Ухвала

від 01.09.2023 по справі 303/64/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/64/23

2-др/303/17/23

УХВАЛА

01 вересня 2023 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Вагерич О.С.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево заяву представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Радь І.І., про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою суду від 20.07.2023 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишено без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (позивач/представник позивача повторно не з`явилися в судове засідання).

02.08.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Радь І.І. надійшла заява про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17300,00 грн. В обґрунтування своєї заяви представник відповідача вказав на те, що ухвалою суду від 20.07.2023 року залишено без розгляду позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя у зв`язку із повторною неявкою сторони позивача. При цьому зазначає про те, що позов поданий ОСОБА_3 до суду умисно, має явні ознаки безпідставності оскільки обставинами справи та положеннями національного законодавства чітко підтверджувалось те, що корпоративні права, частки у статутних капіталах ТзОВ «ГІД» та ТзОВ «Козачок-Сервіс», не можуть бути спільним майном подружжя, а від так і підлягати поділу. Також позивачем не подано відповіді на відзив. Крім того повторна неявка позивача у судове засідання без повідомлення причин такої неявки, є нічим іншим як проявом умисних, недобросовісних та необґрунтованих дій із його сторони. Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України відповідач має право заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано договір про надання правової допомоги та інші документи.

31.08.2023 року за допомогою системи «Електронний суд» до суду надійшло заперечення на заяву відповідача про компенсацію витрат пов`язаних із розглядом справи, подане представником позивача ОСОБА_3 , адвокатом Романишен Р.М. Заперечення обґрунтоване тим, що звернення позивача до суду з позовом не можна однозначно розцінювати як зловживання процесуальними правами. При цьому неявка в судові засідання пов`язана із зайнятістю в розгляді іншої справи про, що було повідомлено суд та подано відповідне клопотання про відкладення судового розгляду. Відтак заява не містить жодного підґрунтя для її задоволення.

Ухвалою суду від 22.08.2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Радь І.І., прийнято до розгляду. Судове засідання для розгляду заяви по суті призначено на 01.09.2023 року.

Заявник ОСОБА_2 , відповідач у справі, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Радь І.І., в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд поданої ним заяви у його відсутності, заяву просить задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час, дату і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача ОСОБА_3 , адвокат Романишен Р.М., в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив суд відмовити у задоволенні заяви з тих підстав, що відповідачем не доведено факт недобросовісної поведінки сторони позивача, зловживання процесуальними правами та подачі до суду необґрунтованого позову.

Заслухавши позицію та доводи представника позивача, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.07.2023 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишено без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (позивач/представник позивача повторно не з`явилися в судове засідання).

За змістом ст. 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 4 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 5 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

При цьому у ч. 6 ст. 142 ЦПК України зазначено про те, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Так,відповідно доч.2ст.44ЦПК Українизалежно відконкретних обставинсуд можевизнати зловживаннямпроцесуальними правамидії,що суперечатьзавданню цивільногосудочинства,зокрема: 1)подання скаргина судоверішення,яке непідлягає оскарженню,не єчинним абодія якогозакінчилася (вичерпана),подання клопотання(заяви)для вирішенняпитання,яке вжевирішено судом,за відсутностіінших підставабо новихобставин,заявлення завідомобезпідставного відводуабо вчиненняінших аналогічнихдій,що спрямованіна безпідставнезатягування чиперешкоджання розглядусправи чивиконання судовогорішення; 2)подання декількохпозовів доодного йтого самоговідповідача (відповідачів)з тимсамим предметомта зтих самихпідстав,або поданнядекількох позовівз аналогічнимпредметом із аналогічнихпідстав,або вчиненняінших дій,метою якихє маніпуляціяавтоматизованим розподіломсправ міжсуддями; 3)подання завідомобезпідставного позову,позову завідсутності предметаспору абоу спорі,який маєочевидно штучнийхарактер; 4)необґрунтоване абоштучне об`єднанняпозовних вимогз метоюзміни підсудностісправи абозавідомо безпідставнезалучення особияк відповідача(співвідповідача)з тієюсамою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Відтак для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17.12.2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14.01.2021 року у справі № 521/3011/18.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 року у справі № 619/1146/17, від 02.12.2020 року у справі № 202/2600/15, від 17.12.2020 року у справі № 758/12381/18, від 14.012021 року у справі № 521/3011/18 саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 295/2963/21 зазначено, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати.

У постанові Верховного Суду від 25.10.2021 року у справі № 757/49982/19 зазначено, що виходячи із системного тлумачення положень ч.ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

У постанові від 26.05.2021 року у справі № 761/20963/17 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про компенсацію понесених судових витрат у подібних правовідносинах та зазначив про неврахування судами попередніх інстанції того, що залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою представника позивача, який був належним чином повідомлений про розгляд справи та повторно не з`явився в судове засідання, не свідчить про безпідставність та необґрунтованість позову. Сама по собі неявка в судове засідання представника позивача не може бути розцінена як необґрунтовані дії, оскільки це право, а не обов`язок сторони, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень в його реалізації, якщо суд не визнавав явку обов`язковою.

Також у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі № 910/14007/20 зазначено, що «обов`язком сторін у господарському (цивільному) процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, звертаючись з відповідною заявою чи клопотанням про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, відповідачу необхідно зазначати у заяві та доводити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 922/3787/17, від 09.072019 року у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 року у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 року у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 року у справі № 910/12099/17, від 19.03.2021 року у справі № 924/804/20.». Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 29.06.2022 року у справі № 754/16766/17.

Звертаючись до суду із заявою про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17300,00 грн., представник відповідача обґрунтовував її тим, що позов поданий до суду умисно, має явні ознаки безпідставності і не міг бути задоволений судом. Крім того позивачем не подано відповіді на відзив а також позивач повторно не з`явився в судове засідання , що і є тими обставинами, які підтверджує необґрунтованість дій позивача у цій справі.

Разом з тим, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. При цьому матеріалами справи стверджується наявність реального спору між сторонам на час звернення до суду з позовом. Також суд враховує і те, що представник позивача, адвокат Романишен Р.М., повідомляв суд про неможливість з`явитися в судові засідання, призначені на 05.07.2023 року та на 20.07.2023 року, про, що подав відповідні клопотання про відкладення судового розгляду, які враховані судом при постановленні ухвали про залишення позову без розгляду. Звернення з позовом до суду, неявка сторони у судове засідання, неподання відповіді на відзив не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є її диспозитивним правом.

Таким чином, враховуючи норми цивільного процесуального законодавства, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про компенсацію судових витрат слід відмовити, оскільки представником відповідача не доведено та, відповідно, судом не встановлено, що позивач чи її представник зловживали своїми процесуальними правами, діяли недобросовісно, пред`явили необґрунтований позов, систематично протидіяли правильному та швидкому вирішенню спору, позивач мала на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача, а також те, що дії позивача умисні та який ступінь її вини й чим це підтверджується. Позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а саме належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи, що не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача.

Позаяк необґрунтовані дії позивача є єдиною підставою для покладення на позивача обов`язку компенсувати витрати, що здійснені відповідачем, як це передбачено ч. 5 ст. 142 ЦПК України, чого в цьому випадку не встановлено.

Керуючись ст.ст. 142, 259, 260 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Радь І.І., про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 05.09.2023 року.

Суддя А.М.Заболотний