Ухвала

від 05.09.2023 по справі 185/2692/23

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/2692/23

Провадження № 2/185/1517/23

У Х В А Л А

05 вересня 2023 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

з участю секретаря судового засідання Єгоричевої К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засідання у приміщенні суду цивільну справу за позовом заяву адвоката Бєзяєва Антона Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРИДІАН-20» про визнання трудових відносин припиненими,

встановив:

У лютому 2023 року до суду надійшла вказана справа про визнання трудових відносин припиненими.

Позов обґрунтовано тим, що позивач працював на посаді директора ТОВ "МЕРИДІАН-20", яке знаходить на території м. Ізюм. Із початком бойових дій на території України та у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Ізюма вказане ТОВ припинило свою діяльність, позивач заробітну плату не отримує, жодних функціональних обов`язків не вчиняє. На підставі зазначеного позивач звертався до відповідача із письмовою заявою про звільнення за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України, проте відповідач проігнорував вказану заяву. Позивач також звертався із письмовими повідомленнями до ГУ ДПС у Харківській області, а також до ГУ ПФ України у Харківській області. Так, ГУ ПФ України у Харківській області не надало відповіді на повідомлення позивача, натомість ГУ ДПС у Харківській області роз`яснило останньому, що зміна керівника можлива тільки після отримання відомостей з ЄДР про проведення державної реєстрації такої зміни у відповідності до норм діючого законодавства України. Також позивач звертався до засновників та бенефіціарів відповідача із повідомленням про проведення зборів учасників вказаного ТОВ, проте останнє було проігноровано ТОВ. Вважаючи своє право на вільний вибір праці порушеним, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 02 березня 2023 року провадження у справі було відкрито та постановлено розглядати останню за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача суду пояснив, що вважає спір таким, що повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства. Також суду пояснив, що засновники та учасники ТОВ не були повідомлені та не приймали участь у зборах ТОВ.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд прийшов наступних висновків.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частинаперша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

Велика Палата Верховного Суду з огляду на чинне правове регулювання не погоджується з доводом позивача про те, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим. Помилковим є твердження позивача про те, що спір стосується реалізації ним як працівником виключно права на працю.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті 84, частина друга статті 113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина перша статті 140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина перша статті 28 Закону № 2275-VIII).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010).

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у справі № 448/362/22 від 14 червня 2023 року.

При цьому відповідно до п.3 ч.1 ст.20 ГПК України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Так, судом встановлено, що спірні відносини між сторонами виникли саме з корпоративних правовідносин, а не з трудових, оскільки згідно матеріалам справи, позивач, дійсно, займає посаду директора у вказаному ТОВ, а отже, розгляд вказаного спору має відбуватися за правилами та в порядку, передбаченому приписами чинного ГПК України, а не ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, оскільки суд прийшов до висновку, що розгляд вказаної справи належить здійснювати у порядку та за правилами, передбаченими чинним ГПК України, а не ЦПК України, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі.

Керуючись ст.19,255,260 ЦПК України, суд

постановив:

Закрити провадження у справі за позовом адвоката Бєзяєва Антона Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРИДІАН-20» про визнання трудових відносин припиненими.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя М. М. Перекопський