Постанова від 05.09.2023 по справі 296/5210/23

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/5210/23 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.

Категорія 82 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи в м. Житомирі цивільну справу №296/5210/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» про судовий захист цивільного права таінтересу прирозгляді зверненьза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 24 липня 2023 року, постановлену під головуванням судді Маслак В.П. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» у якому просила визнати правочин недійсним при розгляді її звернень від 22.02.2023, 22.03.2023 та відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Позов обґрунтовано тим, що 22 лютого 2023 року вона звернулася до КП «Житомиртеплокомнуенерго» із запитом, у якому просила згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації», у зв`язку із надсиланням квитанції про опалювання за січень 2023 року надати дозвіл на ознайомлення з документами, що стосуються нарахування оплати за опалення по АДРЕСА_1 , у разі потреби надати копії запитуваних документів. Вказувала, що 01.03.2023 відповідач надав відповідь на вищевказаний запит з недодержанням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», незаконно відмови в задоволенні запиту на інформацію, а саме надати дозвіл на ознайомлення з документами, що стосуються нарахування оплати за опалення. 22 березня 2023 року позивач звернулася до відповідача із ще одним запитом на інформацію, щодо надання їй розрахунку спожитої теплової енергії з індивідуальним опаленням у м. Житомирі, який було передано до відповідного органу (Пенсійний фонд м. Житомира) та 30.03.2023 було надано відповідь з недодержанням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», що полягає у незаконній відмові в задоволенні запиту, а саме наданні розрахунку по м. Житомирі спожитої теплової енергії з індивідуальним опаленням з транзитом мереж опалення. Вказувала, що 22 березня 2023 року відповідачу було спрямовано скаргу про порушення ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та згідно відповіді від 21.04.2023 було порушено останнім вимоги вищевказаного закону, також незаконно відмовлено розглянути 6 порушень законодавства, зазначених у скарзі та як наслідок надано незаконну відповідь. Вказаними діями їй було завдано моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 24 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та вважає, що вона є незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що висновок суду про відсутній підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору не відповідає вимогам закону. Вказує, що нею було подано заяву про усунення недоліків, проте суд першої інстанції дійшов до невірного висновку, що недоліки останньою не усунуто.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви заявникові, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до КП «Житомиртеплокомуненерго» у якому просила визнати правочин недійсним при розгляді її звернень від 22.02.2023, 22.03.2023 та відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 07 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з тим, що вона не відповідає вимогам статтей 175 і 177 ЦПК України, а саме, через те, що позивачем не конкретизовано зміст позовних вимог, а саме, відсутнє належне обґрунтування відносно того, який правочин остання просить визнати недійсним, а також посилання на документ, його дату укладення та номер. Крім того, ОСОБА_1 не сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн за вимогу немайнового характеру ( визнання правочину недійсним ) та 1073,60 грн за вимогу майнового характеру ( відшкодування моральної шкоди ).

19 червня 2023 року на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків із наданням пояснень та клопотанням про звільнення її від сплати судового збору, згідно ст. 56 Конституції України.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 24 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу на підстав ч.3 ст.185 ЦПК України.

Постановляючи ухвалупро визнаннянеподаною таповернення позовноїзаяви,суд першоїінстанції дійшоввисновку,що ОСОБА_1 не усунуланедоліки позовноїзаяви,зазначені вухвалі судувід 07.06.2023року та відсутні підстави длязвільнення позивачавід сплатисудового зборузгідно підп.2ч.1ст.5Закону України"Просудовий збір",оскільки змістпозовної заявине міститьобґрунтування щодозавдання ОСОБА_1 шкоди самекаліцтвом абоіншим ушкодженнямздоров`я,а такожсмертю фізичноїособи.

Між тим, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна,враховуючи наступне.

Згідно частини 1 статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до положень частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

За правилами до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно положень ч.ч.1,2 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст.185 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч.3 ст.185 ЦПК України).

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.185 ЦПК України).

Чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод державою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Чинне законодавство передбачає лише зазначення у позові переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. При цьому обсяг доказів визначається сторонами у справі.

Системний аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що позивачем в позовній заяві було наведено обґрунтування заявлених позовних вимог, а також зазначено перелік документів (доказів), які вона бажає подати разом із позовною заявою на підтвердження заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 зазначила обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, а також зазначила, що до матеріалів справи надає докази, якими, на її думку, ці обставини підтверджуються.

Так, до позовної заяви ОСОБА_1 додала запити на інформацію від 22 лютого 2023 року та 23 березня 2023 року, які вона направляла до КП «Житомиртеплокомнуенерго» та відповіді останнього, які вона вважала правочинами.

Відтак позивач, скориставшись своїм правом передбаченим ст.175 ЦПК України, та при поданні позову зазначила обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, а також зазначила, що до матеріалів справи вона надала докази якими, на її думку, ці обставини підтверджуються.

Згідно роз`яснень пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Аналіз наданих сторонами доказів, оцінка достатності доказової бази здійснюється судом при вирішенні спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі №761/41071/19, зазначивши, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

В запиті на інформацію від 22 лютого 2023 року ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» просила КП «Житомиртеплокомнуенерго» у зв`язку із надсиланням квитанції про опалювання за січень 2023 року надати дозвіл на ознайомлення з документами, що стосуються нарахування оплати за опалення по АДРЕСА_1 , а у разі потреби надати копії запитуваних документів.

ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, запитувана інформація ОСОБА_1 стосувалася її як споживача послуг з теплопостачання, які надає КП «Житомиртеплокомнуенерго».

Згідно ч.3ст.22Закону України«Про захистправ споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Проте, на зазначене суд першої інстанції не звернув уваги і постановив передчасну ухвалу про повернення позовної заяви.

Відповідно до п.4 ч.1ст.379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 24 липня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді