Постанова

від 23.02.2023 по справі 752/9311/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/9311/22

Провадження № 2-а/752/91/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2023 року Голосіївський районий суд м.Києва у складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

за участі секретаря Ракоїд Є.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся з позовом до суду до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, в якому зазначив, що 17.07.2022 року інспектором 1 батальйону 5 роти сержантом поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області Яковцем Валерієм Олександровичем було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП серія ЕАР №5621962 та накладено штраф у розмірі 340 грн.

В обгрунтування позову також зазначає, що відсутня будь-яка фото та відеофіксація правопорушення, інспектор здійснював постійний тиск з метою прискорення розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому винесена постанові про адміністративне правопорушення була винесена за відсутністю будь-яких доказів, а тому будь-які звинувачення про порушення п.12.4 ПДР є такими, що не відповідають дійсності.

Позивач вказує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектор не дав можливості позивачу скористатись своїми правами, які передбачені ст.268 КУпАП. Відповідач проігнорував вимоги ч.2 ст.33 КУпАП, адже розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, чим унеможливив виконання ст.254 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Також позивач зазначає, що вимірювання швидкості руху автомобіля, яким керував позивач, було проведено з використанням лазерного вимірювача швидкості, який не пройшов необхідної сертифікації.

09.01.2023 року на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановленострок для подання відзиву.

На адресу суду надійшов відзив від відповідача, відповідно до якого відповідач зазначає, що постанова була винесена правомірно. Факт вчинення адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TRUCAM LTI 20/20 №ТС 001147. Вказує, що лазерний вимірювач швидкості використовувався відповідно до норм, а також те, що він є сертифікованим, а твердження позивача про те, що такий вимірювач не можна використовувати у ручному режимі є безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5621962, 17.07.2022 року об 07:28 у місті Сарни, вул. Варшавська, 9А, інспектором 1 батальйону 5 роти сержантом поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області Яковцем Валерієм Олександровичем було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який 17.07.2022 року о 06:50, керуючи ТЗ зі швидкістю 76 км/год перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті м. Сарни, позначеного дорожнім знаком 5.49 на 26 км/год, чим порушив п.п.12.4. ПДР України (швидкість вимірювалась приладом TRUCAM), чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. На позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України "Про дорожній рух" регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306.

Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частин перша, друга, третя , п`ята і шоста статті 122 КУпАП (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону N 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач в населеному пункті порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України на 26 км/год.

Так зі спірної постанови серії ЕАР №5621962 від 17.07.2022 року не можливо встановити, які докази додані до неї, окрім як пояснення водія (копія постанови не відображає усієї інформації - п.7). У постанові вказано, що швидкість вимірювалась приладом TRUCAM), крім того, як вбачається з постанови місце скоєння правопорушення є м. Сарни, вул. Варшавська, 9А.

У відзиві містяться фотознімок з приладу TRUCAM ТС001147, на якому міститься фото ТЗ з засвіченим номерним знаком, дата - 17.07.2022 року, час - 06:50, швидкість 76 км/год, швидкісний ліміт - 50 км./год, локація - місто Сарни, вул. Варшавська, 9А .

Таким чином, докази, надані відповідачем, не підтверджують, що правопорушення було вчинено саме позивачем, оскільки з наданих фотознімків не вбачаються ідентифікуючі ознаки транспортного засобу.

Крім того, відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" N 580-VIII передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" N 580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що факт порушення позивачем вимог п.12.4 ПДР України не доведений належними і допустимими доказами у справі.

Таким чином, оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства в зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б давали суду підстави прийти до обгрунтованого висновку щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.139 КАС України та вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачену ним суму судового збору.

Керуючись статтями ст. ст. 241-243, 246, 250-251, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову від 17.07.2022 року серії ЕАР №5621962 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 496,20 грн. судового збору.

Рішення відповідно до ч.1 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя :