Рішення

від 31.08.2023 по справі 904/3985/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2023м. ДніпроСправа № 904/3985/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг-Сервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Колісник О.М.

Представники:

Від позивача: Гордієнко А.І., ордер серія АЕ №121674 від 13.07.2023, адвокат

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг-Сервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у розмірі 1158500,00 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 343 677,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю послуг №629/27/393В від 05.11.2021 в частині своєчасного та повного розрахунку за надані послуги.

Відповідач, згідно поданого відзиву на позов, вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Також відповідач просить відмовити у стягненні адвокатських витрат.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, наполягає на задоволенні позовних вимог та стягнення судових витрат у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 31.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору про закупівлю послуг, строк дії договору, порядок та строк надання послуг, строк та порядок розрахунків, наявність часткових оплат, наявність заборгованості покупця, періоди прострочення виконання зобов`язань.

05.11.2021 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг-Сервіс" (виконавець) укладено договір №629/27/393В про закупівлю послуг, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язується надати послуги зазначені в п. 1.2 договору, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 1.2 договору виконавець зобов`язуються надати в порядку та на умовах даного договору послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки код ДК021:2015-5053 (Ремонт гвинтових компресорних блоків компресорних установок) (далі - послуги) відповідно до технічних умов на ремонт гвинтових компресорних блоків CF-246 зав. №27372G06JUH та В-350 зав. №9184761 установок ВВ 100/8АУЗ (додаток №2, який є невід`ємною частиною договору).

Місце знаходження гвинтових компресорних блоків (далі - обладнання) Новокостянтинівська шахта ДП "СХІДГЗК" (с. Олексіївка, Новоукраїнського району Кіровоградської області). Послуги з ремонту надаються на двох компресорних блоків (п. 1.3, 1.4 договору).

У відповідності з п.2.1 договору виконавець повинен надавати послуги якісно. Гарантією якості наданих послуг є погоджений сторонами акт здачі-приймання наданих послуг.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість послуг визначається відповідно до розрахунку вартості послуг (додаток №1, який є невід`ємною частиною договору) та складає 1 158 500,00 грн у т.ч. ПДВ 20% - 193 083,33 грн.

Розрахунок за надані послуги замовник здійснює по факту надання послуг з відстрочкою платежу 30 банківських днів від дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг. Підставою для оплати наданих послуг є акт здачі-приймання наданих послуг, підписаний з двох сторін та рахунок доданий до нього (п. 4.2, 4.3 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які могли мати місце під час дії договору (п. 11.2 договору).

Сторонами погоджені та підписані додатки №1 (Розрахунок вартості послуг) та №2 (Технічні умови) до договору.

16.11.2021 відповідач звернувся до позивача з листом №03-03/2932 у якому просив направити автотранспорт за адресою: с. Олексіївка, Новоукраїнського району, вул. Шахтарська,1 для виконання ремонту гвинтового компресорного блоку В-350 зав.№918761, згідно умов договору №629/27/393В від 05.11.2021 на виробничих площах ТОВ "Інжиніринг-Сервіс".

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивачем наданий акт №1 приймання-передачі обладнання в ремонт від 10.11.2021, товарно-транспортну накладну №000000644 від 10.11.2021, акт №3 приймання-передачі обладнання з ремонту від 01.12.2021, акт №5 приймання-передачі б/в запасних частин та комплектуючих після виконання ремонту від 01.12.2021, товарно-транспортну накладну №Р648 від 01.12.2021, акт №221 прийому-передачі виконаних робіт від 13.12.2021 на суму 571 520,00 грн з додатком, акт №2 приймання-передачі обладнання в ремонт від 16.11.2021, товарно-транспортну накладну №Р647 від 16.11.2021, акт №7 приймання-передачі обладнання після ремонту від 17.12.2021, акт №6 приймання-передачі з ремонту від 17.12.2021, товарно-транспортну накладну №000000668 від 17.12.2021, акт №237 прийому-передачі виконаних робіт від 28.12.2021 на суму 586 980,00 грн з додатком. Усі акти підписані обома сторонами.

Позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату №221 від 13.12.2021 на суму 571520,00 грн та №237 від 28.12.2021 на суму 586 980,00 грн, а також зареєстровані податкові накладні №267 від 12.13.2021 та №275 від 28.12.2021.

Позивач звертався до відповідача із претензією №2 від 09.05.2023 у якій просив перерахувати заборгованість у розмірі 1 515 585,76 грн (сума основного боргу 1 158 500,00 грн та інфляційних збитків 357 085,76 грн), яка отримана відповідачем 15.05.2023 (а.с.37-40). Відповідь на претензію в матеріалах справи відсутня.

Позивач зазначає, що відповідач у повному обсязі не розрахувався за надані послуги, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 158 500,00 грн, що і стало причиною виникнення спору.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов договору (п.4.2) строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Доказів оплати заборгованості відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням суд доходить висновку, що надані позивачем докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем є більш вірогідними.

Враховуючи, що строк оплати за надані послуги настав, розрахунок суми боргу позивачем здійснено правильно, тому вимога про стягнення основного боргу у розмірі 1 158 500,00 грн підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування у розмірі 343677,51 грн за період з 10.02.2022 по 31.05.2023 (лютий 2022 травень 2023 року).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності нарахування інфляційних нарахувань судом помилок не виявлено, тому вимога про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 343 677,51 грн підлягає задоволенню.

За викладеного з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 1 502 177,51 грн, з яких 1 158 500,00 грн основний борг та 343 677,51 грн інфляційні нарахування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 22 532,66 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 45000,00 грн.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

На підтвердження надання адвокатом правової допомоги позивачу, позивачем надано договір №07/23 про надання правової допомоги від 26.06.2023 укладений між адвокатом Гордієнко Андрієм Івановичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг-Сервіс" (клієнт), ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та платіжну інструкцію №160 від 27.06.2023 про оплату послуг правової допомоги у розмірі 15000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надавати протягом терміну цього договору наступну правову допомогу: підготовка (складення) позовної заяви до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", стосовно стягнення заборгованості по договору №629/27/393В від 05.11.2021, представлення інтересів клієнта щодо стягнення вищезазначеної заборгованості в Господарському суді Дніпропетровської області, підготовка (складання) всіх необхідних процесуальних документів необхідних для розгляду справи. Клієнт зобов`язується прийняти надану адвокатом правову допомогу, визначену у п.1.1 цього договору та оплатити її у повному розмірі відповідно до умов цього договору (п.1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору сторони домовились, що гонорар за надання правової допомоги адвокатом клієнту складає 15000,00 грн, який сплачується протягом п`яти днів після підписання цього договору. Окрім гонорару за додаткову винагороду ("гонорар успіху") в розмірі 2,5% від суми, що буде стягнута з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" по договору №629/27/393В від 05.11.2021 на користь клієнта за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області. "Гонорар успіху" сплачується клієнтом протягом п`яти днів після ухвалення рішення Господарського суду Дніпропетровської області на користь клієнту (п.2.2 договору). Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2023 року (п. 6.1 договору).

Згідно з платіжним дорученням №160 від 27.06.2023 позивачем оплачено 15000,00 грн на користь адвоката за надання правової допомоги.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 45000,00 грн.

Сторонами погоджено фіксований гонорар у розмірі 15 000,00 грн. та 2,5% гонорару успіху.

Суд зауважує, що дана справа не є складною, позовна заява не містить складних розрахунків, спору щодо факту надання послуг немає, всі документи, у тому числі акти звірки розрахунків, підписані відповідачем.

На підставі викладеного, беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу та баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути покладена на відповідача - 11 585,00 грн.

Суд вважає за необхідне скористатися правом суду і не розподіляти витрати на правову допомогу в іншій частині на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (позивача).

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг-Сервіс" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд.2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг-Сервіс" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, просп. Поштовий, буд. 52, оф. 418, ідентифікаційний код 41105688) основний борг у розмірі 1 158 500,00 грн (один мільйон сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот грн 00 коп), інфляційні нарахування у розмірі 343 677,51 грн. (триста сорок три тисячі шістсот сімдесят сім грн 51 коп), судовий збір у розмірі 22 532,66 грн (двадцять дві тисячі п`ятсот тридцять дві грн 66 коп) та витрати на правничу допомогу у розмірі 11 585,00 грн (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять грн 00 коп).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.09.2023

Суддя О.М. Крижний