Рішення

від 02.08.2023 по справі 911/597/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/597/23

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгрейн»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС Україна»

про стягнення заборгованості,

за участю представника:

позивача: Кучер Я.Г. адвоката (посвідчення №2168 від 26.07.2021 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2023 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Ландгрейн (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю ДДС Україна (далі відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 246 959,82 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №6/011-Р від 19.01.2021 року, згідно з якими позивач зобов`язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов`язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 138 492,26 грн. основного боргу, 57 332,00 грн. пені, 6 806,99 грн. трьох процентів річних, 44 328,57 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 01.03.2023 року позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгрейн» залишена без руху, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

10 березня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 15.03.2023 року відкрите провадження у справі, підготовче засідання призначене на 12 квітня 2023 року.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 12.04.2023 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 17 травня 2023 року.

09 травня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 12.04.2023 року, яке підлягало задоволенню судом.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 21 червня 2023 року.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

15 червня 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду відповідача в справі №911/597/23 у засідання, призначене на 21 червня 2023 року.

Представник позивача у засіданні заявила клопотання про відкладення розгляду справи для подання документів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, яке підлягало задоволенню судом.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судове засідання відкладене на 02 серпня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

26 липня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 15.03.2023 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень юридичною особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, з метою повідомлення відповідача про судові засідання, ухвала суду від 15.03.2023 року про відкриття провадження у справі, ухвала суду від 12.04.2023 року про відкладення підготовчого засідання, ухвала суду від 17.05.2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, а також ухвала суду від 21.06.2023 року про відкладення судового засідання, були направлені рекомендованими листами із повідомленнями про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 08801, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка(з), вулиця Соборності, будинок 58.

Поштові відправлення №0103283420802, №0103283425375, №0600027970459 та №0600030563244 не були вручені відповідачу, у зв`язку із закінченням терміну зберігання та адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується копіями повернутих поштових конвертів, долучених до матеріалів справи.

Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.

При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Так, явка в судове засідання сторін це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі

судової влади України.

Ухвала Господарського суду Київської області від 15.03.2023 року про відкриття провадження у справі №911/597/23 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 16 березня 2023 року; ухвала суду від 12.04.2023 року про відкладення підготовчого засідання, - 18 квітня 2023 року; ухвала суду від 17.05.2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, - 23 травня 2023 року; ухвала суду від 21.04.2023 року про відкладення судового засідання, - 27 червня 2023 року.

Так, враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 02 серпня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

19 січня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю Ландгрейн (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю ДДС Україна (далі відповідач) був укладений договір поставки №6/011-Р (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов`язувався його прийняти і оплатити.

Згідно з п. 1.2 договору, позивач зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості та асортименті, визначених у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з п. 4.1 договору, строк поставки товару - за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 4.3 договору, моментом здійснення поставки товарів відповідачу є відповідна відмітка в супроводжувальній документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром відповідачу повинні передаватись копії документів, що підтверджують його якість і безпеку, та вимагаються діючим законодавством.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до відповідача в момент підписання сторонами видаткової накладної та/або товарно транспортної накладної.

Згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна товару визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору, загальна вартість товару за даним договором визначається як вартість підписаних сторонами Специфікацій та видаткових накладних на товар.

Відповідно до п. 5.1 договору, відповідач оплачує поставлені товари за цінами, вказаними в даному договорі та специфікаціях.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що розрахунки за отриманий відповідачем товар обговорюється в кожній специфікації індивідуально.

Згідно з п. 5.3 договору, розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України.

Відповідно до п. 8.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з п. 1 Специфікації №2 від 17.06.2021 року, позивач передає у власність відповідача наступний товар: найменування товару: кукурудза; одиниця виміру: тони; кількість +/- 5%: 25,00; ціна за одиницю, без ПДВ, грн.: 7 368,43; сума без ПДВ, грн.: 184 210,50; ПДВ 20%: 25 789,47; сума з ПДВ, грн.: 209 999,97.

Відповідно до п. 3 Специфікації №2, оплата товару здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача на таких умовах: 100 % оплата партії товару протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту постачання.

Пунктом 5 Специфікації №2 встановлено, що строк поставки товару 20 червня 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлений, а відповідачем прийнятий товар, на загальну суму 208 992,26 грн., про що сторонами підписана видаткова накладна №887 від 17 червня 2021 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач товар, поставлений позивачем, згідно з видатковою накладною №887 від 17 червня 2021 року, оплатив частково, а саме в сумі 70 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача №004-3-004-3-004-3/356 від 06.07.2023 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2021 року 19.01.2022 року, з якого вбачається, що борг відповідача перед позивачем становив 138 492,26 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, згідно з яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі на підтвердження певних обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Як уже зазначалось, відповідно до п. 3 Специфікації №2, оплата товару здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача на таких умовах: 100 % оплата партії товару протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту постачання.

Так, партія товару, поставленого позивачем, повинна була бути оплачена відповідачем не пізніше 02 липня 2021 року.

Оскільки відповідач товар повністю не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 138 492,26 грн. основного боргу, 57 332,00 грн. пені, 44 328,57 грн. трьох процентів річних, 6 806,99 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що 17 червня 2021 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 208 992,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням №887 від 17.06.2021 року. Відповідач товар оплатив частково, а саме в сумі 70 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача №004-3-004-3-004-3/356 від 06.07.2023 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Так, борг відповідача перед позивачем становив 138 492,26 грн.

Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем або спростовували б доводи представника позивача, представник відповідача суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 138 492,26 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 57 332,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості несвоєчасного оплаченого товару до моменту повної оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 3 Специфікації №2, відповідач був зобов`язаний оплатити переданий позивачем товар протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки, а саме товар, переданий на підставі видаткової накладної №887 від 17 червня 2021 року, на суму 208 992,26 грн., - не пізніше 02 липня 2021 року включно (оскільки 28.06.2021 року припадало на святковий день).

Позивачем період нарахування пені визначений невірно, оскільки він просив суд стягнути з відповідача пеню, згідно з видатковою накладною №887 від 17 червня 2021 року, починаючи з 20.02.2022 року, а не з 03.07.2021 року.

Так, переданий позивачем товар, на суму 208 992,26 грн., був частково оплачений відповідачем 29.06.2021 року, на суму 10 000,00 грн., тому борг відповідача перед позивачем становив 198 992,26 грн.;

-після сплати 03.08.2021 року грошових коштів у сумі 10 000,00 грн. борг становив 188 992,26 грн.;

-після сплати 30.11.2021 року грошових коштів у сумі 13 500,00 грн. борг становив 175 492,26 грн.;

-після сплати 30.12.2021 року грошових коштів у сумі 37 000,00 грн. борг становив 138 492,26 грн.

Господарський суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справі № 922/2216/18 від 14.01.2021 року, в справі №910/1389/18 від 05.03.2018 року.

Так, розмір пені, згідно з видатковою накладною №887 від 17 червня 2021 року, враховуючи період заборгованості з:

20.02.2022 року до 02.06.2022 року, суму боргу в розмірі 138 492,26 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,0%, складає 7 816,28 грн.;

03.06.2022 року до 18.02.2023 року, суму боргу в розмірі 138 492,26 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 25,0%, складає 49 515,73 грн.,

а разом 57 332,00 грн., які підлягають стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 6 806,99 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 44 328,57 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем період нарахування трьох процентів річних, згідно з видатковою накладною №887 від 17 червня 2021 року, зазначений з 01.07.2021 року до 18.02.2023 року, а період нарахування суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, згідно з вищевказаною видатковою накладною, - з липня 2021 року до січня 2023 року.

Разом з цим, як уже було зазначено судом, відповідно до умов п. 3 Специфікації №2, відповідач був зобов`язаний оплатити переданий позивачем товар протягом десяти робочих днів з моменту поставки, а саме, - не пізніше 02 липня 2021 року.

Так, три проценти річних за період заборгованості з 03.07.2021 року до 18.02.2023 року (596 днів), від суми боргу 138 492,26 грн., становлять 6 784,22 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, згідно з видатковою накладною №887 від 17 червня 2021 року: за період з липня 2021 року до січня 2023 року, у липні 2021 року 100,1%; серпні 99,8%; вересні - 101,2%, жовтні 100,9%; листопаді 100,8%; грудні 100,6%; січні 2022 року 101,3%; лютому 101,6%; березні - 104,5%; квітні 103,1%; травні 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%; вересні 101,9%; жовтні 102,5%; листопаді 100,7; грудні 100,7%; у січні 2023 року 100,8%, від суми заборгованості 138 492,26 грн., складає 44 328,57 грн., які підлягають стягненню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ч. 4 ст. 89, ст. 253, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгрейн» до товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС Україна» про стягнення заборгованості у сумі 246 959,82 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС Україна» (08801, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка(з), вулиця Соборності, будинок 58, ідентифікаційний код 43901454) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгрейн» (01103, місто Київ, Залізничне шосе, будинок 2 а, ідентифікаційний код 37700763) 138 492,26 грн. (сто тридцять вісім тисяч чотириста дев`яносто дві грн. 26 коп.) основного боргу; 57 332,00 грн. (п`ятдесят сім тисяч триста тридцять дві грн. 00 коп.) пені; 6 784,22 грн. (шість тисяч сімсот вісімдесят чотири грн. 22 коп.) трьох процентів річних; 44 328,57 грн. (сорок чотири тисячі триста двадцять вісім грн. 57 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 3 704,06 грн. (три тисячі сімсот чотири грн. 06 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 04.09.2023 року.

Суддя С. Грабець