Рішення

від 04.09.2023 по справі 903/798/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 вересня 2023 року Справа № 903/798/23Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/798/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська мостобудівельна компанія до Приватного підприємства Волинь Будтранс про стягнення 210000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Волинська мостобудівельна компанія на поштову адресу суду надіслало позов до Приватного підприємства Волинь Будтранс про стягнення 210000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №5-18 від 06.09.2018 та №6-18 від 06.09.2018.

Разом з позовною заявою, Товариство з обмеженою відповідальністю Волинська мостобудівельна компанія на поштову адресу суду надіслало заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на транспортний засіб - сідловий тягач марки МАN модель ТGА 18.430, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності приватному підприємству Волиньбудтранс (юридична адреса: місто Луцьк, вул. Кравчука, 44 кв. 11, поштовий індекс - 43026, Код ЄДРПОУ 42269409) в межах суми позову -209400,00 грн та сплаченого судового збору в сумі 2 684,00 грн.

Ухвалою суду від 01.08.2023 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Волинска мостобудівельна компанія про забезпечення позову, відмовлено.

Ухвалою суду від 01.08.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази сплати судового збору в сумі 466,00 грн.

Ухвалу суду від 01.08.2023 позивач отримав 05.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0690009745439.

Отже, строк для усунення недоліків до 15.08.2023.

03.08.2023 позивач надіслав на адресу суду заяву, якою долучив платіжну дінструкцію№475 від 02.08.2023 на суму 466,00 грн.

Ухвалою суду від 07.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалу суду надіслано відповідачу поштовим зв`язком 08.08.2023, отримано відповідачем 09.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №4300712293088.

Строк для подання відзиву та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до 24.08.2023.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 06.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинська мостобудівельна компанія» (далі за текстом - Продавець, Позивач ) та Приватним підприємством «Волинь Будтранс» (далі - Покупець, Відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 5-18 (далі - Договір 1, а.с.5-8).

Згідно п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати Покупцю у власність майно, що визначене у п. 1.2. Договору (далі - Майно 1), а Покупець зобов`язується прийняти майно у власність та сплатити Продавцеві вартість майна в порядку та строки, визначені Договором 1.

Згідно п. 4.1, укладеного Договору 1 вартість майна, що є предметом цього Договору, складає 270 000 (двісті сімдесят тисяч) гривень 00 коп., в тому числі ПДВ - 45 000, 00 грн.

Порядок розрахунків за Майно 1 визначено п. 4.2. Договору 1, згідно якого Покупець зобов`язаний перерахувати грошові кошти на поточний рахунок Продавця - 45 000, 00 грн. протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання даного Договору 1 (п. 4.2.1.), а іншу частину, що залишилась неоплаченою в сумі 225 000 (двісті двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп., згідно з графіком платежів (п.4.2.2.):

- 37 500, 00 грн. - до 01.01.2019;

- 37 500, 00 грн. - до 01.05.2019;

- 37 500, 00 грн. - до 01.10.2019;

- 37 500, 00 грн. - до 01.03.2020;

- 37 500, 00 грн. - до 01.08.2020;

- 37 500, 00 грн. - до 31.12.2020.

Згідно п. 4.3. Договору 1 розрахунок між Сторонами здійснюється у безготівковій формі, в національній валюті України.

На виконання умов укладеного Договору 1 Позивачем було передано, а Відповідачем було прийнято у власність Майно 1, характеристики якого визначені у п. 1.2. Договору 1, а саме: транспортний засіб марки МАN, модель ТGА, рік випуску 2006, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , тип транспортного засобу (ТЗ) - вантажний сідельний тягач, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_4 від 07.04.2012, що підтверджується видатковою накладною № ЛНА-3 від 06.09.2018 на суму 270000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 45 000, 00 грн. та актом приймання-передачі майна від 06.09.2018, підписаного уповноваженими представниками сторін Договору 1 та скріпленого печатками (а.с.9-10).

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору 1 Покупцем було проведено оплату лише частково, сплачено 45 000, 00 грн. згідно платіжної інструкції №13 від 06.09.2018 та 98 400, 00 грн. згідно платіжної інструкції № 75 від 12.07.2019, а всього на загальну суму 143400, 00 грн. (а.с.11, 20).

Таким чином, сума заборгованості за укладеним Договором 1, з урахуванням проведеної часткової оплати, становить 126600,00 грн.

Вказана обставина також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ «ВМК» та ПП «Волинь Будтранс» за період з 01.09.2018 по 31.01.2023, який було складено та підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін (а.с.12).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

06.09.2018 між між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинська мостобудівельна компанія» (далі за текстом - Продавець, Позивач ) та Приватним підприємством «Волинь Будтранс» (далі - Покупець, Відповідач) укладено договір купівлі-продажу №6-18 (далі - Договір 2, а.с.13-16).

Згідно п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати Покупцю у власність майно, що визначене у п. 1.2. Договору (далі - Майно 2), а Покупець зобов`язується прийняти майно у власність та сплатити Продавцеві вартість майна в порядку та строки, визначені Договором 2.

На виконання умов укладеного Договору 2 Позивачем було передано, а Відповідачем було прийнято у власність Майно 2, характеристики якого визначені у п. 1.2. Договору 2, а саме: транспортний засіб марки КRОNЕ, модель SDR 27, рік випуску 2007, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , тип транспортного засобу (ТЗ) - напівпричіп платформа, реєстраційний номер НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_7 від 12.12.2014, що підтверджується видатковою накладною № ЛНА-4 від 06.09.2018 на суму 150 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 25 000, 00 грн. та актом приймання-передачі майна від 06.09.2018, підписаного уповноваженими представниками сторін Договору 2 та скріпленого печатками (а.с.17-18).

Згідно п. 4.1. укладеного Договору 2 вартість майна, що є предметом цього Договору, складає 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп., в тому числі ПДВ - 25 000, 00 грн.

Порядок розрахунків за Майно 2 визначено п. 4.2. Договору 2, згідно якого Покупець зобов`язаний перерахувати грошові кошти на поточний рахунок Продавця - 25 000, 00 грн. протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання даного Договору 1 (п. 4.2.1.), а іншу частину, що залишилась неоплаченою в сумі 125 000 (сто двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп., згідно з графіком платежів (п. 4.2.2.):

- 20 800, 00 грн. - до 01.01.2019;

- 20 800, 00 грн. - до 01.05.2019;

- 20 800, 00 грн. - до 01.10.2019;

- 20 800, 00 грн. - до 01.03.2020;

- 20 800, 00 грн. - до 01.08.2020;

- 20 800, 00 грн. - до 31.12.2020.

Згідно п. 4.3. Договору 2 розрахунок між Сторонами здійснюється у безготівковій формі, в національній валюті України.

Проте, на виконання умов укладеного Договору 2 Покупцем було проведено оплату лише частково, сплачено 25 000, 00 грн. згідно платіжної інструкції № 14 від 06.09.2018 та 41600, 00 грн. згідно платіжної інструкції № 75 від 12.07.2019, а всього на загальну суму 66600, 00 грн. (а.с.19-20).

Таким чином, сума заборгованості за укладеним Договором 2, з урахуванням проведеної часткової оплати, становить 83 400,00 грн.

Вказана обставина також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ «ВМК» та ПП «Волинь Будтранс» по договору купівлі-продажу майна № 6-18 від 06.09.2018 за період з 01.09.2018 по 31.01.2023, який було складено та підписано уповноваженими представниками сторін (а.с.22).

Отже, за станом на момент звернення позивача до суду, сума заборгованості Відповідача за укладеними 06.09.2018 Договором 1 та Договором 2, з урахуванням проведення часткової оплати, складає: 126 600, 00 грн. (Договір 1) + 83 400, 00 грн. (Договір 2) = 210 000,00 грн., що становить суму основного боргу.

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед кредитором грошового зобов`язання щодо повернення грошових коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).

Заборгованість відповідача за поставлений товар становить 210000,00 грн, підтверджена матеріалами справи, відповідачем неоспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 210000,00 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3150,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Волинь Будтранс (вул.Кравчука,44/11, місто Луцьк, 43026, код ЄДРПОУ 42269409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська мостобудівельна компанія (вул.Кравчука,46 Г, офіс 14, місто Луцьк, 43026, код ЄДРПОУ 32501271) 210000,00 грн. (двісті десять тисяч гривень) заборгованості, а також 3150,00 грн. (три тисячі сто п`ятдесят гривень) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяІ. О. Гарбар