Рішення

від 31.08.2023 по справі 460/50849/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2023 року м. Рівне№460/50849/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРІС"

доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРІС" (далі по тексту позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2022 №44117000705 та №44017000705.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено процедуру призначення перевірки відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 8.2 статті 80 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що акт перевірки не отримував та не підписував. Відповідачем зазначено, що позивачем було проведено через РРО з порушенням режиму програмування товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Згідно з даним висновком позивачем не було вчинено жодного порушення. Крім того, вермути ТМ «FRATELLI» та ТМ «SALUTE», не є ігристими (газованими) напоями, розлиті в пляшку, яка закорковується жерстяною пробкою, а не пробкою типу «гриб», про яку йде мова в постанові КМУ №17 від 13.01.2021, та, крім того, не мають надмірного тиску спричиненого наявністю діоксиду вуглецю у розчині на рівні не менше 1 бар. А тому, вермути ТМ «FRATELLI» та ТМ «SALUTE» залишаються у групі напоїв «Вермути та інші вина виноградні натуральні з доданням рослинних або ароматизувальних екстрактів у скляній тарі місткістю 0,7 л в іншій тарі місткістю 0,75 л мінімально-роздрібною ціною, яка передбачена саме для цієї групи напоїв.» Таким чином, не відповідають дійсності висновки перевірки щодо здійснення продажу алкогольних напоїв за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі алкогольні напої. На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.01.2023 поновлено позивачу строк звернення до суду з позовною заявою в адміністративній справі №460/50849/22; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки підставою для здійснення перевірки стало здійснення функцій визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що передбачено пп.82.2.5 п. 80.5 ст. 80 Податкового кодексу України. Стверджує, що податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень, наданих чинним законодавством, з підстав наведених у висновках акта перевірки. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області від 20.12.2021 № 2670-п "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "БІРІС" код ЄДРПОУ 25317146" зобов`язано провести фактичну перевірку магазину "Продукти" за адресою: м. Рівне, вул. С.Бандери, 42, де здійснює господарську діяльність ТОВ "БІРІС" з 22.12.2021 терміном 10 діб.

23.12.2021 у магазині "Продукти" була проведена фактична перевірка результати якої оформлені актом від 23.12.2021 № 8957/17-00-07-05-13/25317146 (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

пункту 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

На підставі акта перевірки Головним управління ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.01.2022:

№44117000705, згідно з яким до ТОВ "БІРІС" за порушення статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 5100,00 грн,

№44017000705, згідно з яким до ТОВ "БІРІС" за порушення пункту 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 10000,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскарженні позивачем в адміністративному порядку. Рішеннями Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 03.10.2022 № 12090/6/99-00-06-03-02-06 та № 12087/6/99-00-06-03-02-06 податкові повідомлення-рішення від 18.01.2022 № 4117000705 та №44017000705 залишено без змін, а скарги без задоволення.

Не погоджуючись з спірними рішеннями суб`єкта владних повноважень позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У підпункті 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначено, що контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України.

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п. 80.2 ст.80 ПК України);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин);

Із змісту пункту 81.1 статті 81 ПК України вбачається, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України, встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті

Податковим кодексом України передбачені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Суд зазначає, що у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 у справі № 1570/7146/12, від 24.10.2018 у справі № 808/1746/15 та від 04.02.2019 у справі № 807/242/14.

При цьому, суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

У разі недотримання вимог проведення податкової перевірки, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

У постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості покликатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Дана правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі № 826/7929/16.

Як встановлено судом, як на підставу для проведення фактичної перевірки ТОВ "БІРІС" у наказі від 20.12.2021 №2670-п зазначено підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у відповідності до якого фактична перевірка може бути призначена.

Передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Однак, зі змісту наказу не встановлено, яку саме інформацію про порушення платником податків тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримано Головним управлінням ДПС у Рівненській області, що стала у подальшому підставою для прийняття наказу про призначення перевірки від 20.12.2021 №2670-п.

Крім того, у вказаному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено у рамках яких заходів Головним управлінням ДПС у Рівненській області встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Ухвалою від 27.07.2023 судом витребовувалася у відповідача серед іншого інформація, яка стала підставою для проведення фактичної перевірки відповідно до пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

Відповідач не надав доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства. У самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.

Аналогічні підстави були предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 по справі № 440/1074/21.

В той же час суд зазначає, що інформація на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №520/1304/2020 та від 04 грудня 2018 року у справі №820/4894/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 640/21528/19.

Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача від 20.12.2021 №2670-п, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, але, при цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

На думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо зазначення номера підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19, від 22.09.2020 у справі №520/1304/2020 від 05.03.2019 у справі №820/4893/18, від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18.

Суд не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до ст.19 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (пп.19-1.1.14.); забезпечення контролю за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку (пп.19-1.1.15); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (пп.19-1.1.16).

Натомість, суд констатує, що реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Такими функціями контролюючий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не у будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, перевірка може бути призначена.

Суд зауважує, що стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі про призначення перевірки від 20.12.2021 №2670-п будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, враховуючи що наведені в наказі підстави проведення перевірки в ході розгляду справи не підтвердилися та не були доведені відповідачем як суб`єктом владних повноважень, тому суд дійшов висновку, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно.

Варто відзначити, що з приводу зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки конкретних підстав для її проведення склалася суперечлива судова практика Верховного Суду.

Зокрема, в постановах Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №815/756/16, від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18, від 22.09.2020 у справі № 520/1304/2020, від 19.11.2020 у справі №160/7971/19, від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, від 17.12.2020 у справі №520/12028/18, від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, від 05.07.2021 у справі №825/951/17, від 16.09.2021 у справі № 120/1431/20-а, від 12.10.2021 у справі №120/5729/20-а, від 28.10.2021 у справі №520/10214/2020, від 02.12.2021 у справі № 120/3918/20-а висловлена правова позиція про те що недостатньо лише повноважень контролюючого органу, але і необхідне отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками. Також, зазначена інформація, яка стала підставою для призначення фактичної перевірки повинна бути відображена у наказі про призначення фактичної перевірки.

Однак, в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, від 05.11.2018 у справі №803/988/17, від 07.11.2019 у справі №140/391/19, від 07.11.2019 у справі № 140/391/19, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 22.04.2021 у справі №805/3809/16-а, від 29.07.2021 у справі №815/6864/16, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України розтлумачено на користь контролюючого органу. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку, за висновком судів попередніх інстанцій достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Згідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

У постанові від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, де предметом розгляду були подібні правовідносини, Верховний Суд, проаналізувавши ряд своїх рішень, зокрема, від 08.09.2020 (справа №640/21536/19), від 17.12.2020 (справа №520/12028/18), від 11.06.2019 (справа №1440/2045/18), де вказано про необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, і конкретні фактичні підстави її призначення, суд касаційної інстанції зауважив, що такий правовий висновок не суперечить наведеній позиції, адже уточнює та розширює підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України як підстави для призначення фактичної перевірки.

Узагальнюючи викладене, Верховний Суд зробив правовий висновок, що при призначенні фактичної перевірки контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

За висновком Верховного Суду в подібних правовідносинах, що викладений в постановах від 12.10.2021 у справах №120/5729/20-а та №120/5229/20-а, при встановленні в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Окрім того, суд звертає увагу також на те, що в наказі про проведення перевірки від 20.12.2021 №2670-п вказано, період діяльності, що перевіряється згідно статті 102 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналізуючи положення статей 75, 80 ПК України, суд вважає, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка суб`єкта господарювання.

Однак, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

Таким чином, на думку суду, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність достатність правових та фактичних підстав для проведення фактичної перевірки позивача на підставі наказу від 20.12.2021 №2670-п.

В постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №1340/3590/18, викладена правова позиція, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості покликатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Головне управління ДПС у Рівненській області діяло не у спосіб, що визначений законами та Конституцією України. Зокрема, контролюючий орган не дотримав вимоги пп.80.2.2, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України для призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ "БІРІС", що призводить до відсутності правових наслідків такої. Тому, прийняті за наслідками такої перевірки оспорювані податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, суд надає оцінку правомірності спірних рішень, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Отже, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРІС" до Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 18.01.2022 №44117000705 та №44017000705.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРІС" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в сумі 2481,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БІРІС" (вул. Степана Бандери, буд. 42,м. Рівне,Рівненська обл.,33014. ЄДРПОУ/РНОКПП 25317146)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська область,33023. ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 31.08.2023.

Суддя Олег ГРЕСЬКО