Постанова

від 31.08.2023 по справі 873/61/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

Справа № 873/61/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник ТОВ "Поверхность-Інвест" - Жиленкова В. В.,

представник ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023

у складі судді Кравчука Г.А.

у справі № 873/61/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Інвест"

про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 27.06.2022

у третейській справі № 1901/22 (третейський суддя Забавський Д.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ"

про стягнення 1 021 861,65 грн,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. 16.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поверхность-інвест" (далі - ТОВ "Поверхность-інвест", компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" (далі - ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ", провайдер) укладено договір № 015/19, відповідно до умов якого компанія надає провайдерові право на використання програми шляхом ретрансляції провайдером програм(и) за допомогою багатоканальної телемережі (аналогової та цифрової) в реальному часі і без змін для абонентів на території охвату провайдера в період з "16" серпня 2019 року і до закінчення терміну дії цього договору відповідно до розділу 10 договору, а провайдер зобов`язується оплатити права на програму(и) у відповідності до умов цього Договору.

2. Сторонами в розділі 11 договору погоджено, передбачено, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з цього договору або у зв`язку з ним, або витікають з нього, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації "Українська правнича фундація" у відповідності з його Регламентом. Третейський суд складається з одного третейського судді. Місцем розгляду спору сторони визначили місто Київ.

3. Пунктом 10.1. договору № 015/19 від 16.08.2019, укладеного між сторонами, погоджено, що Договір набирає чинності з дня підписання його Сторонами та діє до "31" грудня 2019 р. включно. Цей Договір вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі Сторін не пізніше, ніж за 30 днів до дати закінчення строку дії Договору, письмово не сповістила іншу Сторону про свій намір припинити дію цього Договору ("Термін дії").

4. Відповідно до пункту 10.4 договору, якщо до моменту закінчення терміну дії договору або у випадку припинення доступу провайдера (ТОВ "Незалежна телекомпанія "Норма-ТВ") до сигналу на підставі передбачених цим договором існуватимуть невиконані грошові зобов`язання провайдера перед компанією (ТОВ "Поверхность-Інвест") за цим договором, провайдер повинен виконати такі зобов`язання в повному обсязі та з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, при цьому договір буде діяти до моменту повного належного виконання невиконаних зобов`язань провайдером перед компанією.

5. У січні 2022 року ТОВ "Поверхность-Інвест" звернулось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" (далі - Третейський суд) з позовом до ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" про стягнення заборгованості в розмірі 1 021 961,65 грн в межах договору № 015/19 від 16.08.2019, з яких 248 790,65 грн - заборгованість по оплаті винагороди за права на програми, 33 204,58 грн - пеня, 82 981,60 грн - 36% річних, 656 885,02 грн - штраф згідно положень пункту 9.4.2 договору, а також реєстрацій збір, третейський збір та витрати на правничу допомогу.

6. 19.01.2022 ухвалою Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація":

1) Визнано наявність компетенції у Третейського суду для розгляду спору за позовом ТОВ "Поверхность-Інвест" (ідентифікаційний код: 38238961) до ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" (ідентифікаційний код: 20946311) про стягнення заборгованості у розмірі 1 021 861, 85 грн за договором від 16.08.2019 №015/19.

2) Прийнято справу №1901/22 за позовом ТОВ "Поверхность-Інвест" (ідентифікаційний код: 38238961) до ТОВ "Незалежна телекомпанія "Норма-ТВ" (ідентифікаційний код: 20946311) про стягнення заборгованості у розмірі 1 021 861,85 грн. за договором від 16.08.2019 № 015/19 до провадження.

3) Визначено, що протокол засідання Третейського суду у справі № 1901/22 не ведеться.

4) Сторонам визначитись з кандидатурою третейського судді по даній справі в строк до 18 год. 00 хв. "31" січня 2022 року.

5) Направлено сторонам: копію Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" (в ред. від 12.11.2021 року); копію Положення про витрати, пов`язані з вирішенням спору в Постійно діючому третейському суді при Асоціації "Українська правнича фундація" (Додаток до Регламенту) (в ред. від 21.04.2021 року); копію Списку третейських суддів Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" (в ред. від 21.04.2021 року).

6) Запропоновано Сторонам направити до суду свої пропозиції щодо кандидатури третейського судді на електронну адресу Третейського суду - ulfa.kіеv@gmail.соm, з подальшим направленням оригіналів на поштову адресу: вул. Івана Мазепи, буд. 11-а, кв. 21, м. Київ, 01010.

7) Попереджено Сторони про наслідки та роз`яснено Сторонам право Голови суду, передбачене ч. 10 ст. 28 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація", щодо призначення третейського судді в разі не обрання його кандидатури або обрання різних суддів Сторонами у строк, встановлений в п. 4 цієї ухвали.

8) Запропоновано Відповідачу подати до Третейського суду відзив на позовну заяву.

7. З матеріалів третейської справи вбачається, що сторони не направили свої пропозиції щодо кандидатури третейського судді.

8. 01.02.2022 ухвалою Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" третейським суддею для розгляду справи №1901/22 призначено Забавського Дмитра Анатолійовича.

9. 27.06.2022 рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" позовні вимоги ТОВ "Поверхность-Інвест" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" на користь ТОВ "Поверхность-Інвест" 1 021 861,85 грн, з яких: 248 790,65 грн - суми боргу по оплаті винагороди за права на програми; 33 204,58 грн - суми пені; 82 981,60 грн - суми 36% річних; 656 885,02 грн - суми штрафу згідно до положень п.п. 9.4.2 п. 9.4 Договору. Стягнуто з ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" на користь ТОВ "Поверхность-Інвест" 1 000 грн - реєстраційного збору, 19 218,62 грн - третейського збору, 5 000 грн - витрат на правничу допомогу.

10. 14.07.2022 ТОВ "Поверхность-Інвест" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 27.06.2022 у третейській справі № 1901/22.

11. 14.09.2022 ухвалою Північного апеляційного господарського суду зупинено провадження у справі № 873/61/22 за заявою ТОВ "Поверхность-Інвест" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 27.06.2022 у третейській справі №1901/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 873/75/22 за заявою ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 27.06.2022 у третейській справі №1901/22.

12. 24.10.2022 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №873/75/22 заяву ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 27.06.2022 залишено без задоволення. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 27.06.2022 залишено без змін.

13. 21.12.2022 постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 873/75/22 апеляційну скаргу ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" залишено без задоволення. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі № 873/75/22 залишено без змін.

14. 13.03.2023 ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено апеляційне провадження у справі № 873/61/22.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

15. 17.04.2023 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/61/22 заяву ТОВ "Поверхность-Інвест" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 27.06.2022 у третейській справі №1901/22 задоволено. Видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 27.06.2022 у третейській справі №1901/22, за яким постановлено стягнути з ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" на користь ТОВ "Поверхность-Інвест" 1 021 861,85 грн, з якої: 248 790,65 грн - сума боргу по оплаті винагороди за права на програми; 33 204,58 грн - cума пені; 82 981,60 грн 36% річних; 656 885,02 грн - сума штрафу згідно до положень п.п. 9.4.2 п. 9.4 Договору. Стягнуто з ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" на користь ТОВ "Поверхность-Інвест" 1 000,00 грн реєстраційного збору, 19 218,62 грн третейського збору, 5 00,00 грн витрат на правничу допомогу. Стягнуто з ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" на користь ТОВ "Поверхность-Інвест" 1 240,50 грн судового збору за подання заяви про видачу виконавчого документа.

16. Суд першої інстанції вказав, що рішення третейського суду від 27.06.2022 у третейській справі №1901/22 не скасовано компетентним судом; дана справа була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону; строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; зазначене рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою; дана третейська угода не визнана недійсною компетентним судом; доказів того, що склад третейського суду не відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди" та третейській угоді суду не подано; рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; третейський суд не вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

17. Враховуючи, що відповідачем вказане рішення добровільно не виконано, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Поверхность-Інвест" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 27.06.2022 у третейській справі №1901/22.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

А. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

18. 03.05.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта Експрес") ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" подано до Верховного Суду апеляційний скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі № 873/61/22 та ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ "Поверхность-Інвест" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 27.06.2022 у третейській справі № 1901/22 залишити без задоволення.

19. Скаржник стверджує, що оскільки договір припинив свою дію 31.12.2020, то спір щодо нарахування штрафних санкцій після цієї дати виходить за межі третейського застереження, передбаченого договором.

20. Крім того, скаржник, посилаючись на низку судових рішень Господарського суду міста Києва, доводить, що склад третейського суду, яким прийнято рішення у складі третейського судді Забавського Д. А. не відповідав вимогам закону, оскільки третейські судді Забавський Д. А. та Журавель Р. О. є адвокатами, професійна діяльність яких не припинена та зазначені особи здійснювали представництво інтересів юридичних осіб, на користь яких цей третейський суд ухвалював рішення, що ставить під сумнів об`єктивність та неупередженість третейського судді.

Б. Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу

21. 03.07.2023 до Верховного Суду від позивача надійшов відзив, в якому він просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду без змін, посилаючись на безпідставність скарги.

22. 06.07.2023 від позивача також надійшла заява про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, у зв`язку з переглядом справи № 873/61/22 апеляційним судом, в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

23. Оцінивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши матеріали справи та правильність застосування Північним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

24. Відповідно до частини другої статті 24 Господарського процесуального кодексу України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

25. Частиною другої статті 25 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

26. Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів.

27. Відповідно до частини другої статті 352 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

28. Згідно з частиною третьою статті 354 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

29. Відповідно до приписів статті 355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Аналогічні положення передбачені статтею 56 Закону України "Про третейські суди".

30. Колегія суддів зауважує, що у відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 Господарського процесуального кодексу України.

31. Колегія суддів також звертає увагу на те, що встановлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту у необхідних обсягах, передує вирішенню господарським судом, як вимог про скасування рішення третейського суду, так і питання про наявність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до статті 355 Господарського процесуального кодексу України, статті 56 Закону України "Про третейські суди". Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 876/32/20.

32. Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

33. У пункті 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

34. Відповідно до частин 1, 4-6 статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

35. Наявність між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" є першочерговою, обов`язковою та безумовною підставою для віднесення справи до підвідомчості третейських судів, а відсутність такої угоди між сторонами спору, як і не підтвердження її укладення, виключає можливість розгляду такої спору третейським судом, тобто засвідчує непідвідомчість справи цьому суду.

36. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, пунктом 11.6 договору сторони виклали третейську угоду, відповідно до якої усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з цього Договору або у зв`язку з ним, або витікають з нього, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають остаточному вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Асоціації "Українська правнича фундація" у відповідності з його Регламентом. Третейський суд складається з одного третейського судді. Місцем розгляду спору сторони визначили місто Київ.

37. Відносно доводів скаржника про те, що оскільки договір припинив свою дію 31.12.2020, то спір щодо нарахування штрафних санкцій після цієї дати виходить за межі третейського застереження, передбаченого договором, Верховний Суд зауважує наступне.

38. Пунктом 10.1. договору № 015/19 від 16.08.2019 сторони узгодили, що Договір набирає чинності з дня підписання його Сторонами та діє до "31" грудня 2019 р. включно. Цей Договір вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі Сторін не пізніше, ніж за 30 днів до дати закінчення строку дії Договору, письмово не сповістила іншу Сторону про свій намір припинити дію цього Договору ("Термін дії").

39. Крім того, положеннями пункту 10.4 договору, узгоджено, що, якщо до моменту закінчення терміну дії договору або у випадку припинення доступу провайдера (ТОВ "Незалежна телекомпанія "Норма-ТВ") до сигналу на підставі передбачених цим договором існуватимуть невиконані грошові зобов`язання провайдера перед компанією (ТОВ "Поверхность-Інвест") за цим договором, провайдер повинен виконати такі зобов`язання в повному обсязі та з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, при цьому договір буде діяти до моменту повного належного виконання невиконаних зобов`язань провайдером перед компанією.

40. Верховний Суд звертає увагу, що договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

41. У частинах першій, четвертій статті 631 цього Кодексу передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

42. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

43. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

44. За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України.

45. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19.

46. Отже, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору.

47. Відповідно до частини третьої статті 22 Господарського процесуального кодексу України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

48. Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові 28.08.2018 у справі № 906/493/16 дійшла висновку про те, що господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди.

49. Окрім того, предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.10.2018 в справі №910/8961/17.

50. Таким чином, з моменту укладання договору між сторонами діє третейське застереження, що визначає певний порядок розгляду спорів, що витікають з договору між сторонами, а припинення дії договору не припиняє зобов`язання щодо повної оплати та дії третейського застереження та не позбавляє сторони права на звернення до третейського суду з питань, які обумовлені таким третейським застереженням. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.08.2019 у справі № 876/7/19, від 19.05.2020 у справі № 873/94/19, від 21.09.2020 у справі №873/58/20, № від 30.09.2020 у справі № 873/64/20, від 15.07.2021 у справі № 876/20/21, 10.06.2021 у справі № 873/12/21, від 25.05.2021 у справі № 876/21/21, від 13.03.2021 у справі № 876/86/20, від 30.09.2020 у справі № 873/64/20.

51. Враховуючи наведене, Верховний Суд зауважує, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання сторін, а відповідні спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають на підставі вказаного договору, підлягають розгляду у відповідному третейському суді.

52. При цьому, доказів визнання недійсною третейської угоди сторонами надано не було.

53. Таким чином, суд відхиляє доводи скаржника про те, що третейським судом у справі № 1901/22 вирішено спір, що виходить за межі третейської угоди.

54. Відносно доводів скаржника про невідповідність вимогам закону складу третейського суду (третейський суддя Забавський Д .А.), яким прийнято рішення у третейській справі, Верховний Суд зауважує таке.

55. Верховний Суд відзначає, що сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів (ч. 1 ст. 14 Закону України "Про третейські суди").

56. Згідно з наданим у статті 2 Закону України "Про третейські суди" визначенням, склад третейського суду - персональний склад третейського суду, що розглядає конкретну справу.

57. Склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів (ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України "Про третейські суди").

58. В постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду. Формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду (ч. 3 ст. 16, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про третейські суди").

59. У зв`язку з наведеним, вирішуючи питання, пов`язані зі складом постійно діючого третейського суду, яким прийнято рішення, господарському суду слід з урахуванням наведених законодавчих приписів ретельно досліджувати відповідні положення регламенту названого третейського суду у їх співвідношенні з умовами третейської угоди. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 18.12.2018 у справі № 978/1764/18 та від 18.11.2021 у справі №875/2579/21.

60. Пунктами 9, 10 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" передбачено, що сторони обирають одноособового третейського суддю протягом 10 (десяти) календарних днів з дня винесення ухвали Третейського суду про прийняття справи до провадження. Якщо сторони спору не оберуть одноособового суддю або оберуть різних суддів для одноособового розгляду справи, то одноособовий склад третейського суду призначає Голова третейського суду.

61. Як вже зазначалося вище, в третейській угоді (п. 11.6 договору) сторони погодили одноособовий розгляд спору.

62. З матеріалів третейської справи № 1901/22 вбачається, що ухвалою Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 19.01.2022 було запропоновано сторонам направити до суду свої пропозиції щодо кандидатури третейського судді до 31.01.2022. Однак у вказаний строк, сторони спору не надали свої пропозиції. Відтак, ухвалою Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 01.02.2022 третейським суддею для розгляду справи №1901/22 призначено Забавського Дмитра Анатолійовича.

63. Відповідно до пункту 12 статті 28 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" ухвала Голови Третейського суду про призначення складу третейського суду свідчить про сформований склад третейського суду для розгляду справи. Така ухвала направляється Третейським судом сторонам у справі.

64. Враховуючи викладене, Верховний Суд не вбачає порушення закону, Регламенту чи третейської угоди під час визначення складу третейського суду у складі третейського судді Забавського Д. А. у третейській справі № 1901/22, яким вирішено спір.

65. Відповідно до статті 18 Закону України "Про третейські суди" третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Третейськими суддями не можуть бути: особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у регламенті третейського суду; особи, які мають судимість; особи, визнані в судовому порядку недієздатними; судді судів загальної юрисдикції або Конституційного Суду України.

66. Стаття 19 Закону України "Про третейські суди" визначає перелік підстав відводу чи самовідводу третейського судді. Так, відповідно до зазначеної норми третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу: якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках; на його прохання або за спільним рішенням сторін; у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ`єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення; у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи обрання, невиконання ним обов`язків третейського судді у конкретній справі; у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам, встановленим статтею 18 цього Закону; якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов`язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою. Жодна особа не може бути третейським суддею у справі, в якій вона раніше брала участь як третейський суддя, але була відведена чи заявила самовідвід, як сторона, представник сторони або в будь-якій іншій якості.

67. У статті 29 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" закріплений перелік підстав для відводу чи самовідводу третейського судді аналогічний до переліку підстав, передбачених статтею 19 Закону України "Про третейські суди".

68. Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про третейські суди процедура відводу третейського судді у постійно діючому третейському суді визначається регламентом третейського суду з додержанням вимог цього Закону.

69. Положеннями пунктів 3 - 6 статті 29 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" передбачено, що за наявності підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, призначений чи обраний третейський суддя повинен заявити самовідвід не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня його призначення, шляхом подання відповідної заяви Голові Третейського суду. Голова Третейського суду, у випадку надходження заяви від третейського судді про самовідвід, не пізніше 2 (двох) календарних днів, призначає іншого третейського суддю для розгляду спору. Сторона спору може заявити про відвід обраного чи призначеного третейського судді шляхом подання на ім`я Голови Третейського суду письмової мотивованої заяви про відвід третейського судді протягом 3 (трьох) календарних днів після того, як цій стороні стали відомі обставини, які є підставою для відводу третейського судді відповідно до частини 1 цього Регламенту. У випадку надходження заяви від сторони спору про відвід третейського судді Голова Третейського суду зобов`язаний, не пізніше 2 (двох) календарних днів з дня надходження, розглянути її та винести мотивовану ухвалу про задоволення заяви або про відмову у задоволенні заяви.

70. З матеріалів третейської справи № 1901/22 вбачається, що сторони були обізнані про розгляд справи третейським судом у складі третейського судді Забавського Д. А., що підтверджується, зокрема, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення про отримання сторонами ухвал третейського суду, клопотаннями про ознайомлення з матеріалами справи, про відкладення розгляду справи, відзивом на позовну заяву.

71. Водночас, з матеріалів третейської справи № 1901/22 вбачається, що сторони не скористалися правом на заявлення відводу третейському судді Забавському Д. А.

72. Аргументи скаржника про те, що третейські судді Забавський Д. А. та Журавель Р. О. є адвокатами, які представляли інтересів юридичних осіб, на користь яких цей третейський суд ухвалював рішення, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

73. Третейський суддя Журавель Р. О. не приймала участь у розгляді третейської справи № 1901/22 та не є третейським суддею, яким прийнято рішення у цій справі, а тому Суд не бере до уваги доводи скаржника в цій частині.

74. У наведених скаржником в апеляційній скарзі судових рішеннях Господарського суду міста Києва Завадський Д. В. як адвокат представляв інтереси інших юридичних осіб, які не є сторонами даної справи, що спростовує доводи апеляційної скарги.

75. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності підстав, передбачених ст. 355 Господарського процесуального кодексу України та ст. 56 Закону України "Про третейські суди" для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

76. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали Північного апеляційного господарського суду про задоволення заяви позивача про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 27.06.2022 у третейській справі №1901/22.

Б. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

77. Частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

78. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

79. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала апеляційного господарського суду у справі прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

80. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 275, статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі ухвала Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

81. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

82. Крім того, 06.07.2023 ТОВ "Поверхность-Інвест" подано заяву про вирішення питання розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи № 873/61/22 апеляційним судом, в якій позивач просить Суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн та долучити до матеріалів справи Додаткову угоду № 10 від 20.06.2023 до Договору про надання правничою допомоги від 26.04.2019 для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені (сплачені) ТОВ "Поверхность-Інвест" у зв`язку з розглядом апеляційної скарги ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 року у справі № 873/61/22.

83. Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

84. Щодо обсягу наданої правничої допомоги та доказів понесення відповідних витрат позивач посилається на укладений 26.04.2019 між ТОВ "Поверхность-Інвест" (замовник за Договором) та Адвокатом Жиленковою Вікторією Володимирівною (виконавець за договором) договір про надання правничої допомоги, копія якого додана до позовної заяви та знаходиться в матеріалах третейської справи № 1901/22.

85. Відповідно до Додаткової угоди № 10 від 20.06.2023 до Договору виконавець зобов`язується надати правничу допомогу замовнику відповідно до умов договору, а саме здійснювати представництво інтересів клієнта, здійснити підготовку відзиву на апеляційну скаргу та здійснювати представництво інтересів клієнта в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у справі № 873/61/22 про видачу наказу на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 27.06.2022 у третейській справі № 1901/22 за позовом ТОВ "Поверхность-Інвест" до ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" про стягнення 1 021 861, 85 грн. Вартість послуг адвоката встановлена в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

86. Представником позивача підготовлено та подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу у справі № 873/61/22 та здійснено представництво інтересів клієнта в судових засіданнях Верховного Суду 03.08.2023 та 31.08.2023.

87. Вирішуючи питання покладення розподілу судових витрат за заявою ТОВ "Поверхность-Інвест" за розгляд справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якої частинами першою та другою статті 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

88. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати.

89. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

90. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

91. Велика Палата Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також звернула увагу, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

92. Верховний Суд зазначає, що позивач надав докази розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 та статті 129 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.

93. Відповідно до положень частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

94. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (п. 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

95. Відповідач не скористався своїм правом на подання пояснень та/або заперечень на подану заяву про розподіл судових витрат, а отже ним не заявлено щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі, які підлягають розподілу між сторонами.

96. Разом з тим колегія суддів враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

97. Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

98. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

99. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

100. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

101. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

102. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

103. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

104. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

105. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

106. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

107. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

108. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

109. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

110. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

111. Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення

112. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

113. Отже, у разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

114. Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

115. Отже, оцінивши заявлені витрати ТОВ "Поверхность-Інвест" на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

116. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Поверхность-Інвест" про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи № 873/61/22 у суді апеляційної інстанцій підлягає частковому задоволенню у сумі 7 500 грн.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі № 873/61/22 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" (65123, Одеська область, м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, буд 71; ідентифікаційний код 20946311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Інвест" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 48Б; ідентифікаційний код 38238961) 7 500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

К. Огороднік