Окрема думка

від 30.08.2023 по справі 530/137/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Тітова М. Ю. на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2023 року в справі № 530/137/19 (провадження № 61-3847св22)

за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до Пишненківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, ОСОБА_3 , Зіньківської міської ради про визнання заповіту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року.

У січні 2019 року ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , звернувся до суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 17 липня 2015 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла йому дві земельні ділянки по 3 га площею кожна, розташовані на території Тарасівської сільської ради Зінківського району Полтавської області.

Оскільки ОСОБА_4 була неписьменною, текст заповіту було написано з її слів сільським головою Удовиченківської сільської ради Зінківського району Полтавської області Силкою М. М. з використанням загальноприйнятих технічних засобів та зачитано вголос в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Підписано заповіт на прохання заповідача ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, у зв`язку з чим він звернувся до Зінківської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у зв`язку з наявністю заповіту ОСОБА_4 від 24 січня 2018 року, посвідченого секретарем Пишненківської сільської ради Зінківського району Полтавської області Олефір К. І., складеного на користь ОСОБА_3 .

Зважаючи на вік померлої, вона особисто не могла звернутися до Пишненківської сільської ради з метою посвідчення заповіту. Окрім того ОСОБА_4 була неписьменною, тому не могла особисто письмово скласти розпорядження на випадок своєї смерті. З урахуванням наведеного, відсутні підстави вважати, що волевиявлення ОСОБА_4 було вільним і відповідало її волі, тому ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року, позов задоволено.

Визнано недійсним заповіт ОСОБА_4 , посвідчений Пишненківською сільською радою Зіньківського району Полтавської області 24 січня 2018 року та зареєстрований у спадковому реєстрі 30 січня 2018 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заповідач, якій на час складання оскаржуваного заповіту виповнилося 84 роки, не могла особисто скласти розпорядження на випадок своєї смерті, так як була неписьменною. Оскільки волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало її волі, а при посвідченні заповіту нотаріусом були порушені вимог пунктів 1.4, 1.6 розділу III Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, оспорюваний заповіт підлягає визнанню недійсним.

Постановою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 січня 2022 рокута постанову Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважала, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на спростування належності ОСОБА_4 підпису на оспорюваному заповіті, тому у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог.

З такими висновками колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погодитися не можу й відповідно до вимог статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статі 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_4 була неписьменною, що підтверджується змістом заповіту від 17 липня 2015 року, а тому не могла письмово скласти розпорядження на випадок своєї смерті. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що заповідач ОСОБА_4 після 2015 року оволоділа писемністю та могла вільно вчиняти написи в тексті заповіту.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до пункту 1.4 розділу III Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3306/05 від 11 листопада 2011 року (в редакції, чинній на момент посвідчення оспорюваного заповіту) (далі - Порядок), якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Аналогічні положення закріплені у статті 1253 ЦК України

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку.

Згідно пункту 1. 6 розділу III Порядку посадова особа органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту зобов`язана роз`яснити заповідачу зміст статей 1241, 1307 Цивільного кодексу України, про що зазначається у тексті заповіту.

Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту (стаття 1255 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Заповіт ОСОБА_4 від 17 липня 2015 року на користь ОСОБА_1 , з урахуванням неписьменності ОСОБА_4 , був записаний з її слів сільським головою Удовиченківської сільської ради з використанням загальноприйнятих технічних засобів, зачитаний вголос в присутності свідків та підписаний на прохання заповідача іншою особою. Таким чином, вказаний заповіт посвідчений з дотриманням вимог ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, оспорюваний заповіт ОСОБА_4 від 24 січня 2018 року на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з огляду на встановлену судами попередніх інстанцій обставину неписьменності заповідача складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тому він є нікчемним в силу закону.

Враховуючи викладене, оскільки недійсність оспорюваного заповіту встановлена законом з огляду на недотримання вимог щодо його форми, у задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , слід було відмовити з підстав нікчемності оспорюваного заповіту.

Суддя М. Ю. Тітов