Ухвала

від 04.09.2023 по справі 925/1178/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"04" вересня 2023 р. м. Черкаси Справа № 925/1178/23

Суддя Господарського суду Черкаської області Гладун А.І., розглянувши заяву стягувача Комунального підприємства Муніципальна інвестиційно-фондова компанія до боржника Комунального підприємства Готельний комплекс Сміла про видачу судового наказу за вимогами про стягнення 84671,92 грн заборгованості з відшкодування комунальних послуг за укладеним між сторонами у письмовій формі договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання переданого по договору позички майна та надання комунальних послуг користувачу від 01.10.2012 та 268,40 грн витрат на сплату судового збору,

ВСТАНОВИВ:

31.08.2023 Комунальне підприємство Муніципальна інвестиційно-фондова компанія (ідентифікаційний код 35686412, адреса місцезнаходження: 20701, Черкаська область, м. Сміла, вул. Соборна, 91) звернулося до Господарського суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Комунального підприємства Готельний комплекс Сміла (ідентифікаційний код 32480477, адреса місцезнаходження: 20701, Черкаська область, м. Сміла, вул. Соборна, 91) 84671,92 грн (вісімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят одну гривню 92 копійки) заборгованості з відшкодування комунальних послуг за період з жовтня 2012 року по грудень 2015 року за укладеним між сторонами у письмовій формі договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання переданого по договору позички майна та надання комунальних послуг користувачу від 01.10.2012 та 268,40 грн (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок) витрат на сплату судового збору.

Розглянувши заяву Комунального підприємства Муніципальна інвестиційно-фондова компанія, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.

Заява про видачу судового наказу мотивована неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання переданого по договору позички майна та надання комунальних послуг користувачу від 01.10.2012 з оплати комунальних послуг.

Заявник стверджує, що у боржника КП Готельний комплекс Сміла виникли боргові зобов`язання з відшкодування комунальних послуг перед КП Муніципальна інвестиційно-фондова компанія у розмірі 84671,92 грн за період з жовтня 2012 року по грудень 2015 року, що підтверджується спільно складеним боржником та кредитором Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 та не оплачена станом на день звернення заявником до суду. Боржник частково виконував свої зобов`язання з відшкодування комунальних послуг на підставі платіжних доручень №728 від 22.05.2020 на суму 6500,00 грн та №994 від 30.12.2020 на суму 4000,00 грн. 08 серпня 2023 року заявник надіслав боржнику листа №25 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 84671,92 грн упродовж 10 календарних днів з моменту отримання вказаної вимоги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок КП "Муніципальна інвестиційно-фондова компанія". Однак у зазначений у вимозі строк боржник свої зобов`язання не виконав, що змусило звернутися до суду за примусовим стягненням боргу. Щодо строку позовної давності заявник вказав, що боржник здійснив часткову оплату свого боргу у 2020 році на підставі платіжних доручень №728 від 22.05.2020 на суму 6500,00 грн та №994 від 30.12.2020 на суму 4000,00 грн. Крім того, КП Готельний комплекс Сміла вчинив дію по визнанню свого боргу з відшкодування комунальних послуг перед КП Муніципальна інвестиційно-фондова компанія у розмірі 84671,92 грн за період з жовтня 2012 року по грудень 2015 року, підписавши та скріпивши акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини 3 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Розділ «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦК України доповнено пунктами 12 та 19, згідно з якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану - строки, визначені статтями 257, 258 … цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

Заявник стверджує, що перебіг трирічного строку позовної давності переривався, оскільки боржник у 2020 році здійснив часткову оплату боргу на підставі платіжних доручень №728 від 22.05.2020 на суму 6500,00 грн та №994 від 30.12.2020 на суму 4000,00 грн, розпочався з 30.12.2020 з моменту останньої проплати у розмірі 4000, 00 грн та 31.12.2022 - підписання та скріплення акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022.

Заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу 31.08.2023 року.

Отже, на день звернення із заявою про видачу судового наказу з моменту виникнення у заявника права вимоги до боржника пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, тривалістю у три роки.

Подання заяви про видачу судового наказу після спливу такого строку зумовлює підстави для відмови у видачі судового наказу відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що пункт 5 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України містить дві самостійні підстави для відмови у видачі судового наказу: 1) якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги; 2) пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

В обох випадках цей строк дорівнює строку позовної давності, який встановлений законом для такої вимоги.

Згідно з частиною першою статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У визначених законом випадках строк позовної давності може зупинятися або перериватися та розпочинатися заново.

Водночас переривання строку позовної давності не змінює моменту виникнення права вимоги.

Частиною першою статті 264 Цивільного кодексу України передбачено підстави для переривання строку позовної давності, зокрема перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Частиною третьою цієї статі врегульовано правові наслідки переривання строку позовної давності, зокрема після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Заявник стверджує, що строк позовної давності звернення до суду з вимогою про сплату боргу за комунальні послуги переривався та розпочався заново.

Відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 155 Господарського процесуального кодексу України за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог стягувачем по суті.

Підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, які свідчать, що з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність.

Обставини, які свідчать про переривання строку позовної давності чи його зупинення зумовлюють обов`язок суду здійснити аналіз обґрунтованості вимог заявника, дослідити та встановити фактичні обставини, що зумовили переривання чи зупинення строку позовної давності.

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи завдання інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства.

У випадку встановлення судом обставин, які свідчать про наявність спору між сторонами, й, зокрема щодо пропуску строку позовної давності свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою звернення із заявою про видачу судового наказу.

Вирішення спору є завданням господарського суду під час розгляду справи за правилами позовного провадження.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2011 № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити, в т.ч., якщо із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).

Враховуючи зміст заяви про видачу судового наказу, з моменту виникнення у заявника права вимоги до боржника про сплату боргу пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги тривалістю у три роки, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Відповідно до частини другої статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись статтями 147-153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити Комунальному підприємству Муніципальна інвестиційно-фондова компанія у видачі судового наказу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя А.І.Гладун