Рішення

від 04.09.2023 по справі 910/8073/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.09.2023Справа № 910/8073/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Головна Оптова Компанія»простягнення 220 460,00 грн.Суддя Босий В.П.

Представники учасників справи: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» (надалі - ТОВ «Глобал Фудс Дистрибюшн») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Головна Оптова Компанія» (надалі - ТОВ «Головна Оптова Компанія») про стягнення 220 460,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання із поставки оплаченого товару та виконання оплачених послуг, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 220 460,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Головна Оптова Компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» заборгованість у розмірі 220 460,00 грн. та судовий збір у розмірі 3 306,90 грн.

01.09.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 9 700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд відзначає, що позивачем у позовній заяві було зазначено про подання доказів судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

В обґрунтування заявлених судових витрат позивач посилається на наступні докази: договір про надання правової допомоги від 28.04.2023, який укладений з адвокатом Тихоновим Володимиром Володимировичем, дорученням від 28.04.2023, яке є додатком 1 до вказаного договору та актами приймання-передачі виконаних робіт від 30.04.2023 та від 18.05.2023.

Судом встановлено, що між адвокатом Тихоновим Володимиром Володимировичем (адвокат) та ТОВ «Глобал Фудс Дистрибюшн» (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги від 28.04.2023 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1 якого за цим договором адвокат зобов`язується надати клієнту правову інформацію, консультації з правових питань підготувати процесуальні документи та забезпечити представництво інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх у розмірі та порядку визначених цим договором. Послуги за цим договором надаються відповідно до доручення(нь) клієнта, що є невід`ємною(ими) частиною(ами) цього договору та визначають вартість послуг, порядок їх приймання-передачі та порядок розрахунків за надані послуги.

Додатком 1 від 28.04.2023 до Договору сторони погодили вартість послуг.

30.04.2023 та 18.05.2023 між адвокатом та ТОВ «Глобал Фудс Дистрибюшн» підписано акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до яких адвокатом було надано клієнту професійну правничу допомогу на загальну суму 9 700,00 грн., яка охоплює наступний перелік робіт: письмова консультація щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Головна Оптова Компанія» - вартістю 2 500,00 грн. та позовна заява від 17,05.2023 про стягнення заборгованості з ТОВ «Головна Оптова Компанія» - вартістю 7 200,00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Згідно з ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 9 700,00 грн., що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 127, 129, 221, 243, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Головна Оптова Компанія» (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 13; ідентифікаційний код 42980598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» (08700, Київська обл., м. Обухів(з), вул. Чумацький Шлях, будинок 58; ідентифікаційний код 43883446) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 700 (дев`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий