Рішення

від 07.08.2023 по справі 450/2335/19

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2335/19 Провадження № 2/450/659/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2023 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Добош Н.Б.

при секретарі Гев`як Ю.О.

за участі представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , Солонківської сільської ради Львівського району Львівської про визнання недійсними рішення та свідоцтва, витребування майна та визнання права власності,-

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області із врахуванням заяви від 18.11.20022р. в якому просить визнати недійсним рішення виконкому Зубрянської сільської ради №82 від 31.08.2009р. «Про оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 » і видане на його підставі свідоцтво про право власності від 03.09.2009р.; витребувати у власність ОСОБА_1 від ОСОБА_6 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; витребувати у власність ОСОБА_1 від ОСОБА_3 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.12.2007р. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 за позивачем визнано право власності на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 (яке складалось з житлового будинку, гаража, літньої кухні, 3 сараїв, погребу, вбиральні, огорожі, хвіртки, вимощення) та на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1251 та для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за цією ж адресою. Цим же рішенням право власності на іншу 1/2 частину вказаного будинковолодіння та 1/2 частину вказаної земельної ділянки визнано за його батьком, ОСОБА_5 29.01.2008р. позивач зареєстрував своє право власності на зазначене майно. На той час у вказаному будинку проживали позивач, його дід, батько з матір`ю, сестра ОСОБА_6 з чоловіком ОСОБА_3 та їхньою дочкою ОСОБА_8 . Після набуття права власності на згаданий будинок, позивачем було здійснено добудову до нього, а фактично було побудовано інший житловий будинок - № 6а. 27.11.2008р. на підставі рішення виконкому Зубрянської сільської ради № 260 від 31.10.2008р. позивачу видано відповідне свідоцтво про право власності. Крім того, позивач також оформив право власності на успадковану частину земельної ділянки. Одночасно з завершенням вказаного будівництва, позивач з батьком вирішили реконструювати належний їм на праві спільної власності будинок АДРЕСА_1 . Для цього батько звернувся до сільської ради з заявою про надання відповідного дозволу, який був наданий рішенням № 257 від 31.10.2008р. Після завершення реконструкції позивач не звертався до сільської ради про оформлення права власності на реконструйоване житло. Так само позивач не уповноважував батька на подання будь-яких заяв щодо оформлення права власності на спірний будинок. Між позивачем і його батьком ОСОБА_5 договір про реальний поділ будинковолодіння не укладався, з даного приводу не ухвалювалось судове рішення.

Як стало відомо позивачу, на ім`я батька без його відома також було оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку, на якій розташований належний їм на праві спільної часткової власності будинок. З дня набуття права власності та по даний час, будь-яких юридичних дій щодо належного позивачу майна 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 позивач не вчиняв.

В подальшому, починаючи з 2016 року в сестри позивача погіршились стосунки з чоловіком і з того часу ОСОБА_3 не проживав.

В середині травня 2019 року від своєї сестри ОСОБА_6 позивач довідався, що ще у вересні 2009 року на ім`я батька ОСОБА_5 , було оформлено одноосібне право власності на належний позивачу та батьку на праві спільної часткової власності будинок АДРЕСА_1 . Також сестра повідомила, що пізніше батько підписав договір дарування, згідно з яким він подарував належний позивачу та батьку на праві спільної часткової власності будинок в рівних частках сестрі та її чоловіку. Також сестра повідомила, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про виділення йому 1/2 частини спірного будинку та земельної ділянки, щодо яких батьком позивача було підписано договір дарування. У відповідь на адвокатський запит було отримано копію рішення виконкому Зубрянської сільської ради № 82 від 31.08.2009р. «Про оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 » і копію заяви, начебто підписаної батьком позивача 25.08.2009р. про оформлення йому права власності на даний будинок.

Рішення виконкому Зубрянської сільської ради № 82 від 31.08.2009р. «Про оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 » і видане на його підставі свідоцтво про право власності на спірний будинок вважає незаконними.

Будь-яких договорів про реальний поділ зазначеного будинковолодіння чи порядку користування ним між позивачем і ОСОБА_5 не укладалось. Так само з даного приводу судом не ухвалювалось відповідне рішення. Крім того, позивач не відмовлявся в установленому законом порядку від свого права власності на вищевказане майно. За таких обставин в Зубрянської сільської ради були відсутні підстави для оформлення за батьком позивача одноосібного права власності на майно, яке є їхньою спільною власністю.

Позивач вказує, що його батько не звертався і не міг звернутися до Зубрянської сільської ради 25.08.2009р. з заявою про оформлення на його ім`я права власності на спірний будинок, оскільки з 21.08.2009р. по 15.09.2009р. перебував на стаціонарному лікуванні в Львівському обласному державному клінічному наркологічному диспансері з діагнозом «Розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю». Зазначає, що батько позивача не мав права відчужувати належне позивачу майно, а відтак, з урахуванням приписів ст. 388 ЦК України дане майно слід витребувати в його власність у відповідачів.

Позивач вказує,що нимне пропущенострок позовноїдавності.Про прийняттявиконкомом Зубрянськоїсільської радирішення №82від 31.08.2009р.«Про оформленняправа власностіна житловийбудинок в АДРЕСА_1 »і провидачу найого підставісвідоцтва проправо власностіна спірнийбудинок йомувідомо небуло досередини травня2019р.Про йогоприйняття позивач довідався в середині травні 2019 року від своєї сестри ОСОБА_6 , а копію рішення та свідоцтва отримав у відповідь на адвокатські запити в червні 2019 року. На підставі викладеного просить позовні вимоги задоволити.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково вказав, що позивачем не укладалося договорів, щодо реального розподілу спільного майна, він був співвласником будинковолодіння, в якому проживав батько. Після набуття права власності на згаданий будинок, позивачем було здійснено добудову до нього, а фактично було побудовано інший житловий будинок, було використано частину приміщень № 6 та було присвоєно будинку номер 6а. Рішенням сільської ради № 260 оформлено право власності на новозбудований будинок АДРЕСА_1 . Позивач не звертався до органів влади, щодо переоформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 . Також було проведено розподіл земельної ділянки між позивачем та батьком. Позивач дізнався від сестри, що в суді перебуває позов про реальний розподіл будинку, і тільки тоді довідався, що батько зареєстрував право власності та уклав договір дарування.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив, щодо задоволення позовних вимог. У додаткових поясненнях у справі зазначив, що позивачем не надано документів, які б підтверджували його права власності на спірне майно і який би давав право на витребування майна з чужого володіння. Наведене позивачем рішення суду про визнання за ним права на частку в будинку в порядку спадкування було реалізовано шляхом державної реєстрації права власності та видачі йому витягу про реєстрацію права власності від 29.01.2008р. № 17545726. В подальшому доказами підтверджується, що рішення виконавчого комітету Зубрянської сільської ради від 30.09.2008р. № 251 було вирішено присвоїти частині житлового будинку ОСОБА_1 окремий номер АДРЕСА_1 . Таким чином право власності позивача на частину будинку АДРЕСА_1 було переведено в право власності на будинок АДРЕСА_1 шляхом присвоєння такій частці окремого поштового номеру. Це підтверджується і наявністю в матеріалах справи інвентаризаційної справи на будинок двох примірників свідоцтв на право власності на частки в будинку АДРЕСА_1 , що було б неможливо, якби позивач мав актуальне право власності. На двох примірниках витягу від 29.01.2008р. №17545726 міститься запис про скасування цього права власності 27.11.2008р. при цьому 27.11.2008р. було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 . Цим підтверджується обставина, що право власності ОСОБА_1 на частку у праві спільної власності на будинок АДРЕСА_1 було припинено в результаті реєстрації за ним права власності на будинок АДРЕСА_1 . Вказує, що позивач не надав жодних доказів того, що ним було побудовано окремий будинок АДРЕСА_1 . Натомість інвентаризаційними справами на будинок підтверджується, що будинок АДРЕСА_1 , є частиною будинку АДРЕСА_1 , якій було присвоєно окремий номер 6а в 2008р. Тому жодних інших прав на будинок АДРЕСА_1 позивач немає, так як отримав свою частку шляхом присвоєння їй окремого номера 6а та до такого будинку увійшли приміщення будинку АДРЕСА_1 . Позивач самостійно вчинив всі дії щодо виокремлення частини будинку АДРЕСА_1 в окремий об`єкт нерухомості, а тому наведені ним обставини є необгрунтованими. Окрім цього доказами безпідставності вимог позивача є долучені ним державні акти на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу та за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 площею 0,0626га, що фактично становить половину площі 0,1251га визнаної за рішенням суду. Таким чином вказані документи підтверджують, що ОСОБА_1 отримав половину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 і виокремив її під належну йому частку в будинку з новим поштовим номером 6а. Форма цих земельних ділянок вказує на те, що вони є поділеними по межі будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Відповідач просить застосувати до позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності, оскільки з моменту виникнення права власності відповідача та прийняття оскаржуваних рішень минуло більше 3 років, доказів поважності причин пропуску строку позивачем не надано. Сплив тривалого строку унеможливлює належне встановлення усіх обставин справи. Доказами того, що позивач дізнався про порушення свого права у 2009 р. є факт офіційної державної реєстрації права власності відповідача, поділ земельних ділянок за умов, коли позивач не мав жодної частки в земельній ділянці під будинком АДРЕСА_1 , а також сам факт подання позивачем документів на перереєстрацію його права власності з частками в будинку АДРЕСА_2 , а також про це свідчить наявність в інвентаризаційній справі двох примірників витягу про реєстрацію права власності від 29.01.2008р. №17545726. Вказує, що позивач всупереч вимогам ст.76,77,80,81 ЦПК не довів заявлені ним підстави позову, а тому вважає, що позов не підтверджено належними, достатніми та достовірними доказами. Враховуючи безпідставність позову та сплив строку позовної давності просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідачі ОСОБА_6 , Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи без участі відповідачів чи відкладення розгляду справи до суду від відповідачів не надходило.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності його представника та вказав, що визнає позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.12.2007р. за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про визнання права власності в порядку спадкування за законом позов було задоволено та визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину будинковолодіння під АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1251 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована на території с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, що значиться за ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинковолодіння під АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1251 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована на території с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, що значиться за ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.11.2007р. будинок по АДРЕСА_3 був зареєстрований за ОСОБА_10 , реєстраційний номер 20520810 та складався з чотирьох житлових кімнат і кухні загальною площею 91,1 кв.м., житловою площею 68,1 кв.м. Опис об`єкта : житловий будинок літ А-1; літ Б гараж, літ В літня кухні; літ Г сарай; літ Д погріб, літ З сарай, літ Ж сарай, літ Е теплиця, літ У вбиральня, 1 ворота, 2 огорожа, 3 огорожа.

У рішенні Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.12.2007р. встановлено, що згідно довідки відділу ЗАГС виконкому Пустомитівської районної ради народних депутатів від 11.11.1986р. № 647 виправлено ім`я ОСОБА_11 на ОСОБА_12 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.01.2008р. №17545726 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частку будинку по АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 , реєстраційний номер 20520810, підстава виникнення права власності: рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.12.2007р.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.01.2008р. №17545665 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частку будинку по АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 , реєстраційний номер 20520810, підстава виникнення права власності: рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.12.2007р.

Як вбачається з інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна будинок АДРЕСА_2 на аркуші 12 інвентаризаційної справи міститься оригінал рішення № 251 від 30.09.2008р. «Про присвоєння окремого номера» в якому зазначено: заслухавши інформацію сільського голови про заяву ОСОБА_1 про присвоєння одній другій частині житлового будинку окремого номера, виконком вирішив: присвоїти одній другій частині житлового будинку гр. ОСОБА_1 окремий номер АДРЕСА_1 . На аркуші 13 міститься оригінал рішення № 104 від 30.10.2006р. виконавчого комітету Зубрянської сільської ради, якою дозволено ОСОБА_7 добудову до житлового будинку розміром 9,0м. на 6,0м. в АДРЕСА_1 . На аркуші 14 міститься заява ОСОБА_1 №7/68084 від 11.11.2008р. про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, в якому зазначено: відповідно до тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно прошу зареєструвати: інвентаризація приватних, садових будинків; витяг про реєстрацію на об`єкт нерухомого майна: будинок з приналежними до нього будівлями АДРЕСА_1 . На аркуші 15 міститься акт біжучих змін від 24.11.2008р., в якому зазначено, що проведено обміри та оцінку, виготовлено технічний паспорт.

Як вбачається з інвентаризаційної справи, зокрема витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17545726 від 29.01.2008р. про право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку майна за адресою АДРЕСА_1 зроблено відмітку погашено 27.11.2008р.(аркуш 16 інвентаризаційної справи).

На аркуші 17 міститься оригінал рішення № 260 від 31.10.2008р. виконавчого комітету Зубрянської сільської ради «Про оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 в якому зазначено: відповідно до п.10 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно та розглянувши заяву ОСОБА_1 , виконком вирішив: надати дозвіл Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки оформити право власності та видати Свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на житловий будинок в АДРЕСА_1 загальною площею 150,8 кв.м. та житловою площею 74,5кв.м.; провести державну реєстрацію об`єкту. ОСОБА_1 звернутись за виготовленням технічної документації та проведення реєстрації Свідоцтва на право власності на об`єкт нерухомого майна.

На аркуші 18 міститься рішення реєстратора від 27.11.2008р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

На аркуші 19 міститься оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.11.2008р., видане Зубрянською сільською радою на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 150,8 кв.м. та житловою площею 74,5кв.м власником якого зазначено ОСОБА_1 , підстава: рішення виконкому від 31.10.2008р. №260.

Як вбачається з інвентаризаційної справи на аркуші 20 міститься оригінал витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21065360 від 27.11.2008р., згідно якого 27.11.2008р. зареєстроване право власності на нерухоме майно: будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Як вбачається з інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна будинок АДРЕСА_1 на титульному аркуші міститься відмітка: заведена нова справа № 6а.

На аркуші справи № 58 міститься рішення № 257 від 31.10.2008р. виконавчого комітету Зубрянської сільської ради «Про дозвіл на реконструкцію житлового будинку з добудовою» зазначено, що заслухавши інформацію сільського голови про заяву жителя с. Зубра ОСОБА_5 , про надання йому дозволу на реконструкцію житлового будинку з добудовою, який знаходиться по АДРЕСА_1 керуючись ст. 12, 40 Земельного кодексу України, ст. 26, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішено дати дозвіл жителю с.Зубра ОСОБА_5 на реконструкцію житлового будинку з добудовою АДРЕСА_1 .

07.08.2009р. ОСОБА_5 подано заяву №7/32882 до Львівського ОКП «БТІ та ЕО» про інвентаризацію приватних, садових будинків. Згідно акту біжучих змін від 25.08.2009р. проведено обміри після реконструкції житлового будинку згідно рішення №257 від 31.10.2008р. Зубрянської сільської ради: знесено гараж «Б», теплиця «Е», зроблено оцінку, виготовлено технічну документацію (аркуші 59,60 інвентаризаційної справи).

На аркуші 61 інвентаризаційної справи міститься договір № 3/36203 між ОКП «БТІ та ЕО» та ОСОБА_5 виконання робіт по первинній реєстрації (свідоцтво), витяг про реєстрацію прав (реєстрація свідоцтва), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

На аркуші 14 міститься заява ОСОБА_5 №3/36203 від 02.09.2009р. про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, в якому зазначено: відповідно до тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно прошу зареєструвати: первинна реєстрація (свідоцтво), витяг про реєстрацію прав (реєстрація свідоцтва).

У рішенні №82 від 31.08.2009р. виконавчого комітету Зубрянської сільської ради «Про оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 » виконком вирішив надати дозвіл Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки оформити право власності та видати Свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на житловий будинок в АДРЕСА_1 загальною площею 168,5 кв.м. та житловою площею 82,4кв.м.; провести державну реєстрацію об`єкту. ОСОБА_5 звернутись за виготовленням технічної документації та проведення реєстрації Свідоцтва на право власності на об`єкт нерухомого майна (аркуш 63 інвентаризаційної справи).

На аркуші 64 інвентаризаційної справи міститься копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.09.2009р. за ОСОБА_1 будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 25567562, рішення про державну реєстрацію 27.11.2008р.

На аркуші 65 міститься оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.09.2009р, видане Зубрянською сільською радою на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 168,5 кв.м. та житловою площею 82,4 кв.м власником якого зазначено ОСОБА_5 , підстава: рішення виконкому від 31.08.2009р. №82.

Як вбачається з інвентаризаційної справи на аркуші 66 міститься оригінал витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23751821 від 03.09.2009р., згідно якого 03.09.2009р. зареєстроване право власності на нерухоме майно: будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 ., реєстраційний номер 28185577.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.09.2009р. будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 28185577 зареєстрований за ОСОБА_5 та складається з п`яти житлових кімнат та кухні загальною площею 168,5кв.м., 82,4кв.м. Опис об`єкта : житловий будинок літ А-1, А-1; А-1, літ В літня кухні; літ Г сарай; літ Д погріб, літ З сарай, літ Ж сарай, літ У вбиральня, 1 ворота, 2 огорожа, 3 огорожа., 4 хвіртка, І-вимощення, ІІ вимощення.

Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 352673 від 07.05.2009р. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 4623683300:01:001:0588 площею 0,0626га, яка розташована АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, підстава: рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.12.2007р.

Таким чином після реєстрації свого права власності на будинок АДРЕСА_1 27.11.2008р. позивач отримав державний акт на право власності на землю - на земельну ділянку кадастровий номер 4623683300:01:001:0588 площею 0,0626га, яка розташована АДРЕСА_1 .

Пізніше, а саме 15.09.2009р. ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №549521. З якого вбачається, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки кадастровий номер 4623683300:01:001:0627 площею 0,0626 га, яка розташована АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, підстава: рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.12.2007р.

Таким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_5 оформили кожен окремо право власності на успадковану згідно рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.12.2007р. земельну ділянку. Державний акт на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку позивачем не оспорюється.

24.11.2009 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір дарування житлового будинку, відповідно до умов якого ОСОБА_5 подарував, а обдаровувані ОСОБА_6 та ОСОБА_3 прийняли в дар в рівних частинах кожний, належний ОСОБА_5 житловий будинок № 6 позначений в плані літерою А-1, А-1, А з господарськими будівлями та спорудами, позначеними в плані літерами літ В літня кухня; літ Г сарай; літ Д погріб, літ З сарай, літ Ж сарай, У- вбиральня, №1 ворота, №2 огорожа, №3 огорожа, №4 хвіртка, І вимощення. ІІ вимощення, який розташований в. АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 357 ЦК України частки управі спільноїчасткової власностівважаються рівними,якщо іншене встановленоза домовленістюспіввласників абозаконом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житловогобудинку,іншої будівлі,споруди можезробити увстановленому закономпорядку засвій рахунокдобудову (прибудову)без згодиінших співвласників,якщо цене порушуєїхніх прав.Така добудова(прибудова)є власністюспіввласника,який їїзробив,і незмінює розміручасток співвласниківу правіспільної частковоївласності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно ст.356 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно допідпункт а)П.6.1Тимчасового положенняпро порядокдержавної реєстраціїправ власностіна нерухомемайно ЗатвердженогоНаказом Міністерстваюстиції України 07.02.2002р.N7/5,оформлення права власностіна об`єктинерухомого майнапровадиться звидачею свідоцтвапро правовласності:місцевими органами виконавчої влади,органами місцевогосамоврядування: фізичним особам та юридичним особам нановозбудовані,перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна занаявності актапро правовласності наземлю аборішення провідведення земельної ділянки дляцієї метита занаявності актакомісії проприйняття об`єктаі введенняйого вексплуатацію; власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні їм частки. У разі, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно, це питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п. 3.9 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно Затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. N 7/5 у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно.

При розгляді даної справи судом встановлено, що на підставі Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.12.2007р. позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 набули в порядку спадкування право власності на 1/2 частину будинковолодіння під АДРЕСА_1 кожен, реєстраційний номер об`єкту нерухомості 20520810, а також набули право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1251 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована на території с. Зубра Пустомитівського району Львівської області.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив факт здійснення ОСОБА_1 добудови до будинку АДРЕСА_1 та при цьому використання при здійсненні добудови частини приміщень будинку АДРЕСА_1 та в подальшому звернення до Зубрянської сільської ради про присвоєння одній другій частині житлового будинку окремого номера, та після цього реєстрації за позивачем права власності на будинок АДРЕСА_1 . При цьому вказав, що ОСОБА_1 отримав згоду на ці дії від другого співвласника ОСОБА_5 .

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи що позивачем ОСОБА_1 було здійснено дії щодо виділу належної йому частки із об`єкту нерухомості: будинковолодіння АДРЕСА_1 , присвоєння 1/2 частині житлового будинку окремого номера: будинку АДРЕСА_1 , отримання свідоцтва про право власності на цей об`єкт нерухомості та проведення державної реєстрації такого об`єкту 27.11.2008р., що відповідно має наслідком припинення права спільної часткової власності.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 910/3372/19, предмет і підстави позову визначаються самостійно позивачем і суд не може виходити за межі відповідних вимог.

На суд покладено обов`язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. У той же час, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Такі правові висновки є усталеними та знаходять втілення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 29.10.2020 у справі № 917/814/16.

Предметом даного спору не являється процедура виділу частки ОСОБА_1 із об`єкту нерухомості: будинковолодіння АДРЕСА_1 , присвоєння 1/2 частині житлового будинку окремого номера: будинку АДРЕСА_1 , отримання свідоцтва про право власності на цей об`єкт нерухомості та проведення державної реєстрації такого об`єкту, також позивачем не оскаржуються дії державного реєстратора з цього приводу.

Із матеріалів справи встановлено, що рішення № 82 від 31.08.2009р. було прийнято виконавчим комітетом Зубрянської сільської ради «Про оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 » було прийнято 31.08.2009р., свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 було видано Зубрянською сільською радою 03.09.2009р в той час як припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частки в буд. АДРЕСА_1 відбулось 27.11.2008р.

Відтак посилання представника позивача на порушення вимог глави 26 Цивільного кодексу України до уваги не беруться. Як встановлено вище право спільної часткової власності позивача на 1/2 частки будинковолодіння АДРЕСА_1 припинилось 27.11.2008р., відтак позивачем не доведено порушення його права при прийнятті рішення виконкомом Зубрянської сільською радою № 82, та відповідно видачі свідоцтва про право власності.

Доводи позивача про будівництво нового об`єкту нерухомості будинку АДРЕСА_1 , про що було зазначено у позовній заяві, не знайшло свого підтвердження при розгляді справи.

Згідно правових висновків, які викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, а саме: "під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею55Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду.

Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Такі правові висновки викладені у постанові ВС від 21 грудня 2021 року у справі № 917/664/19.

Відповідно до вимогстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Згідно вимогстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Таким чином, при розгляді даної справи стороною позивача не представлено належних та допустимих доказів, які б доказували наявність фактів та умов, які мають бути доведені для обгрунтування підставності позовних вимог в частині визнання недійсним рішення виконкому Зубрянської сільської ради №82 від 31.08.2009р. «Про оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 » і видане на його підставі свідоцтво про право власності від 03.09.2009р.

Крім того з врахуванням того, що в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення виконкому Зубрянської сільської ради №82 від 31.08.2009р. «Про оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 » і видане на його підставі свідоцтво про право власності від 03.09.2009р., відмовлено, суд вважає, що інші заявлені позовні вимоги, є похідними, тому в задоволенні таких, також слід відмовити.

Відповідно до п. 11 Постанови № 14 від 18.12. 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» Пленум ВСУ роз`яснив наступне: встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Тому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц).

Оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, правові підстави для застосування позовної давності відсутні.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8статті 141ЦПК Українипередбачено,що розмірвитрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такідокази подаютьсядо закінченнясудових дебатіву справіабо протягомп`яти днівпісля ухваленнярішення судуза умови,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 було подано заяви щодо стягнення судових витрат, які в ході розгляду справи змінювалися, востаннє 31.05.2023 року, згідно якої просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 25000, 00 грн., які відповідач поніс у зв`язку із розглядом справи.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат , за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої-третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача ; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником відповідача на підтвердження понесених стороною відповідача ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу надано : договір про надання правової допомоги № 26/02 від 26.02.2019 року; ордер про надання правничої допомоги від 28.10.2019 року серії ВС № 1006185; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; додаткову угоду № 1 від 21.10.2019 року до договору про надання правової допомоги № 26/02 від 26.02.2019 року; акт наданих послуг від 20.07.2022 року; акт наданих послуг № 2 від 25.05.2023 року; квитанції від 21.07.2022 року; квитанцію від 05.10.2022 року; квитанцію від 20.04.2023 року.

Відповідно до п. 3 Договору про надання правової допомоги № 26/02 від 25.02.2020 року укладеного між ОСОБА_3 та Адвокатським бюро «Михайла Блонського», вартість послуг Адвоката згідно цього договору визначається за домовленістю сторін та підтверджується актом наданих послуг.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 21.10.2019 року до договору про надання правової допомоги № 26/02 від 26.02.2019 року, доповнено п. 2.1 договору про надання правової допомоги № 26/02 від 26.02.2019 року, положеннями п. 2.1.2 представництво інтересів Замовника по справі № 450/2335/19 в судових органах України з усіма необхідними повноваженнями як представника передбаченими відповідними процесуальними кодексами без обмеження повноважень, з правом підпису документів, засвідчення їх копії, та ін., що включає зокрема ознайомлення з матеріал позовної заяви, консультація клієнта, вивчення судової практики по аналогічним справами: підготовка відзиву на позовну заяву з додатками, участь в судовому засіданні з врахуванням часу на прибуття до суду (з розрахунку 2 години на 1 судове засідання), підготовка інших процесуальних документів, в тому числі заперечення на відповідь на відзив. 2. Визначити вартість послуг адвоката з розрахунку 1 година роботи адвоката оцінюється 500,00 гривень. Конкретний гонорар адвоката визначається виходячи з наданих послуг оформляється актом наданих послуг за результатами розгляду справи. 4. Всі інші умови Договору про надання правової допомоги № 26/02 від 26.02.2019 р. залишаються без змін та зберігають свою чинність для сторін.

Відповідно до акту наданих послуг від 20.07.2022 року та акту наданих послуг № 2 від 25.05.2023 року, загальна вартість наданих послуг становить 25000, 00 грн.

ОСОБА_3 на виконання умов договору про надання правової допомоги сплатив 4500, 00 грн., що стверджується квитанцією від 21.07.2022 року; 4500, 00 грн., що стверджується квитанцією від 21.07.2022 року; 4000, 00 грн., що стверджується квитанцією від 05.10.2022 року; 12000, 00 грн., що стверджується квитанцією від 20.04.2023 року.

Таким чином, вартість фактично наданих та оплачених послуг у вигляді професійної правової (правничої) допомоги відповідно до копії квитанцій та умов договорів, складає суму у розмірі 25 000, 00 грн., понесених відповідачем ОСОБА_3 .

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 , слід стягнути понесені витрати на правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,76-81,89,95,141,223,229,247, 258,259,263-265,268,273,282, 354,355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 25000, 00 (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач : Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області, ЄДРПОУ 04369699, Львівська область, Львівський район, с. Солонка, вул. Центральна, 3.

Повний текст судового рішення складено 16.08.2023 року.

СуддяН. Б. Добош