на суму 119 760,00грн (а.с. 39, 40, 41).

В подальшому, у зв`язку із неможливістю виконання відповідачем зобов`язань з поставки нафтопродуктів згідно одноразових відомостей (талонів), позивач повернув відповідачу нереалізовані одноразові відомості (талони) на загальну суму 463 342,20грн, що підтверджується накладними повернення (а.с. 44,45,46).

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 463 342,20грн незабезпечених поставкою за Договором на закупівлю № 112 від 16.04.2021 (з урахуванням Додаткових угод до нього), яка була залишена відповідачем без виконання.

У матеріалах справи наявний Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 27.09.2022, відповідно до якого сторони узгодили наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 463 342,20грн (а.с. 47). Зазначений Акт звірки підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги в сумі 463 342,20 грн визнав у повному обсязі, визнання позову прийнято судом.

Згідно із ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб чи суперечить закону.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 463 342,20 грн є обґрунтованими, підтверджені наданими доказами, визнані відповідачем.

З огляду на викладене та на підставі ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє позов повністю.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 463 342,20 грн обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, визнаються відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач у позовній заяві також просить суд покласти на відповідача понесені позивачем у даній справі судові витрати по сплаті судового збору. В свою чергу, відповідач у відзиві на позов просить суд вирішити питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору у зв"язку з визнанням відповідачем позову та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Суд встановив, що за подання позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 6 950,14 грн згідно платіжного доручення № 1838 від 28.11.2022 (а. с. 7). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 01.12.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ст. 129 у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, згідно вимог ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов повністю, слід повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 3 475,07грн.

Витрати на сплату судового збору в іншій частині (3 475,07грн) суд покладає на відповідача на підставі ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237- 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Половки, б. 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010 , код ЄДРПОУ 38194448) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Золочівської селищної ради (площа Слобожанська, б. 3, смт. Золочів, Богодухівський район, Харківська область, 62203 , код ЄДРПОУ 42264877, р/р IBAN: UA178201720344280021000087746 в ДКСУ м. Київ МФО 820172) заборгованість в сумі 463 342,20грн, а також 3 475,07грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Відділу освіти, молоді та спорту Золочівської селищної ради (площа Слобожанська, б. 3, смт. Золочів, Богодухівський район, Харківська область, 62203 , код ЄДРПОУ 42264877, р/р IBAN: UA178201720344280021000087746 в ДКСУ м. Київ МФО 820172) з Державного бюджету України 3 475,07грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 1838 від 28.11.2022, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено та підписано 01.09.2023

Суддя О.О. Ореховська