Постанова

від 16.08.2023 по справі 733/201/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 733/201/22

провадження № 61-8483св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Прилуцька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради,відповідач - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фермерське господарство «Ступаківка-Агро»,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року Прилуцька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фермерське господарство «Ступаківка-Агро» (далі - ФГ «Ступаківка-Агро»), про визнання недійсними додаткових угод та повернення земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі наказів Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 16 квітня 2014 року №№ 25?72/14?14-сг, 25-64/14-14-сг, 25-73/14-14-сг, 25-74/14-14-сг, 5?75/14-14-сг, 25-76/14-14-сг, 25-77/14-14-сг, 25-78/14-14-сг з ОСОБА_1 24 липня 2014 року укладено договори оренди земельних ділянок: площею 11,9782 га, кадастровий номер 7421788600:03:000:0279; площею 30,1518 га, кадастровий номер 7421788600:03:000:0280; площею 5,1036 га, кадастровий номер 7421788600:03:000:0281; площею 6,5410 га, кадастровий номер 7421788600:03:000:0282; площею 1,6158 га, кадастровий номер 7421788600:03:000:0283; площею 3,4679 га, кадастровий номер 7421788600:03:000:0284; площею 20,5864 га, кадастровий номер 7421788600:03:000:0285; площею 22,3327 га, кадастровий номер 7421788600:03:000:0286 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Ступаківської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області.

У подальшому, використовуючи можливість реалізації права на створення фермерського господарства, у відповідності до положень Закону України «Про фермерське господарство», ОСОБА_1 01 серпня 2017 року створено ФГ «Ступаківка-Агро».

ОСОБА_1 у травні 2020 року звернувся до Ічнянської міської ради із заявами про укладення додаткових угод до договорів оренди від 24 липня 2014 року, відповідно до яких орендар пропонував внести зміни до договорів в частині заміни орендодавця, форми власності земельної ділянки, нормативної грошової оцінки, продовжити термін дії договорів на 7 років, а також погодити передачу земельних ділянок в суборенду ФГ «Ступаківка?Агро». За результатами розгляду цих заяв, на черговій сесії Ічнянської міської ради були прийняті рішення від 08 липня 2020 року №№ 4688-VII, 4689-VII, 4690-VII, 4691-VII, 4692-VII, 4693-VII, 4694-VII, 4694-VII та 4695-VII, згідно з якими вирішено замінити сторону орендодавця в договорах оренди, форму власності земельних ділянок, нормативно грошову оцінку та розмір орендної плати, а також надати згоду на передачу в суборенду ФГ «Ступаківка-Агро» земельних ділянок. Рішеннями сесії міської ради доручено укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок на вказаних вище умовах, а також вирішено, що інші умови договору залишаються незмінними.

Позивач зазначав, що на виконання рішень сесії Ічнянської міської ради від 12 жовтня 2020 року укладено додаткові угоди до договорів оренди від 24 липня 2014 року, в яких, окрім іншого, вирішено питання внесення змін до пункту 8 договорів земельних ділянок з кадастровими номерами: 7421788600:03:000:0279, 7421788600:03:000:0280, 7421788600:03:000:0281, 7421788600:03:000:0282, 7421788600:03:000:0283, 7421788600:03:000:0284, 7421788600:03:000:0285, 7421788600:03:000:0286, в частині строку їх дії, а саме визначено, що договори укладено на 14 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк, повідомивши про це письмово орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.

Проте, як вбачається з зазначених рішень сесії міської ради, питання внесення змін до договорів оренди в частині зміни строку їх дії не розглядалося, термін їх дії не обговорювався. Також у заявах на внесення змін до договорів міститься допис про вирішення питання внесення змін щодо терміну дії договорів оренди земельних ділянок та визначення їх строку - 7 років, проте додаткові угоди укладено з зазначенням терміну дії договорів оренди - 14 років, що свідчить про те, що секретарем міської ради на власний розсуд визначено новий термін дії договорів, не дивлячись на те, що сесією Ічнянської міської ради рішення з цього питання не приймалося. Договори оренди земельних ділянок від 24 липня 2014 року укладені на 7 років, їх реєстрація відбулася 07 серпня 2014 року, а тому термін їх дії закінчився 07 серпня 2021 року.

Відповідно до вимог пункту 37 договорів оренди вказаних земельних ділянок, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено, а орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Не дивлячись на те, що термін дії договорів закінчився, орендар продовжує користуватися земельними ділянками з кадастровими номерами: 7421788600:03:000:0279, 7421788600:03:000:0280, 7421788600:03:000:0281, 7421788600:03:000:0282, 7421788600:03:000:0283, 7421788600:03:000:0284, 7421788600:03:000:0285, 7421788600:03:000:0286, про що свідчать акти обстеження земельних ділянок від 04 жовтня 2021 року.

З урахуванням викладеного, Прилуцька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради просила суд визнати недійсними:

додаткову угоду від 12 жовтня 2020 року (б/н) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421788600:03:000:0279 від 24 липня 2014 року (б/н), укладену між Ічнянською міською радою та ОСОБА_1 ;

додаткову угоду від 12 жовтня 2020 року (б/н) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421788600:03:000:0280 від 24 липня 2014 року (б/н), укладену між Ічнянською міською радою та ОСОБА_1 ;

додаткову угоду від 12 жовтня 2020 року (б/н) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421788600:03:000:0281 від 24 липня 2014 року (б/н), укладену між Ічнянською міською радою та ОСОБА_1 ;

додаткову угоду від 12 жовтня 2020 року (б/н) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421788600:03:000:0282 від 24 липня 2014 року (б/н), укладену між Ічнянською міською радою та ОСОБА_1 ;

додаткову угоду від 12 жовтня 2020 року (б/н) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421788600:03:000:0283 від 24 липня 2014 року (б/н), укладену між Ічнянською міською радою та ОСОБА_1 ;

додаткову угоду від 12 жовтня 2020 року (б/н) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421788600:03:000:0284 від 24 липня 2014 року (б/н), укладену між Ічнянською міською радою та ОСОБА_1 ;

додаткову угоду від 12 жовтня 2020 року (б/н) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421788600:03:000:0285 від 24 липня 2014 року (б/н), укладену між Ічнянською міською радою та ОСОБА_1 ;

додаткову угоду від 12 жовтня 2020 року (б/н) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421788600:03:000:0286 від 24 липня 2014 року (б/н), укладену між Ічнянською міською радою та ОСОБА_1 ;

зобов`язати ФГ«Ступаківка-Агро» повернути Ічнянській міській раді земельні ділянки з кадастровими номерами: 7421788600:03:000:0279, 7421788600:03:000:0280, 7421788600:03:000:0281, 7421788600:03:000:0282, 7421788600:03:000:0283, 7421788600:03:000:0284, 7421788600:03:000:0285, 7421788600:03:000:0286.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Ічнянський районний суд Чернігівської області своїм рішенням

від 15 березня 2023 року (у складі судді Овчарика В. М.) у задоволенні позову Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради відмовив.

Стягнув з Прилуцької окружної прокуратури на користь ОСОБА_1 15 000 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що належним відповідачем щодо заявлених позовних вимог у цій справі є ФГ «Ступаківка-Агро», а не ОСОБА_1 , оскільки для ведення фермерського господарства на орендованих ОСОБА_1 зазначених вище земельних ділянках відповідачем створено вказане фермерське господарство.

Також вказано, що під час підготовчого судового засідання, відповідно до вимог статті 12 ЦК України, суд роз`яснював позивачу наслідки вчинення або невчинення ним процесуальних дій, зокрема, щодо залучення як співвідповідача у справі ФГ «Ступаківка-Агро».

За таких обставин, позовні вимоги заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ФГ «Ступаківка-Агро», про визнання недійсними додаткових угод та повернення земельних ділянок задоволенню не підлягають, оскільки подані до неналежного відповідача.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Чернігівська обласна прокуратура оскаржила його в апеляційному порядку.

Чернігівський апеляційний суд своєю ухвалою від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2023 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала, на підставі статей 185, 357 ЦПК України.

Стягнув на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір у сумі 33 493,50 грн з рахунку (IBAN) - UA798999980313111206080025739 (код класифікації доходів бюджету 22030101), УК у місті Чернігові/місто Чернігів/22030101, код ЄДРПОУ - 37972475, банк - Казначейство України (ЕАП).

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою суду від 24 квітня 2023 року вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання її копії доплатити судовий збір у розмірі, що має бути визначений наступним чином:

1) за оскарження рішення щодо 8 немайнових вимог про визнання недійсними додаткових угод без номера, укладених 12 жовтня 2020 року, про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок без номера від 24 липня 2014 року з кадастровими номерами: 7421788600:03:000:0279, 7421788600:03:000:0280, 7421788600:03:000:0281, 7421788600:03:000:0282, 7421788600:03:000:0283, 7421788600:03:000:0284, 7421788600:03:000:0285, 7421788600:03:000:0286, що укладені Ічнянською міською радою та ОСОБА_1 , - у сумі: 29 772 грн;

2) за оскарження рішення щодо майнових вимог про повернення ФГ«Ступаківка-Агро» Ічнянській міській раді 8 вказаних земельних ділянок, у такому розмірі: загальна сума дійсної (ринкової) вартості цих ділянок помножена на 1,5 % (ставка судового збору у процентному виразі, що підлягав сплаті юридичною особою на дату пред`явлення позову майнового характеру) і помножена на 150 % (ставка судового збору у процентному виразі від суми судового збору, що підлягав сплаті на дату пред`явлення позову, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду) за мінусом 33 493,50 грн (сума фактично сплаченого судового збору).

В ухвалі апеляційного суду також вказано, що для визначення точної суми недоплаченого судового збору суду необхідно надати довідку про дійсну (ринкову) вартість кожної спірної земельної ділянки.

Електронну копію вищевказаної ухвали і супровідного листа до неї Чернігівською обласною прокуратурою отримано 26 квітня 2023 року, що підтверджується довідкою про доставлення.

Оскільки у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунено, що підтверджується також листом Чернігівської обласної прокуратури від 05 травня 2023 року, тому на підставі частини другої статті 357 ЦПК України апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто позивачеві.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у червні 2023 року, Чернігівська обласна прокуратура просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що заявником сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у неналежному розмірі, тому оскаржувана ухвала про повернення апеляційної скарги заявнику є незаконною та підлягає скасуванню.

У липні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лишко В. А., подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про безпідставність її доводів.

Також у липні 2023 року Ічнянська міська рада надіслала на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Чернігівська обласна прокуратура у липні 2023 року надіслала до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лишко В. А., в якому вказує на необґрунтованість наведених заперечень щодо доводів касаційної скарги.

Рух справи у суді касаційної інстанції

У червні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 травня 2023 року.

Верховний Суд своєю ухвалою від 19 червня 2023 року відкрив касаційне провадження у даній справі. Витребував з Ічнянського районного суду Чернігівської області цивільну справу № 733/201/22.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд своєю ухвалою від 06 липня 2023 року справу призначив до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що у травні 2022 року Прилуцька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ФГ «Ступаківка-Агро», про визнання недійсними додаткових угод та повернення земельних ділянок.

За подання позову заявником сплачено судовий збір у розмірі 22 329 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07 лютого 2022 року № 134 (т. 1, а. с. 9).

Ічнянський районний суд Чернігівської області своїм рішенням від 15 березня 2023 року у задоволенні позову Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради відмовив. Стягнув з Прилуцької окружної прокуратури на користь ОСОБА_1 15 000 грн витрат на правничу допомогу (т. 2, а. с. 103).

10 квітня 2023 року Чернігівська обласна прокуратура оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку (т. 2, а. с. 117).

За подання апеляційної скарги Чернігівська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 33 493,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 24 березня 2023 року № 699 (т. 2, а. с. 127).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури залишено без руху. Запропоновано Чернігівській обласній прокуратурі в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали усунути вказані у її мотивувальній частині недоліки. Роз`яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали апеляційну скаргу буде повернуто (т. 2, а. с. 132).

Згідно з довідкою Чернігівського апеляційного суду про доставку електронного листа від 26 квітня 2023 року ухвала Чернігівського апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 24 квітня 2023 року доставлена до електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2, а. с. 134).

08 травня 2023 року Чернігівська обласна прокуратура на виконання ухвали Чернігівського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року надіслала на адресу апеляційного суду лист, в якому зазначила, що судовий збір сплачено відповідно до вимог законодавства, а тому просила відкрити апеляційне провадження (т. 2, а. с. 135-138).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури визнано неподаною та повернено особі, яка її подала, на підставі статей 185, 357 ЦПК України.

Стягнено на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір у сумі 33 493,50 грн з рахунку (IBAN) - UA798999980313111206080025739 (код класифікації доходів бюджету 22030101), УК у місті Чернігові/місто Чернігів/22030101, код ЄДРПОУ - 37972475, банк - Казначейство України (ЕАП) (т. 2, а. с. 140).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати підхід Верховного Суду щодо вирішення правових питань, пов`язаних із відкриттям апеляційного провадження.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня

2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції України, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

У своєму рішенні від 08 квітня 2015 року у справі № 3-рп/2015 Конституційний Суд України зробив наступний висновок проте, що право на судовий захист включає в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань, в тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень.

У зв`язку із цим, ухвалюючи постанову у цій справі, суд враховує, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду

від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21 (адміністративне провадження № К/9901/43626/21) та від 18 лютого 2022 року у справі

№ 380/893/20 (адміністративне провадження № К/9901/37301/21).

Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частин другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Судом апеляційної інстанції установлено, що 10 квітня 2023 року Чернігівська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу на рішення місцевого суду.

За подання апеляційної скарги Чернігівська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 33 493,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 24 березня 2023 року № 699.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури залишено без руху. Запропоновано Чернігівській обласній прокуратури в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали усунути вказані у її мотивувальній частині недоліки. Роз`яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали апеляційну скаргу буде повернуто.

Вказана ухвала мотивована тим, що за подання апеляційної скарги заявнику необхідно доплатити судовий збір, та зазначено, що його розмір має бути визначений наступним чином: визнання недійсними додаткових угод від 12 жовтня 2020 року - 8 немайнових вимог, всього судовий збір у розмірі - 29 772 грн (2 481 грн - ставка судового збору, що підлягав сплаті юридичною особою на дату пред`явлення позову х 150 % х 8); зобов`язання ФГ«Ступаківка?Агро» повернути Ічнянській міській раді земельні ділянки -загальна сума дійсної (ринкової) вартості всіх вищевказаних ділянок помножена на 1,5 % (ставка судового збору у процентному виразі, що підлягав сплаті юридичною особою на дату пред`явлення позову майнового характеру) і помножена 150 % (ставка судового збору у процентному виразі від суми судового збору, що підлягав сплаті на дату пред`явлення позову, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду).

Також в ухвалі суду вказано, що для визначення точної суми недоплаченого судового збору суду має бути надано довідку про дійсну (ринкову) вартість кожної спірної земельної ділянки, оскільки відомості про їх нормативну грошову оцінку, в силу вимог частини п`ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» у сукупності з положенням пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України, не можуть бути використані для обчислення суми судового збору, що має бути сплачений і доплачений заявником за подання апеляційної скарги на рішення суду у цій справі.

08 травня 2023 року Чернігівська обласна прокуратура на виконання ухвали Чернігівського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року надіслала на адресу апеляційного суду лист, в якому зазначила, що судовий збір сплачено відповідно до вимог законодавства, а тому просила відкрити апеляційне провадження.

Заявник виходив з того, що в позові заявлено 9 вимог немайнового характеру, що ним і було враховано при визначенні розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду у цій справі.

Позивачем також зазначено, що у спірних правовідносинах право власності міської ради на земельні ділянки, які є предметом договорів оренди, не оспорюється, тому спір не пов`язаний з підтвердженням права власності за земельні ділянки.

Відтак, позовна вимога прокурора про зобов`язання повернути земельні ділянки в такому випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури визнано неподаною та повернено особі, яка її подала, на підставі статей 185, 357 ЦПК України.

Верховний Суд не погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради про визнання недійсними додаткових угод та зобов`язання ФГ«Ступаківка-Агро» повернути земельні ділянки у зв`язку з припиненням дії договорів оренди, укладених 24 липня 2014 року між Ічнянською міською радою та ОСОБА_1 .

Зі змісту вказаних ухвал вбачається, що апеляційний суд виходив з того, що позовна вимога про повернення земельної ділянки є вимогою майнового характеру, а тому судовий збір за подання апеляційної скарги має обраховуватися з урахуванням ринкової вартості земельних ділянок.

З огляду на матеріали справи, у даному випадку спірним є питання визначення характеру заявленої прокурором позовної вимоги про повернення земельної ділянки як майнового, чи немайнового.

При зверненні з апеляційної скаргою прокурор обґрунтовано виходив з немайнового характеру спірних правовідносин та сплатив судовий збір у розмірі, встановленому для вимог немайнового характеру, з огляду на таке.

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Згідно з пунктами 1, 2, 9, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) вказано, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, -загальною сумою всіх вимог. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. […] Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 грудня 2020 року у справі № 905/105/20 зазначено, що «відповідно до матеріалів справи, яка розглядається, правовідносини ТОВ «Харбор» та Маріупольської міської ради були врегульовані договором оренди земельної ділянки від 04 червня 2009 року і даний спір випливає з орендних правовідносин.

Предметом позову у даній справі є вимога керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області про повернення орендарем ТОВ «Харбор» земельної ділянки орендодавцю - Маріупольській міській раді.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, право власності Маріупольської міської ради на земельну ділянку, яка була предметом договору оренди, не оспорюється, і даний спір не пов`язаний з підтвердженням права на земельну ділянку.

Позовна заява обґрунтована тим, що укладений сторонами договір оренди земельної ділянки від 04 червня 2009 року припинений у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, відтак, наявна підстава для повернення земельної ділянки орендодавцю.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо немайнового характеру позову, керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області посилається на те, що між сторонами спору у справі № 905/105/20 існували договірні правовідносини, земельна ділянка, щодо повернення якої заявлено вимогу, із комунальної власності не вибувала, наведені у позові вимоги мають зобов`язальний характер, а безпосереднім наслідком задоволення позовних вимог не стане зміна складу майна сторін.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з наведеними доводами прокурора щодо немайнового характеру позовної вимоги про повернення земельної ділянки, оскільки у даному випадку мають місце правовідносини сторін, які врегульовані договором оренди, строк дії якого закінчився, а судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, лише у позадоговірних зобов`язаннях.

Відтак, враховуючи викладене та з огляду на зміст спірних правовідносин, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку у даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна».

У справі, що переглядається, прокурор в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради звернувся з позовом про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок Ічнянській міській раді у зв`язку з закінченням строку, на який було укладено договори оренди цих земельних ділянок, тобто просив повернути належні орендодавцеві земельні ділянки. Вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна, оскільки право власності на спірні земельні ділянки не оспорюється.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20) зазначила, що «серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном».

Зазначений підхід щодо розрахунку судового збору у подібних правовідносинах застосований Верховним Судом під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (див. ухвали від: 30 вересня 2021 року у справі № 143/923/19 (провадження № 61?15754ск21), 07 лютого 2023 року у справі № 910/8259/16, 09 березня 2023 року у справі № 391/608/21 (провадження № 61-3157ск23).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані із позбавленням володіння, а не для захисту права володіння, яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

При вирішенні спірного питання суд апеляційної інстанцій наведеного вище не врахував, неправильно застосував пункт 2 частини першої статті 174 ЦПК України, статтю 4 Закону України «Про судовий збір», а тому його висновки щодо неподання прокурором доказів сплати судового збору в установленому законом розмірі, та наявності підстав для повернення апеляційної скарги відповідно до положень статті 357 ЦПК України, не можна визнати законними та обґрунтованими.

Також, в контексті цієї справи Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику ЄСПЛ.

Так, у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (заява №4451/70) ЄСПЛ визначив, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним» а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення у справі «Беллє проти Франції»). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» (заява № 42527/98) та рішення у справі «Парафія греко-католицької церкви в місті Лупені та інші проти Румунії» (заява № 76943/11).

У рішенні «Швидка проти України» (заява № 17888/12) ЄСПЛ також наголосив про усталений принцип важливості права на доступ до суду, з огляду на вагоме місце в демократичному суспільстві права на справедливий судовий процес Суд зазначив, що таке твердження має на меті забезпечити можливість виправити будь-які недоліки на стадіях судового розгляду, а недотримання цього принципу створить проблему позбавлення апеляційної юрисдикції ефективної ролі в перегляді судових рішень. Такими самими висновками керувався ЄСПЛ у рішенні «Малиновська проти України» (заява № 74576/13).

Вирішуючи заявлене питання, суд також ураховує пункти «а» та «b» статті 1 Рекомендацій(95)5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних або комерційних справах» від 7 лютого 1995 року, де передбачено, що повинна існувати можливість контролю за будь-яким рішенням суду нижчої інстанції зі сторони суду вищої інстанції, а у разі якщо буде визнано доцільним передбачити винятки зі сфери цього принципу, останні повинні бути засновані на законі і повинні відповідати загальним принципам справедливості.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18) зроблено висновок, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги розподіл судових витрат за касаційний розгляд справи підлягає здійсненню тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги).

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 травня 2023 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук