Рішення

від 04.09.2023 по справі 160/15706/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року Справа № 160/15706/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного центру зайнятості до Приватного малого підприємства ''АЛЕКО'' про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

УСТАНОВИВ:

05.07.2023 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ПРИВАТНОГО МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА ''АЛЕКО'', в якому просить:

- стягнути з ПРИВАТНОГО МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА «АЛЕКО» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 83767,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в порушення статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні відповідачем не виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 посади. У строк, визначений статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, відповідачем адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, самостійно не сплачені, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 83767,93 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

04.08.2023р. до суду від Приватного малого підприємства «Алеко» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо наведених у позові обставин, оскільки в діях відповідача відсутній склад правопорушення.

Зазначає, що ним виконаний обов`язок щодо дотримання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Відповідно до Наказу № 34-К від 07 серпня 2018 року був прийнятий ОСОБА_1 на посаду водія транспортного засобу, як на основне місце роботи. Згідно довідки МСЕК серія 12 ААВ № 124213 від 14.06.2021р., ОСОБА_1 з 01.05.2021р. встановлена третя група інвалідності. Черговий огляд встановлений до 15.04.2022р.

09 березня 2022 року відповідачем був прийнятий наказ № 5-К, відповідно до якого ОСОБА_1 увільнено від роботи з 09 березня 2022 року в зв`язку із призивом на військову службу під час мобілізації на особливий період зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

З березня 2022р. по липень 2022р. включно ОСОБА_1 нарахований середній заробіток та сплачені до державного бюджету ПДФО та військовий збір, що підтверджується відомостями нарахування заробітної плати відповідача.

Оскільки 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин був прийнятий» №2352-ІХ від 01.07.2022р., яким у частині третій статті 119 слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада". Тому, нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку було припинено.

Окрім цього, з 03.07.2017 р. по 31 січня 2022 року на ПМК «АЛЕКО» працювала ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера за основним місцем роботи, яка є інвалідом другої групи безстроково.

Інвалідність ОСОБА_2 підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААБ № 230008 від 11,06.2020р. В зв`язку із тим, що в 2022 році відповідач мав укладені трудові договори з двома інвалідами, що працювали як за основним місцем роботи, вважає, що відповідач виконав обов`язок щодо дотримання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Приватне мале підприємство «Алеко» належним чином зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до наказу № 34-К від 07.08.2018 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія транспортного засобу, як на основне місце роботи.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААВ № 124213 від 14.06.2021р., ОСОБА_1 з 01.05.2021р. встановлена третя група інвалідності. Черговий огляд встановлений до 15.04.2022р.

09 березня 2022 року відповідачем був прийнятий наказ № 5-К, відповідно до якого ОСОБА_1 увільнено від роботи з 09 березня 2022 року в зв`язку із призивом на військову службу під час мобілізації на особливий період зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

Відповідно до наказу №20-к від 30.06.2017р. прийнято ОСОБА_2 на посаду головного бухгалтера за основним місцем роботи.

Згідно з наказом №1-к від 19.01.2022р. звільнено ОСОБА_2 31.01.2022р.за власним бажанням.

Відповідно до акту огляду МСЕК серії 12ААБ № 230008 ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з таких мотивів та норм права.

У відповідності з ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частинами 1 і 2 ст.20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу ст. 238 Господарського кодексу України, до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю свідчить про те, що на підприємства покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не обов`язок їх працевлаштування.

У відповідності до п.4.4 Рекомендації Вищого адміністративного суду України №07.2-10/2 від 14.04.2008 Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів при розгляді адміністративними судами справ зазначеної категорії потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

Відповідно до листа Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 12.07.2023р. № 12/11-2503 Приватним малим підприємством «Алеко» звітів про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, підтверджених формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» протягом 2022р. до Дніпропетровського центру зайнятості не надавалась, особи з інвалідністю для працевлаштування не направлялись.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, в 2022 році в Приватному малому підприємстві «Алеко» була працевлаштована особа з інвалідністю ОСОБА_1 .

Таким чином, слід вважати, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2022 році.

У відповідності до позиції колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 02.02.2010 у справі № 21-1982во09 (номер судового рішення в ЄДРСР №8089874), обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування; останнє повинно направляти до центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда.

Періодичність подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа №806/1368/17.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70), роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.11.2022 року у справі 400/3957/21 саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю; за наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю; після затвердження постановою Кабінету міністрів України №466 від 5 червня 2019 року Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю та внесення змін до статті 19 Закону № 875-ХІІ Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки таких змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці; сукупність допущених позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб`єктом владних повноважень, порушень не забезпечили послідовність дій, спрямованих на забезпечення принципу законності, при цьому недотримання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено позивачем належними доказами; позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2022 році, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернувся з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Позивач не надав суду акту перевірки органу Держпраці, у якому було б встановлено факт недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2022 році, розрахунок адміністративно-господарських санкцій позивач здійснив лише на підставі інформаційно-аналітичної бази даних, а тому позивач передчасно звернувся з даним позовом до суду.

За змістом ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи все вищевикладене та з огляду на той факт, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд дійшов висновку, що позивач неправомірно нарахував відповідачу суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 83767,93 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати, які поніс позивач не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978) до ПРИВАТНОГО МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА ''АЛЕКО'' (вул. Миру, буд.18, с. Голубівка, Дніпропетровська область, 51230)про стягнення адміністративно-господарських санкцій - залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін