Постанова

від 30.08.2023 по справі 487/7753/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа №487/7753/19

Провадження №1-кс/487/2326/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2023 Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання прокурора Окружної прокуратури м.Миколаєва ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України

ВСТАНОВИВ:

17.07.2023 прокурор Окружної прокуратури м.Миколаєва ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .

У клопотанні прокурор зазначає, що СВ МРУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019150030003315 від 22.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України за фактом примушування ОСОБА_8 до виконання цивільно-правових зобов`язань та позбавлення останнього волі.

28.03.2019 ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України, яке 28.03.2020 вручено відповідно до вимог ст. 135 КПК України.

Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у скоєнні нетяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор, слідчий підтримали клопотання, просили про його задоволення.

Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Зазначав, що з 2019 перебував за кордоном. Повернувшись в Україну, дізнався, що перебуває у розшуку, після чого одразу звернувся до адвоката і добровільно з`явився до суду.

Захисник підозрюваного у судовому засідання заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість пред`явленої його підзахисному підозри та не доведення прокурором ризиків, зазначених у клопотанні. Крім того вказав, що його підзахисний не переховувався від слідства, а перебував за кордоном. Добровільно з`явився до суду. Підозра, яка була вручена ОСОБА_6 лише 30.08.2023 необгрунтована. Просив обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя доходить до такого висновку.

Із матеріалів клопотання вбачається, що СВ МРУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019150030003315 від 22.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України за фактом примушування ОСОБА_8 до виконання цивільно-правових зобов`язань та позбавлення останнього волі.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2018 році, точної дати та часу під час проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим, між потерпілим ОСОБА_8 та ТОВ "LIG", засновниками якого являються ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було укладено усний договір, щодо продажу свого дизельного палива без чітких строків виплати грошових коштів за придбане пальне. Таким чином з того часу між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і ОСОБА_11 виникли цивільно-правові відносини.

У ході своєї діяльності, розпочинаючи із 25.02.2019 року, у потерпілого ОСОБА_8 виникла заборгованість перед зазначеними вище особами за придбане дизельне паливо на загальну суму 344 469 гривень.

В подальшому в невстановлений під час досудового розслідування час ОСОБА_10 , вступив у злочинну змову із ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , а також ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , щодо примушування потерпілого до виконання виниклих цивільно-правових зобов`язань та позбавленні волі потерпілого з метою спонукання останнього до сплати боргу у сумі 344 469 грн.

З метою реалізації вищезазначеного спільного злочинного плану, 14.03.2019 року близько о 12 годин 00 хвилин, ОСОБА_10 , знаходячись біля авторинку розташованого по вулиці Троїцька, 244 в місті Миколаєві, зустрівся з потерпілим ОСОБА_8 та у ході розмови повідомив потерпілому про необхідність переносу зустрічі на 19 годину 00 хвилин за адресою місто Миколаїв вулиця Рюміна. На що потерпілий погодився та вирушив на вказане місце на автомобілі «PEUGEOT PARTNER» д\н НОМЕР_1 .

Після цього, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , про призначену ним зустріч та запропонував останнім прибути у вказаний час у вказане місце.

Цього ж дня, близько о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_11 на транспортному засобі марки «Тoyota Land Cruizer» д\н НОМЕР_2 чорного кольору прибули на вулицю Рюміна в місті Миколаєві та зустрілись з потерпілим ОСОБА_8 , де почали вказувати потерпілому на необхідність виконання виниклих цивільно-правових зобов`язань та передачі їм вищевказаної вказаної суми грошових коштів. В цей час, діючи за попередньою домовленістю, на вказане місце на автомобілі «Mitsubishi Pajero Sport» д\н НОМЕР_3 прибули ОСОБА_9 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_12 .

Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на примушування потерпілого до виконання цивільно-правових зобов`язань та позбавлення волі останнього, діючи з корисливим мотивом, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 підійшли до потерпілого ОСОБА_8 , та взявши його під руки, проти його волі, повели останнього в неосвітлене місце, біля багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , де вказуючи на необхідність сплати зазначеної суми боргу, почали наносити йому руками та ногами удари в область голови та тулубу. Далі, продовжуючи злочині дії спрямовані на реалізацію спільного умислу щодо примушення потерпілого до виконання цивільно-правових обов`язків, ОСОБА_12 , взяв у руки предмет схожий на ніж та почав погрожувати потерпілому вбивством. Після чого, потерпілий, усвідомлюючи реальність вказаних погроз, не маючи можливості передати негайно зазначені грошові кошти, запропонував віддати вказану суму боргу частинами.

Незважаючи на це, з метою негайного отримання зазначених грошових коштів, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 силоміць примусили сісти потерпілого на заднє сидіння автомобіля «Тoyota Land Cruizer» д\н НОМЕР_2 , при цьому самі також сіли на заднє сидіння вказаного автомобіля з метою перешкодити потерпілому вільно пересуватися та подолання його опору у разі його виникнення.

Після цього на вказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_11 повезли потерпілого на АЗС ТОВ "LIG", розташовану за адресою Миколаївська область, Вітовський району, с. Мішково-Погорілове, вул. Степова 3, де їх очікував ОСОБА_13 .

Прибувши через деякий час на територію АЗС ТОВ "LIG", ОСОБА_6 та ОСОБА_12 силоміць вивели потерпілого з автомобіля та взявши останнього під руки направились до літнього навісу, розташованого на території вказаної АЗС.

В цей час до вказаної АЗС прибули ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які також почали вказувати потерпілому на необхідність виконання своїх цивільно-правових зобов`язань.

Перебуваючи у вказаному місці ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , реалізуючи спільний злочинний умисел, почали по черзі наносити потерпілому ОСОБА_8 численні удари руками та ногами. Крім цього, ОСОБА_12 з метою заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, узяв молоток та наніс ОСОБА_8 не менше 10 ударів в область голови та тулубу, від яких останній втратив свідомість. У ході застосування до потерпілого фізичного насильства, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 неодноразово наголошували на необхідності негайної сплати суми боргу.

В результаті вказаних дій потерпілому ОСОБА_8 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді спадин та підшкірних гематом в області чола зліва, тім`яно-потиличної області справа, верхній та нижніх кінцівок, поперекової області, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В подальшому, перебуваючи у вказаному місці у вказаний час, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у зв`язку з відмовою потерпілого ОСОБА_8 негайно виконати свої зобов`язання, прийняли рішення про подальше його утримання.

Продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного наміру, спрямованого на примушування потерпілого до виконання цивільно-правових зобов`язань та позбавлення його волі, ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , силоміць, всупереч волі потерпілого ОСОБА_8 , одягнувши на голову поліетиленовий пакет, посадили його до автомобіля «Volkswagen Transporter» д\н НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_13 та перевезли до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , щодо використання якого домовився ОСОБА_13 , де в подальшому пристебнули кайданками до батареї опалення та силоміць утримували під наглядом до 16.03.2019 року.

Органом досудового слідства ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

Вина ОСОБА_6 підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколом обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , протоколом огляду мобільних телефонів ОСОБА_15 , іншими матеріалами кримінального провадження.

28.03.2019 ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України, яке 28.03.2020 вручено під підпис матері підозрюваного ОСОБА_16 , відповідно до вимог ст. 135 КПК України.

22.08.2019 року постановою прокурора Заводського віллу Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_17 виділені матеріали досудового розсовування №12019150030001045 від 16.03.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 355 КК України відносно ОСОБА_6 і ОСОБА_12 .

22.08.2019 року постановою слідчого СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_18 , ОСОБА_6 оголошено у розшук та зупинено досудове розслідування.

Ухвалою слідчого судді від 24.07.2023 було надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_6 з метою розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.

Постановою слідчого СВ Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 від 30.08.2023 провадження у кримінальному провадженні № 12019150030003315 відновлено.

Так у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».

З урахуванням викладеного слідчий суддя доходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст.177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбаченіст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

З матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1ст. 177 КПК України, про що свідчить наступне: ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до п`яти років, тривалий час перебував у розшуку , у зв`язку з чим може переховуватися від органів досудового слідства та суду, впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом з цим, згідно з положеннями ч.4ст. 194 КПК України, слідчий суддя, має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, у разі якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до положеньст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним уст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбаченіКПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клоот проти Бельгії" (Clootv. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яким запобіжним заходом, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

В рішенні Європейського суду з прав людини «Ходорковський проти Роси» зазначено, що при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошення видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними.

Згідно п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

У відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 1 ст. 182 КПК України встановлено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Згідно із з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 1 ст.182 КПК України передбачено щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, розмір застави визначається від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) слід мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Отже, враховуючи, що кримінальне правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_6 є нетяжким, підозрюваний добровільно з`явився до суду, слідчий суддя вважає можливим обрати відносно підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що саме такий запобіжний захід в світлі конкретних обставин справи здатен у повній мірі нівелювати наведені у цьому клопотанні ризики та забезпечить дієвість кримінального провадження.

Керуючись ст. 176-178, 182, 193, 194, 196, 197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора - відмовити.

Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжнийзахід увигляді заставиу розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53680 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 строком до 11.10.2023 року наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора у даному кримінальному провадженні за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого повідомлено про підозру;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Попередити ОСОБА_6 про наслідки невиконання обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала діє в частині покладення обов`язків до 11.10.2023.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 01.09.2023 о 11.30 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1