Рішення

від 14.08.2023 по справі 911/1365/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2023 р. Справа № 911/1365/23

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарол»

до фізичної особи-підприємця Михайленка Сергія Вікторовича

про стягнення 469879,76 грн

за участю представників

позивача: Глущенко Є.М. адвокат, ордер серії АІ № 1386564 від 27.04.2023;

відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарол» (далі позивач, ТОВ «Дарол») звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 03.05.2023 до фізичної особи-підприємця Михайленка Сергія Вікторовича (далі відповідач, ФОП Михайленко С.В.) про стягнення 469879,76 грн, з яких: 390786,04 грн основного боргу, 11787,08 грн інфляційних втрат, 63496,83 грн пені та 3809,81 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на транспортне експедирування при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні № 59 від 12.01.2021.

Господарський суд Київської області ухвалою від 16.05.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 05.06.2023.

Господарський суд Київської області ухвалою від 05.06.2023 відклав підготовче засідання на 16.06.2023.

Господарський суд Київської області ухвалою від 16.06.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 31.07.2023.

У судовому засіданні 31.07.2023 суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступне слово представника позивача щодо вимог заявленого позову, після чого постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 14.08.2023.

У судовому засіданні 14.08.2023 після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, представник позивача виступив із заключним словом, посилаючись на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Згідно із частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до статті 240 ГПК України, 14.08.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ФОП Михайленко С.В. (експедитор) і ТОВ «Дарол» (перевізник) 12.01.2021 уклали договір № 59 на транспортне експедирування при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні (далі договір № 59), відповідно до пункту 1.1 якого експедитор доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов заявок експедитора, а експедитор зобов`язується сплатити погоджену сторонами провізну плату (експедитор діє за рахунок коштів замовника перевезення).

Пунктом 1.2 договору № 59 обумовлено, що заявка є невід`ємною частиною цього договору, в якій відображається істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та місцезнаходження відправника та одержувача вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрути перевезення, державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім`я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу, особливі вказівки експедитора, дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір провізної плати, інші вимоги перевезення вантажу.

Відносини сторін за цим договором регулюються положенням Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 року, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957 року, Цивільного і Господарських кодексів України, та інших нормативно-правових актів (пункт 1.3 договору № 59).

Підпунктом 2.1.2 договору № 59 передбачено обов`язок експедитора своєчасно та в повному обсязі сплачувати перевізнику погоджену провізну плату, відповідно до умов цього договору.

Ціни на послуги та порядок розрахунків за цим договором узгоджуються сторонами в заявках на перевезення і зазначаються у рахунках-фактурах перевізника (пункт 3.1 договору № 59).

У випадку, якщо сторонами в заявці на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом Національного Банку України на день розвантаження/платежу (пункт 3.2 договору № 59).

За умовами пункту 7.1 договору № 59, за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт.

Відповідно до пункту 7.2 договору № 59 останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. Якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії не попередить іншу сторону про розірвання цього договору, такий договір продовжує свою дію на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Згідно з пунктом 8.5 договору № 59 додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони укладені (складені) у тій самій формі, що й цей договір.

Експедитор і перевізник 17.11.2022 підписали та скріпили печатками заявку на організацію перевезення вантажу № 17/11/01, у якій сторони погодили, зокрема:

- маршрут руху: с. Гоголів (Україна) м. Антверпен (Бельгія);

- найменування вантажу: меблі на піддонах;

- супровідні документи: CMR;

- дата і час подачі а/м під навантаження: 18.11.2022;

- адреса завантаження: Київська обл., Броварський р-н, с. Гоголів, вул. Замкова, 7/2;

- митне оформлення/завантаження: м. Київ, вул. Малинська, 20 ТГО-6;

- митне оформлення/вивантаження: Toezicht З-ways Haven 530Moerstraant 1D В 2030 ANTWERPEN Belgium;

- термін доставки/дата і час вивантаження: 25.11.2022;

- адреса вивантаження: Mechelbaan 93, 2861 O.L.V. Waver Belgium;

- автомобіль: марка №/причіп №: Вольво CB9300BM/A15925XF;

- вартість перевезення, форма і термін оплати: б/п 3500 Евро за кожний автомобіль по курсу НБУ на день вивантаження, оплата на протязі 3 банківських днів після отримання факскопій документів;

25.11.2022 ТОВ «Дарол» і ФОП Михайленко С.В. підписали та скріпили печатками акт надання послуг № 1867, відповідно до якого виконавець, в рамках виконання договору № 59 надав експедитору послугу з міжнародного перевезення вантажів автом. VOLVO № CB9300BM/A15925XF с. Гоголів. Київська обл. (Україна) м. Вавр (Бельгія), загальною вартістю 133250,60 грн. В акті зафіксовано, що експедитор претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

На підтвердження надання послуг в рамках виконання заявки № 17/11/01 ТОВ «Дарол» надало копію міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 809877 від 18.11.2022, у якій, серед іншого, зазначено, що вантаж одержано одержувачем.

Експедитор і перевізник 30.12.2022 підписали та скріпили печатками заявку на організацію перевезення вантажу № 30/12/2022, у якій сторони погодили, зокрема:

- маршрут руху: с. Гоголів (Україна) м. Антверпен (Бельгія);

- найменування вантажу: меблі на піддонах;

- супровідні документи: CMR;

- дата і час подачі а/м під навантаження: 30.12.2022;

- адреса завантаження: Київська обл., Броварський р-н, с. Гоголів, вул. Замкова, 7/2;

- митне оформлення/завантаження: м. Київ, вул. Малинська, 20 ТГО-6;

- митне оформлення/вивантаження: Toezicht З-ways Haven 530Moerstraant 1D В 2030 ANTWERPEN Belgium;

- адреса вивантаження: Mechelbaan 93, 2861 O.L.V. Waver Belgium;

- автомобіль: марка №/причіп №: Мерседес НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;

- вартість перевезення, форма і термін оплати: б/п 3500 Евро за кожний автомобіль по курсу НБУ на день вивантаження, оплата на протязі 3 банківських днів після отримання факскопій документів.

09.01.2023 ТОВ «Дарол» і ФОП Михайленко С.В. підписали та скріпили печатками акт надання послуг № 58, відповідно до якого виконавець, в рамках виконання договору № 59 надав експедитору послугу з міжнародного перевезення вантажів автом. MERCEDES-BENZ № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 м. Лубни, Полтавська обл. (Україна) м. Антверпен (Бельгія), загальною вартістю 134306,55 грн. В акті зафіксовано, що експедитор претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

На підтвердження надання послуг в рамках виконання заявки № 30/12/2022 ТОВ «Дарол» надало копію міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 809877 від 30.12.2022, у якій, крім іншого, зазначено, що вантаж одержано одержувачем.

Експедитор і перевізник 20.01.2023 підписали та скріпили печатками заявку на організацію перевезення вантажу № 20/01/2023, у якій сторони погодили, зокрема:

- маршрут руху: м. Лубни (Україна) м. Загреб (Хорватія);

- найменування вантажу: меблі на піддонах;

- супровідні документи: CMR;

- дата і час подачі а/м під навантаження: 20.01.2023;

- адреса завантаження: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Петра Лубенського, 39

- митне оформлення/завантаження: м. Київ, вул. Малинська, 20 ТГО-6;

- погран. перехід: Чоп;

- митне оформлення/вивантаження: «SPEDICIJA EUROSKOK» JANKOM1R 125, ROOM 138, 10 090 ZAGREB:

- термін доставки/дата і час вивантаження: 24.01.2023;

- адреса вивантаження: «Fliba doo» Gospodarska 5, 10255 Donji Stupnik, Croatia;

- автомобіль: марка №/причіп №: Мерседес НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ;

- вартість перевезення, форма і термін оплати: б/п 3100 Евро за кожний автомобіль, оплата по оригіналам документів 5 банківських днів.

24.01.2023 ТОВ «Дарол» та ФОП Михайленко С.В. підписали та скріпили печатками акт надання послуг № 194, відповідно до якого виконавець, в рамках виконання договору № 59 надав експедитору послугу з міжнародного перевезення вантажів автом. MERCEDES-BENZ № СВ51ООВК/ НОМЕР_4 м. Лубни. Полтавська обл. (Україна) м. Загреб (Хорватія), загальною вартістю робіт 123230,89 грн. В акті зафіксовано, що експедитор претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

На підтвердження надання послуг в рамках виконання заявки № 20/01/2023 ТОВ «Дарол» надало копії міжнародних товарно-транспортних накладних CMR № 809877 та № 809871 від 20.01.2023, у яких, крім іншого, зазначено, що вантаж одержано одержувачем.

Звертаючись із позовом до суду, позивач стверджує, що ТОВ «Дарол» належним чином виконало свої зобов`язання за домовленістю, що, на його думку, підтверджується наданими до позовної заяви доказами, однак ФОП Михайленко С.В. за надані послуги не розрахувався внаслідок чого у відповідача існує заборгованість перед позивачем за надані транспортно-експедиторські послуги в загальній сумі 390788,04 грн.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 316 Господарського кодексу України та статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та частиною першою статті 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Умови укладеного між сторонами договору № 59 та заявок на організацію перевезення вантажу свідчать про те, що між сторонами виникли договірні відносини перевезення вантажу у міжнародному сполученні, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, міжнародними договорами України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та спеціальними законами України.

Відповідно до частини першої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма закріплена у статті 307 Господарського кодексу України.

Частиною другою статті 307 Господарського кодексу України закріплено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Аналогічні приписи містяться у частинах другій і третій статті 909 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною першою статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» (далі Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно із листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Так, стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; k) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (частина перша статті 9 Конвенції).

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Дарол» на виконання умов договору № 59 та заявок № 17/11/01 від 17.11.2022, № 30/12/2022 від 30.12.2022 та № 20/01/2023 від 20.01.2023 надало ФОП Михайленку С.В. послуги з перевезення вантажів на суму загальну суму в розмірі 390788,04 грн, про що складені акти надання послуг, а саме: № 1867 від 25.11.2022 на суму 133250,60 грн; № 58 від 09.01.2023 на суму 134306,55 грн; № 194 від 24.01.2023 на суму 123230,89 грн.

Факт надання послуг з перевезення також підтверджується копіями міжнародних товарно-транспортних накладних з відмітками одержувача вантажу про отримання вантажу, а саме: CMR № 809877 від 18.11.2022, CMR № 809877 від 30.12.2022, CMR № 809877 та № 809871 від 20.01.2023.

У заявках сторони обумовили порядок розрахунків таким чином:

- відповідно до заявки № 17/11/01 від 17.11.2022 3 банківських дні після отримання факсокопій документів;

- відповідно до заявки № 30/12/2022 від 30.12.2022 3 банківських дні після отримання факсокопій документів;

- відповідно до заявки № 20/01/2023 від 20.01.2023 5 банківських днів по оригіналам документів.

Суд зауважує, що у заявках не конкретизовано переліку оригіналів документів, які підлягають врученню, а у матеріалах справи відсутні докази надсилання або вручення відповідачу документів, складених в рамках виконання зазначених заявок. Водночас, з огляду на те, що акти надання послуг № 1867 від 25.11.2022, № 58 від 09.01.2023 та № 194 від 24.01.2023 підписані відповідачем без заперечень та зауважень, суд вважає, що початок перебігу строку, визначеного у заявках для виконання відповідачем зобов`язання по оплаті вартості перевезення, слід обчислювати з дати підписання таких актів.

Отже строки оплати вартості перевезення сплинули: за актом надання послуг № 1867 від 25.11.2022 30.11.2022; за актом надання послуг № 58 від 09.01.2023 12.01.2023; за актом надання послуг № 194 від 24.01.2023 31.01.2023.

ФОП Михайленко С.В. доказів оплати вартості наданих послуг у сумі 390788,04 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованими.

Водночас, зважаючи на те, що позивач у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача на свою користь 390786,04 грн, а суд, відповідно до частини другої статті 237 ГПК України, при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення з ФОП Михайленка С.В. основної заборгованості підлягають задоволенню у розмірі заявленому ТОВ «Дарол».

У зв`язку із порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за договором № 59 ТОВ «Дарол» заявило до стягнення з ФОП Михайленка С.В. 63496,83 грн пені, нарахованої від суми заборгованості за кожним актом окремо за загальний період з 26.11.2022 по 27.04.2023.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина друга статті 343 Господарського кодексу України).

За умовами пункту 4.5 договору № 59, у випадках затримки оплати за перевезення вантажу експедитор виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого статтею 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Долучені до позовної заяви детальні розрахунки заборгованості свідчать про те, що початковою датою кожного періоду прострочення, за який здійснюються відповідні нарахування, є дата наступна за днем підписання кожного акта. Однак, з урахуванням установлених вище судом строків, у які відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу вартість послуг з перевезення вантажу, відповідач є таким, що прострочив: за актом надання послуг № 1867 від 25.11.2022 з 01.12.2022; за актом надання послуг № 58 від 09.01.2023 з 13.01.2023; за актом надання послуг № 194 від 24.01.2023 з 01.02.2023.

Враховуючи викладене, суд здійснив перерахунок пені за періоди, починаючи з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов`язання по 27.04.2023, та встановив, що розмір пені становить загалом 60850,57 грн, з огляду на що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також позивач заявив до стягнення з відповідача 11787,08 грн інфляційних втрат, нарахованих від кожного акта окремо за загальний період з грудня 2022 року по березень 2023 року, а також 3809,81 грн 3% річних, нарахованих за загальний період, аналогічний періодам нарахування пені.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування 3% річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням установлених вище дат виникнення прострочення грошових зобов`язань відповідача, суд здійснив перерахунок 3% річних, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, та встановив, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних загалом у сумі 3651,03 грн, у зв`язку з чим зазначена вимога підлягає частковому задоволенню. Також, перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд установив, що вони арифметично правильні, з огляду на що ця вимога підлягає задоволенню повністю.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ «Дарол» вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з ФОП Михайленка С.В. 390786,04 грн основного боргу, 11787,08 грн інфляційних втрат, 60850,57 грн пені та 3651,03 грн 3% річних. В решті заявлені вимоги про стягнення пені і 3% річних не підлягають задоволенню з огляду на неправильне визначення позивачем моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас позивач просив суд зазначити у рішенні про нарахування пені та 3% річних до моменту виконання рішення суду.

Згідно із частиною десятою статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом частини першої статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд вважає, що застосування частини десятої статті 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів за допущене боржником прострочення після ухвалення рішення.

Згідно із частинами одинадцятою та дванадцятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму основного боргу, починаючи з 28.04.2023 до моменту повної оплати боргу, з урахуванням приписів законодавства України.

Нарахування 3% річних має здійснюватися за такою формулою: сума 3% річних = С x 3 x Д / КДР / 100, де С сума основного боргу, Д кількість днів прострочення, КДР кількість днів у році, у якому нараховуються 3% річних.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати боржником боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості за визначеною вище формулою.

Стосовно нарахування пені на суму боргу до моменту сплати відповідачем такого боргу на підставі частини десятої статті 238 ГПК України, суд зазначає таке.

Правовий аналіз частини десятої статті 238 ГПК України свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один із видів відповідальності.

Водночас указана норма не передбачає можливість її застосування для відсотків або пені, а не одночасно пені та відсотків.

Крім того суд звертає увагу на те, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Строкове обмеження, визначене у частині шостій статті 232 Господарського кодексу України не застосовується, коли у договорі наявний або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати) або інший строк (не обмежується шестимісячним строком).

Суд, під час вирішення питання про стягнення з відповідача пені у цій справі, встановив, що положення договору № 59 не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого статтею 232 Господарського кодексу України, тому, з урахуванням викладеного вище, суд вважає недоцільним зазначати в рішенні суду про нарахування пені до моменту виконання рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на висновок суду про часткове задоволення позовних вимог на відповідача покладається судовий збір у розмірі 7006,12 грн.

Також, відповідно до змісту позовної заяви, ТОВ «Дарол» просило суд стягнути з ФОП Михайленка С.В. 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

До позовної заяви долучено договір про надання правової допомоги № 02-04/23, укладений 24.04.2023 між адвокатом Глущенком Євгенійєм Михайловичем та ТОВ «Дарол», а також специфікацію № 1-02-04/23 до цього договору.

У пункті 4.3 договору про надання правової допомоги № 02-04/23 від 24.04.2023, зокрема зазначено, що остаточний розмір гонорару визначається в акті виконаних робіт (наданих послуг) за цим договором.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладене, питання щодо розподілу витрат ТОВ «Дарол» на професійну правничу допомогу буде вирішено судом за умови подання позивачем відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Михайленка Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарол» (17000, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт Козелець, вул. Соборності, буд. 100-Б; код ЄДРПОУ 01354817) 390786 (триста дев`яносто тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 04 коп. основного боргу, 11787 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 08 коп. інфляційних втрат, 60850 (шістдесят тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 57 коп. пені, 3651 (три тисячі шістсот п`ятдесят одну) грн 03 коп. 3% річних та 7006 (сім тисяч шість) грн 12 коп. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у цій справі, нараховувати 3% річних, починаючи з 28.04.2023 і до моменту виконання рішення, за формулою: сума 3% річних = С x 3 x Д / КДР / 100, де С сума основного боргу, Д кількість днів прострочення, КДР кількість днів у році, у якому нараховуються 3% річних.

5. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати фізичною особою-підприємцем Михайленком Сергієм Вікторовичем суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок основного боргу.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.09.2023.

Суддя О.В. Щоткін