Рішення

від 04.09.2023 по справі 300/4984/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2023 р. справа № 300/4984/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 26.07.2023 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:

- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.03.2004 по 31.08.2011;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.03.2004 по 31.08.2011 та заробітну плату за даний період та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.05.2023 по теперішній час.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зауважує, що відповідачем при призначенні пенсії протиправно не зараховано до його страхового стажу період роботи в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Верховина" з 01.03.2004 по 31.08.2011, а також за вказаний період роботи не враховано заробітну плату. Вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області неправомірними, оскільки його трудовий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, а також додатково засвідчується довідками про стаж та заробітну плату. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що до страхового стажу і заробітку не зараховано період з 01.03.2004 по 31.08.2011, оскільки за цей період відсутні відомості персоніфікованого обліку. При аналізі відомостей реєстру застрахованих осіб щодо ОСОБА_1 встановлено наявність двох персональних електронних облікових карток застрахованої особи (далі - ПЕОКЗО) із реєстраційним номером облікової картки застрахованої особи (далі - РНОКПП) НОМЕР_1 (актуальний) та РНОКПП НОМЕР_2 . При аналізі відомостей реєстру застрахованих осіб, які накопичені на зазначених вище ПЕОКЗО, встановлено дублювання поданої звітності за 2000-2003 та січень-лютий 2004 року. Дублювання інформації виникло у зв`язку із відображенням сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Верховина" відомостей про суми нарахованого заробітку за вказані періоди на ОСОБА_1 за двома реєстраційними номерами облікової картки платника податків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Як наслідок, об`єднати відомості, які накопичені в персональних облікових картках позивача (без подання коригуючих відомостей до реєстру застрахованих осіб) неможливо. Внесення до реєстру застрахованих осіб відомостей за періоди до 01.01.2011 року можливе тільки на підставі звітності страхувальника або його правонаступника, поданої за результатами документальної перевірки. Оскільки за даними єдиного державногореєстру страхувальників сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Верховина" зняте з обліку 23.01.2019, тому підстав для проведення такої перевірки немає. ОСОБА_1 направив до Головного управління письмову заяву від 02.05.2023 (письмове звернення) згідно Закону України "Про звернення громадян" в якому просив надати письмову відповідь на питання щодо порядку обчислення розміру пенсії. Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії встановлено ст. 44 Закону №1058 відповідно до якої звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Втім, ОСОБА_1 з заявою передбаченою Порядком № 22-1 не звертався, відповідно рішення про відмову в перерахунку пенсії Головним управлінням не приймалось. Відтак, відповідь Головного управління № 4935-4453/М-02/8-0900/23 від 12.05.2023 носить інформаційний характер та не являється рішенням про відмову у проведенні перерахунку пенсії. Просить у задоволені позову відмовити.

На поштову адресу суду 31.08.2023 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, в якій позивач спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позов.

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. З огляду на викладене, пояснення, міркування та аргументи, наведені позивачкою у запереченні на відзив, при розгляді та вирішенні даної справи судом до уваги не бралися.

Суд, розглянувши адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з 03.03.2022 йому призначена пенсія за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

02.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку пенсії з урахуванням періодів роботи з 01.03.2004 по 31.08.2011.

Відповідач за результатами розгляду звернення позивача листом від 01.06.2023 повідомив його про те, що з 03.03.2022 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, з урахуванням страхового стажу 34 роки 3 місяці 13 днів та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.03.2022 (згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, коефіцієнт заробітної плати 0,71873). Зазначено, що до страхового стажу і заробітку не зараховано період з 01.03.2004 по 31.08.2011, оскільки за цей період відсутні відомості персоніфікованого обліку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також Закон № 1058-IV, в редакції станом на час спірних правовідносин).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Положеннями частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Згідно абзаців 4 і 5 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі, також Порядок № 22-1, в редакції, станом на час спірних правовідносин) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми (пункт 2.10 Порядку №22-1).

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії є документи про нарахування заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

Як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV).

За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до частини 16 статті 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Частина друга статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі Закон № 2464-VI) у сукупності з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI також покладає обов`язок своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на роботодавців.

Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов`язку із сплати внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на цьому підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату внесків для нарахування пенсії за період не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 144/669/17, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17, від 31.10.2019 у справі № 235/7373/16, від 08.04.2020 у справі № 242/1568/17, від 06.07.2020 у справі № 242/2179/1717.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частина п`ята статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів" передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Так, через втрату реєстраційного номеру облікової картки платника податків НОМЕР_2 , позивачем було змінено реєстраційний номер на НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про зміну реєстраційного номеру облікової картки платника податків виданої Богородчанським ДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0901-22-00711 від 18.05.2022.

При аналізі відомостей реєстру застрахованих осіб щодо ОСОБА_1 відповідачем встановлено наявність двох персональних електронних облікових карток застрахованої особи (далі - ПЕОКЗО) із реєстраційним номером облікової картки застрахованої особи (далі - РНОКПП) НОМЕР_1 (актуальний) та РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачем, при аналізі відомостей реєстру застрахованих осіб, які накопичені на зазначених вище ПЕОКЗО, встановлено дублювання поданої звітності за 2000-2003 та січень-лютий 2004 року. Дублювання інформації виникло у зв`язку із відображенням сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Верховина" (код СДРПОУ 03751847) відомостей про суми нарахованого заробітку за вказані періоди на ОСОБА_1 за двома реєстраційними номерами облікової картки платника податків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 6 розділу 4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за період до 01 січня 2011 року подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою платника.

Тобто внесення до реєстру застрахованих осіб відомостей за періоди до 01.01.2011 року можливе тільки на підставі звітності страхувальника або його правонаступника, поданої за результатами документальної перевірки, що унеможливлюється через те, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Верховина" зняте з обліку 23.01.2019, тому підстав для проведення такої перевірки немає.

З цього приводу суд наголошує на тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його первинних документах. Помилки в заповненні первинних документів не може бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок їх ведення та заповнення з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 провадження №К/9901/1298/17.

За змістом статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також Порядок № 637, в редакції станом на час спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Окрім цього, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (надалі, також - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень).

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

У відповідності до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 01.03.2000 ОСОБА_1 зокрема серед іншого:

- 20.05.1982 прийнятий на роботу шофером згідно поданої заяви у колгосп "Верховина" на підставі протоколу № 7 від 20.05.1982;

- 30.08.2011 звільнений з роботи по ст. 38 КЗпП України (по власному бажанню) на підставі наказу № 5 від 30.08.2011.

Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 на підтвердження роботи та заробітку оспорюваного періоду також подано відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 03.06.2022 з 1 кварталу 1998 року по 4 квартал 2008 року та з 1 кварталу 2009 року по 1 квартал 2019 року; архівний витяг з протоколу № 1 зборів уповноважених колгоспу "Верховина" Богородчанського району від 19.02.2003 надана Архівним відділом № 1 Івано-Франківської районної державної адміністрації № М 11/04-01 від 14.04.2022 (щодо підтвердження реорганізації колгоспу "Верховина" в колективне сільськогосподарське підприємство "Верховина"); архівну довідку Архівного відділу № 1 Івано-Франківської районної державної адміністрації № М 10/04-01 від 13.04.2022 (підтверджуються періоди роботи у колгоспі "Верховина" в 1982-2011 роках; встановлений мінінмум людиноднів за 1982-2003 роки, кількість відпрацьованих людиноднів та суми заробітної плати) виданої на підставі: ф. Р-157, оп. 1/д/, спр. 19, арк. 46-47, спр. 544, арк. 1-12, спр. 546, арк. 16-31, спр. 548, арк. 13-27, спр. 550, арк. 14-26, спр. 552, арк. 14-26, спр. 554, арк. 14-26, спр. 554, арк. 39-51, спр. 557, арк. 1-12; архівну довідку Архівного відділу № 1 Івано-Франківської районної державної адміністрації № М 23/04-01 від 01.06.2022 (підтверджуються періоди роботи у колгоспі "Верховина" в 2001-2004 роках; встановлений мінінмум людиноднів за 2000-2003 роки, кількість відпрацьованих людиноднів та суми заробітної плати) виданої на підставі: ф. Р-157, оп. 1/д/, спр. 525, арк. 41-52, спр. 532, арк. 41-53, спр. 536, арк. 39-51, спр. 539, арк. 26-38, спр. 544, арк. 1-12, додатково зазначено, що ідентифікаційний код у 2000 році не вказаний, у 2001-2004 роках ідентифікаційний код 2270803834 (чинним на той період).

Отже, вказані довідки містить відсилку на первинні документи, на підставі яких наведені відомості довідки.

Записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 01.03.2000 підтверджується, що ОСОБА_1 працював у колгоспі "Верховина" у період з 20.05.1982 по 30.08.2011.

Період роботи позивача з 01.07.1982 по 18.02.1993 у колгоспі "Верховина", з 19.02.1993 по 31.12.2003 в колективному сільськогосподарському підприємстві "Верховина (реорганізовано колгосп "Верховина"), з 01.01.2004 по 29.02.2004 в СТЗОВ "Верховина" (код ЄДРПОУ 03751847) зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 , що підтверджується розрахунком страхового стажу.

Отже, період роботи позивача з 01.03.2004 по 31.08.2011 в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Верховина" підлягає зарахуванню до його загального страхового стажу.

Судом не встановлено жодних підстав, які б викликали сумнів у достовірності даних, зазначених в архівних довідках про заробітну плату позивача.

Як зазначалося судом вище, відповідно до пункту 2.10 цього ж Порядку №22-1 Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Отже, коли архів надав необхідну довідку про заробітну плату, то на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних такої довідки. Також особа не може нести негативні наслідки через бездіяльність роботодавця або відповідних органів щодо збереження всіх первинних бухгалтерських документів та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві.

При цьому суд зауважує, що виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, а не виникнення сумнівів і проведення перевірки, є підставою для неврахування довідки.

Будь-яких покликань на невідповідність довідок чинному законодавству або їх недостовірності відповідач не навів. Довідки про заробітну плату, які були надані позивачем, на цей час є дійсними, містять всю необхідну інформацію про заробітну плату позивача, мають відбиток печаток архівних установ, та відсутні відомості про їх скасування уповноваженими органами або визнання нечинними (недійсними).

Натомість, відсутність інформації про сплату страхових внесків за певні періоди роботи жодним чином не підтверджує несплату таких внесків.

Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Верховний Суд у постанові від 18.05.2020 у справі №607/1967/17 вказав на те, що особа не може відповідати за несвоєчасну виплату заробітної плати та несплату страхових внесків, а наявність заборгованості по заробітній платі та несплата страхувальником страхових внесків у спірний період не може бути підставою для неврахування заробітку під час обчислення пенсії.

Отже, відмова відповідача у зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду роботи з 01.03.2004 по 31.08.2011 в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Верховина" та заробітної плати, отриманої на цьому підприємстві за відомостями архівних довідок про підтвердження заробітної плати, є протиправною.

Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про порушення позивачем порядку звернення за перерахунком пенсії.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону України №1058, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1.1 Розділу І Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2);заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Додатком 1 до Порядку №22-1 передбачено форму заяви про призначення/ перерахунок пенсії.

Висвітлюючи питання який повинен бути зміст заяви для призначення/ перерахунку пенсії, Верховний Суд, у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17, висловив позицію, що заява про призначення/ перерахунок пенсії, подана пенсіонером у довільній формі відповідає вимогам Порядку №22-1.

Так, у цій справі Верховний Суд указав, що зміст такої заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника.

Суд касаційної інстанції зауважив, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Наведена позиція Верховного Суду дає підстави не погодитися з доводами відповідача, що подана в неналежній формі заява перешкоджає, останньому, в прийнятті рішення про проведення або про відмову в проведенні перерахунку пенсії.

Більш того, з наданої відповідачем відповіді позивачу вбачається, що у ній конкретно про причини не зарахування до загального стажу позивача спірних періодів роботи. Зазначена відповідь не містить вказівки на те, що позивачем подана заява невстановленого зразка та з її змісту неможливо оцінити намір заявника, що перешкоджає її розгляду у встановленому порядку.

Відтак, суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 073,60 грн, відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 1 073,60 грн. Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.03.2004 по 31.08.2011 у товаристві з обмеженою відповідальністю "Верховина" та заробітної плати, отриманої за час роботи на цьому товаристві на підставі відомостей архівних довідок від 13.04.2022, від 01.06.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) здійснити з 02.05.2023 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 01.03.2004 по 31.08.2011 у товаристві з обмеженою відповідальністю "Верховина", з урахуванням заробітної плати, отриманої за час роботи на цьому товаристві на підставі відомостей архівних довідок від 13.04.2022, від 01.06.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір, що становить 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088).

Суддя Главач І.А.