Рішення

від 22.08.2023 по справі 760/2695/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/2695/21

2/760/1682/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУРА ВВ» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання формулювання підстави та дати звільнення неправильним, встановлення факту припинення трудових відносин,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з зазначеним позовом до ТОВ «АКУРА ВВ» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання формулювання підстави та дати звільнення неправильним, встановлення факту припинення трудових відносин.

Свої вимоги мотивує тим, що 02 липня 2012 року наказом № 8 вона була прийнята на посаду менеджера ЗЕД до ТОВ «АКУРА ВВ».

31 жовтня 2016 року її було звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та зроблено відповідний запис у трудовій книжці.

Разом з тим, заяву про звільнення 31 жовтня 2016 року вона не подавала, із наказом про звільнення ознайомлена не була.

Про факт її звільнення вона дізналась після отримання трудової книжки 04 січня 2021 року, оскільки 30 листопада 2020 року вона направила відповідачу заяву про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України з 15 грудня 2020 року.

Зазначає, що вона перебувала у декретній відпустці по догляду спочатку за першою, а потім за другою дитиною.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «АКУРА ВВ» про звільнення її з роботи від 31 жовтня 2016 року;

- визнати формулювання підстави та дату її звільнення з роботи ТОВ «АКУРА ВВ» неправильною;

- встановити факт припинення трудових відносин між нею та ТОВ «АКУРА ВВ» на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 15 грудня 2020 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року задоволено клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Позивач у судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву, в якій просить розглядати справу у її відсутність (а.с. 56).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, відзив на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в ТОВ «АКУРА ВВ» на посаді менеджера ЗЕД з 02 липня 2012 року на підставі наказу № 8 (а.с. 13).

З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 31 жовтня 2016 року її було звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 14).

Звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_1 посилається на незаконність та безпідставність її звільнення 31 жовтня 2016 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, оскільки заяву про звільнення 31 жовтня 2016 року вона не подавала, із наказом про звільнення ознайомлена не була.

З позову вбачається, що про факт звільнення ОСОБА_1 дізналась після отримання трудової книжки 04 січня 2021 року, оскільки 30 листопада 2020 року вона направила ТОВ «АКУРА ВВ» заяву про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України з 15 грудня 2020 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Позивачем на підтвердження своїх доводів надана копія заяви про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України з 15 грудня 2020 року, адресована ТОВ «АКУРА ВВ» (а.с. 21).

З наданої копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що вона містить лише запис про звільнення з посади за власним бажанням з ТОВ «АКУРА ВВ» від 31 жовтня 2016 року.

Проте, трудова книжка не містить відомостей на підставі якого наказу ОСОБА_1 була звільнена з посади за власним бажанням з ТОВ «АКУРА ВВ» 31 жовтня 2016 року, а саме: дата та номер наказу.

Державна податкова служба України на запит суду надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 01 червня 2023 року, з яких вбачається, що до І кварталу 2015 року ОСОБА_1 отримувала дохід від ТОВ «АКУРА ВВ», починаючи з ІІ кварталу 2015 року по ІV квартал 2020 року остання отримувала дохід від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (а.с. 53-54).

З довідки Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації № 1098/35-10-12 від 25 травня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 з 01 квітня 2015 року по 01 січня 2021 року отримувала допомогу при народженні дітей (а.с. 57).

Відповідно до відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, наданих Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 призначена на посаду в ТОВ «АКУРА ВВ» з 02 липня 2012 року (а.с. 60).

Відомостей про звільнення позивача з ТОВ «АКУРА ВВ» зазначена довідка не містить.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 23 травня 2023 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в ТОВ «АКУРА ВВ» 02 липня 2012 року та отримувала заробітну плату від відповідача по І квартал 2015 року. Починаючи з ІІ кварталу 2015 року по ІV квартал 2020 року остання отримувала дохід від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (а.с. 61-63).

Відомостей про звільнення позивача з ТОВ «АКУРА ВВ» зазначена довідка також не містить.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач із заявою про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України з 15 грудня 2020 року звернулась до ТОВ «АКУРА ВВ» 30 листопада 2020 року.

Відповідачем доказів на спростування вказаних обставин суду не надано, зокрема, не підтверджено факт подання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням 31 жовтня 2016 року.

Позивач просить суд ухвалити рішення, яким:

- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «АКУРА ВВ» про звільнення її з роботи від 31 жовтня 2016 року;

- визнати формулювання підстави та дату її звільнення з роботи ТОВ «АКУРА ВВ» неправильною;

- встановити факт припинення трудових відносин між нею та ТОВ «АКУРА ВВ» на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 15 грудня 2020 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 зроблено правовий висновок про те, що в разі порушення гарантії, встановленої ч. 3 ст. 40 КЗпП України, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).

З довідки Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації № 1098/35-10-12 від 25 травня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 з 01 квітня 2015 року по 01 січня 2021 року отримувала допомогу при народженні дітей (а.с. 57).

З наданої копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що вона містить запис про звільнення з посади за власним бажанням з ТОВ «АКУРА ВВ» від 31 жовтня 2016 року.

Позивач зазначає, що заяву про звільнення з посади за власним бажанням від 31 жовтня 2016 року вона не писала та не направляла відповідачу.

У такому випадку, порушення прав позивача суд може усунути шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення двох тижнів з дати написання заяви про звільнення з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність виправлення допущеного відповідачем порушення норм КЗпП України шляхом зміни дати звільнення позивача.

Зокрема, слід змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера по ЗЕД ТОВ «АКУРА ВВ» на підставі ст. 38 КЗпП України з 31 жовтня 2016 року на 15 грудня 2020 року (перший день після закінчення передбачених чинним трудовим законодавством двох тижнів з моменту подачі заяви про звільнення з посади за власним бажанням).

З огляду на наведене, позовна заява підлягає задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає 908 гривень судового збору.

Керуючись статтями 38, 40 КЗпП України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУРА ВВ» (м. Київ, вул. Солом`янська, 3) про визнання незаконним та скасування наказу, визнання формулювання підстави та дати звільнення неправильним, встановлення факту припинення трудових відносин задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади менеджера по ЗЕД Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУРА ВВ» (м. Київ, вул. Солом`янська, 3) на підставі ст. 38 КЗпП України, з 31 жовтня 2016 року на 15 грудня 2020 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУРА ВВ» (м. Київ, вул. Солом`янська, 3) на користь держави судовий збір у розмірі 908 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 01 вересня 2023 року.

Суддя: