Рішення

від 28.08.2023 по справі 916/2578/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2578/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Арнаутова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Фізичної особи-підприємця Польового Віктора Сергійовича ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Плюс А" (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул.Толстого Льва, буд. 7)

про стягнення 3 417 904,42 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Величко У.М. згідно ордеру ВС №1106327

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

15.06.2023 Фізична особа-підприємець Польовий В.С. звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Плюс А", в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 2 083 333,33 грн, штраф у сумі 416 666,67 грн, пеню у сумі 381 042,92 грн, інфляційні втрати у сумі 461 260,13 грн, 3% річних у сумі 75 601,37 грн та судові витрати.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2023 відкрито провадження у справі №916/2578/23, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 09.08.2023 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу №916/2578/23 до розгляду по суті.

У судовому засіданні 28.08.2023 позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов, а також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 15 000 грн.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про причини відсутності суд не повідомляв, відзиву на позов не подавав. Про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал на юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, зважаючи на обставину повернення до суду процесуальних документів, направлених на юридичну адресу товариства, з відміткою поштової установи "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.61-64, 83-86, 92-95), суд зазначає про виконання обов`язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом відповідної процесуальної дії.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Фізичної особи-підприємця Польового Віктора Сергійовича.

На виконання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №1/1908 від 19.08.2021 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 2 083 333,33 грн, що підтверджується відповідною видатковою накладною.

Однак в порушення п.7.1. договору ТОВ "Пром Плюс А" не здійснило жодного платежу, передбаченого графіком оплати загальної ціни договору.

Надіслана позивачем на адресу відповідача претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Враховуючи порушення відповідачем зобов`язання з оплати, останньому на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати та на підставі положень п. 10.1. договору штраф та пеня.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

19.08.2021 між ФОП Польовим В.С. (Продавець) та ТОВ "Пром Плюс А" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №1/1908 (а.с.28-29), відповідно до п.1.1. якого Продавець, який є власником товару, зобов?язується поставити і передати його у власність, а Покупець зобов?язується прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

За умовами п.5.1. договору товар повинен бути повністю переданим Покупцю протягом 3 (трьох) робочих днів після підписання цього договору. Приймання-передача товару відбувається за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 45а. Транспортні витрати по вивезенню обладнання Покупець несе самостійно.

Датою поставки вважається дата підписання Сторонами. Акту прийому передачі. Перехід права власності на ТОВАР відбувається в момент підписання Акту прийому - передачі (п.5.2., 5.3. договору).

Відповідно до п. 6.2. договору загальна ціна цього договору - 2 083 333,33 грн.

Ціни по цьому договору включають в себе вартість товару та інші витрати, зобов`язання по яких, згідно цього договору та Додатків до нього, покладені на Продавця (п.6.3. договору).

Згідно п.7.1. договору Покупець проводить розрахунки з Продавцем поетапно, протягом 11 (одинадцяти) календарних місяців після підписання Акта прийому-передачі товару шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку Покупця на банківський рахунок Продавця чи в готівковій форм.

Відповідно до п. 7.2. договору загальна ціна сплачується рівними частинами протягом 11 місяців до 28 числа кожного поточного місяця, згідно графіку оплати, що наведений у додатку №2 до договору, 10 платежів по 200 000 кожного місця у період з 10 місяця 2021 року по сьомий місяць 2022 року, починаючи з 28.10.2021, та платіж у сумі 83 333,33 грн до 28.08.2022.

Згідно п. 10.1. договору у випадку прострочення оплати будь-якого з платежів, передбаченого Графіком оплати, строком понад 3 (три) робочі дні, у Покупця виникає зобов?язання оплатити неустойку у вигляді штрафу, що становить 20% (двадцять відсотків) від розміру простроченого платежу, перед оплатою простроченого платежу. За кожен наступний день прострочення Покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 083 333,33 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №1 від 19.08.2021 (а.с.32).

З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача надіслав претензію від 02.12.2022 про сплату суми основного боргу та штрафних санкцій, яка залишилась без відповіді та задоволення.

Доказів оплати поставленого товару у сумі 2 083 333,33 грн матеріали справи не містять.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір купівлі-продажу є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 2 083 333,33 грн, відповідач, згідно приписів ст.74,76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги ФОП Польового Віктора Сергійовича в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суд також вказує на те, що Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом, відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вже було зазначено судом, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за договором у вигляді штрафу та пені погоджена сторонами у п.10.1. договору.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч.2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. по справі №917/194/18).

Приймаючи до уваги порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, враховуючи положення договору та чинного законодавства, суд вважає правомірним нарахування штрафу та пені. Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок суми штрафу у розмірі 416 666,67 грн, суд вважає його вірним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив його помилковість з огляду на невірне визначення початкової дати нарахування по кожному з платежів, без урахування положень п.10.1. договору, розтлумачуючи які суд вказує, що зобов`язання з оплати пені виникає з наступного дня після спливу трьох робочих днів з дати оплати згідно графіку. При цьому сторонами договору умови погоджені так, що у разі прострочення, що становить 3 робочі дні з дати оплати по графіку, Покупцем сплачується виключно штраф.

З урахуванням означеного, суд наводить власний розрахунок, зроблений за допомогою системи "Ліга-360" в межах означених позивачем періодів.

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення200 000,0003.11.2021 - 09.12.2021378,500.0473 446,58200 000,0010.12.2021 - 20.01.2022429,000.0494 142,47200 000,0021.01.2022 - 28.04.20229810,000.05510 739,73200 000,0002.12.2021 - 09.12.202188,500.047745,21200 000,0010.12.2021 - 20.01.2022429,000.0494 142,47200 000,0021.01.2022 - 28.05.202212810,000.05514 027,40200 000,0001.01.2022 - 20.01.2022209,000.0491 972,60200 000,0021.01.2022 - 02.06.202213310,000.05514 575,34200 000,0003.06.2022 - 28.06.20222625,000.1377 123,29200 000,0003.02.2022 - 02.06.202212010,000.05513 150,68200 000,0003.06.2022 - 28.07.20225625,000.13715 342,47200 000,0004.03.2022 - 02.06.20229110,000.0559 972,60200 000,0003.06.2022 - 31.08.20229025,000.13724 657,53200 000,0001.04.2022 - 02.06.20226310,000.0556 904,11200 000,0003.06.2022 - 28.09.202211825,000.13732 328,77200 000,0004.05.2022 - 02.06.20223010,000.0553 287,67200 000,0003.06.2022 - 28.10.202214825,000.13740 547,95200 000,0002.06.2022 - 02.06.2022110,000.055109,59200 000,0003.06.2022 - 28.11.202217925,000.13749 041,10200 000,0002.07.2022 - 28.12.202218025,000.13749 315,07200 000,0003.08.2022 - 28.01.202317925,000.13749 041,1083 333,3301.09.2022 - 28.02.202318125,000.13720 662,10

Таким чином, сума пені становить 375 275,81 грн, з огляду на що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими саме в означеному судом розмірі.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці наданого позивачем до позовної заяви розрахунку 3% річних судом було встановлено помилки при здійсненні такого розрахунку, з огляду на неврахування позивачем положень ч.5 ст.254 ЦК України. З урахуванням наведеного, судом за допомогою системи "Ліга-360" було зроблено власний розрахунок 3% річних, сума яких становить 75 545,22 грн.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 29/10/2021 до 05/06/2023 200 000,00 x 3 % x 585 : 365 : 1005859 616,44 грн.з 30/11/2021 до 05/06/2023 200 000,00 x 3 % x 553 : 365 : 1005539 090,41 грн.з 29/12/2021 до 05/06/2023 200 000,00 x 3 % x 524 : 365 : 1005248 613,70 грн.з 29/01/2022 до 05/06/2023 200 000,00 x 3 % x 493 : 365 : 1004938 104,11 грн.з 01/03/2022 до 05/06/2023 200 000,00 x 3 % x 462 : 365 : 1004627 594,52 грн.з 29/03/2022 до 05/06/2023 200 000,00 x 3 % x 434 : 365 : 1004347 134,25 грн.з 29/04/2022 до 05/06/2023 200 000,00 x 3 % x 403 : 365 : 1004036 624,66 грн.з 31/05/2022 до 05/06/2023 200 000,00 x 3 % x 371 : 365 : 1003716 098,63 грн.з 29/06/2022 до 05/06/2023 200 000,00 x 3 % x 342 : 365 : 1003425 621,92 грн.з 29/07/2022 до 05/06/2023 200 000,00 x 3 % x 312 : 365 : 1003125 128,77 грн.з 30/08/2022 до 05/06/2023 83 333,33 x 3 % x 280 : 365 : 1002801 917,81 грн.Відповідна помилка не вплинула на розрахунок інфляційних витрат, з огляду на що суд вказує про вірність проведеного позивачем розрахунку та задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 461 260,13 грн.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

За змістом наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд також враховує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

Суд також враховує, що сума усіх нарахованих позивачем до стягнення штрафних санкцій разом з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням доводів суду щодо обґрунтованості розміру таких сум, становить більше половини суми основного боргу.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу на 50%, а саме: пені до 187 637,91 грн, штрафу до 208 333,34 грн

При цьому суд також бере до уваги, що пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення судом розміру пені та штрафу.

Щодо вимог позивача про відшкодування за рахунок відповідача витрат на правову допомогу у сумі 15 000 грн, про що представником позивача було заявлено у останньому судовому засіданні, суд вказує наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу надано лише договір про надання правової допомоги від 01.06.2023, в п. 3.1. якого вказано, що за правову допомогу, передбачену в п.1.2. договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком №1 до цього договору.

Натомість жодного додатку або будь-яких інших доказів, що підтверджують розмір винагороди, погоджений між адвокатом та замовником, доказів сплати такої винагороди, а також детального опису виконаних адвокатом робіт матеріали справи не містять, та клопотання про надання відповідних доказів після прийняття рішення (ч.8 ст.129 ГПК) представником позивача заявлено не було, з урахуванням чого суд зазначає про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат на правову допомогу у сумі 15 000 грн.

Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Плюс А" (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул.Толстого Льва, буд. 7, код ЄДРПОУ 44282306) на користь Фізичної особи-підприємця Польового Віктора Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) основний боргу у сумі 2 083 333 /два мільйони вісімдесят три тисячі триста тридцять три/ грн 33 коп., штраф у сумі 208 333 /двісті вісім тисяч триста тридцять три/ грн 34 коп., пеню у сумі 187 637 /сто вісімдесят сім тисяч шістсот тридцять сім/ грн 91 коп., інфляційні втрати у сумі 461 260 /чотириста шістдесят одна тисяча двісті шістдесят/ грн 13 коп., 3% річних у сумі 75 545 /сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок п`ять/ грн 22 коп., судовий збір у сумі 51 181 /п`ятдесят одна тисяча сто вісімдесят одна/ грн 22 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 вересня 2023 р.

Суддя Ю.М. Щавинська