Рішення

від 23.08.2023 по справі 120/9673/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 серпня 2023 р. Справа № 120/9673/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Поліщук І.М.,

за участі секретаря судового засідання: Зданевич Н.Ю.

представника позивача: Колісник Б.О.

представника відповідача: Соколовська А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля"

до: Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №20334000702 від 22.06.2023.

Ухвалою від 07.07.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 03.08.2023.

Ухвалою від 31.07.2023 задоволено заяву представника Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та вирішено забезпечити йому участь в судовому засіданні, призначеному на 03.08.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 03.08.2023 задоволено заяву представника Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" та вирішено забезпечити йому участь в судовому засіданні, призначеному на 03.08.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 03.08.2023, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.08.2023.

Ухвалою від 07.08.2023 задоволено заяву представника Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" та вирішено забезпечити йому участь в судовому засіданні, призначеному на 17.08.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 09.08.2023 задоволено заяву представника Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та вирішено забезпечити йому участь в судовому засіданні, призначеному на 17.08.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 16.08.2023 задоволено заяву представника Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" та вирішено забезпечити йому участь в судовому засіданні, призначеному на 17.08.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 17.08.2023 оголошено перерву до 23.08.2023.

Ухвалою від 21.08.2023 задоволено заяву представника Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та представника Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" та вирішено забезпечити їм участь в судовому засіданні, призначеному на 23.08.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги даного позову в повному обсязі та просив їх задовольнити. Зокрема зазначив, що відповідачем не наведено жодних переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «КАРГО-ЕКСПРЕС», а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у вказаних вище первинних документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі. Також вказав, що в Акті перевірки не наводиться жодних доказів щодо відсутності трудових ресурсів у ТОВ «КАРГО-ЕКСПРЕС», лише наявні посилання на податкову звітність: звіт №4ДФ та форма №20-ОПП. Такий підхід податкового органу, на переконання представника позивача, є формальним та упередженим, адже чинне законодавство України не позбавляє та не виключає можливість залучення робочої сили (трудових ресурсів) за трудовими договорами або за цивільно-правовими договорами без зарахування їх до штату підприємства. Представник позивача також зазначив, що відповідачем не враховано, що транспортно-експедиторські послуги є посередницькими операціями, які не передбачають обов`язкової наявності в Експедитора великої кількості штатних працівників та основних засобів, оскільки Експедитор є посередником між замовником перевезення та перевізником і його роль зводиться до організації процесу перевезення, що може виконуватися як однією особою, так і декількома допоміжними особами, залученими на підставі цивільно-правових договорів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення даного позову, посилаючись на обґрунтованість висновків перевірки. Зокрема зазначила, що беручи до уваги відомості про середню чисельність працівників, які перебувають в трудових відносинах з платником податків - ТОВ «КАРГО-ЕКСПРЕС» (згідно з даними звіту за формою №ДФ4 складає 1 особа, середня заробітна плата на одну особу 10 000 гривень, при цьому заробітна плата за другий місяць четвертого кварталу - 140 000 гривень), відомості про об`єкти оподаткування (згідно з даними форми №20-0ПП підприємство не декларує об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, підприємство не має зареєстрованого майна) у ТОВ "КАРЕО-ЕКСПРЕС" відсутні трудові ресурси для здійснення діяльності. Таким чином, представник відповідача зазначила, що ТОВ "КАРЕО-ЕКСПРЕС" здійснює діяльність за відсутності трудових ресурсів, що ставить під сумнів можливість постачання послуг, реалізованих на адресу позивача. Крім того, представник позивача також заперечила щодо відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 25000 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» щодо правомірності декларування за грудень 2022 року від`ємного значення з ПДВ, в тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету.

За наслідком проведеної перевірки відповідачем складено Акт №96/34-00-07-02/33143011 від 16.03.2023, у висновках якого зафіксовано порушення ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки ним завищено від`ємне значення, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 617784,40 грн. рядок 21 Декларації з ПДВ за грудень 2022 року.

На підставі Акту перевірки Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2023 №6934000702, яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість за грудень 2022 року на 617786 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення від 06.04.2023 №6934000702 було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги, ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 21.06.2023 №16178/6/99-00-06-01-01-06, яким скаргу задоволено частково і скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.04.2023 №6934000702 в частині віднесення в розрахунок сум від`ємного значення ПДВ по взаємовідносинах ПрАТ «ПК «Поділля» з ТОВ «МП ГАРАНТ», ТОВ ФІРМА «МУССОН», ТОВ «Чернозем.УА», ТОВ «Оздоббуд».

Як наслідок, відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 22.06.2023 №20334000702, яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість за грудень 2022 року на 572019 грн.

Вказане повідомлення-рішення від 22.06.2023 №20334000702 прийнято на підставі висновку відповідача про безтоварність господарських операцій між ПрАТ «ПК «Поділля» та ТОВ «КАРГО-ЕКСПРЕС».

Втім, позивач із таким податковим повідомленням-рішенням не погоджується, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

В даному ж випадку, як слідує зі змісту акта №96/34-00-07-02/33143011 від 16.03.2023, за наслідком перевірки ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» контролюючим органом, окрім інших, зроблено висновок щодо порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, ст. 198. п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, зокрема, по взаємовідносинах із ТОВ «КАРГО-ЕКСПРЕС», за грудень 2022 року на суму 553657,89 грн.

Тобто, за наслідком проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність реального факту здійснення господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «КАРГО-ЕКСПРЕС».

Такі висновки контролюючого органу зумовлені тим, що відповідно до форми №20-ОПП ТОВ «КАРГО-ЕКСПРЕС» не декларує об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням. Крім того, ТОВ «КАРГО-ЕКСПРЕС» подається звіт 4ДФ "Відомості про суми нарахованого доход, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору", у відповідності до якого за четвертий квартал 2022 року середньооблікова кількість штатних працівників складає одна особа, а середня заробітна плата - 10000 грн.

Відповідні обставини, на переконання відповідача, вказують на те, що ТОВ "КАРГО-ЕКСПРЕС" здійснює діяльність за відсутності трудових ресурсів, що, в свою чергу, ставить під сумнів можливість постачання послуг, реалізованих на адресу позивача.

Разом із тим, суд критично оцінює наведені вище твердження представника відповідача, адже на підтвердження реальності господарський операцій із ТОВ "КАРГО-ЕКСПРЕС" представником позивача надано усі первинні документи, зокрема:

- акти наданих послуг №36 від 31.08.2022, №47 від 30.09.2022, №48 від 30.09.2022, №56 від 31.10.2022, №57 від 31.10.2022, №59 від 30.11.2022, №66 від 30.11.2022, №67 від 31.12.2022, №68 від 31.12.2022;

- платіжні доручення №P20818095 від 24.08.2022, №P20830013 від 06.09.2022, №P20907062 від 08.09.2022, №P20915023 від 19.09.2022, №Р21018032 від 19.10.2022, №Р21025001 від 25.10.2022, №Р21102061 від 03.11.2022, №Р21109105 від 10.11.2022, №Р21207028 від 07.12.2022, №Р21214005 від 14.12.2022, №Р21222065 від 23.12.2022, №3010908/1 від 10.01.2023, №3010908/2 від 10.01.2023;

- податкові накладні складені та зареєстровані ТОВ "КАРГО-ЕКСПРЕС" в Єдиному реєстрі податкових накладних №15 від 24.08.2022, №2 від 24.08.2022, розрахунок коригування №5 від 30.09.2022 до податкової накладної №2 від 24.08.2022, №16 від 08.09.2022, розрахунок коригування №1 від 31.10.2022 до податкової накладної №16 від 08.09.2022, №7 від 19.09.2022, №2 від 19.10.2022, №4 від 25.10.2022, №15 від 03.11.2022, №2 від 10.11.2022, №14 від 30.11.2022, №5 від 23.12.2022, розрахунок коригування №1 від 31.12.2022 до податкової накладної №5 від 23.12.2022, №10 від 31.12.2022.

Надані представником позивача документи, на переконання суду, в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ "КАРГО-ЕКСПРЕС".

До того ж, представник відповідача не вказує про наявність у нього зауважень до відповідних первинних документів.

В той же час, підставою для висновку відповідача про відсутність реального факту здійснення відповідних господарських операцій слугувало те, що ТОВ "КАРГО-ЕКСПРЕС" здійснює діяльність за відсутності трудових ресурсів. На підтвердження даних обставин, представник відповідача посилається на подану ТОВ "КАРГО-ЕКСПРЕС" податкову звітність форми №20-ОПП та 4ДФ "Відомості про суми нарахованого доход, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору".

Водночас, на переконання суду, відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача носять виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це.

Аналогічні за змістом висновки відображені у постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19, від 01.03.2023 у справі 120/1010/20-а.

В даному ж випадку, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними вище документами, а також здійснення позивачем операцій із ТОВ "КАРГО-ЕКСПРЕС" за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Слід ураховувати також, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними".

Крім того, немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у ст. 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків".

Відповідні висновки відповідають правовій позиції, що викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

В даному ж випадку, як уже було зазначено судом вище, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "КАРГО-ЕКСПРЕС", до матеріалів справи було долучено первинні бухгалтерські документи, платіжні доручення, зареєстровані податкові накладні тобто ті документи, які, на переконання суду, в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій із відповідним контрагентом.

Крім того, варто також звернути увагу і на те, що в рішенні від 21.06.2023 №16178/6/99-00-06-01-01-06, яке прийнято за наслідками розгляду скарги позивача, підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2023 №6934000702 в частині віднесення в розрахунок сум від`ємного значення ПДВ по взаємовідносинах ПрАТ «ПК «Поділля» з ТОВ «МП ГАРАНТ», ТОВ ФІРМА «МУССОН», ТОВ «Чернозем.УА», ТОВ «Оздоббуд», слугували висновки ДПС України стосовно того, що відсутність трудових ресурсів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Втім, із матеріалів справи не можливо встановити, чому відповідна позиція не була врахована контролюючим органом при наданні оцінки взаємовідносинам ПрАТ «ПК «Поділля» із ТОВ "КАРГО-ЕКСПРЕС".

При цьому, в матеріалах справи наявний лист ТОВ "КАРГО-ЕКСПРЕС" від 11.07.2023, із якого слідує, що за період 2022 року ТОВ "КАРГО-ЕКСПРЕС" для забезпечення перевезень внутрішнього та експортного сполучення, зокрема і для організації перевезень ПРАТ «ПК Поділля», були залучені наступні підрядники: ПрАТ «Трансфорвардінг Лімітед АГ», ТОВ «Індустріальні рішення», ТОВ «ТЕК «Вертикаль», ТОВ «НВП «МК-Експансія», ТОВ "Квадро Центр», ТОВ «Ламан Шипінг», ТОВ «Ліал Транс», ТОВ «Укрспецтрансприкарпаття», TOB «IT Generation Group», ТОВ «Глобал Інтернешенал Логістик», ТОВ «К.Т.С.», АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», Філія «ГІОЦ» АТ «УЗ».

Копії відповідних договорів ТОВ "КАРГО-ЕКСПРЕС" із підрядниками також долучені представником позивача до матеріалів справи.

Враховуючи усі наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що висновки перевірки стосовно відсутності реального здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "КАРГО-ЕКСПРЕС", не знайшли свого підтвердження в межах розгляду даної справи, адже реальність відповідних операцій підтверджується наданими позивачем первинними документами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

За приписами вимог пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 8580,29 грн.

Відтак, на користь позивачки слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 8580,29 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В той же час, визначаючись щодо наявності підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 25000 грн., суд виходив із наступного.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому, положеннями ч. 7 ст. 139 КАС України також визначено, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В даному ж випадку, на підтвердження понесених витрат представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги №07/12 від 07.12.2022, додаткову угоду від 27.06.2023, яка передбачає фіксовану суму гонорару адвоката в розмірі 25000 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 04.08.2023, опис наданих послуг від 04.08.2023

Як зазначено у статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. У зв`язку з цим відсутність детального опису робіт не впливає на визначення судом розміру понесених витрат на правничу допомогу адвоката, позаяк норма частини 4 статті 134 КАС України запроваджена для визначення розміру витрат, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката 56000 грн. є визначеним незалежно від обсягу наданих послуг.

Разом із тим з огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На переконання суду, виходячи із обставин даної конкретної справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката в загальній сумі 25000 грн. є завищеним.

За таких обставин суд, керуючись принципом справедливості, виходячи із характеру та предмету даного спору, приходить до висновку про можливість зменшення розміру витрат в даній справі до 8000 грн., що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №20334000702 від 22.06.2023.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" сплачений судовий збір в сумі 8580 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень 29 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" понесені витрати на правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" (вул. Порошенка О. Героя України, 74а, смт. Крижопіль, Вінницька область, код ЄДРПОУ 33143011)

Відповідач: Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (проспект Шевченка, 15/1, м. Одеса, код ЄДРПОУ 44104032)

Повний текст рішення складено 04.09.2023.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна