Постанова

від 28.08.2006 по справі 8832-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8832-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.08.2006Справа №2-23/8832-2006А

За позовом Дочірнього підприємства „Центральний ринок” Нижньогірського районного споживчого товариства, 97100, АР Крим,  смт.Нижньогірський, вул.Перемоги, 40

До відповідача Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі АР Крим, 97100, АР Крим, смт. Нижньогірський, вул. Лісова,5

Про визнання недійсним рішення

                                                                                                             Суддя  Г.М.Іщенко

                                                                                      При секретарі Єменджієвої А.М.

                                                            представники:

Від позивача Козуб Л.Л. -  представник, дов. від 02.06.2006р. №25, Перець О.І. – представник, дов. від 02.06.2006р. №26

Від відповідача  Калюшик Л.А. -  представник, дов. від 14.10.2005р. №3371/05-5

Сутність спору: Дочірнє підприємство „Центральний ринок” Нижньогірського районного споживчого товариства звернулося з позовом до господарського суду АР Крим до  Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі АР Крим про визнання недійсним рішення №148 від 11.10.2004р. про  застосування фінансових санкцій у розмірі 23727,26грн. При цьому  позивач вважає, що в акті перевірки та рішенні, що оскаржується безпідставно зроблений висновок про приховування (заниження) сум заробітної плати за період з 01.06.2004р. по 31.08.2004р. в сумі 23727,26грн., оскільки він у офіційному документі вказав повну суму, не занижуючи та не приховуючи її.

        В судовому засіданні 08.08.2006р. позивач надав заяву про зміну позовних вимог, якою він просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі АР Крим  №148 від 11.10.2004р. про  застосування фінансових санкцій у розмірі 23727,26грн. та зобов'язати відповідача зарахувати суми фінансових (штрафних) санкцій, прийнятих рішеннями від 11.10.2004р.: №146 – про стягнення 979,02грн., №147 – про стягнення 974,12грн., №148 – про стягнення 23727,26грн. з Дочірнього підприємства „Центральний ринок” Нижньогірського районного споживчого товариства у рахунок наступних платежів.

          Відповідач з позовом не згоден за мотивами, викладеними у запереченнях на позовну заяву та вказує, що до позивача були застосовані фінансові санкції згідно з діючим законодавством, що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2005р. Крім того, вважає, що провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з наявністю рішень суду, які набрали законної сили.

           В судовому засіданні 28.08.2006р. від позивача надійшла заява, якою він просить розглянути позов тільки у частині рішення №148 від 11.10.2004р., у іншій частині від позову відмовляється.  Крім того, позивач надав заяву в якій вказує, що у довідці відповідача вказано, що суми штрафних санкцій зараховані, а в дійсності, згідно рішення Державної виконавчої служби, позивачем були погашені штрафні санкції у сумі 23727,26грн. платіжними дорученнями №22 від 10.06.2005р. на суму 2683,88грн. та №132 від 21.06.2005р. на суму 19663,64грн.

      Ухвалою господарського суду від 28.08.2006р. суд прийняв відмову Дочірнього підприємства „Центральний ринок” Нижньогірського районного споживчого товариства від адміністративного позову щодо  зобов'язання відповідача зарахувати суми фінансових (штрафних) санкцій, прийнятих рішеннями від 11.10.2004р.: №146 – про стягнення 979,02грн., №147 – про стягнення 974,12грн. з Дочірнього підприємства „Центральний ринок” Нижньогірського районного споживчого товариства у рахунок наступних платежів, закрив в цій частині провадження у справі.

         Також 28.08.2006р. була винесена ухвала, якою на підставі п.4 ч.1 ст.157 судом було закрито провадження у справі у частині визнання протиправним та скасування рішення №148 від 11.10.2004р. у зв'язку з тим, що даний спір вже був вирішений судом.          

      Згідно з п.6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-1У від  06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р. до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального  кодексу України 1991року, вирішують  у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу  адміністративного судочинства України.

     Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України  судочинство здійснюється відповідно до  Конституції України, цього  Кодексу та міжнародних договорів, згода на  обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

       Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної  дії, розгляду справи.

        Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

                                                          встановив:

        Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України  передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не  забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право  на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо  на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів  правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.   

            Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

    Позивач просить зобов'язати відповідача зарахувати суми фінансових (штрафних) санкцій, прийнятих рішенням від 11.10.2004р. №148  про стягнення 23727,26грн. з Дочірнього підприємства „Центральний ринок” Нижньогірського районного споживчого товариства у рахунок наступних платежів.

  Позовні вимоги Дочірнього підприємства „Центральний ринок” Нижньогірського районного споживчого товариства підлягають задоволенню через  наступне.

         Рішенням Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі АР Крим від 11.10.2004р. №148 на підставі матеріалів документальної перевірки, якою виявлено заниження сум заробітної плати у розмірі 23727,26грн., на позивача було накладено фінансові санкції  у розмірі 23727,26грн. (а.с. 5).

     14.04.2006р. набрав силу Закон України „Про вирішення питання щодо заборгованості  суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” від 16.03.2006р. №3583-IV.

    Згідно ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві  є будь-які фактичні  дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

    Відповідно до п.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що  набрало законної сили, не  доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

  Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2005р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2005р. при вирішенні спору за позовом Дочірнього підприємства „Центральний ринок” Нижньогірського районного споживчого товариства до що Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі АР Крим  про визнання недійсними рішень від 11.10.2004р. №146, №147 та №148 у справі №2-23/15086-2004, встановлено, що Дочірнє підприємство „Центральний ринок” Нижньогірського районного споживчого товариства є платником єдиного податку, а також що рішення від 11.10.2004р. №148 відповідає діючому законодавству.

     Частиною 3 ст.4 Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості  суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” від 16.03.2006р. №3583-IV передбачено, що Пенсійному фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок  безробіття  у разі,  якщо ними були застосовані фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарювання обумовлених в статті 1 цього Закону за період 2004 року - I кварталу 2005 року, та якщо вони були  стягнуті, необхідно  провести  зарахування  цих  сум  на  особові рахунки страхувальників в рахунок майбутніх платежів.

   Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа Відділення державного казначейства України в Нижньогірському районі від 22.03.2006р. №03-235 шляхом розщеплення єдиного податку, який надійшов від Дочірнього підприємства „Центральний ринок” Нижньогірського районного споживчого товариства за червень 2004р. до Пенсійного фонду у Нижньогірському районі АР Крим 10.06.2004р. з 2470,00 грн. було перераховано 1037,40грн., за липень 09.07.2004р. з 2827,00грн. перераховано 1187,34 грн., за серпень 10.08.2004р. з 3330,00 грн. перераховано 1398,60грн., а всього 3623,34грн.

    Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування  правомірності  дії чи бездіяльності покладається на  відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

       Відповідачем не надані докази, які спростовують  доводи позивача.

      Пункт 2 частини 2  статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при вирішенні спору суду по суті суду надано право зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

   Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.  

          При таких обставинах справи позовні вимоги Дочірнього підприємства „Центральний ринок” Нижньогірського районного споживчого товариства до Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі АР Крим про зарахування суми фінансових (штрафних) санкцій, прийнятих рішенням від 11.10.2004р. №148  про стягнення 23727,26грн. з Дочірнього підприємства „Центральний ринок” Нижньогірського районного споживчого товариства у рахунок майбутніх платежів підлягають задоволенню.      

          Судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому на підставі  ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Вступна  та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні  28.08.2006р. Постанова складена у повному обсязі та підписана  01.09.2006р.

          На підставі викладеного та керуючись  статтями 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            постановив:

              Позов задовольнити.

          Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі АР Крим (97100, АР Крим, смт. Нижньогірський, вул. Лісова,5) зарахувати суми фінансових (штрафних) санкцій, прийнятих рішенням від 11.10.2004р. №148  про стягнення 23727,26грн. з Дочірнього підприємства „Центральний ринок” Нижньогірського районного споживчого товариства (97100, АР Крим,  смт.Нижньогірський, вул.Перемоги, 40, ЗКПО 01757604, рахунок №26007359 у КРД АПБ „Аваль”, м.Сімферополь, МФО 324021) у рахунок майбутніх платежів.

         Стягнути з Державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач - держбюджет м.Сімферополя, рахунок 31118095600002, Управління держказначейства в АР Крим, ЗКПО 22301854, МФО 824026) на  користь Дочірнього підприємства „Центральний ринок” Нижньогірського районного споживчого товариства (97100, АР Крим,  смт.Нижньогірський, вул.Перемоги, 40, ЗКПО 01757604, рахунок №26007359 у КРД АППБ „Аваль”, м. Сімферополь, МФО 324021) 3,40грн. державного мита.     

             Виконавчий документ видати після набрання постановою  законної сили.

         У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова  набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

             Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через  20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.

         Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко Г.М.