Рішення

від 05.09.2023 по справі 916/2436/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2436/23

Господарський суд Одеської області у складі судді С.В. Літвінова, розглянувши справу за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ"; (вул. Чорноморського козацтва, 23, Одеса, 65003) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ИНТО-САНА" (провулок Кордонний, 1-А, Одеса, 65016) про стягнення 204752,62 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ИНТО-САНА" 204752,62 грн. заборгованості, з яких 132566,88грн. - основна заборгованість, 23212,40грн.-пеня, 5711,18грн.- 3% річних та 43262,16грн. - інфляційні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору на постачання природного газу для споживачів, що неє побудовими №001395(2015) від 01.04.2016р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2436/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

01.04.2016р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (далі - ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ», Позивач) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕДИЧНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ИНТО-САНА» (ЕІС код інформаційної платформи оператора ГТС - 56XOOOOOOLH6SOOR) укладено Договір №001395(2016) на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб`єкти господарювання (далі - Договір).

Пунктом 11.1 Договору зазначено, що він є укладеним з дати його підписання та укладається у частині постачання природного газу на строк до 31 грудня 2016 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором, а Споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах , передбачених даним правочином.

Оператор ГРМ, з яким Споживач уклав договір на розподіл природного газу - Акціонерне товариство «Одесагаз». (п.2.4.Договору).

Обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним Сторонами актом прийому-передачі природного газу (далі - акт), що оформлюється на підставі даних кожного комерційного вузла обліку(п.3.6. Договору). Акти прийому-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником, (п.3.9. Договору).

Відповідно до пункту 5.1. Договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті (postavka@gazpostach.od.ua).

Відповідно до п. 5.2.4. датою оплати (здійснення розрахунку) визначається дата, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 5.6. Договору оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості спожитого природного газу у розрахунковому періоді на підставі рахунку-фактури та/або акту приймання-передачі природного газу.

У випадку недоплати вартості спожитого у розрахунковому періоді природного газу, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-ого числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунку-фактури та/або акту приймання-передачі природного газу.

Станом на 01.12.2021р. за ТОВ «МЕДИЧНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ИНТО-САНА» рахувалася заборгованість у сумі 8 329,28грн. за спожитий природний газ у листопаді 2021р.

24.12.2021р. Споживачем сплачено 37 137,00грн., з яких 8 329,28грн. зараховано в рахунок оплати заборгованості за листопад 2021р.

ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ», на виконання умов Договору, у грудні 2021р поставило Споживачу 1788мЗ природного газу на загальну суму 62 447,69рн.

В рахунок оплати заборгованості за грудень 2021р. Постачальником зараховано 28 807,72грн., сплачених Споживачем 24.12.2021р.

Згідно п. 5.6. Договору остаточний розрахунок до 10.01.2022р. включно.

Станом на 11.01.2022р. за ТОВ «МЕДИЧНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ИНТО-САНА» рахувалася заборгованість у сумі 33 639,97грн. за спожити природний газ у грудні 2021р.

27.01.2022р. Споживачем сплачено 11 700,00грн., які зараховано в рахунок оплати заборгованості. Залишок заборгованості складає 21 939,97грн.

22.05.2023р. Споживачем сплачено 15 000,00грн., які. зараховано в рахунок оплати заборгованості за грудень 2021р. Залишок заборгованості за грудень 2021р. складає 6 939,97грн.

У січні 2022р. ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» поставило Споживачу 1892мЗ природного газу на загальну суму 125 626,9 грн.

Споживачем за отриманий природний газ у січні 2022р. не сплачено.

Станом на 22.05.2023п. у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість у загальній сумі 132 566,88грн., а саме 6 939,97грн. за грудень 2021р. та 125 626,91 грн. за січень 2022р.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ИНТО-САНА" 204752,62 грн. заборгованості, з яких 132566,88грн. - основна заборгованість, 23212,40грн.-пеня, 5711,18грн.- 3% річних та 43262,16грн. - інфляційні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до норм законодавства.

Положеннями ч. 1 та 2 ст. 283 Господарського кодексу України, які кореспондуються з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за спожитий природний газ у розмірі 132566,88грн., що не заперечує відповідач, у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 23212,40грн. - пеня, 5711,18грн.- 3% річних та 43262,16грн. - інфляційні витрати.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2.1 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Наданий позивачем розрахунок суми позову, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня в розмірі 23212,40грн., 5711,18грн.- 3% річних та 43262,16грн. - інфляційні витрати підлягає задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, п.2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ИНТО-САНА" (провулок Кордонний, 1-А, Одеса, 65016, код ЄДРПОУ 24773244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (вул. Одарія, 1, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 39525257) 132566,88грн. - основна заборгованість, 23212,40грн.-пеня, 5711,18грн.- 3% річних та 43262,16грн. - інфляційні та 3071,29 грн. судового збору.

Повний текст рішення згідно ч. 6 ст. 233 ГПК України складено 05 вересня 2023 р. в зв`язку з перебуванням судді Літвінова С.В. у відпустці з 31.07.2023 по 01.09.2023 включно.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов