Постанова

від 06.04.2023 по справі 910/6743/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2023 р. Справа№ 910/6743/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Гунька О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.04.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської міської ради Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2022 (повний текст складено 30.12.2022)

у справі № 910/6743/19 (суддя В.В.Шморгун)

за позовом Ніжинської міської ради Чернігівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділконцептінвест»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (третя особа-1)

Публічне акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод» (третя особа-2)

про стягнення 947 697,09 грн

ВСТАНОВИВ:

Ніжинська міська рада Чернігівської області звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділконцептінвест» про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 947 697,09 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між ним та ПАТ «Ніжинський механічний завод» було укладено договір оренди земельної ділянки від 24.12.2003, відповідно до якого орендарю передано земельну ділянку площею 4,9485 га за адресою: м. Ніжин, вул. Курилівська, 58, строком на 49 років. Умовами договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем на рівні 3-х ставок земельного податку. Рішенням Ніжинської міської ради від 28.07.2008 була присвоєна нова адреса земельної ділянки, а саме вул. Курилівська, 56-А. Позивачем було встановлено, що з 21.12.2016 відповідачем придбано нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 4,9485 га, яка була передана ПАТ «Ніжинський механічний завод» згідно договору від 24.12.2003. Позивач вказує на те, що таким чином у відповідача автоматично виникло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою. При цьому договір від 24.12.2003 не припинив свою дію в цілому та 21.12.2016 відбулась заміна сторони в зобов`язанні, а саме орендаря з ПАТ «Ніжинський механічний завод» на ТОВ «Поділконцептінвест». У зв`язку з тим, що відповідачем не сплачувалася орендна плата за користування земельною ділянкою, позивачем було направлено на адресу відповідача листи з повідомленням про наявну заборгованість, на які відповідачем відповіді не надано та заборгованість по орендній платі за період з 21.12.2016 до 31.03.2019 не сплачено.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні з таких підстав:

- чинним законодавством не передбачено, що договір оренди землі, укладений з попереднім власником будівлі, яка розташована на такій земельній ділянці, продовжує діяти і для нового власника і не потребує переоформлення на нового власника згідно вимог чинного на час такого оформлення законодавства;

- Ніжинською міською радою жодного рішення про передачу в оренду відповідачу спірної земельної ділянки не приймалось, що є однією з перепон для укладення договору оренди землі;

- право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстроване лише 06.03.2019 і виключно з цього моменту можуть виникати права у власника щодо розпорядження цією земельною ділянкою;

- обов`язок зі сплати орендної плати за землю з`являється з укладенням сторонами договору оренди земельної ділянки, а не з моменту набуття права власності на будівлю.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає:

- при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов`язанні; зобов`язання зі сплати орендної плати автоматично виникає у нового власника. Отже, Ніжинській міській раді не потрібно приймати рішення про повторне надання земельної ділянки відповідачу;

- спірна земельна ділянка станом на 21.12.2016 перебувала у власності територіальної громади в особі Ніжинської міської ради.

У наданих запереченнях відповідач наголошує на відсутності підстав для стягнення с нього коштів у розмірі 947 697,09 грн.

Третя особа-1 у своїх письмових поясненнях вважає, що у відповідача виник обов`язок зі сплати орендної плати за земельну ділянку після переходу права власності на будівлю, яка розташована на цій земельній ділянці, а позовні вимоги є обґрунтованими.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2022 у справі №910/6743/19 закрито провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділконцептінвест» на користь Ніжинської міської ради Чернігівської області орендної плати у розмірі 676 077,99 грн.

В іншій частині позов вирішено задовольнити повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділконцептінвест» на користь Ніжинської міської ради орендну плату в розмірі 271 619,10 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділконцептінвест» на користь міського бюджету Ніжинської міської територіальної громади 4 074,29 грн витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що у справі №910/1340/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 676 077,99 грн за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7410400000:04:021:0001 саме через ненадання належних доказів, тобто недоведеність позовних вимог, і такі негативні наслідки мають покладатись не тільки на прокурора, але й на Ніжинську міську раду, яка, по-перше, безпосередньо приймала участь у справі і не була позбавлена можливості надати відповідні докази, а по-друге, і прокурор подав позов саме через бездіяльність та неналежний захист своїх інтересів Ніжинською міською радою у суді.

Оскільки в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 676 077,99 грн за період з 21.12.2016 по 31.07.2018 вже є рішення суду, що набрало законної сили, провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В іншій частині заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а отже стягненню з відповідача підлягає заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.08.2018 по 31.03.2019, розмір якої становить 271 619,10 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 18.01.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині закриття провадження щодо стягнення орендної плати у розмірі 676 077,99 грн, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі, в решті рішення залишити без змін, стягнути судовий збір в розмірі 10 141,17 грн за подання позовної заяви та 21 323,21 грн. за подання апеляційної скарги.

Апелянт вважає рішення суду в частині закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 24.12.2003 року (зі змінами) у розмірі 676 077,99 грн таким, що прийнято з неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд помилково зазначив, що заявлена до стягнення у справі №910/6743/19 сума у розмірі 676 077,99 грн була предметом розгляду у справі №910/1340/19, а тому на підставі п.3 ч.1 ст.231, п.2 ч.1 ст.175 ГПК України закрив провадження у справі;

- як вбачається зі змісту позовної заяви у справі №910/6743/19, підстави позову та суб`єктний склад сторін є відмінним від тих, які існували по справі №910/1340/19;

- відповідачу було достовірно відомо про існування договору оренди земельної ділянки від 24.12.2003 року, зареєстрованого у Ніжинському міському відділі земельних ресурсів від 29.12.2003 року №234 і додаткової угоди від 18.04.2012 до нього, та відповідно обов`язку у відповідача сплачувати орендну плату за ним, а також той факт, що земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, належне відповідачу на праві приватної власності, була сформована на момент його придбання, а її власником є Ніжинська міська рада;

- у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. Позивачу не потрібно приймати рішення про повторне надання земельної ділянки відповідачу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №910/6743/19.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Ніжинської міської ради Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2022 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/6743/19.

07.02.2023 матеріали справи №910/6743/19 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2023 апеляційну скаргу Ніжинської міської ради Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2022 у справі №910/6743/19 залишено без руху, з огляду на те, що скаржником не додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановлених порядку і розмірі. Сума судового збору за подання апеляційної скарги, яка підлягає сплаті, становить 15 211,76 грн., оскільки судовий збір за подання позовної заяви становив 10 141,17 грн. (10 141,17 грн. *150% ).

Надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

24.02.2023 апелянтом до суду подано платіжне доручення №15 від 20.02.2023 про сплату судового збору в сумі 15 211,76 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 поновлено Ніжинській міській раді Чернігівської області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2022 у справі №910/6743/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ніжинської міської ради Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2022 у справі №910/6743/19, справу призначено до розгляду на 06.04.2023.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судове засідання апеляційної інстанції учасники апеляційного провадження не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

15.03.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника позивача, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача та третіх осіб обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 06.04.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

24.12.2003 Ніжинська міська рада на сесії прийняла рішення, яким надано в оренду терміном на 49 років ВАТ «Ніжинський механічний завод» земельну ділянку площею 4,9485 га по вул. Курилівська, 58, для розміщення нерухомого майна, яке є власністю товариства; встановлено орендну плату за цю земельну ділянку на рівні ставки земельного податку 3 009,87 грн за один календарний місяць (т. 1 а.с. 29).

24.12.2003 року між Ніжинською міською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Ніжинський механічний завод» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір від 24.12.2003), згідно з яким Орендодавець передав в оренду Орендарю земельну ділянку для розміщення нежитлових будівель, які використовуються для виробничих потреб, загальною площею 4,9485 га, яка знаходиться за адресою м. Ніжин, вул. Курилівська, 58, терміном на 49 років; встановлено орендну плату за цю земельну ділянку у розмірі ставки земельного податку (т. 1 а.с. 30-31).

Договір від 24.12.2003 зареєстрований у Ніжинському міському відділі земельних ресурсів, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 29.12.2003 №234.

28.07.2008 Ніжинська міська рада на сесії прийняла рішення про внесення змін до розділу І Договору від 24.12.2003 у зв`язку з присвоєнням нової адреси земельній ділянці площею 4,9485 га по вул. Курилівській, 56-А, замість вул. Курилівська, 58, яка була раніше (т. 1 а.с. 33).

18.04.2012 між Ніжинською міською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Ніжинський механічний завод» (Орендар) укладено додаткову угоду до Договору від 24.12.2003), якою п. 2 п.п. 2.3 викладено у новій редакції, а саме: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рівні 3 ставок земельного податку та становить 18 454,19 грн за один календарний місяць; розділ «Права та обов`язки» доповнено п. 3.3. такого змісту: міська рада має право в односторонньому порядку вносити зміни в розмір орендної плати у зв`язку з підвищенням цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та затверджених сесією Ніжинської міської ради шляхом укладання додаткової угоди (т. 1 а.с. 34).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 29.12.2012 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної власності (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання для розміщення нежитлових будівель виробничого призначення, власник Ніжинська міська рада) площею 4,9485 га, яка розташована за адресою: м. Ніжин, вул. Курилівська, 56-А, та присвоєно їй кадастровий номер 7410400000:04:021:0001 (т. 1 а.с. 35).

08.07.2015 Ніжинська міська рада на сесії прийняла рішення №6-69/2015, яким затвердила Положення про плату за землю (т. 1 а.с. 53).

Відповідно до п. 5.4.10 зазначеного положення розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі між орендодавцем (власником) і орендарем за землі промисловості на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки (т. 1 а.с. 58).

21.12.2016 між ПАТ «Ніжинський механічний завод» (Продавець) та ТОВ «Поділконцепінвест» укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Продавець передає Покупцю у власність нерухоме майно нежитлові будівлі, що розташовані за адресою м. Ніжин, вул. Курилівська, 56-А, загальною площею 6782,9 кв. м, на земельній ділянці площею 4,9485 га, кадастровий номер 7410400000:04:021:0001 (т. 1 а. с. 193-196).

21.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу від 21.12.2016, за ТОВ «Поділконцептінвест» (т. 1 а. с. 40-41).

У 2017-2018 роках між позивачем та відповідачем велось листування з приводу укладення договору оренди земельних ділянок, на яких розташоване майно відповідача (листи №26 від 20.12.2017, №02.1-17/2372 від 21.12.2017, 02.1-17/71 від 12.01.2018, №1 від 24.01.2018).

Оскільки відповідач користувався земельними ділянками, на яких розташоване нерухоме майно, що належить йому на праві власності, у тому числі спірною, без оформлення речових прав та без правовстановлюючих документів за період з 20-21 грудня 2016 року по 31 липня 2018 року, 28.09.2018 комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території м. Ніжина складено акт від 28.08.2019, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Ніжинської міської ради №326 від 05.10.2018, відповідно до якого розмір завданих збитків становить 2 047 885,26 грн (т. 1 а. с. 69-71). Вказаний акт разом з рішенням про його затвердження неодноразово надсилався відповідачу.

Відповідач у добровільному порядку визначених комісією збитків у розмірі 2 047 885,26 грн позивачу не відшкодував.

Відповідно до інформації ГУ ДФС у Чернігівській області від 16.03.2018, від 27.02.2019 відповідач за 2016, 2017, 2018, 2019 роки податкові декларації з плати за землю по м. Ніжину не подавав (т. 1 а.с. 43-44).

Згідно з витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по м. Ніжину нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4,9485 га, кадастровий номер 7410400000:04:021:0001, становить: станом на 01.01.2016 - 13 211 931,15 грн; станом на 01.01.2017 - 14 004 647,02 грн; станом на 01.01.2018 - 14 004 647,02 грн; станом на 01.01.2019 - 12 910 980,99 грн (т. 1 а.с. 46-49).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 06.03.2019 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області земельною ділянкою площею 4,9485 га, кадастровий номер 7410400000:04:021:0001, яка знаходиться за адресою: м. Ніжин, вул. Курилівська, 56-А (т. 1 а.с. 39).

19.04.2019 державним реєстратором Виконавчого комітету Ніжинської міської ради здійснено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ПАТ «Ніжинський механічний завод» на підставі договору оренди від 24.12.2003 (т. 1 а. с. 62).

Позивач направив відповідачу лист від 22.04.2019 №02.1-18/849, у якому повідомив про його обов`язок сплатити орендну плату за Договором від 24.12.2003, заборгованість зі сплати якої становить 947 697,09 грн. Також до цього листа позивач додав проект додаткової угоди від 22.04.2019 щодо внесення змін до Договору від 24.12.2003, у тому числі щодо заміни Орендаря.

Відповідач вказаний проект додаткової угоди не підписав, кошти у розмірі 947 697,09 позивачу не сплатив.

Господарський суд м. Києва розглядав справу №910/1340/19 за позовом заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділконцептінвест» про стягнення 2 047 885,26 грн.

В обґрунтування вказаного позову прокурор посилався на те, що відповідач в період з 20.12.2016 року по 31.07.2018 року користується земельними ділянками, на яких розташовані нежитлові будівлі, без необхідних правовстановлюючих документів та не сплачує кошти до місцевого бюджету за їх фактичне використання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/1340/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі №910/1340/19 рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділконцептінвест» на користь Ніжинської міської ради збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельними ділянками без належних на те правових підстав в сумі 1 371 807, 27 грн.

Зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі №910/1340/19 вбачається, що предметом позову у справі №910/1340/19 було стягнення коштів, збережених без достатньої правової підстави, у вигляді орендної плати за користування 5-ма земельними ділянками з кадастровими номерами: 7410400000:04:007:0056, 7410400000:04:007:0053, 7410400000:04:007:0051, 74104000000:04:007:0055 та 7410400000:04:021:0001 (щодо якої розглядається справа 910/6743/19) за період з 20.12.2016 по 31.07.2018.

Так, у справі №910/1340/19 прокурор просив стягнути з відповідача 676 077,99 грн за користування без правових підстав земельною ділянкою з кадастровим номером 7410400000:04:021:0001 за період з 20.12.2016 по 31.07.2018.

Апеляційний суд позов задовольнив частково, стягнувши з ТОВ «Поділконцептінвест» 1 371 807, 27 грн за користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 7410400000:04:007:0056, 7410400000:04:007:0053, 7410400000:04:007:0051, 74104000000:04:007:0055, з вирахуванням коштів за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:021:0001 в сумі 676077,99 грн.

Оскільки позивачем не було надано до матеріалів справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:021:0001, суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення розрахунку та стягнення з відповідача коштів за фактичне використання даною земельною ділянкою.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Оскільки в апеляційному порядку оскаржується рішення суду в частині закриття провадження у справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 24.12.2003 року (зі змінами) у розмірі 676 077,99 грн за період з 21.12.2016 по 31.07.2018, оскаржуване рішення в іншій частині в апеляційному порядку у відповідності до положень ст.269 ГПК України не переглядається.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зі змісту вказаних норм права можна зробити висновок, що однією з цілей цих норм законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, так само як і уникнення можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Отже, передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

При цьому для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмета, підстав звернення до суду з позовною заявою.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

У провадженні господарського суду перебувала справа №910/1340/19 за позовом заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради до ТОВ «Поділконцептінвест» про стягнення безпідставно бережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками, в тому числі з кадастровим номером 7410400000:04:021:0001 за період з 20.12.2016 по 31.07.2018.

Як на підставу позову вказувалось на факт відсутності укладеного між ТОВ «Поділконцептінвест» та Ніжинською міською радою договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:021:0001 у зазначений період. Нормативно-правова кваліфікація позову - ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

Матеріали справи №910/1340/19 не містили наступних доказів:

- копії договору купівлі-продажу (серія та номер 5947, виданий 21.12.2016, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М.), за умовами якого відповідач набув у власність нерухоме майно - нежитлові будівлі, що розташовані за адресою м. Ніжин, вул. Курилівська, 56-А, загальною площею 6782,9 кв. м, на земельній ділянці площею 4,9485 га, кадастровий номер 7410400000:04:021:0001, цільове призначення - землі промисловості, яка знаходиться у користуванні продавця ПАТ «Ніжинський механічний завод» на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між ним та Ніжинською міською радою 24 грудня 2003 року за №234 з додатковими угодами до нього, зареєстрованого у Ніжинському міському відділі земельних ресурсів, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів вчинено запис 29 грудня 2003 року №234 (т. 1 а. с. 193-196);

- копії договору оренди земельної ділянки від 24.12.2003 року б/н, укладеного між ПАТ «Ніжинський механічний завод» та Ніжинською міською радою, зареєстрованого у Ніжинському міському відділі земельних ресурсів 29.12.2003 року за №234;

- копії додаткової угоди до договору від 24.12.2003, укладеної 18.04.2012 між Ніжинською міською радою та ПАТ «Ніжинський механічний завод», зареєстрованої в Управлінні Держкомзему у м.Ніжин Чернігівської області 29.12.2012 за №741040004000260.

В той же час у справі №910/6743/19 сторонами є Ніжинська міська рада (позивач), ТОВ «Поділконцептінвест» (відповідач), треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ПАТ «Ніжинський механічний завод».

Предметом позову у справі №910/6743/19 є стягнення з ТОВ «Поділконцептінвест» заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 24.12.2003 (зі змінами згідно додаткової угоди від 18.04.2012) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7410400000:04:021:0001 за період з 20.12.2016 по 31.07.2018.

Підставою позову є перехід до ТОВ «Поділконцептінвест» правового статусу орендаря за укладеним договором оренди земельної ділянки від 24.12.2003 року зі змінами щодо земельної ділянки 7410400000:04:021:0001 та відповідного обов`язку зі сплати орендної плати у зазначений період.

Нормативно-правова кваліфікація позову - ч.1 ст.377 ЦК України, ст. 96, ч.ч.1-2 ст.120 ЗК України, ч.3 ст.7, ст. 24 Закону України «Про оренду землі».

Зі змісту позовної заяви у справі №910/6743/19 вбачається, що підстави позову та суб`єктний склад сторін є відмінним від тих, які існували у справі №910/1340/19.

За вказаних обставин відсутні підстави для закриття провадження у справі №910/6743/19 в частині стягнення з ТОВ «Поділконцептінвест» заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 24.12.2003 року зі змінами за період з 21.12.2016 по 31.07.2018, на що місцевий господарський суд не звернув увагу та дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 ЗК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно із частинами 1, 2 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на моменту укладення договору купівлі-продажу від 21.12.2016) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 21.12.2016) визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Крім того, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 21.12.2016) встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Так, після переходу права власності на об`єкт нерухомості, розташований на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо попереднього власника об`єкта нерухомості, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 25.02.2020 у справі № 922/510/19, у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19.

При цьому Верховний Суд у постанові від 09.02.2022 у справі №913/165/21 наголосив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Оскільки набуття позивачем права оренди відбулося в силу закону, таке набуття не потребує прийняття додаткових рішень з боку орендодавця та надання орендодавцем згоди на зміну сторони правочину.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Зі змісту статті 125 ЗК України випливає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав, а тому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, і Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц та від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 не вбачала підстав для відступу від них.

Враховуючи вищевикладене, відхиляються доводи відповідача про те, що у нього не виникло обов`язку зі сплати орендної плати за Договором від 24.12.2003 у зв`язку з неприйняттям позивачем рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки та неукладенням договору оренди цієї земельної ділянки.

Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Отже, після переходу права власності на нерухоме майно (нежитлові будівлі) на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2016, у ТОВ «Поділконцептінвест» виникло зобов`язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку, користувачем якої він автоматично став, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що передбачені договором оренди землі від 24.12.2003, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 18.04.2012.

Таким чином, 21.12.2016 року (з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель та внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) до ТОВ «Поділконцептінвест» на підставі ч.1 ст.377 ЦК України, ч.ч.1-2 ст.120 ЗК України, ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» перейшли права та обов`язки орендаря за договором оренди землі від 24.12.2003 року б/н зі змінами згідно додаткової угоди від 18.04.2012), в тому числі обов`язок зі сплати орендної плати.

ТОВ «Поділконцептінвест» було достовірно відомо про існування договору оренди землі від 24.12.2003 року б/н зі змінами згідно додаткової угоди від 18.04.2012 до нього, та відповідно обов`язку у відповідача сплачувати орендну плату за ним, а також той факт, що земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно, належне відповідачу на праві власності, була сформована на момент його придбання, а її власником є Ніжинська міська рада.

З урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, доведеним є факт наявності вини відповідача у невиконанні свого обов`язку щодо своєчасної сплати орендної плати в розмірі 676 077,99 грн за період з 21.12.2016 по 31.07.2018 за користування земельною ділянкою площею 4,9485 га, з кадастровим номером 7410400000:04:021:0001 за договором оренди земельної ділянки від 24.12.2003 року б/н, зареєстрованого у Ніжинському міському відділі земельних ресурсів 29.12.2003 року за №234, зі змінами згідно додаткової угоди від 18.04.2012 до нього.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі наведено достатні та переконливі доводи, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок задоволення апеляційної скарги Ніжинської міської ради, рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2022 у справі №910/6743/19 підлягає скасуванню в частині закриття провадження про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділконцептінвест» на користь Ніжинської міської ради Чернігівської області орендної плати у розмірі 676 077,99 грн. та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення позову, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції даної постанови.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги та позовної заяви на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Ніжинської міської ради Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2022 у справі №910/6743/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2022 у справі №910/6743/19 скасувати в частині закриття провадження про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділконцептінвест» на користь Ніжинської міської ради Чернігівської області орендної плати у розмірі 676 077,99 грн.

3. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділконцептінвест» (код ЄДРПОУ 40419082, вул. Межигірська, 22, м. Київ, 04071) на користь Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 34644701, пл. імені Івана Франка, 1, м. Ніжин, 16600, р/р UA558999980334169812000025707, отримувач - ГУК у Чернігівській обл./тг м. Ніжин/18010600, код 37972475, банк отримувача Казначейство України (ел. адм.подат) орендну плату у розмірі 947 697,09 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділконцептінвест» (код ЄДРПОУ 40419082, вул. Межигірська, 22, м. Київ, 04071) на користь міського бюджету Ніжинської міської територіальної громади (р/р UA298201720344220014000029658, код 04061783) 14 215, 47 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділконцептінвест» (код ЄДРПОУ 40419082, вул. Межигірська, 22, м. Київ, 04071) на користь міського бюджету Ніжинської міської територіальної громади (р/р UA298201720344220014000029658, код 04061783) 15 211,76 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази.

7. Матеріали справи №910/6743/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 04.08.2023 після виходу членів колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська