Рішення

від 14.08.2023 по справі 509/2471/21

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/2471/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до агропромислового підприємства «Протос» (Товариства з обмеженою відповідальністю) про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просить суд поновити пропущений процесуальний строк позовної давності відносно стягнення грошових сум з відповідача за договором №1 зворотної фінансової допомоги, стягнути з відповідача на її користь за договором №1 зворотної фінансової допомоги грошові кошти у розмірі 964750,00 грн. та штраф у розмірі 0,5 %, що становить 4823,75 грн., стягнути з відповідача на її користь половину вартості внесеного ОСОБА_2 до статуного капіталу відповідача майна, що становить 75000,00 грн., стягнути з відповідача на її користь половину отриманого ОСОБА_2 доходу від діяльності відповідача в період з 22.01.2011 р. до 12.11.2019 р. включно.

Пред`явлені вимоги позивач мотивував тим, що 22.01.2011 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено шлюб, який був зареєстрований відділом РАГСу адміністрації Центрального району м.Волгоград, Російська федерація. Під час шлюбу за рахунок спільних коштів ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Агропромислового підприємства «Протос» (ТОВ), відповідно до якого він придбав частку у розмірі 50% статутного капіталу даного підприємства, що становить 150000,00 грн. з всіма правами та обов`язками, які належать учаснику Товариства, відповідно до положень Статуту та законодавства України. В той же день між учасниками підприємствами був укладений меморандум та додатковий протокол до нього, де визначаються деякі організаційні аспекти та напрямки діяльності, а також повноваження учасників АП «Протос» (ТОВ).

28.02.2016 р. між АП «Протос» (ТОВ) та ОСОБА_2 було укладено договір №1 зворотної фінансової допомоги. Відповідно до п. 1.2 ОСОБА_2 передає у власність АП «Протос» (ТОВ) грошові кошти у розмірі 1500000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю у встановлені терміни. Відповідно до п.4.1, строк повернення позики мав сплинути 28.02.2017 р. Відповідно до п.6.1 при простроченні повернення позики (її частини) позичальник має сплатити штраф у розмірі 0,5 % від неповернутої суми позики. Відповідно до п.7.1 цей договір набув чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику та діє до повного виконання позичальникам своїх зобов`язань за договором.

На виконання договору №1 зворотної фінансової допомоги від 28.02.2016 р. ОСОБА_2 за рахунок спільних з позивачем коштів, в період з 28.02.2016 р. по 26.10.2016 р. вніс до прибуткового касового ордеру підприємства АП «Протос» (ТОВ) готівкові кошти загальною сумою 1929500 грн. Зазначені кошти не повернуті не були.

12.11.2019 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний.

На початку 2020 р., ОСОБА_2 захворів, увесь час проходив лікування та обстеження, тому не міг захистити своє порушене майнове право, ОСОБА_1 увесь час знаходилася біля ОСОБА_2 , тому не мала змоги стягнути належну їй частку спільної сумісної власності, нажитої під час перебування у шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлялись належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з частиною 1 статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.01.2011 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено шлюб, який був зареєстрований відділом РАГСу адміністрації Центрального району м.Волгоград, Російська федерація. Під час шлюбу за рахунок спільних коштів ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Агропромислового підприємства «Протос» (ТОВ), відповідно до якого він придбав частку у розмірі 50% статутного капіталу даного підприємства, що становить 150000,00 грн. з всіма правами та обов`язками, які належать учаснику Товариства, відповідно до положень Статуту та законодавства України. В той же день між учасниками підприємствами був укладений меморандум та додатковий протокол до нього, де визначаються деякі організаційні аспекти та напрямки діяльності, а також повноваження учасників АП «Протос» (ТОВ).

28.02.2016 р. між АП «Протос» (ТОВ) та ОСОБА_2 було укладено договір №1 зворотної фінансової допомоги. Відповідно до п. 1.2 ОСОБА_2 передає у власність АП «Протос» (ТОВ) грошові кошти у розмірі 1500000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю у встановлені терміни. Відповідно до п.4.1, строк повернення позики мав сплинути 28.02.2017 р. Відповідно до п.6.1 при простроченні повернення позики (її частини) позичальник має сплатити штраф у розмірі 0,5 % від неповернутої суми позики. Відповідно до п.7.1 цей договір набув чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику та діє до повного виконання позичальникам своїх зобов`язань за договором.

На виконання договору №1 зворотної фінансової допомоги від 28.02.2016 р. ОСОБА_2 за рахунок спільних з позивачем коштів, в період з 28.02.2016 р. по 26.10.2016 р. вніс до прибуткового касового ордеру підприємства АП «Протос» (ТОВ) готівкові кошти загальною сумою 1929500 грн. Зазначені кошти не повернуті не були.

12.11.2019 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний.

На початку 2020 р., ОСОБА_2 захворів. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з вимогами ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч.1 ст.177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Постановою Верховного Суду у справі № 266/4783/16-ц (провадження № 61-10593св21) від 12.10.2021 вказано, що порівняльний аналіз диспозицій наведених норм права дає підстави для висновку про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, аналогічне правове регулювання. Окрім цього, необхідно врахувати, що у законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачено обмеження також й щодо суми позики.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з положеннями ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ст.261 ЦК України, перебіг трирічного строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину такий перебіг починається від дня, коли почалося його виконання.

Початок перебігу позовної давності за зобов`язаннями врегульовано частиною 5 статті 261 ЦК України, згідно з якою за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У своєму позові позивач вказує, що строк позовної давності, який просить поновити, ним пропущений з поважних причин, та просить врахувати хворобу колишнього чоловіка ОСОБА_2 - довготривале захворювання лімфома Беркітта, хвороба почалася на початку 2020 р., позивач вказує, що увесь час знаходилася біля ОСОБА_2 . Позивач вважає, що в даному випадку, строк позовної давності підлягає поновленню.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, статтею 264 ЦК України, визначено порядок переривання перебігу позовної давності.

Аналіз вказаної норми статті 264 ЦК України приводить до висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; б) пред`явлення позову особою позову одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Оскільки строк позовної давності позивачем пропущений, у задоволенні позову слід відмовити. При цьому суд зазначає, що не має підстав вважати такий строк пропущеним з поважних причин.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Статтями 76 та 80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Також, стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене та вимоги ст.267 ЦК України, підстави для поновлення строку звернення до суду та для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,258,259,265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до агропромислового підприємства «Протос» (Товариства з обмеженою відповідальністю) про стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Суддя Кочко В.К.