Постанова

від 31.08.2023 по справі 922/595/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 922/595/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник ТОВ "НВК "Трансмаш" - Мухітдінов Р. Д.,

представник ТОВ "ФК "Форінт" - Філатова Н. А.,

арбітражний керуючий Кравченко В. П. - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Трансмаш"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023

у складі колегії суддів: Попкова Д.О. (головуючий), Стойки О.В., Радіонової О.О.

у справі № 922/595/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Трансмаш"

про визнання банкрутом, -

На розгляд суду постало питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи за заявою кредитора, вимоги якого забезпечені іпотекою майна боржника.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. 23.04.2007 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен банк Аваль") та Приватним акціонерним товариством "Науково-виробничий центр "Трансмаш" (далі - ПАТ "НВЦ "Трансмаш", позичальник) укладено генеральну угоду про надання кредитних ресурсів №010/06-04/200/Г зі змінами та доповненнями, відповідно до п.1.1 якої Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках дії угоди, які є її невід`ємними частинами.

2. Пунктом 1.2 генеральної кредитної угоди (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №17 від 07.06.2013) визначено, що загальний розмір позичкової заборгованості Позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми еквівалентній 44 000 000,00 грн. за офіційним курсом НБУ на будь-яку дату цієї угоди. При цьому, кредитні кошти можуть надаватись Позичальнику в гривні та в рублях РФ в межах загального ліміту заборгованості.

3. Згідно з п.5.1 генеральної кредитної угоди, Позичальник зобов`язаний використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів та сплату нарахованих відсотків відповідно до умов кредитних договорів, укладених в рамках цієї угоди.

4. У межах генеральної кредитної угоди сторони уклали наступні кредитні договори:

- кредитний договір №010/01-04-1/1026 від 07.06.2013 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, у відповідності до умов якого Банк зобов`язувався надати кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 49 597 976,51 рубль Російської Федерації, а Позичальник зобов`язувався використати його за цільовим призначенням, виконати всі обов`язки, що витікають із умов договору і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов договору;

- кредитний договір №010/01-04-1/1036 від 21.06.2013 зі змінами та доповненнями, у відповідності до умов якого Банк зобов`язувався надати кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 16 339 200 грн., а Позичальник зобов`язувався використати його за цільовим призначенням, виконати всі обов`язки, що витікають із умов договору і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов договору;

- кредитний договір №010/01-04-1/1093 від 25.12.2013 зі змінами та доповненнями, у відповідності до умов якого Банк зобов`язувався надати кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 7 660 800 грн., а Позичальник зобов`язувався використати його за цільовим призначенням, виконати всі обов`язки, що витікають із умов договору і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов договору.

5. 30.05.2014 за генеральною угодою про надання кредитних ресурсів №010/06-04/200/Г від 23.04.2007 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Іпотекодержатель) та ПАТ "НВЦ "Трансмаш" (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Алейниковою К. Л., зареєстрованим в реєстрі за №2022.

6. На підставі іпотечного договору від 30.05.2014 в іпотеку передано:

1. Нежитлове приміщення цеху №7 (сім) загальною площею 3 237,7кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 127 і (сто двадцять сім і) та належить ПАТ "НВЦ "Трансмаш" на підставі Свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна, виданого Управлінням комунальним майном Луганської міської ради 16.01.2007 на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради №361/8 від 25.12.2006 та зареєстроване Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганська 18.01.2007 в реєстровій книзі, 28, номер запису 3218, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 17533621, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Луганського міського управління юстиції Луганської області 08.05.2013 за реєстраційним номером 68943844101.

Нежитлове приміщення, розміщене на земельній ділянці 0,4378 га, кадастровий номер 4410100000:02:027:0024, цільове призначення - під розміщене нежитлове приміщення цеху №7, на якій розміщено вищезазначений об`єкт нерухомості, використовується ПАТ "НВЦ "Трансмаш" на підставі договору оренди землі, посвідченого Кравченко С. Ю., приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу 06.05.2011 за реєстр. №1717, зареєстрованого Управлінням Держкомзему у м. Луганськ Луганської області 16.05.2011 за № 441010004000200.

2. Нерухоме майно - кранову естакаду, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд.127 ж (сто двадцять сім ж), літ 63, загальною площею 12333,7кв.м. та належить на праві власності ПАТ "НВЦ "Трансмаш" на підставі Свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна, виданого Управлінням комунальним майном Луганської міської ради 16.01.2007 на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради №361/8 від 25.12.2006 та зареєстроване Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганську 29.01.2007 в реєстровій книзі 28, номер запису 3240, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 17635159, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 79862644101.

3. Кранова естакада розміщена на земельній ділянці 1,1100 га, кадастровий номер 4410100000:02:027:0018. Цільове призначення - під розміщену кранову естакаду, на якій розміщений вищезазначений об`єкт нерухомості, використовується ПАТ "НВЦ "Трансмаш" на підставі Договору оренди землі, посвідченого Кравченко С.Ю., приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу 29.12.2010 за реєстр. №2932, зареєстрованого управлінням Держкомзему у м.Луганськ Луганської області 11.04.2011 за № 441010004000156.

7. У відповідності до умов іпотечного договору №2022 від 30.05.2014, загальна вартість переданого в іпотеку нерухомого майна складає 13 204 468 грн.

8. Пунктом 2.1-2.4 іпотечного договору встановлено, що іпотека відповідно до іпотечного договору частково забезпечує повне виконання грошових зобов`язань Позичальника, що виникають та/або виникнуть у майбутньому з генерального договору. Іпотекою за іпотечним договором також забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, які можуть виникнути в майбутньому із генерального договору та/або змін до нього.

9. Розмір вимог, що забезпечуються іпотекою за іпотечним договором, визначається як сума невиконаних зобов`язань Позичальника за Генеральним договором та розмір інших вимог кредитора (Іпотекодержателя), визначених п.п.2.1 -2.3 іпотечного договору, але не більше вартості предмета іпотеки, що визначена на момент звернення стягнення. У випадку збільшення суми загального ліміту за генеральним договором без внесення змін до іпотечного договору, забезпеченими іпотекою за іпотечним договором вважаються вимоги в розмірі, визначеному згідно з умовами п.п.2.1 - 2.3 іпотечного договору.

10. Згідно з п.1.5 договору іпотеки, Іпотекодержатель протягом строку дії іпотечного договору має право необмежену кількість разів, у будь-який час самостійно визначити вартість предмета іпотеки, зміна вартості (переоцінка) предмета іпотеки здійснюється іпотекодержателем самостійно без підписання сторонами додаткової угоди до іпотечного договору. Вартість предмета іпотеки, зазначена у п.1.1. іпотечного договору, а також зазначена в майбутньому на підставі цього пункту іпотечного договору, не впливає на визначення вартості предмета іпотеки під час звернення стягнення на нього Іпотекодержателем або при добровільній реалізації Іпотекодавцем предмета іпотеки відповідно до п.9.11 іпотечного договору.

11. Відповідно до п.9.5.2 іпотечного договору ціна продажу предмета іпотеки визначається згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності щодо вартості предмета іпотеки, виконаного після прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

12. 03.08.2015 рішенням Господарського суду Луганської області у справі №913/148/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №2022 від 30.05.2014 у рахунок погашення заборгованості ПАТ "НВЦ "Трансмаш" перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 56 311 454,85 російських рублів та 27 359 586,79 грн.

13. Означеним рішенням встановлено, що початкова ціна встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій на підставі ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", тоді як дія ст. 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки) була призупинена на підставі ст. 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

14. 24.09.2015 рішенням Господарського суду Луганської області у справі №913/149/15 було частково задоволено позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та стягнуто з ПАТ "НВЦ "Трансмаш" заборгованість:

- за кредитним договором №010/01-04-1/1026 від 07.06.2013 в сумі 55 881 440,40 російських рублів (49 518 286,51 російських рублів - тіло кредиту, 6 363 153,89 російських рублів - проценти за користування кредитом);

- за кредитним договором №010/01-04-1/1036 від 21.06.2013 в сумі 19 280 471,08 грн. (16 318 500 грн - тіло кредиту; 2 961 971,08 грн - відсотки за користування кредитом);

- за кредитним договором №010/01-04-1/1093 від 25.12.2013 в сумі 7 778 932,94 грн (6 301 747,13 грн - тіло кредиту; 1 477 185,81 грн - відсотки за користування кредитом).

15. Після винесення рішення Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 у справі №913/149/15 боржником було частково погашено тіло кредиту за кредитним договором №010/01-04-1/1093 від 25.12.2013, у зв`язку з чим заборгованість за договором склала 5 786 747,13 грн., а загальна сума заборгованості разом з відсотками за користування кредитом склала 7 263 932,94грн.

16. 24.05.2017 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Кристалбанк" (далі - ПАТ "Кристалбанк", Фактор) було укладено договір, у порядку та на умовах якого Фактор зобов`язався передати Клієнту загальну суму фінансування, а Клієнт зобов`язався відступити Фактору право вимоги до боржників (портфельне відступлення права вимоги) за кредитними договорами згідно реєстру відступлених прав. Права вимоги були відступлені як за основними зобов`язаннями, так і за забезпечувальними. З дати відступлення прав вимоги, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" перестало бути стороною кредитних договорів, договорів поруки, іпотеки/застави тощо, а ПАТ "Кристалбанк" став виключним та єдиним кредитором за кредитними договорами та всіма забезпечувальними зобов`язаннями.

17. Одночасно, між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Кристалбанк" було укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами, за якими перейшло право звернення на спірне майно, в тому числі за договором іпотеки №2022 від 30.05.2014.

18. 25.05.2017 між ПАТ "Кристалбанк" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (далі - ТОВ "ФК "Форінт", Фактор) було укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого останнє зобов`язалось передати Клієнту загальну суму фінансування, а він зобов`язався відступити Фактору права вимоги до боржників (портфельне відступлення прав вимоги) за кредитними договорами згідно реєстру відступлених прав, в тому числі і за кредитними договорами ПАТ "НВЦ "Трансмаш". Права вимоги були відступлені як за основними зобов`язаннями, так і за забезпечувальними.

19. У результаті відступлення усіх прав вимог ТОВ "ФК "Форінт" ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.09.2017 у справі №913/149/15 було замінено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Форінт", яке є кредитором ПАТ "НВЦ "Трансмаш" та іпотекодержателем майна.

20. Судами встановлено, що попередній кредитор ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звертався до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області з наказами від 30.10.2015 на виконання рішення Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 у справі №913/149/15.

21. 12.11.2015 постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області було відкрито виконавче провадження №49375712 з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 30.10.2015 у справі № 913/149/15.

22. 20.11.2015 постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження №49431023 з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 30.10.2015 у справі №913/149/15.

23. 20.11.2015 постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження №49431944 з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 30.10.2015 у справі №913/149/15.

24. 04.07.2016 постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області №49375712, на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повернуто стягувачу.

25. 15.08.2016 постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №49431944, на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повернуто стягувачу.

26. 19.08.2016 постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №49431023, на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повернуто стягувачу.

27. 17.01.2019 ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №922/94/19 було відкрито провадження за заявою ТОВ "ФК "Форінт" про визнання банкрутом ПАТ "НВЦ "Трансмаш", яка постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 була скасована - провадження у справі №922/94/19 про банкрутство ПАТ "НВЦ "Трансмаш" було закрито. Суд апеляційної інстанції зазначив "що тільки після відповідних заходів, здійснених виконавчою службою по зверненню стягнення на предмет іпотеки: проведення оцінки заставного майна суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом та проведення прилюдних торгів, що визначено судовим рішенням, можна встановити залишок заборгованості, який не забезпечений заставою. За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, з огляду на передчасність звернення кредитора з такою заявою до суду".

28. 15.08.2019 постановою Верховного Суду у справі №922/94/19 постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2019 залишено без змін.

29. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.02.2023 вбачається, що ПАТ "НВЦ "Трансмаш" було перетворено в Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Трансмаш" (далі - ТОВ "НВК "Трансмаш").

Подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство

30. 16.02.2023 до Господарського суду Харківської області надійшла заява ТОВ "ФК "Форінт" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВК "Трансмаш", в якій заявник просив, зокрема, визнати вимоги до боржника у розмірі 54 442 095,51 грн та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Кравченко Валерію Петрівну.

31. Ініціюючий кредитор вважає, що безспірна, згідно з рішенням Господарського суду Луганської області по справі № 913/149/15 від 24.09.2015, загальна заборгованість ТОВ "НВК "Трансмаш" перед кредитором складає 54 442 095,51 грн. При цьому кредитор посилається на те, що вказана сума забезпечена на 13 204 468 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

32. 19.04.2023 ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №922/595/23 відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ТОВ "ФК "Форінт" про банкрутство ТОВ "НВК "Трансмаш".

33. Суд першої інстанції вказав, що на теперішній час у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, а також те, що майно, яке перебуває в іпотеці ТОВ "ФК "Форінт" знаходиться на непідконтрольній Україні території (м. Луганськ), що, наразі, призводить до неможливості його оцінки для визначення вартості, оскільки порядок оцінки визначено як у Договорі іпотеки від 30.05.2014, так і в рішенні по справі 922/148/15, то вартість предмета іпотеки на даний час не визначена.

34. Таким чином, за висновком суду першої інстанції, невжиття заходів щодо встановлення розміру вартості грошових вимог кредитора, які є незабезпеченими, вказує на спірний характер даних правовідносин та наявність спору про право.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

35. 26.06.2023 постановою Східного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у справі № 922/595/23 скасовано. Заяву ТОВ "ФК "Форінт" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВК "Трансмаш" передано для розгляду до Господарського суду Харківської області.

36. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сама по собі наявність ухваленого чинного рішення Господарського суду Луганської області від 03.09.2015 у справі №913/148/15 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 30.05.2014 у рахунок погашення вказаної кредитної заборгованості ТОВ "НВК "Трансмаш" шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової оцінки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, не може розцінюватися як наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

37. За висновком суду апеляційної інстанції, місцевий суд безпідставно погодився із позицією боржника та фактично ототожнив визначення вартості предмету іпотеки у порядку його продажу на торгах у виконавчому провадженні з виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки із визначенням розміру забезпечених вимог ініціюючого кредитора для цілей оцінки можливості відкриття провадження у справі про банкрутство позичальника - іпотекодавця.

38. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог забезпеченого кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави (п.20 постанови Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №905/3/21). Наразі, положення п. 1.1 іпотечного договору від 30.05.2014 дозволяють визначити у такому порядку розмір забезпечених вимог ТОВ "ФК "Форінт" до боржника сумою 13 204 468 грн з загального обсягу безспірних грошових вимог станом на 13.02.2023 у розмірі 54 442 095,51 грн, доказів погашення яких до матеріалів справи не надано.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

39. 13.07.2023 ТОВ "НВК "Трансмаш" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у справі № 922/595/23.

40. Підставами касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 922/595/23 скаржник зазначає пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме:

- неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема, частини шостої статті 39 КУзПБ, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19, від 15.08.2019 у справі № 922/94/19;

- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини шостої статті 39 КУзПБ у поєднанні зі статтею 329 ГПК України, статей 16, 256, 267 ЦК України та п.п. 14.1.11 статті 14 ПК України.

41. При цьому, щодо наявності спору про право до вимог кредитора стверджує, що вимоги ТОВ ФК "Форінт" є забезпеченими в повному обсязі, а тому в контексті постанови Верховного Суду від 13.12.2022 по справі №905/3/21 він є забезпеченим повністю, що в свою чергу вказує на наявність спору.

42. Східний апеляційний господарський суд не врахував висновки даної постанови Верховного Суду від 15.08.2019 року по справі №922/94/19, яка є повністю подібною цій справі, оскільки ТОВ "ФК "Форінт" раніше вже звертався з заявою щодо відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Трансмаш".

43. Скаржник також наголошує, що оскільки рішення Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 у справі № 913/149/15 не було виконано в примусовому порядку протягом вже більше 7-ми років, тому фактично, дане рішення втратило свою юридичну силу, тому заявлені кредиторські вимоги не можуть бути визнанні безспірними, оскільки самим же кредитором було порушено порядок звернення до примусового виконання судового рішення в частині пропуску строку. Натомість ТОВ "ФК "Форінт" не звертався до суду щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу.

44. Посилаючись на положення статей 256, 267 ЦК України скаржник, вважає, що ТОВ "ФК "Форінт" було пропущено строки пред`явлення виконавчого документу до виконання, а тому для захисту цивільного право або інтересу необхідною умовою є звернення до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу.

45. За доводом скаржника стягнута заборгованість за рішенням суду на сьогодні відповідає ознакам безнадійної заборгованості (п.п. 14.1.11. ст. 14 ПК України), що в свою чергу вказує на спірність вимог.

46. Крім того, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який позбавив боржника скористатися правами, що надані ГПК України та Конституцією України, оскільки, за доводом скаржника, секретар судового засідання не запросила представника боржника до зали судового засідання, а справу апеляційний господарський суд розглянув за відсутності кредитора та боржника. При цьому, в постанові апеляційний господарський суд (п. 13), зазначив, що представник боржника у судове засідання 26.06.2023 вчасно не з`явився, на виклик секретаря судового засідання до зали суду не відреагував.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

47. 27.07.2023 до Верховного Суду від ТОВ "ФК "Форінт" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "НВК "Трансмаш" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції, а заяву ТОВ "ФК "Форінт" передано до місцевого господарського суду для розгляду. ТОВ "ФК "Форінт" вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, у даному випадку, не є судовим рішенням прийнятим по суті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, що виключає можливість її оскарження з урахуванням приписів ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

48. 18.08.2023 до Верховного Суду від ініціюючого кредитора також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання залишити без задоволення касаційну скаргу, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

49. ТОВ "ФК "Форінт" наголошує на обґрунтованості та законності висновків суду апеляційної інстанції та безпідставності скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

50. Відносно клопотання ТОВ "ФК "Форінт" про закриття касаційного провадження Верховний Суд зауважує наступне.

51. Відповідно до ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

52. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

53. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство або відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

54. При цьому, ухвала, яка виноситься за результатами підготовчого засідання має значення для кредитора і боржника як у разі відкриття провадження у справі про банкрутство так і у випадку відмови у такому відкритті.

55. Колегія суддів вважає, що відсутність словосполучення "ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство" в переліку судових рішень, які можуть переглядатися касаційним судом разом із постановою апеляційного господарського суду, прийнятою за результатами перегляду таких судових рішень (ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства), з огляду на наявність "ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство", та системне застосування приписів Кодексу України з процедур банкрутства, не виключає можливості касаційного перегляду постанови апеляційного суду та ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство (аналогічний висновок про застосування ч. 3 ст. 9 КУзПБ викладений в ухвалі Верховного Суду від 06.02.2023 по справі № 910/20427/21, постанові Верховного Суду 31.05.2023 у справі № 905/1029/22).

56. Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє клопотання заявника про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у цій справі.

57. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

58. Відносно доводів касаційної скарги про позбавлення скаржника на участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, оскільки представник прибув до суду, однак не був запрошений до зали судового засідання, Верховний Суд зазначає наступне.

59. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

60. Отже, безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд є її розгляд за відсутності будь-кого з учасників за умови не повідомлення його належним чином про дату, час і місце судового засідання, проте в разі, якщо саме такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

61. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 29.05.2023 Східного апеляційного господарського суду було призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ "ФК "Форінт" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у справі №922/595/23 на "26" червня 2023 р. о 9:30, яке відбудеться за адресою: 61058, м. Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі судових засідань №131.

62. Копію вказаної ухвали суду апеляційної інстанції ТОВ "НВК "Трансмаш" було отримано 12.06.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи (т. 3 а.с.118).

63. Отже, боржник був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання суду апеляційної інстанції, про що також свідчить твердження самого скаржника, що "він прибув в суд".

64. Водночас, за умови належного повідомлення судом апеляційної інстанції учасника справи (ТОВ "НВК "Трансмаш") та відсутності надання скаржником будь-якого підтвердження тієї обставини, що "секретар судового засідання не запросила представника боржника до зали судового засідання", Верховний Суд не може констатувати наявність безумовної підстави для скасування судового рішення, визначеної п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України та не вбачає порушення судом апеляційної інстанцій права скаржника на участь в судовому засіданні.

65. Предметом касаційного оскарження у цій справі постало питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи за заявою кредитора.

66. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

67. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

68. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

69. З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

70. Відсутність спору про право в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо (постанова Верховного Суду, зокрема, викладеній у постанові від 13.08.2020 у справі №910/4658/20).

71. Також Верховний Суд в постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20 зазначав, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

72. Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

73. Заява ініціюючого кредитора - ТОВ "ФК "Форінт" про відкриття провадження у цій справі про банкрутство обґрунтована наявністю безспірної заборгованості ТОВ "НВК "Трансмаш" в сумі 54 442 095,51 грн за рішенням Господарського суду Луганської області у справі № 913/149/15 від 24.09.2015, яким стягнуто з боржника на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Форінт" заборгованість за кредитом, що виникла у межах правовідносин за генеральною угодою про надання кредитних ресурсів №010/06-4/200Г від 23.04.2007 та укладених в її рамках кредитних договорах.

74. При цьому, з метою забезпечення виконання своїх кредитних зобов`язань боржником було передано кредитору в іпотеку майно на підставі договору іпотеки від 30.05.2014. У відповідності до умов іпотечного договору №2022 від 30.05.2014, загальна вартість переданого в іпотеку нерухомого майна складає 13 204 468 грн.

75. У цій справі, заперечуючи проти відкриття провадження у справі про банкрутство, боржник стверджує, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

76. При цьому, не заперечуючи наявність, розмір чи структуру заборгованості, аргументи боржника спрямовані на незгоду саме із обсягом забезпечених іпотекою вимог кредитора. Боржник, посилаючись на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 905/3/21 стверджує, що вимоги ТОВ "ФК "Форінт" в сумі 54 442 095,51 грн забезпечені іпотекою повністю.

77. Надаючи оцінку вказаним доводам скаржника, Верховний Суд звертає увагу на таке.

78. Системний аналіз норм статті 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1 Закону України "Про заставу", статті 1 Закону України "Про іпотеку" дає підстави для висновку, що законодавець при визначенні відповідних правових норм так чи інакше текстуально використовує поняття "переважність права заставодавця (іпотекодавця) перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок заставного (іпотечного) майна".

79. Отже, сутність застави (іпотеки) полягає не лише в тому, щоб забезпечити основне зобов`язання в повному обсязі, а в тому, що правом застави (іпотеки) є право на чужу річ, яке належить кредитору в забезпечення його права вимоги за зобов`язанням і яке виявляється в можливості переважного (порівняно з іншими кредиторами) задоволення своїх вимог до боржника із цінності цієї речі.

80. Аналіз норм КУзПБ свідчить, що в процедурі розпорядження майном на стадії формування реєстру кредиторів не передбачено будь-якої оцінки майна для визначення його вартості. Відповідно до частини восьмої статті 45 КУзПБ розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром. Лише у процедурі ліквідації до повноважень ліквідатора належить: визначення початкової вартості майна банкрута (частина перша статті 61 КУзПБ); визначення початкової вартості продажу майна банкрута (частина перша статті 63 КУзПБ); визначення початкової ціни як однієї з умов продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення) (частини перша, друга статті 75 КУзПБ).

81. Системний аналіз абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ у взаємозв`язку з положеннями статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України "Про іпотеку" та статей 12, 19, 28 Закону України "Про заставу" дає підстави для висновку, що кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації.

82. При цьому відповідно до частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

83. Аналіз зазначеної статті дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог забезпеченого кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.

84. Такі висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 910/638/20, від 17.06.2020 у справі № 905/2028/18, від 13.12.2022 у справі № 905/3/21 (п. 20), а також не суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладений 15.05.2018 в постанові у справі №902/492/17, оскільки з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в ч. 2 ст. 45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави.

85. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 1.1 іпотечного договору від 30.05.2014 вартість переданого в іпотеку нерухомого майна становить 13 204 468 грн.

86. Отже, зважаючи на встановлені судами обставини та враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного господарського суду про те, що наразі, положення іпотечного договору дозволяють визначити у такому порядку розмір забезпечених вимог ТОВ "ФК "Форінт" до боржника сумою 13 204 468 грн із загального обсягу безспірних грошових вимог станом на 13.02.2023 у розмірі 54 442 095,51 грн.

87. Таким чином, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що вимоги ТОВ "ФК "Форінт" до боржника є забезпеченими в повному обсязі, що виключає можливість відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою такого кредитора. Відтак Суд погоджується із висновками апеляційного господарського суду про скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство та передачу заяви на розгляд місцевого господарського суду.

88. Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника про те, що вимоги ініціюючого кредитора у цій справі свідчать про наявність спору про право як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство базуються на помилковому розумінні скаржником категорії "спору про право".

89. Разом з тим, Суд також відхиляє посилання скаржника на те, що в контексті постанови Верховного Суду від 13.12.2022 по справі №905/3/21 він є забезпеченим повністю, оскільки у справі №905/3/21, на відміну від цієї справи № 922/595/23, було встановлено, що заявлені кредиторські вимоги на загальну суму 161 706 552,72 грн є забезпеченими повністю, оскільки вартість предметів забезпечення (іпотеки) оцінена сторонами у відповідних договорах на загальну суму 178 245 804, 15 грн та включаються до реєстру вимог окремо. Тобто, у справі № 905/3/21 вартість предмета забезпечення, визначена у договорі, перевищувала розмір заявлених вимог.

90. Відносно доводів касаційної скарги про те, що апеляційний господарський суд не врахував висновки постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №922/94/19, яка є повністю подібною цій справі, оскільки ТОВ "ФК "Форінт" раніше вже звертався з заявою щодо відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Трансмаш", колегія суддів зазначає наступне.

91. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/94/19 було відкрито провадження за заявою ТОВ "ФК "Форінт" про визнання банкрутом ПАТ "НВЦ "Трансмаш" (в подальшому - ТОВ "НВК "Трансмаш"). Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №922/94/19, ухвала суду першої інстанції скасована, - провадження у справі №922/94/19 про банкрутство ПАТ "НВЦ "Трансмаш" було закрито.

92. Верховний Суд у вказаній постанові у справі № 922/94/19 вказав, що згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справи № 902/492/17 (постанова від 15.05.2018), забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства. Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення статті 19 Закону України "Про заставу" та статті 7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.

93. Колегія суддів зауважує, що у справі № 922/94/19 заява ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство подавалася за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинний до 21.10.2019), який містив інший порядок та спосіб визначення забезпечених вимог, ніж Кодекс України з процедур банкрутства (чинний з 21.10.2019) за правилами якого розглядається заява ініціюючого кредитора у цій справі № 922/595/23.

94. При цьому, як Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 8 ст. 16), так і норми Кодекс України з процедур банкрутства (ч. 7 ст. 39) не забороняють повторно звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав встановлених законом.

95. З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №922/94/19.

96. В касаційній скарзі ТОВ "НАК "Трансмаш" також стверджує, що оскільки рішення Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 у справі № 913/149/15 не було виконано в примусовому порядку протягом вже більше 7-ми років, кредитор не звертався до суду щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу, а тому дане рішення втратило свою юридичну силу, отже заявлені кредиторські вимоги не можуть бути визнанні безспірними. При цьому, скаржник посилається на норми ст. 329 ГПК України, ст. 256, 267 ЦК України, п.п. 14.1.11. ст. 14 ПК України та вважає, що така заборгованість набула ознак безнадійної.

97. Відносно вказаних доводів Верховний Суд зазначає таке.

98. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

99. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

100. Колегія суддів зазначає, що положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство. У справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України (див. п. 90, 91 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

101. Верховний Суд звертає увагу, що внаслідок зробленої заяви про застосування позовної давності вимоги кредитора до боржника набувають статусу натурального, тобто не забезпеченого державним примусом.

102. У цій справі судами попередніх інстанцій не встановлено подання боржником заяви про застосування наслідків пропуску ініціюючим кредитором строку позовної давності.

103. Натомість, скаржник помилково ототожнює наслідки спливу позовної давності до вимог кредитора із пропуском строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (ст. 329 ГПК України), наслідки якого (пропуску) та підстави для поновлення тощо є елементами виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

104. При цьому пропуск строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для припинення зобов`язання, а має наслідки для виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.

105. Натомість, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду (постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

106. При цьому положення Кодексу України з процедур банкрутства, на відміну від Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не передбачають обов`язку кредитора надавати до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство доказів безспірності вимог у вигляді рішення суду про стягнення боргу, що набрало законної сили, та доказів відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

107. Відносно тверджень скаржника про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини шостої статті 39 КУзПБ у поєднанні зі статтею 329 ГПК України, статей 16, 256, 267 ЦК України та п.п. 14.1.11 статті 14 ПК України, Суд зазначає таке.

108. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

109. Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

110. Оскільки, у спірних правовідносинах норми ст. 329 ГПК України, ст. 256, 267 ЦК України та п.п. 14.1.11 статті 14 ПК України не підлягають застосуванню, то підстави для викладення висновку щодо застосування зазначених норм наразі у Верховного Суду відсутні.

111. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують вірних висновків суду апеляційної інстанції, а Суд не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого судового акту.

112. Додатково Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що 29.07.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань провадження та застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства доповнено пунктом 16, відповідно до якого установлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, якщо боржник до проведення підготовчого засідання доведе господарському суду, що він внесений до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) та має діючий контракт з державними замовниками у сфері оборони або вимоги кредитора (кредиторів) не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.

113. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

114. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

115. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що постанова у справі прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

116. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

117. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Трансмаш" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 922/595/23.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Трансмаш" залишити без задоволення.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 922/595/23 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

К. Огороднік