Постанова

від 30.08.2023 по справі 161/20006/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 161/20006/21

провадження № 51-3587км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021030580000196, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Луцька Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він відповідно до контракту від 02 лютого 2017 року, укладеного з головою Волинської обласної ради, будучи призначеним керівником підприємства, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, а саме на посаду директора КП "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради (40422121) на термін з 02 лютого 2017 року по 01 лютого 2021 року, та у подальшому будучи звільненим із займаної посади з підстав, передбаченим підпунктом "є" пункту 23 вказаного контракту, п.8 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України у зв`язку зі збільшенням обсягів простроченої кредиторської заборгованості, на підставі розпорядження голови Волинської обласної ради від 11 вересня 2020 року № 233 "Про звільнення директора комунального підприємства "Волиньприродресурс", перебуваючи у невстановленому місці та у невстановлений досудовим розслідування час, у листопаді 2020 року, не передавши після свого звільнення 11 вересня 2020 року із займаної посади ввірене йому майно, документи та печатки, видав від імені директора Волинської обласної ради "Волиньприродресурс" (код 40422121) додаток № 3 від 15 квітня 2020 року до договору № 1/05 від 20 лютого 2020 року, укладеного між ПФ "Реформатор" в особі директора ОСОБА_7 та КП "Волиньприродресурс" в особі ОСОБА_6 , що посвідчує певні факти та надає права з метою його подальшого використання, в який було внесено відомості про терміни здачі та графік оплати за виконані роботи, і який він підписав та скріпив печаткою вказаного підприємства.

У подальшому ОСОБА_6 , ввівши в оману директора ПФ "Реформатор" ОСОБА_7 , зокрема запевнивши останнього в тому, що він поновлений на посаді директора КП "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради, 18 листопада 2020 року, перебуваючи у приміщенні офісу за адресою: м. Луцьк, вул. Дубнівська, буд. 36, спонукав ОСОБА_7 підписати додаток № 3 від 15 квітня 2020 року до договору № 1/05 від 20 лютого 2020 року, укладеного між ПФ "Реформатор" в особі директора ОСОБА_7 та КП "Волиньприродресурс" в особі ОСОБА_6 , тим самим надавши йому статусу офіційного документу, що посвідчує певні факти та надає права з метою його подальшого використання.

Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_6 , завідомо знаючи про те, що документ додаток № 3 від 15 квітня 2020 року до договору № 1/05 від 20 лютого 2020 року є підроблений, діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, передав вказаний документ своєму представнику ОСОБА_8 , який у подальшому підроблений документ "додаток № 3 від 15 квітня 2020 року до договору №1/05 від 20 лютого 2020 року" використав 25 січня 2021 року під час судового розгляду цивільної справи № 161/14680/20 у Волинському апеляційному суді.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2022 рокуОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Виправдуючи ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні, посилаючись як на підставу виправдання на положення п.1 ч.1. ст. 373 КПК України, суд зазначив, що обвинувачення, яке зазначено в обвинувальному акті, є недоведеним, оскільки воно не обґрунтовано достатніми доказами, які б підтверджували винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих правопорушень.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28 березня 2023 року вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Посилається на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів відповідно до вимог ст. 404 КПК України, а саме допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та дослідження письмових доказів.

Зазначає, що апеляційний суд не перевірив належним чином довід про те, що додаток № 3 від 15.04.2020 до договору № 1/05 від 20.02.2020 був виготовлений не у квітні 2020 року, як стверджує ОСОБА_6 , а пізніше, й це підтверджується актами прийому-передачі документів від 23.02.2021 та від 15.04.2021.

Вказує, що апеляційний суд, не досліджуючи докази, безпосередньо надав іншу оцінку протоколу слідчого експерименту від 20 серпня 2021 року за участю свідка ОСОБА_7 .

Стверджує, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора щодо наданої неправильної оцінки судом першої інстанції протоколу огляду мобільного телефона ОСОБА_7 , в якому зафіксована переписка останнього зі ОСОБА_6 стосовно необхідності підписання додатку № 3 від 15 квітня 2020 року до договору № 1/05 від 20 лютого 2020 року.

Вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової техніко-криміналістичної експертизи документів з метою усунення суперечностей щодо часу підписання додатку № 3 від 15 квітня 2020 року до договору № 1/05 від 20 лютого 2020 року й для встановлення фактичної дати підписання сторонами договору вказаного додатку та проставлення на ньому відтиску печатки підприємства.

Також апеляційним судом належним чином не спростовані доводи прокурора щодо неякісної фіксації судового розгляду в суді першої інстанції, під час яких оголошувалися та досліджувалися письмові докази, здійснювався допит свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .

Вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора щодо наявності в діянні ОСОБА_6 складу інкримінованих кримінальних правопорушень, не проаналізував та не спростував доводи прокурора й безпідставно залишив виправдувальний вирок без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримала подану скаргу. Зокрема вказала, що не підтримує касаційну скаргу прокурора в частині доводів про неякісну аудіофіксацію окремих судових засідань в провадженні.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового засідання не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За частиною першою цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом положень ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

При цьому згідно з узагальненими доводами прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону є порушення апеляційним судом безпосередності дослідження доказів, невідповідність оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України.

Одночасно, на думку прокурора, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, допущене під час розгляду провадження судом апеляційної інстанції, полягало в незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, зокрема ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим виправдувальним вироком місцевого суду стосовно ОСОБА_6 , прокурор подав апеляційну скаргу, стверджуючи про невідповідність висновків фактичним обставинам провадження, неповноту судового розгляду та неправильну оцінку доказів судом першої інстанції.

При цьому в апеляційній скарзі, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 404 КПК України, прокурор заявив клопотання про повторне дослідження письмових доказів та допит свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_9 .

Апеляційний суд у встановленому законом порядку розглянув указане клопотання та відмовив у його задоволенні.

Зміст такої засади, як безпосередність дослідження доказів судом апеляційної інстанції, відрізняється від змісту цієї засади в суді першої інстанції, тому що апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК України.

Ця відмінність зумовлена функцією суду апеляційної інстанції ? перегляд вироку суду в апеляційному порядку, а не вирішення кримінального провадження по суті, тому апеляційний суд не зобов`язаний у кожному провадженні повторно досліджувати докази.

Відсутність обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження про дослідження доказів, за умови того, що в оскарженому вироку суд дав їм оцінку, з якою на стадії апеляційного оскарження вироку не погодилася певна сторона провадження, не зумовлює обов`язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та не створює передумов для використання апеляційним судом свого права дослідити нові докази за наявності підстав, регламентованих положеннями ч. 3 ст. 404 КПК України. Крім того, апеляційний суд не давав іншої оцінки доказам у провадженні ніж та, яку дав місцевий суд.

Тому стверджувати, що мало місце порушення апеляційним судом вимог КПК України щодо безпосередності дослідження доказів, немає обґрунтованих підстав.

Також апеляційним судом були належним чином перевірені та спростовані доводи прокурора щодо неякісної фіксації судового розгляду в суді першої інстанції, й зазначено, що звукозаписи судових засідань є такими, в яких можливо відтворити повний зміст показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , а також дослідження письмових доказів у кримінальному провадженні.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в доповненні до апеляційної скарги прокурор вказував, що аудіозапис судових засідань в суді першої інстанції від 24 січня, 08 та 19 квітня 2022 року є неякісним, оскільки відсутній звук, нерозбірливі окремі частини звукозапису, у зв`язку з чим неможливо відтворити суть показань свідків.

Втім, згідно з технічним носієм, на якому зафіксоване судове засідання від 24 січня 2022 року, вбачається, що судом були встановлені особи свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , їх було приведено до присяги та здійснено допит.

Відповідно до звукозапису судового засідання 08 квітня 2022 року прокурор надавав до матеріалів провадження письмові докази, й судом було вирішено надати оцінку допустимості зазначеним у клопотанні доказам у нарадчій кімнаті. Під час судового засідання 19 квітня 2022 року було допитано свідка ОСОБА_10 .

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що звукозаписи судових засідань належної якості, яка дозволяє у достатній мірі здійснити їх прослуховування. Зміст показань цих свідків відображено в тексті вироку. Невисока якість звуку у деяких місцях запису не може свідчити про порушення пункту 7 частини 2 статті 412 КПКУкраїни.

Однак, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволені клопотання прокурора про призначення судової техніко-криміналістичної експертизи.

Як убачається зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_6 ставилося за провину те, що він після свого звільнення 11 вересня 2020 року з посади директора КП "Волиньприродресурс" у листопаді 2022 року підписав та скріпив печаткою вказаного підприємства від імені директора КП "Волиньприродресурс" (код 40422121) додаток № 3 від 15 квітня 2020 року до договору № 1/05 від 20 лютого 2020 року, укладеного між ПФ "Реформатор" в особі директора ОСОБА_7 та КП "Волиньприродресурс" в особі ОСОБА_6 .

Із матеріалів провадження вбачається, що в цьому кримінальному провадженні було проведено почеркознавчу та технічну експертизи від 19.04.2021 № 8434 й відповідно від 16.04.2021 № 8418. Висновками вказаних експертиз підтверджено сам факт належності на додатку № 3 від 15.04.2020 підпису саме ОСОБА_6 та відтиску печатки - КП «Волиньприродресурс» ( т.1 а.п. 123-136, 107-117).

Обвинуваченим ОСОБА_6 також не заперечувалося, що в додатку № 3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020 у графі замовник підпис належить саме йому, а також те, що відтиск печатки, яка міститься на ньому, зроблений печаткою КП «Волиньприродресурс».

Однак вказаними експертизами не було встановлено часу створення додатку № 3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020, а також часу його підписання сторонами й нанесення на нього відбитку печатки КП «Волиньприродресурс».

Прокурор під час судового розгляду в суді першої інстанції заявляв клопотання про призначення судової техніко-криміналістичної експертизи для з`ясування вказаних питань, однак у її призначенні було відмовлено (т. 2 а.п. 199)

З аналогічним клопотанням прокурор звернувся і в суді апеляційної інстанції. Апеляційний суд, відмовляючи в його задоволенні, вказав, що прокурором ставилися на вирішення експертизи аналогічні питання, які були предметом почеркознавчої та технічної експертиз, а також, що під час проведення досудового розслідування сторона обвинувачення не зверталась до експерта з питаннями провстановлення фактичної дати підписання додатку № 3 від 15.04.2020 та періоду проставляння на ньому відтиску печатки підприємства, хоча це могло бути зроблено для доведення обставин, які підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. ст. 91, 92 КПК України (т. 3 а.п. 20-21).

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що позиція апеляційного суду щодо відмови в задоволенні клопотання прокурора про призначення судової техніко-криміналістичної експертизи, висновки якої можуть мати істотне значення для кримінального провадження, є невмотивованою, а тому й висновок щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості вироку місцевого суду є передчасним.

Таким чином, судом апеляційної інстанції допущені порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість рішення апеляційного суду, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1ст. 438 КПК Україниє підставою для його скасування з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 419, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 28 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3