Ухвала

від 01.09.2023 по справі 915/1349/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

01 вересня 2023 року Справа № 915/1349/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., розглянувши

заяву про вжиття заходів забезпечення позову

Заявник: Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, e-mail: vdmk@msnjust.gov.ua)

до відповідача - 1: Місцевого благодійного фонду «Захист труда» (код ЄДРПОУ 24059951, 54005, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 12)

відповідача- 2: Миколаївська обласна організація Комуністичної партії України (код ЄДРПОУ 23039039, 54005, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 12, e-mail: nikkom_kpu@_mail.ru)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Комуністична партія України (код ЄДРПОУ 00049147, 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 7, e-mail: ck-kpu@kpu.kiev.ua)

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Миколаївської області надійшла заява Міністерства юстиції України від 24.08.2023 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, у порядку ст. 136, 138 Господарського процесуального кодексу України.

Заяву обґрунтовано наступним. Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14 задоволено позов Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України, заборонено діяльність Комуністичної партії України, передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

З метою повного та об`єктивного виконання рішення у справі № 826/9751/14, Міністерством юстиції України було вжито заходів щодо моніторингу відповідних відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за результатами якого встановлено, що у період з 11.07.2014 (дата відкриття провадження у справі № 826/9751/14) по 29.06.2022 (дата ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду з питань забезпечення позову у справі № 826/9751/14), стосовно об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок, які належали Комуністичній партії України та її структурним утворенням на праві власності було вчинено ряд договорів дарування об`єктів нерухомого майна.

Так, зокрема, Миколаївською обласною організацією Комуністичної партії України відчужено квартиру загальною площею 47,1 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. 1 Травня, 99, кв. 4, смт Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 667446448211 (далі спірне майно), яке відчужено на підставі договору дарування від 01.07.2015 № 1310, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко О. М. Набувачем спірного майна на підставі спірного договору став Місцевий благодійний фонд «Захист труда», засновником та керівником якого з 1996 року був і є колишній народний депутат України від Комуністичної партії України Матвєєв В. Й, який є одночасно засновником та керівником Миколаївської обласної організації Комуністичної партії України.

Враховуючи вищезазначене, у заявника є підстави вважати, що у Матвєєв В. Й., як керівник обох сторін спірного договору дарування, знав заздалегідь, що такий договір не буде виконаний, що він має інші цілі, ніж передбачені цим договором, тобто між відповідачами умисно укладено фіктивний правочин. На думку заявника, укладення спірного договору спрямовано не на реальне настання наслідків договору дарування, а має на меті уникнення передачі майна у державну власність.

Заявник звертає увагу, що оскільки на сьогодні частина майна, яка належала партії та її структурним осередкам, зокрема спірне майно, перебуває у власності пов`язаного із партією Благодійного фонду, тому існують реальні ризики того, що останнім можуть бути вжиті заходи для відчуження цього майна до прийняття рішення у справі, що розглядатиметься. У такому разі і рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яким задоволено позов Міністерства юстиції України про заборону діяльності Комуністичної партії України, передачу майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави не буде виконано у повному обсязі та не досягнута мета стосовно передачі майна у державну власність.

Зважаючи на вищевикладене, Міністерство юстиції України звернулось до суду із заявою про забезпечення позову до подання позову про визнання недійсним договору шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно - квартиру загальною площею 47,1 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. 1 Травня, 99, кв. 4, смт Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 667446448211;

- заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об`єкта нерухомого майна - квартиру загальною площею 47,1 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. 1 Травня, 99, кв. 4, смт Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 667446448211.

Щодо предмету майбутнього позову, то, як зазначено заявником у заяві про забезпечення позову, договір дарування, на підставі якого відчужене спірне майно, є фіктивним, а тому підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, Заявник вважає, що спірне майно має бути повернуто у власність Миколаївської обласної організації Комуністичної партії України і в подальшому передано державі, про що Міністерством юстиції України буде подано відповідний позов в установленому порядку.

Отже, йдеться про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, судом взято до уваги наступне.

Відповідно до норм ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно ч. 3 ст. 137 ГПК України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд, вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для забезпечення позову надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття запропонованих ним заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Як встановлено судом, предметом майбутнього позову буде вимога про визнання недійним договору дарування від 01.07.2015 № 1310 та застосування наслідків його недійсності шляхом повернення спірного майна.

Суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, предмету майбутнього спору та обставин справи, існує вірогідність того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок незаконних дій відповідачів, спрямованих на відчуження нерухомого майна на користь інших осіб чи здійснення дій, пов`язаних із переоформленням права власності на таке майно.

При цьому можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22).

Враховуючи зазначене, на думку суду, існує реальна загроза того, що внаслідок здійснення відповідачами відповідних дій, можуть бути порушені права позивача відносно спірного майна, у разі встановлення судом їх наявності та задоволення позову, для відновлення яких потрібно буде додати значних зусиль, при цьому позивач не зможе захистити їх в межах одного судового провадження без подання нових позовів.

В свою чергу, відповідачі не позбавлені права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

З урахуванням викладеного, такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на майно та заборона вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний зв`язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права чи інтереси держави, за захистом яких заявник звернувся до суду, а відтак заява Мін`юсту підлягає задоволенню.

До того ж накладення арешту на нерухоме майно та заборона вчиняти реєстраційні дії не завдасть шкоди та збитків Благодійному фонду, не позбавить його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежить його право передавати спірне майно іншим особам.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи визначені ч. 1 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на тимчасове збереження поточного статусу спірного майна з метою унеможливлення його зміни під час розгляду спору.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 232 - 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Міністерства юстиції України про забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру загальною площею 47,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 667446448211.

3. Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам) щодо об`єкта нерухомого майна - квартиру загальною площею 47,1 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. 1 Травня, 99, кв. 4, смт Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 667446448211.

Стягувач: Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Боржник: Місцевий благодійний фонд «Захист труда» (код ЄДРПОУ 24059951, 54005, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 12).

4. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

5. Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя О. В. Ткаченко