Постанова

від 10.08.2023 по справі 925/78/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2023 р. Справа№ 925/78/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Петренко Ю.О. - адвокат

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

прокурор: Колодяжна А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Городищенської міської ради, м. Городище, Черкаська обл.

на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 (повний текст складено 05.05.2023)

у справі № 925/78/21 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Дослідної станції помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, с. Мліїв, Черкаська обл.

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, м. Черкаси

2. Городищенської міської ради, м. Городище, Черкаська обл.

за участю Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури

про визнання недійсним акту,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У січні 2021 року Дослідна станція помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (далі - позивач, дослідна станція) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач-1, Головне управління) та до Городищенської міської ради (далі - відповідач-2) про визнання недійсними наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 22.12.2020 № 82-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2020 № 82-ОТГ в частинах передачі Городищенській міській раді у комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами: 7120310100:02:005:0013, площею 60, 9149 га; 7120310100:02:002:1185, площею 8,6 га; 7120310100:02:002:1182 площею 38,45 га; 7120310100:02:002:1183 площею 14,5 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 22.12.2020 № 82-ОТГ та акту приймання-передачі земельних ділянок від 22.12.2020 було передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності Городищенській міській раді у комунальну власність, в тому числі чотири спірні земельні ділянки, які знаходяться в адміністративних межах Городищенської міської ради Черкаського району Черкаської області та закріплені, перебувають у користуванні та на балансі дослідної станції на праві оперативного управління, яка входить до сфери управління національної галузевої академії наук Національної академії аграрних наук України, та які не можуть передаватись із державної у комунальну власність в силу закону.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі № 925/78/21 позов задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2020 в частині, що стосується передачі земельних ділянок з кадастровими номерами: 7120310100:02:005:0013, площею 60,9149 га; 7120310100:02:002:1185, площею 8,6 га; 7120310100:02:002:1182 площею 38,45 га; 7120310100:02:002:1183 площею 14,5 га із державної власності Городищенській міській раді (Городищенського) Черкаського району Черкаської області у комунальну власність.

Провадження у справі в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 22.12.2020 № 82-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі Городищенській міській раді у комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами: 7120310100:02:005:0013, площею 60,9149 га; 7120310100:02:002:1185, площею 8,6 га; 7120310100:02:002:1182 площею 38,45 га; 7120310100:02:002:1183 площею 14,5 га закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Присуджено до стягнення з Городищенської міської ради на користь Дослідної станції помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності, які перебували та перебувають у постійному користуванні дослідної станції, яка входить до сфери управління Національної академії аграрних наук України, та враховуючи відсутність рішення органу виконавчої влади про передачу спірних земельних ділянок державної власності у комунальну власність, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним акту приймання-передачі щодо передачі спірних земельних ділянок, оскільки спірний акт є незаконним.

Закриваючи провадження у справі в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 22.12.2020 № 82-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі Городищенській міській раді у комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами: 7120310100:02:005:0013, площею 60,9149 га; 7120310100:02:002:1185, площею 8,6 га; 7120310100:02:002:1182 площею 38,45 га; 7120310100:02:002:1183 площею 14,5 га на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд виходив з того, що предмет спору в цій частині відсутній у зв`язку з тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.01.2023 № 23-1/14-23-СГ, внесено зміни до п. 1 оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 22.12.2020 № 82-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", яким, зокрема, слова "загальною площею 232,9133 га" замінено на слова "загальною площею 110,4484 га" та у додатку до акта від 22.12.2022 та наказу 22.12.2020 № 82-ОТГ пункти 28-31 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які плануються для передачі у комунальну власність органам місцевого самоврядування в розрізі новостворених територіальних громад виключено, у зв`язку з чим пункти 32-46 зазначеного Переліку вирішено вважати пунктами 28-42.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Городищенська міська рада 19.05.2023 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі № 925/78/21 скасувати, закрити провадження у справі.

В обґрунтування підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач-2 зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що Городищенська міська рада та Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області у спірних правовідносинах виступали як суб`єкти владних повноважень та спірні наказ та акт приймання-передачі є рішеннями суб`єктів владних повноважень, а тому вирішення даної справи відноситься виключно до компетенції адміністративних судів.

Разом з цим, за твердженням апелянта, місцевий господарський суд не повідомив Городищенську міську раду про дату та час розгляду справи у суді першої інстанції та прийняв рішення без участі відповідача-2, що є порушенням норм процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2023 справу № 925/78/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Коробенко Г.П., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/78/21.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Городищенської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі № 925/78/21 до надходження до суду матеріалів справи.

05.06.2023 матеріали справи № 925/78/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 апеляційну скаргу Городищенської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі № 925/78/21 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 21.06.2023 (до суду надійшло 27.06.2023) надано суду апеляційної інстанції докази надсилання копії апеляційної скарги Черкаській обласній прокуратурі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Городищенської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі № 925/78/21, справу № 925/78/21 призначено до розгляду на 10.08.2023 о 09 год. 45 хв.

Позиції інших учасників справи.

11.07.2023 до Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційний господарський суд відмовити відповідачу-2 у задоволенні апеляційної скарги.

В обґрунтування заперечень проти задоволення апеляційної скарги прокурор зазначає, що оспорюване рішення органу державної влади - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, як суб`єкта владних повноважень поглинається спором щодо правомірності вибуття спірних земельних ділянок, тобто про приватне право (речове), захист якого відбувається у порядку господарського судочинства.

17.07.2023 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, відповідно до якого позивач просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу відповідача-2 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі №925/78/21 залишити без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги відповідача-2 позивач зазначає, що спір у даній справі не є публічно-правовим та враховуючи характер спірних правовідносин, обставини справи, встановлені судом, та суб`єктний склад учасників спору, вказаний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Разом з цим, позивач зазначає, що місцевий господарський суд правомірно розглянув справу без участі відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Явка представників сторін.

У судове засідання 10.08.2023 з`явився прокурор, представник позивача. Представники відповідача-1 та відповідача-2 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

09.08.2023 від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.

Прокурор, представник позивача у судовому засіданні 10.08.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечували та просили апеляційний господарський суд відмовити в її задоволенні, оскаржуване рішення суду першої інстанції просили залишити без змін.

За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 22.12.2020 № 82-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", відповідно до статей 151, 117 та 122 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 № 449 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 № 485 "Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності", Положення про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 (в редакції наказу від 20.02.2020 № 53), передано Городищенській міській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 232,9133 га, які розташовані за межами міста Городище та сіл Валява, Петропавлівка (Городищенського району) Черкаського району Черкаської області згідно з актом приймання-передачі (п. 1).

Відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2020:

1. Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 22.12.2020 № 82-ОТГ передає із державної власності, а Городищенська міська рада (Городищенського) Черкаського району Черкаської області приймає у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком.

2. Цей Акт разом із вказаним наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності, на вказані у додатку земельні ділянки, Городищенською міською радою (Городищенського) Черкаського району Черкаської області.

У додатку до акта від 22.12.2020 та наказу від 22.12.2020 № 82-ОТГ "Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які плануються для передачі у комунальну власність органам місцевого самоврядування в розрізі новостворених територіальних громад" визначено перелік земельних ділянок (46 ділянок) загальною площею 232,9133 га, в т.ч. чотири ділянки, передачу яких у комунальну власність оспорює позивач.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.01.2023 № 23-1/14-23-СГ "Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру від 22.12.2020 № 82-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", відповідно до статей 15-1, 122 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603, враховуючи рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 №2340/3410/18, лист дослідної станції помології ім. Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України від 28.11.2022 № 138 та службову записку Юридичного управління № 1282/3-22-0.6 від 21.12.2022:

1. Внесено зміни до п. 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 22.12.2020 № 82-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", зокрема:

слова "загальною площею 232,9133 га" замінено на слова "загальною площею 110,4484 га".

2. У додатку до акта від 22.12.2022 та наказу 22.12.2020 № 82-ОТГ пункти 28-31 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які плануються для передачі у комунальну власність органам місцевого самоврядування в розрізі новостворених територіальних громад виключити, у зв`язку з чим пункти 32-46 зазначеного Переліку вважати пунктами 28-42".

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №2340/3410/18 від 27.11.2018, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019, визнано протиправними та скасовано приписи № 117-ДК/0145Пр/03/01/-18 від 03.05.2018 та № 325- ДК/0408Пр/03/01/-18 від 30.07.2018 державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління.

Зазначеними скасованими приписами директору дослідної станції було приписано усунути порушення земельного законодавства звільнити землі, які Головне управління вважало такими, що самовільно зайняті дослідною станцією.

Скасовуючи приписи, суди обох інстанцій встановили, що за дослідною станцією закріплені землі загальною площею близько 850 га, в тому числі в Городищенському відділенні 210 га.

Суди прийшли до висновку, що дослідна станція правомірно використовує надану земельну ділянку, а тому спірні приписи є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі № 580/48/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019:

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління № 203 від 13.06.2018 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах";

- визнано протиправними відмови Головного управління в наданні Дослідній станції дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовними площами 6,9398 га; 59,8873 га; 14,1003 га; 17,4699 га; 11,4373 га в адміністративних межах Городищенської міської ради Черкаської області (за межами населеного пункту) у постійне користування для дослідних і навчальних цілей;

- зобов`язано Головне управління повторно розглянути клопотання дослідної станції від 10.08.2018 за вхідними номерами Ф-6361/0/94-18, Ф- 6362/0/94-18, Ф-6366/0/94-18, Ф-6365/0/94-18, Ф-6368/0/94-18 від 15.08.2018 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідними орієнтовними площами 6,9398 га; 59,8873 га; 14,1003 га; 17,4699 га; 11,4373 га в адміністративних межах Городищенської міської ради Черкаської області (за межами населеного пункту) у постійне користування для дослідних і навчальних цілей та прийняти рішення у формі наказу з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішеннями судів у справі № 580/48/19 встановлено обставини правомірності закріплення за дослідною станцією землі загальною площею близько 850 га, в тому числі в Городищенському відділенні 210 га та те, що в даному випадку земельні ділянки державою фактично були передані у постійне користування Національній академії аграрних наук в силу норми ст. 9 Закону України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" від 13.12.1991 № 1977-ХІІ, і з того часу безперервно перебуває на балансі Академії, зокрема і балансі дослідної станції на праві оперативного управління, дані земельні ділянки не були вилучені із постійного користування Національної академії аграрних наук, в подальшому передані на баланс підприємства, що підпорядковуються Академії, як органу по управлінню майном, закріпленому за господарствами, а в даному випадку за позивачем. Відсутність оформленого на даний час державного акту на право постійного користування земельними ділянками не спростовує факт того, що не державним актом, а саме Законом було передано у довічне користування основні та обігові фонди, що використовуються для діяльності, передбаченої їх статутами.

Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 25.09.2019 вказав на те, що вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішень судів у справі № 580/48/19 наказами Головного управління від 19.11.2019 та 06.11.2020 дослідній станції надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у постійне користування для дослідних і навчальних цілей чотирьох земельних ділянок.

По всім ділянкам проекти землеустрою розроблені та погодженні Держгеокадастром, про що надані відповідні висновки.

По ділянці 7120310100:02:002:1183, проект землеустрою 07.12.2020 поданий до Головного управління для затвердження, що підтверджується супровідним листом.

По решті трьох ділянках, проекти подані його розробником до Держгеокадастру України для проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації, що підтверджується доданими клопотаннями та листом розробника ПП "Земекспертцентр" від 22.01.2021.

На земельних ділянках з кадастровими номерами 7120310100:02:002:1185, 7120310100:02:002:1182, 7120310100:02:002:1183 знаходяться належні дослідній станції багаторічні насадження, що знаходяться на балансі дослідної станції.

Наявність багаторічних насаджень підтверджується:

- витягом з балансу Дослідної станції (т.1, а.с. 82-82);

- листом Головного управління від 16.11.2018, у якому відображені результати проведеної перевірки (т.1, а.с. 85);

- актом обстеження земельних ділянок від 28.09.2018 (т.1, а.с. 86-87);

- планом обмірів земельних ділянок, який складений при проведенні перевірки у 2018 році Головним управлінням (т.1, а.с. 88-89);

- листами Головного управління від 19.07.2019, якими було відмовлено у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою із посиланням на те, що на земельних ділянках знаходяться багаторічні насадження, а дослідна станція не надала документів на підтвердження права на них (т.1, а.с. 90-94);

- наказами від 06.11.2020 Головного управління, якими задоволені клопотання дослідної станції, що обґрунтовані належністю багаторічних насаджень дослідній станції із додаванням підтверджуючих документів; у клопотаннях були враховані зауваження, які викладені у листах Головного управління від 19.07.2019 (т.1, а.с. 46, 57, 66);

- довідкою від 26.06.2020 № 1-7/112 Національної академії аграрних наук України, відповідно до якої яблуневі та черешневі сади, які закладені дослідною станцією і розташовані на земельних ділянках якими користується дослідна станція, зокрема з кадастровими номерами 7120310100:02:002:1185, 7120310100:02:002:1182, 7120310100:02:002:1183, знаходяться на її балансі і вона несе балансові витрати на їх закладення, утримання і оновлення (т.1, а.с. 43).

У відмовах від 19.07.2019 у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою, Головне управління послалось на ст. 79 Земельного кодексу України, відповідно до якої право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси, і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та порушує прав інших осіб.

Згідно з довідками відділу Держгеокадастру у Городищенському районі від 02.07.2018 із ситуаційними планами, земельні ділянки площами 90,9 га та 119,8 га перебувають в користуванні Мліївського інституту садівництва.

Виходячи з цих площ дослідна станція намагалась урегулювати документацію із землекористування, на що отримувала неодноразові відмови Головного управління.

Ділянка з кадастровим номером 7120310100:02:005:0013 є частиною ділянки 90,9 га, а ділянки з кадастровими номерами 7120310100:02:002:1185, 7120310100:02:002:1182, 7120310100:02:002:1183 є частинами ділянки площею 119,8 га.

У 2018 році Головним управлінням була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства. Під час перевірки були визначені інші земельні ділянки із відповідними площами та конфігураціями.

Інформація про ділянки міститься у плані обмірів земельних ділянок, який був складений інженером-землевпорядником ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Крячком А.Є. при проведенні перевірки (далі план обмірів). План обмірів є додатком до акту обстеження земельної ділянки від 03.05.2018.

З цього моменту у всіх документах дослідної станції та Головного управління вказувались земельні ділянки відповідно до плану обмірів. Також з урахуванням цих же площ ухвалювалися судові рішення.

В подальшому, внаслідок проведення Головним управлінням інвентаризації у липні 2019 року, була змінена конфігурація земельних ділянок та присвоєні кадастрові номери.

Тому, останні документи складались із урахуванням площ та кадастрових номерів, які містяться у Публічній кадастровій карті України.

Ідентичність земельних ділянок до та після інвентаризації підтверджується роздруківками та викопіюваннями з Публічної кадастрової карти України, планом обмірів та посиланням у наказах Головного управління від 06.11.2020 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі № 580/48/19, як на підставу їх винесення.

Так, за наслідками інвентаризації, сформовані ділянки із кадастровими номерами, які відповідають відповідним ділянкам зазначеним на плані обмірів:

- № 7120310100:02:002:1185 площею 8,6 га. Ділянка є частиною земельної ділянки площею 10,9647 га;

- № 7120310100:02:002:1182 площею 38,45 га. До ділянки входять земельні ділянки площами 10,7352 га, 22,1668 га та 3,7285 га;

- № 7120310100:02:002:1183 площею 14,5 га. До ділянки входять земельна ділянка площею 11,4869 га та частина ділянки площею 10,9647 га;

- № 7120310100:02:005:0013 площею 60,9149 га. До неї увійшла ділянка площею 59,8873 га.

Листом від 02.03.2023 Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відповідач-1 надав відповіді на питання згідно з ухвалою суду від 21.02.2023 та визнав вказані обставини щодо співвідношення площ ділянок у різних документах.

Визнаними відповідачем-1 обставинами є:

1. Земельна ділянка з кадастровим номером 7120310100:02:005:0013 є частиною ділянки 90,9 га, яка згідно довідки відділу Держгеокадастру у Городищенському районі від 02.07.18 № 8-23-0.230-891/161-18 із ситуаційним планом, перебуває у користуванні Мліївського інституту садівництва.

2. Земельні ділянки з кадастровими номерами 7120310100:02:002:1185, 7120310100:02:002:1182, 7120310100:02:002:1183 є частинами ділянки площею 119,8 га, яка згідно довідки відділу Держгеокадастру у Городищенському районі від 02.07.18 № 8-23-0.230-892/161-18 із ситуаційним планом перебуває у користуванні Мліївського інституту садівництва.

3. Земельна ділянка площею 10,9647 га, яка відображена на плані обмірів земельних ділянок, що був складений інженером-землевпорядником ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Крячком А.Є. при проведенні державним інспектором Дрозденком В.І. обстеження земельної ділянки 03.05.2018 (акт № 117-ДК/105/АО/10/01/-18), далі план обмірів, є частиною ділянки з кадастровим номером 7120310100:02:002:1185.

4. Земельні ділянки площами 10,7352 га, 22,1668 га та 3,7285 га, які відображені на плані обмірів, входять до земельної ділянки з кадастровим номером 7120310100:02:002:1182.

5. Земельні ділянки площами 11,4869 га та частина ділянки площею 10,9647 га, які відображені на плані обмірів, входять до земельної ділянки з кадастровим номером № 7120310100:02:002:1183.

6. Земельна ділянка площею 59,8873 га, яка відображені на плані обмірів, входить до земельної ділянки з кадастровим номером 7120310100:02:005:0013.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, співвідношення площ земельних ділянок у різних документах є визнаними обставинами, які не підлягають доказуванню.

Згідно з довідкою Національної академії аграрних наук України від 18.01.2021 № 10.3-08/05, чотири земельні ділянки використовуються для забезпечення діяльності Національної академії аграрних наук України, закріплені за дослідною станцією та перебувають у її постійному користуванні. Президія Національна академія аграрних наук України не надавала згоди на вилучення із землекористування дослідної станції зазначених вище земельних ділянок та передачі їх у комунальну власність.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Щодо статусу Дослідної станції та спірних земельних ділянок.

Рішенням виконкому Черкаської обласної ради депутатів трудящих № 266 від 30 квітня 1969 року затверджено схему районного планування Городищенського району, розроблену проектним Іститутом "Укрземпроект", якою передбачена загальна площа землекористування Мліївської дослідної станції садівництва ім. Л.П. Симиренка 852 га. До цієї площі входять 210 га у Городищенському районі.

Згідно з проектами внутрішньогосподарського землеустрою, розроблених Інститутом "Укрземпроект" у 1975 та 1983 роках, за Мліївською дослідною станцією садівництва закріплено 848,3 га землі, в т.ч. Городищенське відділення 212,2 га.

Постановою Президії Верховної Ради Української РСР № 1370-ХІІ від 29.07.1991 закріплено за Українською академією аграрних наук землю всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться розпорядженні її установ. Визначено, що порядок володіння та використання їх визначається виключно Президією Академії.

Відповідно до ст. 14 Земельного кодексу України (в редакції на момент винесення постанови Президії Верховної ради Української РСР № 1370-ХІІ від 29.07.1991), до відання Української РСР в особі вищих органів державної влади і управління у галузі регулювання земельних відносин, серед інших повноважень належали: 1) розпорядження землями в межах республіки; 2) розробка і вдосконалення земельного законодавства Української РСР; вирішення інших питань у галузі регулювання земельних відносин.

Стаття 15 Земельного кодексу визначала, що державне управління у галузі використання і охорони земель здійснюють Верховна Рада Української РСР, Рада Міністрів Української РСР, місцеві Ради народних депутатів, а також спеціально уповноважені на те державні органи відповідно до законодавства Української РСР.

Тобто, Президія Верховної Ради Української РСР в межах своїх повноважень закріпила за Українською академією аграрних наук землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться розпорядженні її установ та визначила, що порядок володіння та використання їх визначається виключно Президією Академії. Постанова є чинною.

Рішенням Президії УААН, протокол № 15 від 09.12.1991, за Мліївським науково-дослідним інститутом садівництва закріплено 847 га землі.

Наказом Української академії аграрних наук від 15.04.1992 № 103 "Про використання основних та обігових фондів наукових установ, господарств, підприємств та організацій, що входять до складу Української академії аграрних наук" закріплено за науковими установами, господарствами, підприємствами і організаціями землю... Встановлено, що вилучення земель для різних потреб керівники науково-дослідних установ, господарств та підприємств можуть здійснювати тільки з дозволу Президії академії.

Постановою Президії УААН від 27.02.1996 закріплені за УААН землю, всі основні фонди та інше державне майно передано у володіння та користування науково-дослідним установам, дослідним господарствам і організація, що входять до мережі Академії, для виконання діяльності, передбаченої їх статутами.

Розпорядженням голови Городищенської РДА від 11.06.2007 № 337, надано дозвіл Інституту помології ім. Л.П. Симиренка УААН на проведення інвентаризації (з видачею Державного акта на право постійного користування землею) земель орієнтовною площею 244 га, з них в адмінмежах Городищенської міської ради 210,7 га для науково-дослідних цілей та ведення сільського господарства.

Відповідно до пунктів 1, 5 Статуту, дослідна станція є державною, неприбутковою, науковою установою. Наукова установа безпосередньо підпорядкована Інституту садівництва Національної академії аграрних наук та перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України як органу управління держаним майном.

Згідно п. 21 Статуту, державне майно, закріплене за науковою установою Академією, належить їй на праві оперативного управління.

Про те, що дослідна станція є правомірним користувачем землі свідчать раніше видані довідки Городищенського відділу Держгеокадастру та Городищенського районного відділу земельних ресурсів.

Так, згідно з довідкою № 1162/0108 від 07.09.2006 Городищенського районного відділу земельних ресурсів, в користуванні дослідного господарства знаходилось 210,7 га землі на території Городищенської міської ради, а всього по Городищенському районі 845,8 га.

Згідно з довідками відділу Держгеокадастру у Городищенському районі від 02.07.2018 земельні ділянки площами 90,9 га та 119,8 га перебувають в користуванні Мліївського інституту садівництва.

Щодо створення, перейменувань та реорганізацій господарства.

Розсадницьке господарство було створене у 1887 році Львом Платоновичем Симиренком на орендованій землі графині Балашової.

Після революції розсадницьке господарство було націоналізоване та експлуатувалось Черкаським Укрземвідділом до часу передачі Вченому Комітету.

Рішенням Колегії Наркомзему УРСР 25.11.1920 на базі помологічного розсадника в с. Мліїв було створено першу в Україні дослідну установу по садівництву Мліївську садово-городню дослідну станцію. У 1921 році в станції було розпочаті роботи по створенню плодового розсадника, а в 1923 році розсадник Мліївської дослідної станції реорганізовано в Центральний державний плодорозсадник України.

У 1958 році, у зв`язку із 70-річним ювілеєм помологічного розсадника Мліївській дослідній станції садівництва присвоєно ім`я засновника розсадника Л.П. Симиренка.

У квітні 1989 року Мліївську дослідну станцію садівництва ім. Л.П. Симиренка реорганізовано в Міліївський науково-дослідний інститут садівництва Лісостепу України ім. Л.П. Симиренка (Постанова № 37 Держагропрому СРСР від 07.04.1989 та Наказ № 101 Держагропрому УРСР від 17.04.1989).

Наказом Української академії аграрних наук № 100 від 14 квітня 1992 року Мліївський науково-дослідний інститут садівництва Лісостепу України ім. Л.П. Симиренка перейменовано у Мліївський інститут садівництва ім. Л.П. Симиренка Української академії аграрних наук.

У 2006 році Мліївський інститут садівництва ім. Л.П. Симиренка Української академії аграрних наук перейменовано в Інститут помології ім. Л.П. Симиренка УААН (Постанова Президії УААН № 11 від 27.07.2006 та Наказ УААН № 81 від 29.08.2006).

Наказом Національної академії аграрних наук № 69 від 07.09.2010 Інститут помології ім. Л.П. Симиренка УААН перейменовано в Інститут помології ім. Л.П. Симиренка Національної академії аграрних наук України.

Постановою Президії НААН України, протокол № 22 від 22.12.2016, змінено найменування Інституту помології ім. Л.П. Симиренка Національної академії аграрних наук України на Дослідну станцію помології ім. Л.М. Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України.

Обставини щодо закріплення землі та майна за Дослідною станцією, її перейменувань та правонаступництва, в тому числі щодо землекористування, встановлені судовими рішеннями у справах № 2340/3410/18 та № 580/48/19.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 22.12.2020 № 82-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі Городищенській міській раді у комунальну власність спірних земельних ділянок.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.01.2023 № 23-1/14-23-СГ, внесено зміни до п. 1 оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 22.12.2020 № 82-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність".

З вказаних підстав, позивач подав до місцевого господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої підтримує позовну вимогу про визнання недійсним акту приймання-передачі в частині, що стосується спірних земельних ділянок, яку суд прийняв до розгляду та вирішив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням даної заяви.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, в розумінні зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України предмет спору вважається відсутнім, якщо він існував на момент звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі, але припинив своє існування в процесі розгляду справи судом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про закриття провадження у справі в частині вказаних позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо позовних вимог про визнання акту приймання-передачі недійсним в частині передачі спірних земельних ділянок у комунальну власність колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Однією із засад цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом (п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ст. 318 ЦК України, суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Згідно з ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 84 Земельного Кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Пунктами 3, 4 розділу ІІ (прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" унормовано, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Статтею 117 Земельного Кодексу України встановлено порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність: 1. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї. 2. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» останній визначає особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук Національної академії аграрних наук України, Національної академії медичних наук України, Національної академії педагогічних наук України, Національної академії правових наук України, Національної академії мистецтв України та особливості управління державним майном, яке закріплено за установами, організаціями та підприємствами, що перебувають у віданні Національної академії наук України та національних галузевих академій наук.

Статтею 2 зазначеного Закону, передбачено, що майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об`єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Статтею 5 цього ж Закону передбачено, що вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 150 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Колегія суддів апеляційного господарського суду встановивши, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності, які перебували та перебувають у постійному користуванні дослідної станції, яка входить до сфери управління Національної академії аграрних наук України та враховуючи відсутність рішення органу виконавчої влади про передачу спірних земельних ділянок державної власності у комунальну власність, місцевий господарського суд дійшов висновку, що для відновлення порушених прав, необхідним та доцільним є задоволення позовних вимог та визнання незаконним акту приймання-передачі в частині передачі спірних земельних ділянок, як такого, що не відповідає нормам закону та порушує права позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині підсудності вказаного спору адміністративного суду.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тобто в порядку господарського судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження: справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Аналіз змісту ст. 20 ГПК України, ст. 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ у кожній конкретній справі надостатньо застосування виключно формального критерію - встановлення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір.

Оспорювання рішення органу державної влади - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області як суб`єкта владних повноважень поглинається спором щодо правомірності вибуття спірних земельних ділянок, тобто право речове, приватне право, захист якого відбувається у порядку господарського судочинства.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу.

З огляду на вищезазначене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що здійснення захисту приватного права (речового права) не віднесено до компетенції адміністративного суду, оскільки адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності представника відповідача-2, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи у судовому засіданні 05.04.2023 місцевим господарським судом відкладено розгляд справи по суті на 25.04.2023 об 11 год 00 хв.

Згідно довідки про доставку документа на електронну пошту у хвала місцевого господарського суду про відкладення розгляду справи на 25.04.2023 була отримана відповідачем 07.04.2023.

Враховуючи, що судом першої інстанції здійснено необхідні заходи щодо повідомлення відповідача-2 про дату, час і місце судового розгляду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідач-2 вважається повідомленим про призначене судове засідання 25.04.2023 належним чином.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Городищенської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі №925/78/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі №925/78/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/78/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з відпусткою судді Коробенка Г.П. з 14.08.2023 по 27.08.2023 повний текст постанови складено 28.08.2023.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Є.Ю. Шаптала