Постанова

від 04.09.2023 по справі 420/4204/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/4204/23

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

15.05.2023 року;

Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА СЕРВІС» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА СЕРВІС» до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТА СЕРВІС» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

визнати протиправною бездіяльність Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області щодо не розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 1,2891 га для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (J.12.11.) із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка розташована на території Ізмаїльської міської ради за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 1, кадастровий номер 5110600000:01:006:0036;

зобов`язати Ізмаїльську міську раду Ізмаїльського району Одеської області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 1,2891 га для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (J.12.11.) із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка розташована на території Ізмаїльської міської ради за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 1, кадастровий номер 5110600000:01:006:0036, і передати вищевказану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю «АТА СЕРВІС» в оренду строком на 49 років для експлуатації та обслуговування АЗС.

В обґрунтування позову зазначено, що Товариство є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, Болградське шоссе, 1, реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна 1280320551106 та 1280302251106. Рішенням Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 05.11.2021 року №1520-VIII надано Товариству дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,2891 га в оренду терміном на 49 років для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу за адресою: Болградське шосе, 1, м. Ізмаїл, Ізмаїльського району Одеської області.

Позивач здійснив заходи із землеустрою щодо земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать Товариству на праві приватної власності. Інформація про земельну ділянку внесена до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру 5110600000:01:006:0036.

В порушення положень частин 6, 15 статті 123 Земельного кодексу України за результатом розгляду відповідного клопотання позивача відповідач у визначений строк не прийняв рішення про затвердження проекту землеустрою із наданням земельної ділянки у користування або про відмову у затвердженні поданої документації, надіславши лист про невідповідність проекту вимогам закону та зазначивши, що в супереч статті 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою не містить витяг із містобудівної документації.

З посиланням приписи статті 19 Конституції України, статтей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, а також правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року по справі №800/304/17, від 11 листопада 2020 року по справі №2340/4382/18, від 23 листопада 2021 року №580/704/21, позивач вказує на те, що не прийняття сільською радою жодного рішення за клопотанням у визначений законом строк ставить Товариство у правову невизначеність, порушує його конституційні права на розгляд у визначеному порядку його звернення органом місцевого самоврядування та безумовно свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

Оспорюючи висновки відповідача про невідповідність поданого на затвердження проекту землеустрою вимогам закону, позивач, з посиланням на положення статті 50 Закону України «Про землеустрій» та статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної документації», зазначає, що у випадку розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи, передача (надання) земельних ділянок із державної або комунальної власності у власність чи користування може здійснюватися за відсутності містобудівної документації.

Посилаючись на дотримання Товариством усіх умов для затвердження проекту землеустрою, відсутність чітко визначених правових підстав для відмови у задоволенні поданого клопотання та не прийняття сільською радою відповідного рішення у визначений законом спосіб, з огляду на правові позиції Верховного Суду у постановах від 24 січня 2020 року по справі №316/979/18, від 27 січня 2021 року №560/1334/19, від 18 травня 2022 року №400/1350/19, позивач наполягає на тому, що належним та ефективним способом захисту його порушених прав є саме висновок суду про зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити поданий проект землеустрою із передачею земельної ділянки в користування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області щодо неприйняття у встановленому законодавством порядку рішення про погодження та затвердження або відмову у погодженні та затвердженні документації із землеустрою за заявою ТОВ «АТА СЕРВІС» від 15.11.2022 року про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 1

Зобов`язав Ізмаїльську міську раду Ізмаїльського району Одеської області розглянути заяву ТОВ «АТА СЕРВІС» від 15.11.2022 року про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 1, та прийняти рішення про погодження та затвердження або відмову у погодженні та затвердженні документації із землеустрою, з урахуванням встановлених судом обставин.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Стягнув з Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА СЕРВІС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1342 грн.

Проаналізувавши положення статтей 123, 124, 186 Земельного кодексу України та статтей 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд першої інстанції виходив з того, що приписами чинного законодавства передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі рішення, які можуть бути прийняті органом місцевого самоврядування за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції визначив, що наданий у відповідь на клопотання позивача лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень, в розумінні приписів Земельного кодексу України, прийнятим за результатами розгляду заяви юридичної особи про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За висновком суду, неприйняття у встановленому законодавством порядку рішення про погодження та затвердження або відмову у погодженні та затвердженні документації із землеустрою свідчить про допущення протиправної бездіяльності органом місцевого самоврядування.

Разом з цим, оскільки відповідач, допустивши протиправну бездіяльність, у спірних відносинах відповідач не реалізував свої повноваження, у визначені законом спосіб та строк не розглянув відповідне питання, не надав жодної юридичної оцінки обставинам, котрі мають принципове юридичне значення для прийняття рішення відповідно до вимог Земельного Кодексу України, суд першої інстанції вирішив, що належним та ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є саме встановлення міській раді обов`язку розглянути заяву Товариства про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років та прийняти рішення про погодження та затвердження або відмову у погодженні та затвердженні документації із землеустрою, з урахуванням встановлених судом обставин.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «АТА СЕРВІС», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, яким зобов`язати Ізмаїльську міську раду Ізмаїльського району Одеської області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 1,2891 га для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (J.12.11.) із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка розташована на території Ізмаїльської міської ради за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 1, кадастровий номер 5110600000:01:006:0036, і передати вищевказану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю «АТА СЕРВІС» в оренду строком на 49 років для експлуатації та обслуговування АЗС.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з посиланням на правові позиції Верховного Суду у постановах від 11 лютого 2021 року по справі №814/2458/16, від 18 травня 2022 року по справі №400/1350/19, від 05 листопада 2019 року по справі №817/864/18, від 11 листопада 2019 року по справі №818/960/17, від 12 вересня 2019 року по справі №0640/4248/18, від 08 листопада 2019 року по справі №420/914/19, від 24 січня 2020 року по справі №316/979/18, від 27 січня 2021 року по справі №560/1334/19, зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням пункту 4 частини 1 статті 245 КАС України та обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що сукупність умов, за яких суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, полягає в наступному:

судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема, подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Акцентуючи увагу на тому, що у спірних правовідносинах позивачем дотримано усі умови для затвердження проекту землеустрою, у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для відмови у задоволенні відповідного клопотання, апелянт наполягає на тому, що ефективним захистом порушених прав та інтересів Товариства у випадку, коли відповідач діяв не у спосіб, встановлений законом (не прийняв відповідне рішення щодо затвердження проекту землеустрою), є саме висновок суду про зобов`язання міської ради прийняти рішення, яким затвердити поданий проект землеустрою в судовому порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області посилається на необґрунтованість доводів апелянта та відсутність обставин для скасування судового рішення за наведених апелянтом підстав.

Заперечуючи обґрунтованість доводів та вимог апелянта, відповідач зазначає, що поданий позивачем на затвердження міській раді проект землеустрою не відповідав вимогам діючого законодавства, а саме статті 50 Закону України «Про землеустрій» та пункту 91 Порядку від 01.09.2021 року №926, оскільки до проекту не доданий витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб. Зазначеним, з огляду на положення частини 15 статті 123 Земельного кодексу України, підтверджуються підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

З посиланням на приписи статті 2 КАС України, а також правові позиції Верховного Суду у постановах від 12 квітня 2018 року по справі №826/8803/15, від 13 листопада 2018 року по справі №826/20369/14, відповідач додає, що законодавець передбачив обов`язок суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, не вирішуючи при цьому питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, адже втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Тому, посилаючись на виключну компетенцію (дискрецію) міської ради у вирішенні питань про затвердження проекту землеустрою і передачу земельної ділянки юридичній особі, відповідач наполягає на повній необґрунтованості вищенаведених вимог апелянта та відсутності підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, номери записів: 21098803 та 21098365 від 21.06.2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТА СЕРВІС» є власником автозаправної станції, що складається з Будівлі АЗС «А», Вбиральні «Б», площею 43,7 кв.м., та Будівлі АЗС «А», площею 49,6 кв.м., розташованої за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, Болградське шосе, буд. 1.

Рішенням Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 05.11.2021 року №1520-VIII надано Товариству з обмеженою відповідальністю «АТА СЕРВІС» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,2891 га в оренду терміном на 49 років для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу за адресою: Болградське шосе, 1 у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, що є приватною власністю ТОВ «АТА СЕРВІС».

Віднесено земельну ділянку до категорій земель, згідно Класифікації видів цільового призначення земель: Секція J - «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення», розділ 12 «Землі транспорту», підрозділ 12.11 «Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу».

24.11.2021 року на підставі вказаного рішення міської ради за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА СЕРВІС» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (код КВЦПЗ 12.11) за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 1.

Згідно Витягу №НВ-3201161962022, до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку, кадастровий номер: 5110600000:01:006:0036; місце розташування: Одеська обл., м. Ізмаїл, шосе Болградське, 1; площа: 1,2891 га; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення: 12.11. Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу; зареєстрованої 12.10.2022 року на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 24.11.2021 року.

15.11.2022 року позивач звернувся до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області із заявою, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 1.

За результатом розгляду заяви, у листі від 08.12.2022 року за №01/13-1690 міською радою повідомлено Товариству про те, що питання по суті звернення буде розглянуто у разі надання до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки витягу із затвердженої містобудівної документації.

Наведене відповідач пояснив тим, що земельні ділянки надаються у користування з урахуванням вимог затвердженої містобудівної документації. Основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, є Генеральний план міста Ізмаїл, який затверджений рішенням Ізмаїльської міської ради від 10.09.1998 року №59-ХХІІІ та актуалізований рішенням Ізмаїльської міської ради від 26.04.2013 року №2876-VI.

Відповідно до вимог земельного законодавства у разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов`язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб.

З огляду на наведене, міська рада зазначила, що наданий Товариством проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована за адресою: Болградське шосе, 1 у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області, не містить витягу із містобудівної документації, що суперечить статті 50 Закону України «Про землеустрій».

Не погоджуючись із вказаними висновками, посилаючись на допущення міською радою протиправної бездіяльності, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Так, за правилами частин 1, 2, 3, 6, 12, 15, 16 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до частин 3, 7, 8, 9, 10 статті 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку:

проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (пункт 6).

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій";

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;

проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Одночасному врахуванню підлягають положення частини 2 статті 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Аналізуючи вище приведені правові норми, колегія суддів зазначає, що право користування земельною ділянкою із земель комунальної власності юридична особа набуває за рішенням органу місцевого самоврядування після реалізації наступних процедур:

звернення юридичної особи із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

надання відповідним органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

розроблення суб`єктами господарювання за замовленням заявника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

погодження та прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування або про відмову в цьому.

Єдиною підставою для відмови у погодженні та затвердженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність положень документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

У постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року по справі №400/1350/19, на застосуванні правових висновків якої наполягає апелянт, визначено, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Слід також зазначити, що Верховним Судом неодноразово досліджувалось поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень та у судовій практиці сформовано правову позицію, серед іншого і у вищенаведеній постанові Верховного Суду по справі №400/1350/19, у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2019 року по справі №817/864/18, від 11 листопада 2019 року по справі №818/960/17, від 08 листопада 2019 року по справі №420/914/19, від 24 січня 2020 року по справі №316/979/18, щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними повноваженнями є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Виходячи з обставин спірних правовідносин у даній справі, слід зазначити, що відповідно до частин 3, 4 статті 50 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року №858-IV проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає:

а) пояснювальну записку;

б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

в) розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

д) кадастровий план земельної ділянки.

У разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов`язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб. Ці вимоги не поширюються на випадки, якщо відповідно до закону передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб може здійснюватися за відсутності зазначеної містобудівної документації або без дотримання правил співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією.

У пункті 91 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 року №926, форма витягу з містобудівної документації, який надається уповноваженим органом містобудування та архітектури відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить затвердження відповідної містобудівної документації, передбачає наявність таких відомостей щодо території, стосовно якої надійшов запит щодо надання витягу з містобудівної документації:

інформацію про містобудівну документацію:

- територія, на яку розроблено містобудівну документацію;

- дата, назва органу та номер рішення про затвердження містобудівної документації (останні зміни на час надання витягу);

- функціональна зона (назва виду функціонального призначення території функціональної зони (функціональних зон), код (номер) функціональної зони, площа функціональної зони, перелік можливих переважних та супутніх видів цільового призначення земельних ділянок (сформованих та таких, що можуть бути сформовані) на території, стосовно якої надійшов запит щодо надання витягу з містобудівної документації;

- посилання на опубліковану містобудівну документацію на відповідному веб-сайті та геоінформаційну систему, що забезпечує її відображення;

графічну частину витягу з містобудівної документації (із зазначенням масштабу), яка повинна відображати:

- частину території розроблення містобудівної документації, яка включена у функціональну зону;

- межі функціональної зони (функціональних зон) із зазначенням координат;

- всі існуючі та проектні об`єкти, розташовані в межах функціональної зони (функціональних зон);

- всі обмеження у використанні земель (у тому числі у сфері забудови), що розповсюджуються на територію в межах функціональної зони;

- експлікацію з переліком відображених об`єктів;

- умовні позначення, якими відображена функціональна зона, та всі обмеження;

перелік переважних та супутніх видів використання території (земельної ділянки) та перелік категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони.

Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038-VI передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні:

комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території;

генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території;

план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель";

детальний план території.

Обмеження щодо передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам, визначені цією частиною, не поширюються на випадки, зокрема, розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи.

Повертаючись до обставин справи, колегія суддів враховує, що позивач є власником будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 1, тобто за місцем розтушування бажаної до одержання у користування земельної ділянки.

У такому випадку, колегія суддів вважає неспроможними висновки органу місцевого самоврядування про невідповідність поданого на затвердження проекту землеустрою вищенаведеним положенням Закону України «Про землеустрій» та Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

Водночас, як слідує з обставин справи та вірно враховано судом першої інстанції, спірний проект землеустрою не був переданий на розгляд міської ради для прийняття в установленому порядку відповідного рішення.

Спірні правовідносини виникли виключно на стадії погодження органом проекту землеустрою із наданням висновків щодо поданого проекту та не відбулись під час реалізації органом місцевого самоврядування своїх законодавчо визначених функцій, пов`язаних із затвердженням документації із землеустрою.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на обставини спірних правовідносин, які не релевантними із обставинами у наведених вище постановах Верховного Суду (в частині підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою), колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку відповідач не реалізовував свої функції, передбачені положеннями статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» та статтями 123, 186 Земельного кодексу України, на засідання органу місцевого самоврядування проект землеустрою не передавався та йому не надавалась компетентним органом правова оцінка.

Зазначене підтверджує безумовні правові підстави для вжиття судом ефективного захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача прийняти в установленому порядку рішення щодо затвердження проекту землеустрою та передачі Товариству земельної ділянки в користування.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА СЕРВІС» залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв