Ухвала

від 28.08.2023 по справі 147/1085/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 147/1085/23

Провадження №11-сс/801/502/2023

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 серпня 2023 року,

якою залишено без задоволення клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023025120000052 від 14.08.2023, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України,

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

18 серпня 2023 року до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшло клопотання начальника Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023025120000052 від 14.08.2023, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

В даному клопотанні прокурор просить накласти арешт на посів рослин соняшника, площею 13.3162 га, який розташований на земельній ділянці із кадастровим номером: 0524185900:01:003:0137, з метою забезпечення збереження вказаних речових доказів шляхом встановлення заборони на вчинення будь-яких дій, пов`язаних зі збиранням врожаю соняшника із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки або без такої, окрім осіб яким зазначене майно передано в управління; передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших кримінальних, правопорушень (м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 41037901) шляхом передачі в управління для реалізації посівів рослин соняшника, площею 13.3162 га, який розташований на земельній ділянці із кадастровим номером: 0524185900:01:003:0137 у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Клопотання мотивоване тим, що 14.08.2023 до чергової частини ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області надійшов рапорт співробітника ВП №2 про виявлення факту використання невстановленою особою земельної ділянки без підтверджуючих документів, що перебуває в комунальній власності із кадастровим номером 0524185900:01:003:0137, орієнтовною площею близько 13.3162 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Тростянчик Тростянецької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області неподалік від автодороги сполученням смт Тростянець с. Тростянчик на якій знаходиться посів рослин культури «Соняшник». 21.01.2023 відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за №12023025120000052 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

17.04.2023 в період часу з 10.34 год. до 10.42 год. проведено огляд місця події земельної ділянки з кадастровим номером 0524185900:01:003:0137, площею 13.3162 га, яка розміщена за межами населеного пункту с. Тростянчик Тростянецької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області неподалік автодороги сполучення Тростянець-Тростянчик. Огляд місця події виконувався із застосуванням відеозапису та із залученням представника Тростянецької селищної ради ОСОБА_8 .

Під час проведення даної слідчої дії виявлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0524185900:01:003:0137, площею 13.3162 га наявний посів соняшника. Огляд місця події здійснювався зі згоди старости Тростянецького старостинського округу Тростянецької селищної ради ОСОБА_9 , що підтверджується у її показах протоколі допиту свідка. Також під час проведення досудового розслідування встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 342649934 від 14.08.2023), земельна ділянка з кадастровим номером 0524185900:01:003:0137, площею 13.3162 га знаходиться у комунальній власності Тростянецької селищної ради та не надана у власність або користування іншим фізичним та/або юридичним особам, орендна плата не сплачувалася.

Також встановлено, що по вказаній земельній ділянці з кадастровим номером 0524185900:01:003:0137 наявне рішення 31 сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» однак на даний час проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не виготовлявся та право власності на вказану земельну ділянку не зареєстроване про що свідчить інформація, яка наявна у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 342649934 від 14.08.2023).

Зазначені обставини свідчать про самовільне зайняття та використання вищевказаної земельної ділянки. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням на даний час не установлена.

Постановою дізнавача СД від 14.08.2023, земельну ділянку з кадастровим номером 0524185900:01:003:0137, площею 13.3162 га, яка знаходиться у комунальній власності Тростянецької селищної ради, код ЄДРПОУ:04326224, адреса: 24300, смт Тростянець Гайсинського району Вінницької області вул. Соборна, 77, та яка не надана у власність або користування іншим фізичним та/або юридичним особам, визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів.

Прокурор стверджує, що є підстави вважати, що не накладення арешту на посіви рослин соняшника площею 13,3162 га, який вирощується на земельній ділянці із кадастровим номером 0524185900:01:003:0137, існують цілком обґрунтовані ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження зазначеного майна. Вказане майно є способом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, має доказове значення у кримінальному провадженні, а отже необхідно усунути будь-яку можливість стороннім особам користуватися ним. В ході проведення досудового розслідування установлено, що власник посівів рослин соняшника відсутній.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала з підстав у ньому викладених, просила про його задовольнити.

Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 серпня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання начальника Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023025120000052 від 14.08.2023, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала

В поданій апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 18.08.2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним у зв`язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Слідчим суддею не взято до уваги, докази здобуті в ході досудового розслідування, а саме те що дійсно відповідно до рішень 31 сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області від 14 січня 2022 року за №№440/8, 440/5, 440/3, 440/9, 440/1 та рішення 19 сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області від 29.07.2021 №263/36 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.

Особи, яким виділена зазначена земельна ділянка починаючи з 29.07.2021 та 14.01.2022 не вчинили жодних дій щодо встановлення права власності на земельну ділянку, хоча лише із 24 лютого 2022 року в Україні було запроваджено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває досі. Вважає, що у своїх показах, які свідки надали органу досудового розслідування та на які посилається слідчий суддя, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтвердили факт розпоряджання земельною ділянкою, тобто фактично її самовільне зайняття та надання дозволу іншій особі проводити господарську діяльність.

Також звернув увагу суду на те, що зазначені особи розпоряджаються земельною ділянкою, яка знаходиться у комунальній власності Тростянецької селищної ради, тобто отриманий прибуток внаслідок вирощування культури соняшник не піде до бюджету Тростянецької територіальної громади, а використання земель сільськогосподарського призначення, в порушення вимог законодавства, може призвести до зменшення родючості зазначених земель.

Щодо проведення дізнавачем місця події без дозволу уповноваженого представника власника земельної ділянки, прокурор звернув увагу суду на те, що слідчим огляд місця події проводився по периметру зазначено земельної ділянки та фіксувався безпосередньо посів рослин соняшника, площею 13.3162 га, який розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 0524185900:01:003:0137, фіксація здійснювалась без знаходження безпосередньо на земельній ділянці, за участю представника Тростянецької селищної ради.

Тому враховуючи здобуті в ході досудового розслідування докази, в органу досудового розслідування є всі підстави вважати про наявний склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Також, на даному етапі досудового розслідування власник посівів відсутній, оскільки особу, яка здійснила посів соняшника не встановлено, а ОСОБА_13 (особа на яку вказують свідки, що здійснювала засівання соняшнику на зазначеній земельній ділянці) органом досудового розслідування на даному етапі не допитаний.

Окрім цього, зазначені посіви рослин соняшника підпадають під ознаки майна, що підлягає спеціальній конфіскації, оскільки зазначені в п.1 ч.1 ст.96-2 КК України, а саме одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник Тростянецькоїселищної радиГайсинського районуВінницької областів судове засідання не прибув, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, хоча про день, час та місце судового засідання апеляційним судом був повідомлений в передбаченому законом порядку, тому колегія суддів вважала за можливе провести апеляційний розгляд за його відсутності, що не суперечить положенням ч.1 ст.172 та ч.4 ст.405 КПК України.

Клопотань про відкладення судового розгляду від учасників провадження не надходило.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, дослідивши матеріали судового та кримінального проваджень, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Так, відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, згідно з ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Аналіз вище зазначеної норми закону свідчить, що Кримінальним процесуальним кодексом України чітко передбачені підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

У відповідності до положення ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати : існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Апеляційний суд вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею при розгляді клопотання прокурора повністю було дотримано.

Так, в ході судового розгляду судом першої інстанції було встановлено, що також знайшло своє відображення в ході апеляційного розгляду, що 14.08.2023 до чергової частини ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області надійшов рапорт співробітника ВП №2 про виявлення факту використання невстановленою особою земельної ділянки без підтверджуючих документів, що перебуває в комунальній власності із кадастровим номером 0524185900:01:003:0137, орієнтовною площею близько 13.3162 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Тростянчик Тростянецької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області неподалік від автодороги сполученням смт Тростянець с. Тростянчик на якій знаходиться посів рослин культури «Соняшник» (а.с. 7).

14.08.2023 відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за №12023025120000052 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (а.с. 5). Натомість, у клопотанні прокурора (а.с. 27-29) зазначено, що відомості до ЄРДР за №12023025120000052 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України внесено 21.01.2023, що не відповідає дійсності.

Зі змісту клопотання прокурора вбачається, що 17.04.2023 в період часу з 10.34 год. до 10.42 год. проведено огляд місця події земельної ділянки з кадастровим номером 0524185900:01:003:0137, площею 13.3162 га, яка розміщена за межами населеного пункту с. Тростянчик Тростянецької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області неподалік автодороги сполучення Тростянець-Тростянчик.

Огляд місця події виконувався із застосуванням відеозапису та із залученням представника Тростянецької селищної ради ОСОБА_8 . Під час проведення даної слідчої дії виявлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0524185900:01:003:0137, площею 13.3162 га наявний посів соняшника.

Однак, як випливає з наданого до клопотання протоколу огляду місця події огляд місця події, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 0524185900:01:003:0137, площею 13.3162 га, яка розміщена за межами населеного пункту с. Тростянчик Тростянецької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області неподалік автодороги сполучення Тростянець-Тростянчик проведено 14.08.2023 в період часу з 10.34 год. до 10.42 год.(а.с. 8-9).

Також прокурором в протоколі вказано, що огляд місця події виконувався із застосуванням відеозапису та із залученням представника Тростянецької селищної ради ОСОБА_8 , при цьому, за згоди старости Тростянецького старостинського округу Тростянецької селищної ради ОСОБА_9 , що підтверджується у її показах в протоколі допиту свідка.

Знайшло своє відображення в ході апеляційного розгляду висновки слідчого судді, що огляд проводився 14.08.2023, в той час, як сама ОСОБА_9 надала свої покази 17.08.2023, що позбавляє об`єктивної можливості встановити чи дійсно була наявна згода уповноваженого представника власника земельної ділянки з кадастровим номером 0524185900:01:003:0137 на проведення огляду 14 серпня 2023 року, так як в матеріалах кримінального провадження окрім протоколу допиту свідка від 17.08.2023 жодного доказу на підтвердження такого права не міститься.

Встановлено, що в своєму клопотанні прокурор просить накласти арешт на посів рослин соняшника, площею 13,3162 га, який розташований на земельній ділянці із кадастровим номером: 0524185900:01:003:0137, з метою забезпечення збереження вказаних речових доказів шляхом встановлення заборони на вчинення будь-яких дій, пов`язаних зі збиранням врожаю соняшника із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки або без такої, окрім осіб яким зазначене майно передано в управління.

Однак, апеляційний суд звертає увагу на те, на що також було звернуто увагу слідчим суддею, відповідно до постанови дізнавача СД від 14.08.2023 речовим доказом визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів, саме земельну ділянку з кадастровим номером 0524185900:01:003:0137, площею 13.3162 га, яка знаходиться у комунальній власності Тростянецької селищної ради, код ЄДРПОУ:04326224, адреса: 24300, смт Тростянець Гайсинського району Вінницької області вул. Соборна, 77, та яка не надана у власність або користування іншим фізичним та/або юридичним особам, а не на рослини соняшника, на які прокурор просить накласти арешт.

Про вказаний недолік було звернуто увагу слідчим суддею у своїй ухвалі від 15 серпня 2023 року у справі №147/1085/23 (провадження №1-кс/147/265/23), якою було повернуто клопотання дізнавача про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023025120000052 від 14.08.2023, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України для усунення недоліків начальнику Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області, однак 18.08.2023 прокурор повторно звернувся до Тростянецького районного суду з аналогічним клопотанням.

Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що вказане у клопотанні майно на яке просить накласти арешт прокурор у межах кримінального провадження №12023025120000052 від 14.08.2023 не відповідає критеріям, зазначеним у статті 98КПК України.

В своєму клопотанні прокурор звернув увагу, що в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 342649934 від 14.08.2023), земельна ділянка з кадастровим номером 0524185900:01:003:0137, площею 13.3162 га знаходиться у комунальній власності Тростянецької селищної ради та не надана у власність або користування іншим фізичним та/або юридичним особам, орендна плата не сплачувалася (а.с. 15).

Разом з тим, слідчим суддею було встановлено, що також знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, до клопотання прокурором додано світлокопії рішень 31 сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області від 14 січня 2022 року за №№440/8, 440/5, 440/3, 440/9, 440/1 та рішення 19 сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області від 29.07.2021 №263/36 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства (код цільового використання 0 01.03) наступним громадянам ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ОСОБА_16 та ОСОБА_17 орієнтовною площею по 2,0 га, а також зазначено про необхідність виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання погодження документації, проект землеустрою на розгляд і затвердження селищної ради (а.с. 32-37).

У відповідності до протоколів допиту свідків від 17.08.2023, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 останні показали, що земельна ділянка з кадастровим номером 0524185900:01:003:0137 в кількості 2 гектари належить їм, однак у зв`язку з військовим станом у країні правовстановлюючі документи на землю не зареєстровані також повідомлено, що самостійно земельну ділянку не обробляють, однак надано дозвіл на обробку ОСОБА_13 (а.с. 39, 40, 42).

Так, із 24 лютого 2022 року в Україні було запроваджено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває досі.

Згідно вказаного Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року №2145-IX вбачається, що на час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації з землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації заборонені.

Тому, враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що твердження прокурора про самовільне зайняття та використання земельної ділянки на даний час є передчасним і суперечить доданим до клопотання документам.

Також апеляційний суд враховує й те, що власник земельної ділянки з кадастровим номером 0524185900:01:003:0137, площею 13.3162 га, яка знаходиться у комунальній власності Тростянецької селищної ради, на якій здійснено посів рослин соняшника та на який просить накласти арешт прокурор, не звертався до органів внутрішніх справ із заявою про самовільне зайняття та використання земельної ділянки, що ставить під сумнів обґрунтованість підозри вчинення кримінального правопорушення. Наведені обставини за результатами розгляду матеріалів клопотання у межах кримінального провадження №12023025120000052 від 14.08.2023, дають підстави для висновку, що клопотання про арешт вищезазначеного майна не відповідає вимогам ст.171 КПК України.

Формально посилаючись у клопотанні про наявність підстав, передбачених ст.170 КПК України для накладення арешту, дізнавач, а в подальшому прокурор повинні були зібрати і надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Проте, жодних доказів того, що посів рослин соняшника, площею 13.3162 га, який розташований на земельній ділянці із кадастровим номером: 0524185900:01:003:0137, стосується обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, в матеріалах провадження не міститься. Не приведені такі докази і в клопотанні прокурора, а також ні в ході судового розгляду судом першої та апеляційної інстанції, що свідчить про безпідставність вказаних тверджень органу досудового розслідування.

Кримінальне провадження №12023025120000052 від 14.08.2023 порушено за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.197-1 КК України.

Однак, в клопотанні прокурора про арешт майна взагалі відсутнє будь-яке зазначення про докази, які б підтверджували об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.197-1 КК України, а кваліфікація зазначеного кримінального правопорушення за встановленими органом досудового розслідування фактичними обставинами справи на момент подачі клопотання про арешт майна та на час його розгляду як слідчим суддею суду першої інстанції, так і апеляційним судом, явно необґрунтована та не підтверджена. А висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Прокурором не було надано доказів на підтвердження того, що арешт майна не призведе до негативних наслідків власнику майна, який досудовим розслідуванням встановлений не був. В клопотанні прокурором зазначено, що власник посівів рослин соняшника відсутній, однак апеляційний суд вважає, що таке твердження ґрунтується на припущеннях і не підтверджено жодними доказами.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що всупереч вимог кримінально-процесуального закону, прокурором не доведено необхідність вжиття заходу забезпечення кримінального провадження - арешту у межах даного кримінального провадження вказаних у клопотанні посівів соняшника на земельній ділянці з кадастровим номером 0524185900:01:003:0137 з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання їх перетворенню.

У кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а це, в свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотримався.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності накладення арешту на майно, що відповідно до ч.1 ст.173 КПК України є підставою для відмови у задоволенні як клопотання, так і апеляційної скарги.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її права користування.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги прокурора викладених в ній висновків суду не спростовують.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для її скасування, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора Гайсинськоїокружної прокуратуриВінницької області ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Тростянецького районногосуду Вінницькоїобласті від18серпня 2023року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4