Рішення

від 24.08.2023 по справі 922/2599/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2023м. ХарківСправа № 922/2599/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЕЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ", м. Київ до Повного товариства "Ломбард "Капітал "Дороднов і компанія", м. Харків про стягнення 1 810 205,61 грн за участю представників:

позивача - Череватенко І.М. (ордер Серія АХ №1130467 від 05.06.2023)

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЕЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 19 червня 2023 року із позовною заявою про стягнення з Повного товариства "Ломбард "Капітал "Дороднов і компанія" (надалі - Відповідач) заборгованості:

- за договором поворотної фінансової допомоги №01-150721 від 15.07.2021 в сумі 1 260 987,20 грн (де: поворотна фінансова допомога в розмірі 1 100 000,00 грн; інфляційних втрат - 130 609,12 грн; три проценти річних - 30 378,08грн);

- за договором поворотної фінансової допомоги №02-081121 від 08.11.2021 в сумі 549 218,41 грн (де: поворотна фінансова допомога в розмірі 500 000,00 грн; інфляційних втрат - 39 191,01 грн; три проценти річних -10 027,40грн).

Суд, своєю ухвалою від 10.08.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 24 серпня 2023 року о 11:15.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, не скористався своїм правом на подання відзиву, пояснення, заперечення тощо на позовну заяву.

Частинами 2, 3 статті 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд звертає увагу, що ним неодноразово зазначалось - через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку учасників судових проваджень, апарату суду, суддів, а тому був вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв`язку з чим, у господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Радою суддів України (РСУ) 24 лютого 2022 року прийняла рішення «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією збоку рф», 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, 04 березня 2022 видано наказ Голови Верховного Суду, згідно з яким встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи, а також з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлено певний порядок роботи та рекомендовано в усіх судових справах, у яких на дату початку збройної агресії були відкладені судові засідання, відкладати до часу нормалізації ситуації.

Цими рішеннями було звернути увагу усіх судів України, виходячи з поточної ситуації, у воєнний час, судам необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалися в регіоні, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, у випадку загрози здоров`ю, життю та безпеці відвідувачів та працівників суду здійснення судочинства певним судом може бути припинено до усунення обставин, які зумовили небезпеку. Громадянам роз`яснюється можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із воєнними діями та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції. Якщо за об`єктивних обставин учасник провадження не може прибути в судове засідання суд може допустити участь такого учасника в режимі відеоконференції за допомогою будь-яких інших технічних засобів, в тому числі і власних.

У разі загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно прийматимуться рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст.120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні.

Оскільки явка в судове засідання представника Відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Крім того, господарський суд зазначає, що учасники процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

«15» липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» (позивач) та Повним товариством «ЛОМБАРД «КАПІТАЛ» ДОРОДНОВ І КОМПАНІЯ», (відповідач) було укладено договір поворотної фінансової допомоги № 01-150721 (далі договір 1), за яким в порядку та на умовах визначених договором Сторона 1 (ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ», позивач) передає у власність Стороні 2 (ПТ «ЛОМБАРД «КАПІТАЛ» ДОРОДНОВ І КОМПАНІЯ», відповідач) на визначений строк суму грошових коштів в національній валюті України у розмірі, визначеному п. 2.1 договору (надалі - «фінансова допомога»), а Сторона 2 зобов`язується повернути фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Відповідно до п. 1.2. договору фінансова допомога надається Стороні 2 на безоплатній основі, проценти за надання фінансової допомоги та інші види компенсацій як плата за користування фінансовою допомогою не нараховуються та не сплачуються. Згідно із п. 2.1. договору сума фінансової допомоги за Договором становить 1 100 000,00 (Один мільйон сто тисяч) гривень 00 коп.

Як зазначено в п. 3.1. договору фінансова допомога надається в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів в межах суми, встановленої п. 2.1 Договору, на банківський рахунок Сторони 2, зазначений в цьому Договорі. У п. 3.2. договору сторони узгодили, що фінансова допомога вважається переданою Стороні 2 в момент її зарахування на банківський рахунок Сторони 2.

Відповідно до п. 4.1. договору фінансова допомога підлягає поверненню в термін до «30» червня 2022 року включно.

Згідно із п. 4.2. договору повернення фінансової допомоги проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Сторони 1, зазначений в цьому Договорі. У п. 4.3. договору сторони визначили, що Сторона 2 має право повертати фінансову допомогу частинами та/або достроково. Відповідно до п. 4.4. договору фінансова допомога вважається повернутою в момент зарахування її на банківський рахунок Сторони 2.

Згідно із п. 5.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання фінансової допомоги (або її першої частини) Стороні 1.

Як визначили сторони в п. 5.2. договору, строк дії цього Договору починається з моменту, визначеного п. 5.1 цього Договору, та закінчується в момент повернення фінансової допомоги (зарахування її на банківський рахунок Сторони 1). Відповідно до п. 5.3. договору, закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

На виконання своїх зобов`язань за договором поворотної фінансової допомоги № 01-150721 від 15.07.2021 р. позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 1100 000,00 грн, що підтверджується: платіжним дорученням № 334 від 16.07.2021 на суму 300 000,00 грн; платіжним дорученням № 345 від 19.07.2021 на суму 100 000,00 грн; платіжним дорученням № 349 від 22.07.2021 на суму 100000,00грн; платіжним дорученням № 350 від 23.07.2021 на суму 300 000,00 грн; платіжним дорученням № 351 від 29.07.2021 на суму 100 000,00 грн; платіжним дорученням № 352 від 30.07.2021 на суму 200 000,00 грн.

Граничний строк повернення грошових коштів - по 30.06.2022 р. Проте, у порушення вимог пунктів 2.1 та 4.1 договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 01-150721, грошові зобов`язання відповідачем не було виконано. ПТ «ЛОМБАРД «КАПІТАЛ» ДОРОДНОВ І КОМПАНІЯ» не повернув 1100 000,00 фінансової допомоги.

Також «08» листопада 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» та Повним товариством «ЛОМБАРД «КАПІТАЛ» ДОРОДНОВ І КОМПАНІЯ», було укладено Договір поворотної фінансової допомоги № 02-081121 (надалі Договір 2), за яким в порядку та на умовах визначених договором Сторона 1 (ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ», позивач) передає у власність Стороні 2 (ПТ «ЛОМБАРД «КАПІТАЛ» ДОРОДНОВ І КОМПАНІЯ») на визначений строк суму грошових коштів в національній валюті України у розмірі, визначеному п. 2.1 договору (надалі - «фінансова допомога»), а Сторона 2 зобов`язується повернути фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Відповідно до п. 1.2. договору фінансова допомога надається Стороні 2 на безоплатній основі, проценти за надання фінансової допомоги та інші види компенсацій як плата за користування фінансовою допомогою не нараховуються та не сплачуються. Згідно із п. 2.1. договору сума фінансової допомоги за Договором становить 500 000,00 грн. (п`ятсот тисяч тисяч) гривень 00 коп.

Як зазначено в п. 3.1. договору фінансова допомога надається в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів в межах суми, встановленої п. 2.1 Договору, на банківський рахунок Сторони 2, зазначений в цьому Договорі. У п. 3.2. договору сторони узгодили, що фінансова допомога вважається переданою Стороні 2 в момент її зарахування на банківський рахунок Сторони 2.

Відповідно до п. 4.1. договору фінансова допомога підлягає поверненню в термін до «30» вересня 2022 року включно. Згідно із п. 4.2. договору повернення фінансової допомоги проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Сторони 1, зазначений в цьому Договорі. У п. 4.3. договору сторони визначили, що Сторона 2 має право повертати фінансову допомогу частинами та/або достроково. Відповідно до п. 4.4. договору фінансова допомога вважається повернутою в момент зарахування її на банківський рахунок Сторони 2.

Згідно із п. 5.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання фінансової допомоги (або її першої частини) Стороні 1. Як визначили сторони в п. 5.2. договору, строк дії цього Договору починається з моменту, визначеного п. 5.1 цього Договору, та закінчується в момент повернення фінансової допомоги (зарахування її на банківський рахунок Сторони 1). Відповідно до п. 5.3. договору, закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

На виконання своїх зобов`язань за договором поворотної фінансової допомоги № 02-081121 від 08.11.2021 р. позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 500 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 390 від 08.11.2021 на суму 500 000,00 грн.

Отже, позивач повністю виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу на суму 500 000,00 грн

Граничний строк повернення грошових коштів - по 30.09.2022 р. Проте, у порушення вимог пунктів 2.1 та 4.1 договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № № 02-081121 грошові зобов`язання відповідачем не було виконано. ПТ «ЛОМБАРД «КАПІТАЛ» ДОРОДНОВ І КОМПАНІЯ» не повернув 500 000,00 фінансової допомоги.

Положення вказаних договорів поворотної фінансової допомоги № 01-150721 від 15.07.2021 р. і № 02-081121 від 08.11.2021 р. є ідентичними, відмінними є тільки дати укладення договорів, суми позики і дати повернення поворотної фінансової допомоги.

Позивачем постійно проводились заходи досудового врегулювання спору, в основному в телефонних переговорах. «01» березня 2023 року позивач звернувся до відповідача з письмовими претензіями, відправлення № 0813300958479 (претензія по договору поворотної фінансової допомоги № 01-150721 від 15.07.2021 р.) і № 0813300958487 (претензія по договору поворотної фінансової допомоги № 02-081121 від 08.11.2021 р.), за допомогою оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта». В той же час боржник продовжує ухилятись від виконання обов`язків за договорами і повернення боргу, при цьому, за інформацією позивача, має значні майнові ресурси для погашення. На телефонні дзвінки відповідач перестав відповідати.

Як зазначає позивача, що станом на день звернення до суду відповідачем грошові кошти не повернуті.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто, виходячи з частини 2 статті 265 ГК України та предмету Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, а також враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором, який за своєю правовою природою є договір позики.

Статтею 509 ЦК України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Верховний Суд у постанову по справі №917/194/18 від 02.04.2019 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги термін прострочення оплати, узгоджене учасниками умов договору передбаченого розділами 5 - 7, а отже й настання наслідків, завданих неналежним виконанням.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Повного товариства «ЛОМБАРД «КАПІТАЛ» ДОРОДНОВ І КОМПАНІЯ» (61007 м. Харків, вул. Миру, 22, код ЄДРПОУ: 30880975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» (01042, м. Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, код ЄДРПОУ 41294298) заборгованість у загальній сумі 1 810 205,61 грн, а саме: - за договором поворотної фінансової допомоги №01-150721 від 15.07.2021 в сумі 1 260 987,20 грн (де: поворотна фінансова допомога в розмірі 1 100 000,00 грн; інфляційних втрат - 130 609,12 грн; три проценти річних - 30 378,08грн); - за договором поворотної фінансової допомоги №02-081121 від 08.11.2021 в сумі 549 218,41 грн (де: поворотна фінансова допомога в розмірі 500 000,00 грн; інфляційних втрат - 39 191,01 грн; три проценти річних -10 027,40грн), а також суму судового збору у розмірі 27 153,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "04" вересня 2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін