Рішення

від 05.09.2023 по справі 160/13832/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року Справа № 160/13832/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: позивача 1: Служби у справах дітей виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, позивача 2: Дніпропетровська обласна державна адміністрація до Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в особі Відділу соціально-гуманітарного розвитку виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, за участю третьої особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

20.06.2023р. керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: позивача 1: Служби у справах дітей виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, позивача 2: Дніпропетровська обласна державна адміністрація звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в особі Відділу соціально-гуманітарного розвитку виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, за участю третьої особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в особі відділу соціально- гуманітарного розвитку виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області щодо ненарахування та невиплати випускникам навчальних закладів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку;

- зобов`язати виконавчий комітет Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в особі відділу соціально-гуманітарного розвитку виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області нарахувати та виплатити випускникам навчального закладу закладів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що згідно з інформацією наданою відділом соціально-гуманітарного розвитку виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області протягом 2021-2022 років освітні навчальні заклади Троїцької сільської ОТГ закінчило 2 випускника із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення виконавчого комітету Троіцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області № 22 від 27.02.2020р. має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з позбавленням матері батьківських прав, батько записаний в порядку ст.. 135 СК України, закінчила у 2021р. КЗ «Троїцька ЗШ І-ІІІ ступенів»;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації №Р-490/0335-18 від 22.11.2018р. має статус дитини - сироти, у зв`язку зі смертю матері, батько записаний в порядку ст.. 135 СК України, закінчила у 2022р. КЗ «Троїцька ЗШ І-ІІІ ступенів».

Заявник вказує, що одноразову грошову допомогу в розмірі шести прожиткових мінімумів не виплачено жодному зі вказаних випускників із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до листа відділу соціально-гуманітарного розвитку виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 11.04.2023р. за №524/0/2-23 щодо стану виплат грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування встановлено, що така допомога не виплачувалась.

Отже, враховуючи наведені обставини, прокуратурою було встановлено, що відповідачем не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів наведеним дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, на порушення вимог ч.7 ст.8 Закону №2342-ІV та є підставою для заявлення цих позовних вимог.

В обґрунтування порушення інтересів держави та підстав для застосування представницьких повноважень прокурором, позивач зазначає, що позивачі-1,2 мають функції надавати органам опіки і піклування допомогу у влаштуванні дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування до інтернатних закладів і в сім`ї під опіку (піклування), на усиновлення, в дитячі будинки сімейного типу, вживають заходів до захисту особистих і майнових прав цієї категорії дітей за п.3.6.12 Положення, проте, позивачі-1,2 делегованих державою функцій не виконали належним чином, а саме: із заявами до суду в інтересах вказаної вище категорії дітей про нарахування та виплату сум одноразової допомоги не звернулися, що, на думку прокурора, вказує на неналежний захист інтересів держави у цій сфері, а також порушених прав таких дітей.

Оскільки захист інтересів держави шляхом поновлення прав дітей указаної категорії становить суспільний інтерес, є всі підстави для звернення з цим позовом саме прокурора в інтересах держави з урахуванням приписів ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», а також правової позиції, викладеній у постановах Верховного Суду, наведених у позові. З урахуванням наведеного, просять суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 22.06.2023 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження отримав 03.08.2023р. 04.09.2023р. до суду надав заяву, в якій зазначив про відсутність заперечень стосовно позовних вимог.

Позивачі та треті особи про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; письмових пояснень не надали.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив таке.

Павлоградською окружною прокуратурою Дніпропетровської області в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з відділу соціально-гуманітарного розвитку виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області витребувано та опрацьовано інформацію щодо стану додержання вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, зокрема, щодо виплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів.

Встановлено, що згідно з інформацією наданою відділом соціально-гуманітарного розвитку виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області протягом 2021-2022 років освітні навчальні заклади Троїцької сільської ОТГ закінчило 2 випускника із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення виконавчого комітету Троіцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області № 22 від 27.02.2020р. має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з позбавленням матері батьківських прав, батько записаний в порядку ст.. 135 СК України, закінчила у 2021р. КЗ «Троїцька ЗШ І-ІІІ ступенів»;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації №Р-490/0335-18 від 22.11.2018р. має статус дитини - сироти, у зв`язку зі смертю матері, батько записаний в порядку ст.. 135 СК України, закінчила у 2022р. КЗ «Троїцька ЗШ І-ІІІ ступенів».

Згідно матеріалів справи, одноразову грошову допомогу в розмірі шести прожиткових мінімумів не виплачено жодному зі вказаних випускників із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно інформації відділу соціально-гуманітарного розвитку виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 11.04.2023р. за №524/0/2-23 щодо стану виплат грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування встановлено, що така допомога не виплачувалась, тому, що, як вважає відповідач, згідно ч.5 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів виплачується лише при працевлаштуванні після закінчення навчального закладу.

Отже, враховуючи наведені обставини, встановлено, що відповідачем не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів наведеним дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, на порушення вимог ч.7 ст.8 Закону №2342-ІV.

Відтак, оскільки чинним законодавством України встановлено обов`язок відповідача із виплати вказаній вище категорії дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.7 ст.8 Закону №2342-ІV, після закінчення навчального закладу, проте, такий обов`язок відповідачем не був виконаний, одноразова грошова допомоги наведеним випускникам не була виплачена, керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду в інтересах держави з відповідним позовом про визнання вищенаведеної бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначаються Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV (далі - Закон № 2342-IV).

Статтями 3, 4 Закону №2342-ІV визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.

Частиною першою статті 8 Закону № 2342-IV встановлено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2342-IV визначено, що витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.

Абзацом 16 статті 1 Закону № 2342-IV передбачено, що випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання.

Частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV встановлено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

При цьому, частина сьома статті 8 Закону № 2342-IV встановлює обов`язок держави (у даному випадку обов`язок відповідача, якому делеговані повноваження держави) з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші.

Таким чином, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні, а відповідно, після закінчення навчання, такі випускники мають право на отримання одноразової грошової допомоги не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Крім того, сам факт випуску з навчального закладу дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є підставою для виплати одноразової грошової допомоги таким випускникам в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленого законом.

Так, судом у ході розгляду даної справи було встановлено, що у особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 2021-2022 років закінчили освітні навчальні заклади Троїцької сільської ОТГ та відповідно набули статусу випускників.

Отже, із аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства та встановлених судом обставин у цій справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що наведені 2 випускники із числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, після випуску із навчальних закладів, мали право, а, відповідно, повинні були отримати одноразову грошову допомогу не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Разом з тим, відповідач свого обов`язку з виплати вказаним 2 випускникам одноразової грошової допомоги не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку не виконав, що підтверджено інформацією, наведеною у копії листа відповідача від 11.04.2023р. за №524/0/2-23 фактично через неузгодженість положень ч.7 ст.8 Закону № 2342-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1999 року №226, що також не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Так, матеріальне забезпечення та зокрема, виплата грошової допомоги регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Постанова КМУ № 226).

Відповідно до підпункту 1 пункту 13 Постанови КМУ № 226 встановлено, що дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом.

Проте, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 2342-IV, закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги, встановленої Постановою КМУ № 226.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 18 вересня 2018 року у справі № 493/407/16-а та від 03 жовтня 2019 року у справі №303/5849/16-а.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та враховуючи, що, оскільки норми Постанови КМУ №226 прийняті до набрання чинності Законом №2342-ІV та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону №2342-ІV, згідно якого одноразова грошова допомога підлягає виплаті вищенаведеним 4 випускникам у розмірі шести прожиткових мінімумів.

Також, у цих правовідносинах судом враховується і те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний був виплатити вищенаведеним двом випускникам навчальних закладів Троїцької сільської ОТГ, які мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразову грошову допомогу у розмірі, встановленому саме ч.7 ст.8 Закону №2342-ІV.

Наведене правова позиція також узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 26.05.2020р. у справі №303/5848/16-а, від 04.11.2020р. у справі №303/5842/16-а, які підлягають застосуванню адміністративним судом згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, відповідачем не було вжито жодних заходів з виплати вищевказаної одноразової грошової допомоги вищенаведеним випускникам у розмірі, встановленому ч.7 ст.8 Закону №2342-ІV, що свідчить про протиправну бездіяльність/дії відповідача, яка призвела до порушення прав і інтересів вищевказаних дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які підлягають відновленню у судовому порядку шляхом визнання вищенаведеної бездіяльності відповідача протиправною.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено належними, достатніми і допустимими доказами правомірність і законність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати вищенаведеним чотирьом випускникам навчальних закладів одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.7 ст.8 Закону №2342-ІV у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, з урахуванням аналізу вищенаведених чинних норм законодавства, які не спростовані відповідачем будь-якими іншими доказами.

Навпаки, відповідач у відзиві та у листі фактично підтвердив свою бездіяльність у ненарахуванні та невиплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.7 ст.8 Закону №2342-ІV, вищенаведеним випускникам навчальних закладів.

При цьому, слід вказати, що не можуть бути покладені в основу цього судового рішення доводи позивача, що ненарахування та невиплата одноразової грошової допомоги, що відбулася не через протиправну бездіяльність відповідача, а через фактично неузгодженість та невідповідність законодавства України, оскільки, по-перше, як уже зазначалось вище, у разі неузгодженості норм чинного законодавства, які регулюють одні і ті ж правовідносини, підлягають застосуванню норми, які носять вищу юридичну силу, тобто, у цьому випадку, норми ч.7 ст.8 Закону №2342-ІV, по-друге, неузгодженість та невідповідність чинного законодавства не можуть бути підставою для порушення прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклуванню з боку держави, які у цьому випадку, уособлює в собі відповідач з урахуванням приписів Конституції України та Конвенції про права дитини, які наведені вище.

Отже, допустивши вищенаведену бездіяльність, відповідач порушив права та інтереси позивачів та вищенаведених дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківських прав, які підлягають захисту шляхом визнання наведеної бездіяльності протиправною в судовому порядку.

При цьому, слід зазначити, що захист прав дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування підлягає судом за позовом саме керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області з урахуванням повноважень, встановлених ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та вимог ст.131-1 Конституції України з урахуванням того, що судом встановлено, що відповідач згідно до Положень про відділ соціально-гуманітарного розвитку виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області належним чином не виконав своїх повноважень, не вжили заходів до захисту особистих і майнових прав цієї категорії дітей, що свідчить про обґрунтованість підстав представництва інтересів таких дітей в суді саме прокурором.

Наведене правова позиція також викладена і у постанові Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, яка застосовується адміністративним судом у даних правовідносинах за ч.5 ст.242 КАС України.

Також, з урахуванням того, що судом встановлена протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати вищенаведеним двом випускникам навчальних закладів одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.7 ст.8 Закону №2342-ІV у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про зобов`язання вчинити певні дії, а саме: зобов`язати виконавчий комітет Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в особі відділу соціально-гуманітарного розвитку виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області нарахувати та виплатити випускникам навчального закладу закладів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному, як похідні позовні вимоги та з урахуванням того, що ефективним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії згідно до повноважень суду, встановлених ст.245 КАС України та ст.13 Конвенції.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати вищенаведеним чотирьом випускникам навчальних закладів одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.7 ст.8 Закону №2342-ІУ у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів за критеріями, визначеними ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, суд приходить до висновку, що відповідач, при вчиненні вищенаведеної бездіяльності, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з порушенням вимог ч.7 ст.8 Закону №2342-ІУ, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд при вирішенні спору враховує приписи ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: позивача 1: Служби у справах дітей виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, позивача 2: Дніпропетровська обласна державна адміністрація до Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в особі Відділу соціально-гуманітарного розвитку виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, за участю третьої особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, за відсутності витрат позивача (прокурора), пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (понесення таких витрат позивачем суду не надано), судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області (вул.. Світличної Ганни, 64-А, м. Павлоград, 51400, і.к. 02909938) в інтересах держави в особі: позивача 1: Служби у справах дітей виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (вул.. Миру, буд.1, с. Троїцьке, 51491, і.к. 42859873), позивача 2: Дніпропетровська обласна державна адміністрація (пр.. О.Поля, 1, м. Дніпро, 49004, і.к. 00022467) до Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в особі Відділу соціально-гуманітарного розвитку виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (вул.. Миру, буд.1, с. Троїцьке, 51491, і.к. 41747100), за участю третьої особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в особі відділу соціально- гуманітарного розвитку виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області щодо ненарахування та невиплати випускникам навчальних закладів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Зобов`язати виконавчий комітет Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в особі відділу соціально-гуманітарного розвитку виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області нарахувати та виплатити випускникам навчального закладу закладів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін