Рішення

від 04.09.2023 по справі 922/2842/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2842/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО БЕТОН ПЛЮС", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-Ремі", м. Харків про стягнення 158550,24 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО БЕТОН ПЛЮС" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-Ремі" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми грошових коштів в розмірі 158550,24 грн. за поставлену цеглу на підставі усного договору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання до суду обґрунтованого письмового відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.№ 19875 від 27.07.2023), згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що ніякого усного договору на поставку товару цегли в квітні 2023 року між сторонами не було укладено; відповідач не визнає поставку позивачем та прийняття відповідачем товару цегли на підставі видаткової накладної № 1 від 17.04.2023 на суму 158550,24 грн.

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Згідно позову позивач вказує, що між сторонами була досягнута домовленість щодо поставки позивачем на замовлення відповідача цегли. У відповідності до досягнутої домовленості між сторонами було укладено усний договір, відповідно до якого відповідач здійснює попередню оплату в розмірі визначеному у виставлених рахунках-фактури, а позивач зобов`язується поставити цеглу (товар) в кількості еквівалентній розміру оплати. Для виконання умов договору позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату: № 99 від 26 січня 2022 року на суму 48300,00 грн.; № 100 від 26 січня 2022 року на суму 48300,00 грн.; № 103 від 28 січня 2022 року на суму 96600,00 грн.; № 133 від 02 лютого 2022 року на суму 98280,00 грн.; № 135 від 02 лютого 2022 року на суму 48438,00 грн.; № 137 від 03 лютого 2022 року на суму 45630,00 грн.; № 197 від 09 лютого 2022 року на суму 100800,00 грн.; № 215 від 14 лютого 2022 року на суму 50400,00 грн.; № 246 від 17 лютого 2022 року на суму 51240,00 грн.; № 263 від 18 лютого 2022 року на суму 52200,00 грн. В подальшому, позивач своєчасно виконав свої зобов`язання перед відповідачем щодо поставки товару та поставив останньому товар в обсягах та кількості визначених договором, що підтверджується: видатковою накладною № 117 від 28 січня 2022 року на суму 48300,00 грн.; видатковою накладною № 118 від 28 січня 2022 року на суму 48300,00 грн., видатковою накладною № 119 від 31 січня 2022 року на суму 48300,00 грн., видатковою накладною № 149 від 02 лютого 2022 року на суму 48300,00 грн., видатковою накладною № 175 від 04 лютого 2022 року на суму 49140,00 грн., видатковою накладною № 224 від 09 лютого 2022 року на суму 49140,00 грн., видатковою накладною № 225 від 09 лютого 2022 року на суму 48438,00 грн., видатковою накладною № 239 від 11 лютого 2022 року на суму 50400,00 грн., видатковою накладною № 246 від 14 лютого 2022 року на суму 50400,00 грн., видатковою накладною № 286 від 15 лютого 2022 року на суму 50400,00 грн., видатковою накладною № 343 від 19 лютого 2022 року на суму 51240,00 грн., видатковою накладною № 1 від 17 квітня 2023 року на суму 158550,24грн. Натомість, відповідач зобов`язання з оплати поставленого товару, що були передбачені договором не виконав у повному обсязі, та на момент звернення з даною претензією в останнього перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 158550,24 грн. Факт часткової оплати від відповідача підтверджується відповідними платіжними дорученнями, у зв`язку з чим у відповідача наявний борг в розмірі 158550,24 грн. 16 травня 2023 року позивач звернувся до відповідача із претензією № 16/05, у якій вимагав погашення заборгованості у сумі 158550,24 грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 89 від 31.01.2022 відповідачем було сплачено позивачу 96600,00 грн. передплати за цеглу згідно рахунку № 99, 100 від 26.01.2022.

Згідно платіжного доручення № 119 від 08.02.2022 відповідачем було сплачено позивачу 48438,00 грн. передплати за цеглу згідно рахунку № 135 від 02.02.2022.

Згідно платіжного доручення № 134 від 11.02.2022 відповідачем було сплачено позивачу 45630,00 грн. передплати за цеглу згідно рахунку № 137 від 03.02.2022.

Згідно платіжного доручення № 101 від 03.02.2022 відповідачем було сплачено позивачу 98280,00 грн. передплати за цеглу згідно рахунку № 133 від 02.02.2022.

Згідно платіжного доручення № 94 від 02.02.2022 відповідачем було сплачено позивачу 96600,00 грн. передплати за цеглу згідно рахунку № 103 від 28.01.2022.

Згідно платіжного доручення № 140 від 16.02.2022 відповідачем було сплачено позивачу 55170,00 грн. передплати за цеглу згідно рахунку № 197 від 09.02.2022.

Згідно платіжного доручення № 152 від 16.02.2022 відповідачем було сплачено позивачу 50400,00 грн. передплати за цеглу згідно рахунку № 215 від 14.02.2022.

Згідно платіжного доручення № 167 від 22.02.2022 відповідачем було сплачено позивачу 51240,00 грн. передплати за цеглу згідно рахунку № 246 від 17.02.2022.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що відповідачем було сплачено позивачу 542358,00 грн. за цеглу.

Загальна сума за видатковими накладними: № 117 від 28 січня 2022 року, № 118 від 28 січня 2022 року, № 119 від 31 січня 2022 року, № 149 від 02 лютого 2022 року, № 175 від 04 лютого 2022 року, № 224 від 09 лютого 2022 року, № 225 від 09 лютого 2022 року, № 239 від 11 лютого 2022 року, № 246 від 14 лютого 2022 року, № 286 від 15 лютого 2022 року та № 343 від 19 лютого 2022 року складає 542358,00грн. Сума в розмірі 158550,24 грн. зазначена у видатковій накладній № 1 від 17.04.2013.

Дослідивши видаткову накладну № 1 від 17.04.2013 на суму 158550,24 грн. (цегла у кількості 21690 шт.), суд зазначає, що у даній накладній міститься тільки підпис та печатка постачальника ТОВ "ЕКО БЕТОН ПЛЮС". Відповідачем дана видаткова накладна не підписана. Таким чином, видаткова накладна № 1 від 17.04.2013 не підтверджує здійснення господарської операції між сторонами на суму 158550,24 грн. У графі «Договір» видаткової накладної № 1 від 17.04.2013 вказано «Основний договір»; у графі «Рахунок» - Рахунок на оплату покупцю № 263 від 18.02.2022.

При цьому суд зазначає, що доказів укладення між сторонами відповідного договору на поставку цегли в матеріалах справи не міститься, хоча у тексті позовної заяви позивач посилається на відповідні пункти договору.

Дослідивши Рахунок на оплату № 263 від 18.02.2022, судом встановлено, що загальна суму рахунку з ПДВ складає 52200,00 грн., а не 158550,24 грн. Докази отримання відповідачем даного рахунку в матеріалах справи не міститься.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Разом з цим, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем рахунку № 263 від 18.02.2022, вчинення позивачем пропозиції (оферти) відповідачу на поставку в 2023 році товару-цегли на суму 158550,24 грн., прийняття пропозиції (акцепту) відповідачем на поставку в 2023 році товару-цегли на суму 158550,24 грн. та погодження між сторонами істотних умов поставки товару цегли на суму 158550,24 грн.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що між сторонами у квітні 2023 року не було укладено договору поставки цегли на суму 158550,24 грн.

Також, господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відповідні податкові документи в підтвердження здійснення між сторонами господарської операції на суму 158550,24 грн. та товарно-транспортна накладна щодо перевезення вантажу (цегли) на суму 158550,24 грн.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з вищенаведеного, з огляду на те, що позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини на які останній посилається в позові, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО БЕТОН ПЛЮС" (03134, м. Київ, просп. Корольова Академіка, буд. 1, офіс 10, код ЄДРПОУ 42232630).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж-Ремі" (61020, м. Харків, просп. Любові Малої, буд. 93, код ЄДРПОУ 41370771).

Повне рішення складено "04" вересня 2023 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/2842/23