Рішення

від 28.08.2023 по справі 761/22344/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/22344/23

Провадження № 2/761/8201/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Матвєєвої Ю.О.

при секретарі: Каніковського Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гарантспецбуд ЛТД» про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2023р. позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Гарантспецбуд ЛТД» про відшкодування шкоди у розмірі 41672,66 грн., 2500,00 грн. витрат на підготовку експертного висновку та судові витрати.

Позов обґрунтовує тим, що 22.06.2020 року о 07 год. 40 хв. водій ОСОБА_2 в м. Львові на перехресті вул. Пасічна-Китайська, керуючи автомобілем марки «Камаз 6520», д/н НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та швидкості руху, щоб мати змогу контролювати рух, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Dacia Logan", д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду та зупинився через зіткнення із автомобілем марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_3 , завдавши автомобілям механічні пошкодження із матеріальними збитками.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 17.07.2020 року у справі №463/6156/20 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП.

На даний час позивачу шкода завдана ДТП не відшкодована, тому він змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Шевченківського районного суму м. Києва від 28.06.2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

28.07.2023 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача з огляду на те, що громадянин який визнаний винним у ДТП, а саме ОСОБА_2 не є працівником ТОВ «Гарантспецбуд ЛТД», у тому числі і у червні 2020 року коли мала місце вищевказана пригода.

Станом на день розгляду справи відповіді на відзив позивачем не надано.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є власником "Dacia Logan", д/н НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 07.03.2020 року.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 17.07.2020 року у справі №463/6156/20 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, де було встановлено, що водій ОСОБА_2 22.06.2020 року о 07 год. 40 хв. на перехресті вул. Пасічна-Китайська у м. Львові, керуючи автомобілем марки «КАМАЗ 6520», р.н. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та швидкості руху, щоб мати змогу контролювати рух, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Dacia Logan", р.н. НОМЕР_2 , який рухався попереду та зупинився через зіткнення із автомобілем марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_3 , завдавши автомобілям механічні пошкодження із матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п.2.9(а), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху.

Вказана постанова набрала чинності, на даний час ніким не змінена та не скасована.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної безпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року за №6 зі змінами та доповненнями зазначає, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених ст.456 ЦК України. Пунктом 4 зазначеної Постанови визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності, тощо).

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 05.12.2018р. у справі №426/16825/16-ц на підставі аналізу норм ст.ст.1187 та 1172 ЦК України дійшла висновку про те, що особа яка керує транспортним засобом у зв`язку із виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 зазначеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого відноситься шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

У відповідності до Висновку експерта №17649 від 05.04.2021р. за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження, виконаного на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Dacia Logan р.н. НОМЕР_2 пошкодженого внаслідок ДТП 22.06.2020р. в цінах на дату ДТП становить 41672,66 грн.

Як зазначає позивач в своїх позовних вимогах , що гр. ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Гарантспецбуд ЛТД», натомість суду будь яких доказів цього суду не надано. У свою чергу відповідач надав до суду копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за ІІ квартал 2020 року, з таблицею № 6, де відсутня дана особа.

Також, позивач стверджує що автомобіль, який брав участь у ДТП, а саме «КАМАЗ 6520», р.н. НОМЕР_1 , зареєстрований за відповідачем, але жодних підтверджуючих цьому доказів суду не надано. Таким чином позов про відшкодування матеріальних збитків заявлений до неналежного відповідача.

У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів або замінювати первісного відповідача належним відповідачем, та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом, зазначив відповідачем ТОВ «Гарантспецбуд ЛТД», водночас, будь-яких доказів, що вони є належними відповідачами суду не надано.

Позов, пред`явлений до неналежного відповідача, який має відповідати за позовом, має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.

Правовий висновок щодо обґрунтованості відмови у позові, пред`явленого до неналежного відповідача, викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та стягнення на користь ОСОБА_1 заподіяної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись статтями 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ТОВ «Гарантспецбуд ЛТД» про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

28 серпня 2023 року