Рішення

від 02.08.2023 по справі 911/2223/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р. м. Київ Справа №911/2223/22

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Віалок Білд

до товариства з обмеженою відповідальністю Атіс+1

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2022 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Віалок Білд (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Атіс+1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 839 067,15 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору субпідряду №06/11/19 від 06.11.2019 року, згідно з якими позивач зобов`язувався виконати підрядні роботи, а відповідач зобов`язувався їх прийняти та оплатити.

Відповідач виконані позивачем роботи прийняв, проте оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 589 283,56 грн. основного боргу, 40 587,91 грн. трьох процентів річних та 209 195,68 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року відкрите провадження у справі, підготовче засідання призначене на 07 грудня 2022 року.

У підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи, яке було задоволено судом.

Представник позивача у засідання не з`явився.

Підготовче засідання відкладене на 04 січня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

07 грудня 2022 року, після засідання, через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи.

22 грудня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 589 283,56 грн., три проценти річних у розмірі 43 736,14 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 228 052,76 грн., яка була прийнята до розгляду судом.

04 січня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, яка була задоволена судом.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 04.01.2023 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 08 лютого 2023 року.

27 січня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, яка підлягала задоволенню судом.

06 лютого 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням у відпустці, яке підлягало задоволенню судом.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 08.02.2023 року підготовче засідання відкладене на 15 березня 2023 року.

13 березня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

15 березня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У засіданні представник відповідача проти задоволення заяви представника позивача про розгляд справи без його участі не заперечував, а також просив поновити пропущений процесуальний строк для долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши у засіданні заяву представника позивача про розгляд про справи без його участі, а також клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для долучення документів до матеріалів справи, визнав їх такими, що підлягали задоволенню, причини пропуску процесуальних строків для долучення документів до матеріалів справи поважними, поновив їх та долучив докази до матеріалів справи.

15 березня 2023 року підготовче засідання відкладене на 12 квітня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

27 березня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 589 283,56 грн., три проценти річних у розмірі 48 460,35 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 275 089,35 грн., яка була прийнята до розгляду судом.

Крім цього, 27 березня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, яка підлягала задоволенню судом.

11 квітня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні. Крім цього, просив суд надати час для подання заперечень проти позову. Разом з цим, доказів, що підтверджували б вищевказані обставини, представник відповідача суду не надав, тому в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи судом було відмовлено.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 12.04.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 17 травня 2023 року.

04 травня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, яка підлягала задоволенню судом.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

11 травня 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду позивача та відповідача в справі №911/2223/22 у засідання, призначене на 17 травня 2023 року.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 17.05.2023 року судове засідання відкладене на 21 червня 2023 року.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 21.06.2023 року судове засідання відкладене на 02 серпня 2023 року.

06 липня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, яка підлягала задоволенню судом.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 07.11.2022 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Так, враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 02 серпня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

06 листопада 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю Віалок Білд (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю Атіс+1 (далі відповідач) був укладений договір субпідряду №06/11/19 (далі договір).

Згідно з п. 1.1 договору, відповідач доручає, а позивач забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт фасаду та покрівлі в рамках капітального ремонту будівлі інфекційного відділення Бориспільської центральної районної лікарні по вул. Котляревського, 1 в м. Бориспіль Київської області» (далі - об`єкт), що виконується за рахунок коштів місцевого бюджету України.

Відповідно до п. 1.2 договору, позивач зобов`язується у строк, до 31 серпня 2020 року, виконати роботи по будівництву об`єкта та передати їх відповідачу, а відповідач прийняти і оплатити виконані роботи (об`єкт).

Пунктом 1.3 договору встановлено, що кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт викладено у додатку 1 до цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору, договірна ціна становить: 3 839 283 грн. 56 коп. (три мільйони вісімсот тридцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят три грн. 56 коп.), у тому числі ПДВ - 639 880 грн. 59 коп. (шістсот тридцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят грн. 33 коп.).

Відповідно до п. 3.2 договору, зазначена договірна ціна є динамічною, складається позивачем на підставі наданої ним цінової пропозиції згідно з вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення в будівництві.

Пунктом 4.1.1 договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи по об`єкту проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.

Згідно з п. 4.1.2 договору, після виконання позивачем робіт по об`єкту (повністю або частково) та надання відповідачу документів, зазначених в п.п. 4.1.1 Розділу IV договору, відповідач встановленим порядком приймає ці роботи, якщо вони повністю відповідають визначеним умовами договору щодо якості та об`єму, в іншому випадку акти повертаються позивачу для усунення зауважень та коригування.

Відповідно до п. 4.1.3 договору, документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються позивачем та передаються відповідачу, який зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання цих документів приступити до їх перевірки та приймання виконаних робіт.

Пунктом 4.1.6 договору встановлено, зокрема, що строк оплати на протязі 45-ти календарних днів з моменту підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-34.1.8. При взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, можуть враховуватися у розмірі, обґрунтованому відповідним розрахунком (у межах розміру коштів, передбаченого договірною ціною) відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з п. 5.1 договору, термін завершення виконання робіт по об`єкту - не пізніше ніж 31 серпня 2020 року. До 31 серпня 2020 року - повинні бути завершені наступні роботи:

-приведення об`єкту та прилеглої території до вимог санітарних норм (вивіз усього будівельного сміття, очищення конструкцій об`єкту від бруду та пилу тощо);

-підготовка об`єкту до передачі в експлуатацію відповідачу (передача виконавчої, технічної та іншої документації на об`єкт, будівельні матеріали та конструкції, що використовувались при його будівництві);

-усунення недоліків, виявлених відповідачем при прийнятті об`єкта.

Позивачем розробляється Календарний графік виконання робіт, який погоджується позивачем та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.2.1 договору, приймання-передача виконаних робіт по об`єкту здійснюється відповідно до чинних нормативно-правових актів, якими регламентовано прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію.

Пунктом 5.2.4 договору встановлено, що передача виконаних робіт по об`єкту позивачем та їх приймання відповідачем оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-2В, №КБ-3, діюча електрона версія АВК в форматі *.ims) з обов`язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем тощо.

Згідно з п. 10.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, а в частині своїх гарантійних зобов`язань та розрахунків до їх повного виконання сторонами.

14 лютого 2020 року сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору субпідряду №06/11/19 від 06.11.2019 р., відповідно до якої сторони домовились про наступне:

1. У зв`язку із зміною директора відповідача, сторони домовились внести відповідні зміни до договору та викласти реквізити "відповідача", що містяться в преамбулі договору та в розділі ХІІ "Місцезнаходження та реквізити сторін" договору субпідряду №06/11/19 від 06.11.2019 р., та викласти його у такій редакції:

"1.1 Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Атіс+1 в особі директора Литвиненко Надії Григорівни, яка діє на підставі Статуту".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були передані, а відповідачем прийняті роботи, на загальну суму 3 839 283,56 грн., про що сторонами підписані акти приймання виконаних будівельних робіт: №1 за грудень 2019 року від 31 грудня 2019 року, на суму 1 578 026,68 грн., та №2 за травень 2020 року від 29 травня 2020 року, на суму 2 261 256,88 грн., а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року та травень 2020 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №5 від 19.09.2022 року, в якій він просив оплатити борг у сумі 589 283,56 грн.

Відповідач відповіді на вищевказану претензію не надав, борг не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 589 283,56 грн. основного боргу, 40 587,91 грн. трьох процентів річних та 209 195,68 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

22 грудня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 589 283,56 грн., три проценти річних у розмірі 43 736,14 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 228 052,76 грн.

27 березня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 589 283,56 грн., три проценти річних у розмірі 48 460,35 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 275 089,35 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

15 березня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії претензії щодо усунення недоліків №1774 від 31.12.2021 року, копії претензії щодо усунення недоліків №494 від 13.05.2022 року, копії претензії щодо усунення недоліків №1246 від 17.10.2022 року, копії звернення щодо усунення недоліків №1246 від 17.10.2022 року, копії листа №48/30-1112-232 від 20.10.2022 року, копії договірної ціни на усунення недоліків від 20.10.2022 року, копії підсумкової відомості ресурсів до договірної ціни на усунення недоліків та копії локального кошторису на будівельні роботи №02-01-01 до договірної ціни на усунення недоліків на ремонт покрівлі на ремонтних ділянках комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" за адресою: по вул. Котляревського, 1 у м. Бориспіль.

Як вбачається з долучених представником відповідача до матеріалів справи документів, комунальним некомерційним підприємством "ББЛІЛ" були виявлені недоліки у виконаних роботах, відповідно до умов договору підряду №2019/08/12-01 від 12.08.2019 року, укладеного між відповідачем та Управлінням капітального будівництва та архітектури Бориспільської районної Державної адміністрації Київської області, у зв`язку з чим, вищевказане управління зверталось із листами до відповідача щодо усунення недоліків у виконаних роботах.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Так, докази, подані представником відповідача, не є належними та допустимими доказами в цій справі, а також не підтверджують та не спростовують обставин цієї справи, оскільки, звертаючись із заявою до суду, представник позивача просив стягнути з відповідача борг, у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору субпідряду №06/11/19 від 06.11.2019 року, а не договору підряду №2019/08/12-01 від 12.08.2019 року.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що 06 листопада 2019 року між позивачем та відповідачем був укладений договір субпідряду №06/11/19, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався виконати роботи, а відповідач зобов`язувався їх прийняти та оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом встановлено, що позивач виконав роботи на загальну суму 3 839 283,56 грн., а відповідач їх прийняв, що підтверджується підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт:

-№1 за грудень 2019 року від 31 грудня 2019 року, на суму 1 578 026,68 грн.;

- №2 за травень 2020 року від 29 травня 2020 року, на суму 2 261 256,88 грн., а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року та травень 2020 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалось, відповідно до п. 4.1.6 договору, зокрема, строк оплати на протязі 45-ти календарних днів з моменту підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-34.1.8. При взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, можуть враховуватися у розмірі, обґрунтованому відповідним розрахунком (у межах розміру коштів, передбаченого договірною ціною) відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору, відповідач був зобов`язаний оплатити виконані позивачем роботи, на підставі підписаних сторонами актів за формою №КБ-2в та довідок за формою №КБ-34.1.8, протягом сорока п`яти календарних днів з моменту підписання відповідачем відповідних актів та довідок, тобто:

- за грудень 2019 року від 31 грудня 2019 року, на суму 1 578 026,68 грн., - до 15 січня 2020 року включно;

- за травень 2020 року від 29 травня 2020 року, на суму 2 261 256,88 грн., - до 13 липня 2020 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач роботи, виконані позивачем, оплатив частково, а саме в сумі 3 250 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач документів, що підтверджували б оплату виконаних позивачем робіт або спростовували б доводи представника позивача, суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 589 283,56 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 48 460,35 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 275 089,35 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вже було встановлено судом, відповідно до умов договору, відповідач був зобов`язаний оплатити переданий позивачем товар протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами актів за формою №КБ-2в та довідок за формою №КБ-34.1.8, а саме:

- за грудень 2019 року від 31 грудня 2019 року, на суму 1 578 026,68 грн., - до 15 січня 2020 року включно;

- за травень 2020 року від 29 травня 2020 року, на суму 2 261 256,88 грн., - до 13 липня 2020 року включно.

Судом встановлено, що позивачем періоди нарахування трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначені невірно, оскільки позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних, починаючи з 16.07.2020 року, а суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 01.09.2020 року, від загальної суми боргу 589 283,56 грн., а не окремо за кожним актом приймання виконаних будівельних робіт, а саме:

-№1 за грудень 2019 року від 31 грудня 2019 року, - з 15.01.2020 року;

- №2 за травень 2020 року від 29 травня 2020 року, - з 14.07.2020 року.

Господарський суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справі №922/2216/18 від 14.01.2021 року, в справі №910/1389/18 від 05.03.2018 року.

Три проценти річних, враховуючи період заборгованості з 16.07.2020 року до 12.04.2023 року (1001 день), від суми боргу 589 283,56 грн., становлять 48 460,34 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 01.09.2020 року до 28.02.2023 року: у вересні 2020 року 100,5%; жовтні 101,0%; листопаді - 101,3%; грудні 100,9%; у січні 2021 року 101,3%, лютому 101,0%; березні 101,7%; квітні 100,7%; травні 101,3%; червні 100,0%; липні 100,1%; серпні 99,8%; вересні - 101,2%, жовтні 100,9%; листопаді 100,8%; грудні 100,6%; у січні 2022 року 101,3%; лютому 101,6%; березні - 104,5%; квітні 103,1%; травні 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%; вересні 101,9%; жовтні 102,5%; листопаді 100,7; грудні 100,7%; у січні 2023 року 100,8%; лютому 100,7%, від суми заборгованості 589 283,56 грн., складає 275 087,92 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 526, ч. 2 ст. 625, ст. 629, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 16, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ст. 77, ч. 2 ст. 116, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю Віалок Білд до товариства з обмеженою відповідальністю Атіс+1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Атіс+1 (08301, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Бежівка, будинок 35, ідентифікаційний код 39757481) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Віалок Білд (02088, місто Київ, провулок Геофізиків, будинок 12, офіс 18, ідентифікаційний код 36214797) 589 283,56 грн. (п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят три грн. 56 коп.) основного боргу; 48 460,34 грн. (сорок вісім тисяч чотириста шістдесят грн. 34 грн.) трьох процентів річних; 275 087,92 грн. (двісті сімдесят п`ять тисяч вісімдесят сім грн. 92 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 13 692,49 грн. (тринадцять тисяч шістсот дев`яносто дві грн. 49 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 04.09.2023 року.

Суддя С. Грабець