Постанова

від 04.09.2023 по справі 140/6739/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Димарчук Т.М.

04 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/6739/22 пров. № А/857/1348/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі № 140/6739/22 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Експорт Євро Кар Україна" до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2022р. позивач, Дочірнє підприємство "Експорт Євро Кар Україна" звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30 травня 2022 року №6883237/40840132 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02 лютого 2022 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати зареєструвати подану податкову накладну від 02 лютого 2022 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2022р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДПС у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2022р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Із змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видно, що Дочірнє підприємство "Експорт Євро Кар Україна" зареєстроване як юридична особа 16.09.2016р., перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Волинській області та є платником податку на додану вартість.

Основні види діяльності згідно кодів КВЕД: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний); 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва.

01.12.2020р. Дочірнє підприємство "Експорт Євро Кар Україна" (покупець) та компанія GAUGTOUT z.r.o. (продавець) уклали контракт №20/20-СА/ЕЕСU.

Із змісту вказаного контракту видно, що предметом договору є автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі та сідельні тягачі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальна будівельна техніка нова та бувша у використанні, спеціальна сільськогосподарська техніка нова та бувша у використанні, мотоцикли, квадроцикли та інша мототехніка нову та бувшу у використанні.

В п.2.1. зазначеного вище договору №20/20-СА/ЕЕСU передбачено, що вартість контракту становить 2000000,00 Євро.

19.05.2021р. за контрактом №20/20-СА/ЕЕСU та рахунком-фактурою (інвойсу) №210519.181-САU/ЕЕU, позивач придбав у компанії GAUGTOUT z.r.o. транспортний засіб - автомобіль вантажний Citroen Jumper, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення, який розмитнений і ввезений на територію України згідно вантажно-митною декларацією №UA204060/2021/009650 від 20.05.202 р.

01.02.2022рю ДП Експорт Євро Кар Україна (продавець) та ТзОВ Магістраль Групп (покупець) уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу №03/22 .

п.1.2 договору визначено, що продавець продає бувший у використанні вантажний автомобіль марки Citroen модель Jumper, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення.

В п.2.1 договору встановлено, що продаж транспортного засобу за домовленістю сторін вчиняється за - 160 800,00 грн. (в тому числі ПДВ 26 800,00 грн).

п.п. 3.1, 3.2. договору передбачено, що транспортний засіб передається продавцем за актом приймання передачі, що є невід`ємною частиною даного договору. Транспортний засіб уважається переданим покупцю з моменту підписання сторонами акта приймання передачі.

З метою виконання договірних зобов`язань ДП Експорт Євро Кар Україна на підставі довіреності №10 від 02.02.2022р., передав ТзОВ Магістраль Групп бувший у використанні вантажний автомобіль марки Citroen модель Jumper, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення, загальною вартістю 160 800,00 грн. (в тому числі ПДВ 26 800,00 грн.).

Вказані обставини підтверджуються актом приймання передачі транспортного засобу від 02.02.2022р. №03/22 та видатковою накладною від 02.02.2022р. №3 на суму 160 800,00 грн. (в тому числі ПДВ 26 800,00 грн).

02.02.2022р. ТзОВ Магістраль Групп платіжним дорученням №2456 перерахував на рахунок ДП Експорт Євро Кар Україна кошти в сумі 160 800,00 грн., призначення платежу: оплата за вантажний автомобіль марки Citroen згідно рахунку від 01 лютого 2022 року №3.

За результатами вказаної господарської операції ДП Експорт Євро Кар Україна склав податкову накладну від 02.02.2022р. №1 на суму операції 160 800,00 грн (в тому числі ПДВ 26 800,00 грн.) та подав на реєстрацію до податкового органу.

14.02.2022р. податковий орган прийняв квитанцію №9028304771 із змісту якої видно, що реєстрація податкової накладної від 02.02.2022р. №1 зупинена на підставі п.201.16 ст.201 ПК України, у зв`язку із тим, що платник податку, яким подано для реєстрації податкову накладну в ЄРПН, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Водночас, контролюючий орган запропонував позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

22.02.2022р. на підставі вимог податкового органу позивач надав пояснення №4 та копії документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої зупинено разом із поясненнями від 22.02.2022р. №22/02-22 та копіями документів на підтвердження реальності здійснення господарської операції в кількості 10 додатків.

Рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.05.2022р. №6883237/40840132 відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 02.02.2022р. на суму ПДВ - 26 800,00 грн. з підстав ненадання платником податку копій документів: розрахункових документів та\або банківських виписок з особових рахунків. В графі додаткова інформація зазначено: відсутні документи щодо розрахунків з нерезидентом.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. (з наступними змінами та доповненнями, надалі - Порядок №1246) передбачено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

В п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України видно, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України видно, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми 11.12.2019р. Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1165, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Зокрема, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. (далі Порядок №1165)

В п.2 Порядку №1165 передбачено, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації; комісія контролюючого органу - комісія регіонального та центрального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; комісія регіонального рівня - комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС; комісія центрального рівня - комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі ДПС; таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Із змісту п.3 Порядку №1165 видно, що податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації):

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування;

2)обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно виконуються такі умови:

-загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень;

-значення показника D, розрахованого згідно з цим підпунктом, становить більше 0,05. Показник D розраховується за такою формулою:

D= S/T,

де S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, платником податку та його відокремленими підрозділами;

T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування;

значення показника P є меншим, ніж значення, розраховане за такою формулою:

P = Pм х 1,4,

де P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування;

Pм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування.

- Значення показників D та P відображаються в електронному кабінеті платнику податку;

4) у податковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.

У разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі (п. 4 Порядку №1165).

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3) (п. 5 Порядку №1165).

В п.6, п.7 Порядку 1165 видно, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

За правилами п.10, п.11 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Порядком №1165 затверджено критерії ризиковості здійснення операцій.

В п.8 зазначених Критеріїв визначено, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наявність у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що позивач не надав первинних документів, а саме розрахункових документів та\або банківських виписок з особових рахунків. В графі додаткова інформація зазначено: відсутні документи щодо розрахунків з нерезидентом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.10.2022 у справі №360/2463/20, від 21.05.2019 по справі № 0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18 та від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 05 січня 2021 у справі № 640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що спірне рішення містить лише загальне твердження без зазначення, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновків, що покликання на вказані підстави в обґрунтування прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, за умови не наведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність такого рішення.

На підтвердження проведення господарських операцій, позивач контролюючому органу надав пояснення, разом із копіями усіх наявних первинних документів.

Так, з метою реєстрації поданої податкової накладної № 1 від 02.02.2022р. позивач подав до контролюючого органу на підтвердження реальності здійснення господарської операції наступні документи, а саме: зовнішньоекономічний контракт №20/20-СА/ЕЕСU від 01 грудня 2020 року; рахунок-фактуру (інвойс) №210519.181-САU/ЕЕU від 19 травня 2021 року; ВМД №UA204060/2021/009650 від 20 травня 2021 року на підтвердження факту імпорту даного товару; договір купівлі-продажу транспортного засобу №03/22 від 01 лютого 2022 року; видаткову накладну №3 від 02 лютого 2022 року; акт прийому-передачі №03/22 від 02 лютого 2022 року; довіреність №10 від 02 лютого 2022 року; платіжне доручення №2456 від 02 лютого 2022 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ; ОСВ по 361 рахунку на підтвердження факту реалізації товару.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що подані документи свідчать про реальне здійснення господарських операцій на виконання договірних зобов`язань та відсутність підстав для відмови в реєстрації податкових накладних.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта і на те, що в порушення вимог щодо форми рішення, встановленої додатком до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019р. № 520, оспорюване рішення Комісії ГУ ДПС у Волинській області від 30 травня 2022 року №6883237/40840132 не містить підкреслень за найменуваннями первинних документів, яких не надав платник. Відповідні позначки х про ненадання документів стосуються: розрахункових документів та\або банківських виписок з особових рахунків.

Доводи апелянта щодо ненадання ДП Експорт Євро Кар Україна документів щодо розрахунків з нерезидентом колегія суддів відхиляє, оскільки придбаний на підставі контракту №20/20-СА/ЕЕСU від 01 грудня 2020 року, укладеного між ДП ЕКСПОРТ ЄВРО КАР УКРАЇНА (покупець) та компанією GAUGTOUT z.r.o. (продавець) бувший у використанні вантажний автомобіль марки Citroen модель Jumper, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення розмитнений і ввезений на територію України згідно ВМД №UA204060/2021/009650 від 20 травня 2021 року, що контролюючим органом не заперечується. Тобто, господарська операція за даним контрактом не є такою, яка вчинена за договором купівлі-продажу транспортного засобу №03/22 від 01 лютого 2022 року, за результатами якої виписано податкову накладну від 02 лютого 2022 року №1 та реєстрація якої в ЄРПН зупинена, а отже, ненадання платіжних документів щодо розрахунків з нерезидентом не може бути підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що факт складання ДП Експорт Євро Кар Україна видаткової накладної від 02.02.2022 р. №3 на суму 160 800,00 грн. (в тому числі ПДВ 26 800,00 грн) та факт оплати товару платіжним дорученням від 02.02.2022р. №2456 на суму 160 800,00 грн., є підставою для виникнення податкових зобов`язань у позивача та формування податкової накладної від 02.02.2022р. №1.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної за умови, що інші документи підтверджують проведення господарської операції.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого ст.74 КАС України, якою визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Проте, колегія суддів не встановила, що відомості, які містяться в первинних документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена в судовому порядку, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

У свою чергу, апелянт не надав доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спори між сторонами щодо недійсності договорів відсутні. Контролюючим органом також не доведено, що господарські зобов`язання між позивачем та вказаними контрагентами вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 27 березня 2018 року № 816/809/17.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність станом на час прийняття оспорюваного рішення правової обґрунтованості та об`єктивності застосування механізму державного регулювання в частині визначення критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків, оскільки в квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН не вказано, чіткого переліку документів які пропонуються надати позивачу, які були б достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної.

Отже, з аналізу даних норм законодавства видно, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН/РК прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку документів які пропонуються надати платнику податків. Вживання податковим органом загального посилання на п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, без наведення зазначення чіткого переліку документів які необхідно надати є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Апелянт не спростував доводи позивача стосовно реальності господарських операцій по яким зупинена реєстрація податкових накладних. Наявність чи відсутність розбіжностей щодо виконання позивачем умов договору, податковому органу відповідно до вимог Податкового кодексу України слід з`ясовувати при проведенні документальної чи іншої податкової перевірки, а не під час вирішення питання про реєстрацію чи відмову у реєстрації податкової накладної.

Разом з тим, апелянт не надав доказів фіктивності господарських операцій.

В п.19, п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, видно, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинена, реєструється у день настання однієї з таких подій: набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п.12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Тобто, законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, як зобов`язати податковий орган зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, у зв`язку з чим наявна обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Волинській області діяв не у спосіб передбачений законами та Конституцією України. В квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не вказано чіткого переліку документів які були б достатні для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, а позивачем надавався повний пакет документів для здійснення такої реєстрації. У випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Позивач дотримав вимоги чинного законодавства щодо складення та реєстрації податкових накладних, надав податковому органу пояснення та всі наявні первинні документи стосовно підтвердження наведених в податкових накладних інформації.

Стосовно доводів апелянта про те, що розмір стягнутих судом першої інстанції в користь позивача понесених витрат професійну правничу допомогу не відповідає фактичним обставинам справи, не узгоджується із об`ємом та якістю наданих послуг адвоката та не є співмірними із такими послугами, колегія суддів зазначає про таке.

ч.1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами.

При цьому, законодавцем передбачено можливість вирішення питання щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення в частині розподілу судових витрат.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що правильним є висновок суду першої інстанцій про те, що наданими позивачем доказами підтверджується факт понесення витрат на професійну правничу допомогу за подання позову в цій справі.

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, апелянт зазначив, що перелік послуг наданих адвокатом не відповідає дійсності, оскільки це не вимагало значного обсягу технічних робіт, а справа не є складною тощо.

В ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного, видно, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 922/902/19.

ст.134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч.5 ст.134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020р. у справі № 320/3271/19.

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

З врахування складності справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, колегія суддів вважає співмірною компенсацією вартість виконаної роботи в розмірі 2000,00 грн., та 200,00 грн. витрат пов`язаних із залученням перекладача які суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з суб`єкта владних повноважень в користь позивача.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Висновки колегії суддів узгоджуються з позицією яка викладена в постановах Верховного Суду у справах № 822/1817/18 від 23.10.2018р., № 819/330/18 від 10.04.2020р., № 826/6528/18 від 18.09.2019р., № 815/2985/18 від 22.07.2019р.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі № 140/6739/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 04.09.2023р.