Ухвала

від 04.09.2023 по справі 320/28023/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

04 вересня 2023 року м. Київ № 320/28023/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПММ-Трейд» до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ПММ-Трейд" з позовом до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м.Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №8789951/44884901 від 11.05.2023, №8789947/44884901 від 11.05.2023, №8789948/44884901 від 11.05.2023, №8789953/44884901 від 11.05.2023, №8789954/44884901 від 11.05.2023, №8789949/44884901 від 11.05.2023, №8789950/44884901 від 11.05.2023, №8789952/44884901 від 11.05.2023, №8789946/44884901 від 11.05.2023, №8789945/44884901 від 11.05.2023, №8789943/44884901 від 11.05.2023, №8789944/44884901 від 11.05.2023, №8789942/44884901 від 11.05.2023, №8789941/44884901 від 11.05.2023, №8789935/44884901 від 11.05.2023, №8789937/44884901 від 11.05.2023, №8789940/44884901 від 11.05.2023, №8789939/44884901 від 11.05.2023, №8789938/44884901 від 11.05.2023, №8789934/44884901 від 11.05.2023, №8789936/44884901 від 11.05.2023, №8798785/44884901 від 12.05.2023;

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України №46284/44884901/2 від 29.05.2023, №46285/44884901/2 від 29.05.2023, №46282/44884901/2 від 29.05.2023, №46288/44884901/2 від 29.05.2023, №46279/44884901/2 від 29.05.2023, №46280/44884901/2 від 29.05.2023, №46290/44884901/2 від 29.05.2023, №46287/44884901/2 від 29.05.2023, №46283/44884901/2 від 29.05.2023, №46286/44884901/2 від 29.05.2023, №46281/44884901/2 від 29.05.2023, №46289/44884901/2 від 29.05.2023, №46711/44884901/2 від 30.05.2023, №646713/44884901/2 від 30.05.2023, №46714/44884901/2 від 30.05.2023, №46703/44884901/2 від 30.05.2023, №46712/44884901/2 від 30.05.2023, №46704/44884901/2 від 30.05.2023, №46705/44884901/2 від 30.05.2023, №46706/44884901/2 від 30.05.2023, №47090/44884901/2 від 31.05.2023, №47058/44884901/2 від 31.05.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних такі податкові накладні: №1 від 01.03.2023; № 2 від 02.03.2023; №3 від 02.03.2023; №4 від 02.03.2023; №5 від 02.03.2023; №6 від 06.03.2023; № 7 від 07.03.2023, № 8 від 08.03.2023; №13 від 17.03.2023; №14 від 17.03.2023; №15 від 17.03.2023, №16 від 20.03.2023, №17 від 21.03.2023; №19 від 21.03.2023; № 23 від 23.03.2023, № 24 від 24.03.2023, №26 від 28.03.2023; №27 від 28.03.2023; № 28 від 28.03.2023; № 29 від 31.03.2023; № 30 від 31.03.2023; №31 від 31.03.2023.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Згідно із частиною першою ст.172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов`язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов`язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє унифікованості національної судової практики.

Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов`язаність між собою.

Так, як було вказано вище, предметом позову у даній справі є оскарження рішень відповідачів, які стосуються відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних таких податкових накладних: №1 від 01.03.2023; № 2 від 02.03.2023; №3 від 02.03.2023; №4 від 02.03.2023; №5 від 02.03.2023; №6 від 06.03.2023; № 7 від 07.03.2023, № 8 від 08.03.2023; №13 від 17.03.2023; №14 від 17.03.2023; №15 від 17.03.2023, №16 від 20.03.2023, №17 від 21.03.2023; №19 від 21.03.2023; № 23 від 23.03.2023, № 24 від 24.03.2023, №26 від 28.03.2023; №27 від 28.03.2023; № 28 від 28.03.2023; № 29 від 31.03.2023; № 30 від 31.03.2023; №31 від 31.03.2023.

Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку про те, що підстави позову (обставини прийняття відповідачами спірних рішень) є різними, оскільки спірні рішення були прийняті відповідачами під час дослідження податкових накладних, складених за результатами надання позивачем послуг на підставі різних договорів, укладених з різними контрагентами (ТОВ «Южная топлівная компанія», ТОВ «Альбін ЛТД», ТОВ «Оіл Груп 88», ТОВ «Транснефть Групп», ПП «Карло Оіл», Торговий Дім «Червона Калина», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Атланти Марин», ТОВ «Гранд Ойл Плюс», ТОВ «Світанок-Одеса», ПП «Конкріт Груп») та за різних обставин.

Тобто, предметом даної позовної заяви є об`єднані вимоги, які мають самостійні обсяги доказування та підтверджуються різними доказами. При цьому, для з`ясування правомірності кожного з окремих оскаржуваних рішень, є необхідним з`ясування значного обсягу обставин від укладання кожного договору до власне прийняття оскаржуваних рішень, із дослідженням кожного окремого документу відносно виконання кожного окремого контракту, що вочевидь свідчить про індивідуальний предмет доказування у кожному конкретному випадку.

Вказане свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Відповідно, різним є і правове регулювання спірних правовідносин.

При цьому, суд зауважує, що лише виникнення спірних правовідносин між тими самими суб`єктами не є достатньою підставою для об`єднання не пов`язаних між собою вимог в одне провадження.

Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов`язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об`єднання непов`язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.

Суд звертає увагу на те, податкове законодавство, яке регулює питання реєстрації податкових накладних, так само містить обмеження щодо можливості одночасного подання платником податків документів для здійснення реєстрації податкових накладних, які не пов`язані між собою.

Так, згідно з пунктом 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 №520 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Обставини справи не підпадають під зазначені випадки, оскільки податкові накладні, вимога про реєстрацію яких в ЄРПН є предметом спору у цій справі, були складені за результатом господарських операцій з різними контрагентами та стосуються поставки товарів з різними кодами УКТ ЗЕД (зокрема, за податковою накладною від 28.03.2023 №28 (отримувач - ТОВ «Світанок-Одеса») код товару за УКТ ЗЕД 2710124512, а за податковою накладною від 01.03.2023 №1 (отримувач - ТОВ «Южная топлівная компанія») - код товару за УКТ ЗЕД 2710194300).

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов`язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

У даному випадку підстави для застосування положень статті 172 КАС України відсутні.

З огляду на те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені КАС України, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

У пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, №35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.

Суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що належний порядок звернення до суду полягає у необхідності поданні позивачем окремих позовів, які стосуються оскарження рішень контролюючого органу по відмові у реєстрації податкових накладних, складених за результатом господарських правовідносин з окремими контрагентами.

Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80470812), від 27.02.2019 у справі №922/2225/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80308662), від 14.08.2018 у справі №910/3569/188 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75896052).

Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Дудін С.О.