Ухвала

від 05.09.2023 по справі 909/690/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/690/17

У Х В А Л А

05.09.2023 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши заяву Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області (вх. № 10330/23 від 04.09.2023) про видачу дубліката наказу у справі

за позовом: Заступника керівника Калуської місцевої прокуратури

(смт. Рожнятів, вул. Шкільна, 22/а)

в інтересах держави в особі: Брошнів-Осадської селищної ради

(вул. 22 Січня, буд. 85, смт Брошнів-Осада, Калуський район,

Івано-Франківська область,77611)

до відповідача: Дочірнього підприємства "Пружинник" Товариства з обмеженою

відповідальністю "Західна торгівельно-інвестиційна компанія"

(вул. Незалежності, буд. 42, смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район,

Івано-Франківська область, 77611)

про стягнення заборгованості в сумі 58 495, 98 грн, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором оренди землі від 23.05.2007,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом Заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Брошнів-Осадської селищної ради про стягнення з відповідача: Дочірнього підприємства Пружинник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна торгівельно-інвестиційна компанія" заборгованості в сумі 58 495, 98 грн, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором оренди землі від 23.05.2007.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.2017 суд задовольнив позов Заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Брошнів - Осадської селищної ради до відповідача: Дочірнього підприємства Пружинник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна торгівельно-інвестиційна компанія" про стягнення заборгованості в сумі 58 495, 98 грн, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором оренди землі від 23.05.2007. Стягнув з відповідача - Дочірнього підприємства Пружинник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна торгівельно-інвестиційна компанія" на користь позивача, Брошнів-Осадської селищної ради заборгованість по орендній платі в сумі 58 495, 98 грн. Стягнув з відповідача - Дочірнього підприємства Пружинник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна торгівельно-інвестиційна компанія" на користь прокуратури Івано-Франківської області 1 600, 00 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення 05.09.2017 судом видано наказ про стягнення з Дочірнього підприємства Пружинник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна торгівельно-інвестиційна компанія" на користь Брошнів-Осадської селищної ради заборгованість по орендній платі в сумі 58 495, 98 грн. Строк пред`явлення даного наказу до виконання з 06.09.2017 до 06.09.2020.

Брошнів-Осадська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області звернулася із заявою (вх. № 10330/23 від 04.09.2023) про видачу дубліката наказу. Вказує, що оригінал наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2017 повернено державним виконавцем без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: не скріплений печаткою.

Судом встановлено, що наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2017, з відмітками виконавчої служби про його повернення стягувачу, не скріплений печаткою суду.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Згідно із пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Приписами статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

У силу статті 124 Конституції України та статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить частина 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Згідно із пунктом 19.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0, 03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 17.09.2020 у справі № 19/093-12, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 21.03.2019 у справі № 11/477-ПД-08, де зазначено, що ГПК України не надає права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Поряд із цим, відповідно до пунктів 1 та 2 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (із змінами), примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону (суд - Закону України "Про виконавче провадження"). Виконавчий документ у паперовій формі повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.

Відтак, відкриття виконавчого провадження можливе на підставі оригіналу виконавчого документу, в т.ч. наказу про примусове виконання рішення суду який відповідатиме вимогам зазначеним у статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: скріпленим печаткою суду.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи принцип верховенства права та обов`язковість виконання судових рішень, а також зважаючи на встановлену невідповідність наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2017 положенням статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", суд висновує про наявність підстав для задоволення такої заяви та видачу дубліката судового наказу.

Керуючись статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 234, 235, п. 19.4. Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області (вх. № 10330/23 від 04.09.2023) про видачу дубліката наказу задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2017 у справі № 909/690/17.

3. Ухвала набирає законної сили 05.09.2023 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повний текст ухвали складено та підписано 05.09.2023.

Суддя В. В. Михайлишин