ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 683/3846/22
Провадження № 22-ц/4820/1508/23
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
секретар судового засідання Цугель А. О.,
з участю відповідача ОСОБА_1
і його представника ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 червня 2023 року (суддя Завадська О. П., відомості про дату складення повного судового рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частку майна, припинення права спільної сумісної власності подружжя.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
у с т а н о в и в :
29 грудня 2022 року ОСОБА_3 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що з 07.10.2000 по 03.12.2020 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час спільного проживання за спільні кошти подружжя придбали нерухоме майно, а саме: гараж по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 6810800000:03:008:0001 площею 5 кв. м за адресою АДРЕСА_2 в автогаражному масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 », цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів; земельну ділянку кадастровий номер 6810800000:04:003:0001 площею 100 кв. м по АДРЕСА_3 в автогаражному масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 », цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів. Право власності на майно зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу останній вважає себе одноосібним власником нерухомого майна.
Тому позивачка просила визнати гараж та дві земельні ділянки об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, визнати за нею право власності на 1/2 частку гаража і земельних ділянок, припинивши право спільної сумісної власності на вказане майно.
Рішенням Старокостянтинівського районного суд Хмельницької області від 07 червня 2023 року позов задоволено. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 і ОСОБА_1 гараж по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 6810800000:03:008:0001 площею 5 кв. м за адресою АДРЕСА_2 в автогаражному масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 », цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів; земельну ділянку кадастровий номер 6810800000:04:003:0001 площею 100 кв. м по АДРЕСА_3 , в автогаражному масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 », цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку зазначеного нерухомого майна. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно. Вирішено питання про судовий збір.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання права спільної сумісної власності сторін лише на земельну ділянку площею 5 кв. м кадастровий номер 6810800000:04:003:0001 та поділити її на 1/2 та 1/2 частки. У решті позовних вимог просить відмовити. Посилається на незаконність рішення суду. До участі у справі не були залучені як співвідповідачі його батьки, які придбали майно. Суд невірно вирішив питання щодо земельної ділянки площею 100 кв. м, яка є його особистою приватною власністю. Він не заявляв жодної вимоги до суду, проте суд припинив його право спільної сумісної власності на нерухоме майно. Вважає, що суд самоусунувся від з`ясування обсягу усього нажитого майна та рівності часток у цьому майні.
У відзиві ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Також просить стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.
У засіданні апеляційного суду відповідач і його представник апеляційну скаргу підтримали.
Позивачка не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином.
Представник позивачки у відзиві просить розглядати справу за його відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що сторони з 07.10.2000 по 03.12.2020 перебували у зареєстрованому шлюбі і за час спільного проживання набули у власність нерухоме майно.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 27 грудня 2007 року за № 628 п. 1 легалізовано самочинно побудовані гаражі по АДРЕСА_1 , та бокс НОМЕР_1 . Згідно з технічним паспортом гараж бокс НОМЕР_2 побудований у 2008 році.
Рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 12 червня 2008 року за № 299 п. 6 затверджено акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом гаража по АДРЕСА_1 та вирішено оформити за ОСОБА_1 право власності на цей гараж.
У відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області 30 липня 2008 року на підставі рішення від 12 червня 2008 року за № 299 п. 6, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить гараж блок 4 бокс АДРЕСА_4 .
Право приватної власності зареєстровано Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації Хмельницької області 30 липня 2008 року номер запису 195 в книзі 1, реєстраційний номер 24182258 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, сформований Старокостянтиніським бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації Хмельницької області 30 липня 2008 року за № 19723109).
На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 005512, виданого Старокостянтинівською міською радою Хмельницької області 26 червня 2007 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 100 кв. м у межах згідно з планом, кадастровий номер 6810800000:04:003:0001, цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 29 грудня 2016 року за № 430 п. 6 впорядковано адреси земельних ділянок ОСОБА_1 та присвоєно наступні адреси: приватній земельній ділянці площею 100 кв. м по АДРЕСА_3 в автогаражному масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » взамін адреси АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 ; орендованій земельній ділянці площею 5 кв. м по АДРЕСА_2 в автогаражному масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » взамін адреси АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 .
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т. О., 30 липня 2018 року ОСОБА_1 придбав земельну ділянку площею 5 кв. м кадастровий номер 6810800000:03:008:0001, цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, яка розташована по АДРЕСА_2 .
У пункті 5.9 зазначеного договору вказано, що договір укладається за згодою дружини покупця ОСОБА_3 , викладеної у вигляді заяви, справжність підпису на якій посвідчено приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т. О. 27 липня 2018 року за реєстровим номером № 496.
Загальна вартість майна визначена позивачкою у сумі 138810 грн, у тому числі: середня ринкова вартість гаража 92310 грн відповідно до оголошень про продаж, вартість земельної ділянки площею 5 кв. м - 1500 грн і земельної ділянки площею 100 кв. м - 45000 грн за висновком суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЕКСПЕРТ - ГРУП УКРАЇНИ», та не спростована відповідачем.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що спірне нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності сторін і підлягає поділу між ними в рівних частках.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
У силу статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК України).
Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
На підставі частини 1 статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (частини 2 і 3 статті 372 ЦК України).
Зазначені вище норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
ОСОБА_1 не надав належних, допустимих і достатніх доказів того, що земельна ділянка площею 100 кв. м є його особистою приватною власністю.
Згідно з частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не можуть бути визнані допустимим доказом на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно.
Тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про належність йому майна на праві особистої приватної власності.
На підставі частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 100 кв. м по АДРЕСА_3 в автогаражному масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » під час спільного проживання з позивачкою у шлюбі внаслідок приватизації.
Рішенням Старокостянтинівського районного суд Хмельницької області від 07 червня 2023 року за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частку гаража по АДРЕСА_1 (тепер АДРЕСА_3 ).
Відповідно дочастини 1статті 120ЗК Україниу разінабуття прававласності наоб`єкт нерухомогомайна (жилийбудинок (крімбагатоквартирного),іншу будівлюабо споруду),об`єкт незавершеногобудівництва,розміщений наземельній ділянці(крімземель державної,комунальної власності),право власностіна такуземельну ділянкуодночасно переходитьвід відчужувача(попередньоговласника)такого об`єктадо набувачатакого об`єктабез зміниїї цільовогопризначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку.
Згідно з частиною 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.
За змістом наведених норм права у зв`язку з набуттям ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку гаража до неї переходить і право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 100 кв. м, на якій розміщений гараж (цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів), у розмірах пропорційних до частки в гаражі.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин сторін, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам і зробив правильний висновок про те, що спірне майно придбано сторонами за час шлюбу, а тому є спільним майном подружжя. Відповідач не спростував презумпцію виникнення права спільної сумісної власності подружжя, тоді як тягар доказування покладається саме на нього.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.
Порушення норм процесуального права, які були би підставою для скасування рішення, суд не допустив.
Рішення суду першої ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Документально підтверджені судові витрати позивачки на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн необхідно стягнути з відповідача з таких підстав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
За змістом статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу.
На підставі частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно з частиною 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до матеріалів справи професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 надавав адвокат Козак І. О. відповідно до ордера серії ВХ 1050895 від 31.07.2023.
До відзиву на апеляційну скаргу представник позивачки надав суду копію договору про надання правової допомоги від 19.06.2023, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 10.06.2023.
Згідно з додатком № 1 до договору про надання правової допомоги ОСОБА_3 оплатила адвокату Козаку І. О. правові послуги згідно з договором у сумі 5000 грн, у вартість яких входить складання процесуальних документів (відзиву на апеляційну скаргу, інших заяв процесуального характеру) та представлення її інтересів у суді апеляційної інстанції у цивільній справі.
Проведення оплати за надані послуги підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 29 від 19.06.2023.
Відповідач не заявляв про неспівмірність витрат на правничу допомогу складності справи та виконаній адвокатом Козаком І. О. роботі.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 червня 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн (п`ять тисяч грн).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 вересня 2023 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П`єнта
Суд | Хмельницький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.08.2023 |
Оприлюднено | 06.09.2023 |
Номер документу | 113198550 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Хмельницький апеляційний суд
Талалай О. І.
Цивільне
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
Завадська О. П.
Цивільне
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
Завадська О. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні