Рішення
від 05.09.2023 по справі 640/10083/22
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2023 року № 640/10083/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.12.2021 № 25634000701, №25734000701 та № 25834000701.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом протиправно, без дослідження усіх обставин було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 закрито підготовче провадження.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" зареєстровано 29.05.2008 Печерською РДА в м. Києві, взято на облік в контролюючих органах 31.05.2008 та перебуває на обліку в Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з ВПП.

ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" з 07.07.2008 є платником ПДВ.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України та на підставі наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП від 16.09.2021 № 112 податковим органом, з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства з 01.10.2017 по 30.06.2021 та правильністю нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 30.06.2021, проведено документальну планову виїзну перевірку позивача.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" від 03.12.2021 №371/34-00-07-01/35919521.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток на 51 645 510 грн, у т.ч.:

за 4 кв. 2018 р. - 2 644 021 грн;

за 3 кв. 2019 р. - 1 174 824 грн;

за 4 кв. 2019 р. - 856 989 грн;

за 4 кв. 2020 р. - 6 120 916 грн;

за півріччя 2021 р. - 40 848 760 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України у результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 «Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 ст. 200-1 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка: підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 ДЗ) на суму 7 326 735 грн, в т.ч. за:

жовтень 2018 року на суму 1 031 474, 00 грн;

листопад 2018 року на суму 999 327, 00 грн;

грудень 2018 року на суму 443 310, 00 грн;

січень 2019 року на суму 528 149, 00 грн;

березень 2019 року на суму 25 596, 00 грн;

серпень 2019 року на суму 475 237, 00 грн;

вересень 2019 року на суму 740 069, 00 грн;

жовтень 2019 року на суму 242 306, 00 грн;

листопад 2019 року на суму 3 644 931, 00 грн;

грудень 2019 року на суму 173 771, 00 грн;

січень 2020 року на суму 758 063, 00 грн;

лютий 2020 року на суму 346 285, 00 грн;

березень 2020 року на суму 1 117 804, 00 грн;

квітень 2020 року на суму 100 413, 00 грн.

-завищено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 58 427 грн у червні 2021 року.

Отримавши 07.12.2021 акт перевірки, позивачем поштовою кореспонденцією 21.12.2021 подано до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП заперечення на акт.

Окрім того, додатково, 28.12.2021 ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" повідомлено Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП про подання заперечень шляхом надсилання на офіційну електронну скриньку Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП електронного листа, сканкопії заперечень на акт перевірки та доказів їх направлення.

ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» 03.01.2022 отримано лист Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП, у якому було зазначено, що заперечення на акт перевірки не підлягають розгляду, оскільки пропущено строк подання заперечень.

Відповідно до інформації з сайту Укрпошти, заперечення на акт перевірки доставлено до пункту видачі ще 23.12.2021, проте Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП отримало його з поштового відділення лише через тиждень (30.12.2021), що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти про направлення/вручення заперечень на акт перевірки.

Враховуючи зазначене вище, позивачем з метою встановлення причини несвоєчасного вручення працівниками Укрпошти вищевказаного цінного листа з описом вкладення у цінний лист (доказ направлення накладна № 0101509432970) до АТ «Укрпошта» було подано адвокатські запити з проханням надати інформацію про службову особу Укрпошти, яка прийняла зазначений лист, про дату прийняття, а також про особу, яка направляла повідомлення до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП і дату цих повідомлень, щодо отримання вищевказаного цінного листа.

У відповідь Укрпошта повідомила, що відправлення Укрпошта Експрес №0101509432970 на адресу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП пр.-т. Шевченка, 15/1, м. Одеса, надійшло 23.12.2021 року. Також у вказаній відповіді зазначено, що повідомлення про надходження доставлялось листоношою ВПЗ № 15 м. Одеса 24.12.2021 року, проте, залишити його не вдалося, оскільки був передсвятковий скорочений робочий день. Повторно повідомлення було доставлено 28.12.2021 року та залишено працівнику охорони Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП, які знаходяться на першому поверсі приміщення за адресою: пр.-т. Шевченка, 15/1, м. Одеса.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.12.2021:

- №25634000701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 52 814 469,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 51 645 510,00 грн та за штрафними санкціями 1 168 959,00 грн;

- №25734000701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 326 735,00 грн та застосовано штрафні санкції 1 831 684,00 грн (загальна сума ППР 9 158 419,00 грн);

- №25834000701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість 58 427,00 грн.

ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» 04.01.2022 отримано поштою оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивачем 14.01.2022 подано до податкового органу скаргу на податкові повідомлення-рішення від 29.12.2021.

Рішення ДПС України від 01.02.2022 № 1903/6/99-00-06-01-02-06 продовжено строк розгляду скарги, яке отримано позивачем 09.02.2022.

Рішенням ДПС України від 17.06.2020 № 5806/06/99-00-06-01-02-06 податковим органом залишено без змін податкові повідомлення-рішення Південного МУ ДПС по роботі з ВПП від 29.12.2021 № 25634000701, № 25734000701, № 25834000701, а скаргу ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» без задоволення.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Згідно з пунктом 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15 Положення №88).

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17.

Як встановлено судом, у перевіряємому періоді ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" мало взаємовідносини з ПРИВАТНИМ (ПРИВАТНО-ОРЕНДНИМ) СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ІСКРА» щодо придбання кукурудзи та пшениці на суму 44 310 977,05 грн, у тому числі ПДВ 7 385 162,83 грн.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» надано до перевірки та досліджено документи та інформацію: договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, у тому числі по рахунках 28 «Товари», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 644 «Податковий кредит», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», товарно-транспортні накладні, складські квитанції на зерно, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду ПСП "ІСКРА" за 2018 рік (29 СГ), звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року ПСП "ІСКРА" (4 СГ), декларація платника єдиного податку 4-ї групи за 2018 рік ПСП "ІСКРА", податкова декларація з плати за землю ПСП "ІСКРА", інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, звіт 1-ДФ ПСП "ІСКРА" за 2018 рік, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду ПСП "ІСКРА" за 2019 рік (29 СГ), звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року ПСП "ІСКРА" (4 СГ), декларація платника єдиного податку 4-ї групи за 2019 рік ПСП "ІСКРА", уточнена Податкова декларація з плати за землю ПСП "ІСКРА", податкова звітність з ПДВ ПСП "ІСКРА", декларації Платника єдиного податку 4-ї групи за 2019 рік ТОВ «Прогрес полісся агро», розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2019 рік ТОВ «Прогрес полісся агро», декларації Платника єдиного податку 4-ї групи за 2019 рік ТОВ «АГРО ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП», розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2019 рік ТОВ «АГРО ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП», уточнена податкова декларація з плати за землю ТОВ «АГРО ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП», форма № 20-ОПП ПСП "ІСКРА", лист Держпродспоживслужби від 11.10.2021 №17.3-10/7474 по ПСП "ІСКРА".

Також в акті вказано, що в 2018 році відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ПСП "ІСКРА" орендувала 266,3 га землі, в тому числі за договорами, укладеними та зареєстрованим з 2014 по 30.11.2018 роки:

Фізичні особи - 265,2 га;

ОТГ в особі Олевської міської ради - 1,1 га.

Відповідно до Звіту 1-ДФ ПСП "ІСКРА" за 2018 рік встановлено задекларовані виплати за кодом ознаки доходу 106 - «Надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду» фізичним особам, у яких відповідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні земельні ділянки.

У зв`язку з наведеним зроблено висновок, що прослідковується маніпулювання даними податкової та статистичної звітності. Надані до перевірки Звіти, подані до Центру обробки електронних звітів Держстату України, містить недостовірні дані ПСП "ІСКРА", при наявності зареєстрованої землі площею 266,3 га не мало змогу засіяти більшу площу.

Однак, дане твердження податкового органу спростовується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ПСП "ІСКРА", довідкою Держгеокадастру від 23.03.2018 на 457,5578 га, довідкою Держгеокадастру від 23.03.2018 на 128,5647 га, довідка Олевської міської ради від 27.07.2018 на 841 га, довідкою Олевської міської ради від 26.07.2018 на 335 га, довідкою Олевської міської ради від 27.07.2018 на 239 га.

З даних документів слідує, що ПСП "ІСКРА" орендувало достатню кількість землі для вирощування та поставки сільськогосподарських культур на ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА», а також, що у фізичних осіб - орендодавців ПСП "ІСКРА" наявні земельні ділянки, яким присвоєно реєстраційні та кадастрові номери.

Листом від 14.12.2021 № 6208/02 ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА" звернулося до ПСП "ІСКРА", в якому просило надати в строк до 16.12.2021 договори оренди, в т.ч. з фізичними особами, щодо яких в акті перевірки зазначено про відсутність у них земельних ділянок.

Листом від 04.01.2022 № 6208/02 ПСП "ІСКРА" надало документи, в тому числі копії договорів оренди/суборенди землі з фізичними особами, зокрема, на підтвердження наявності земельних ділянок у П(ПО)СП "ІСКРА" та реальності орендних відносин, контрагентом надано копію договору оренди землі від 01.06.2018 №62Л з орендодавцем ОСОБА_1 , згідно якого в оренду надається земельна ділянка (рілля) площею 1,1275 га, кадастровий номер 1824485300:05:000:0541, згідно п.37 договору - договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Також контрагентом надано копію договору оренди землі від 22.06.2010 з орендодавцем ОСОБА_2 , згідно якого в оренду надається земельна ділянка площею 7,9948 га, договір укладено на 16 років, згідно п.15 договору - земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, згідно п.16 договору - цільове призначення земельної ділянки «землі сільськогосподарського призначення». Договір зареєстрований в Олевському РРВ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 липня 2010 року №041021800004.

Як слідує з акту перевірки, податковим органом взято до уваги договори, укладені та зареєстровані з 2014 року, при цьому не взято до уваги діючі договори оренди землі, укладені та зареєстровані до 2014 року (строк дії 16 років).

Також в акті перевірки зазначено, що аналізом ЄРПН встановлено, що ПСП «Іскра» реалізовано на адресу ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА" у 2018 році: кукурудзи 3 класу врожаю 2018 року - 3571,16 т; пшениці 3 класу врожаю 2018 року - 110,24 т.

Згідно розрахунку, наведеного в таблиці на сторінках 17-18 акту перевірки та сторінці 3 рішення про результати розгляду скарги, для вирощування задекларованого ПСП "ІСКРА" обсягу сільськогосподарських культур у 2018 році необхідно не менше 2727 га землі. На підставі цього зроблено висновок, що враховуючи обсяг реалізованої сільськогосподарської продукції, середню врожайність зернових культур на території Житомирської області та кількість орендованих земельних ділянок, ПСП "ІСКРА" не мало фізичної можливості виростити вищенаведені сільськогосподарські культури у 2018 році та, відповідно, бути виробником продукції, реалізованої та документально оформленої у перевіряємому періоді на ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА".

Судом встановлено, що згідно офіційних статистичних даних ukrstat.gov.ua «Обсяг виробництва, урожайність та зібрана площа сільськогосподарських культур за їх видами на 01 листопада 2018 року», середня врожайність зернових культур на території Житомирської області для сільськогосподарських підприємств:

Кукурудза - 10,08 т/га (в акті зазначено 9,1);

Пшениця - 4,41 т/га (в акті зазначено 4,4).

Судом встановлено, що згідно даних ЄРПН для реалізації кукурудзи та пшениці позивачу у ПСП "ІСКРА" повинно бути всього 379,27 га землі та для поставки кукурудзи та пшениці врожаю всім контрагентам 20181 033,75 га.

У ПСП "ІСКРА" наявна достатня кількість землі для вирощування та поставки сільськогосподарських культур, що підтверджується інформацією з Державного реєстру по землі, Довідками Держгеокадастру та Довідками Олевської міської ради.

Щодо насіння соняшнику, вівса та жита, то ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА" не придбавало у ПСП "ІСКРА" зазначені культури, а отже, не повинно нести відповідальність за будь-які ймовірні порушення, допущені ПСП "ІСКРА" при їх вирощуванні та реалізації іншим контрагентам.

По взаємовідносинах позивача з ПСП "ІСКРА" в 2019 році, в акті перевірки зазначається, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ПСП "ІСКРА" орендувало 1 019 га землі, у тому числі згідно договорів укладених та зареєстрованих з 2014 року по 30.10.2019 року:

Фізичні особи - 265,2 га;

Олевська районна державна адміністрація - 244,75 га;

ОТГ в особі Олевської міської ради - 127,03 га;

ТОВ «Прогрес полісся агро» - 198,62 га;

ТОВ «Агро технолоджі груп» - 183,13 га.

Відповідно ЄРПН не встановлено взаємовідносини ПСП "ІСКРА" з ТОВ "ПРОГРЕС ПОЛІССЯ АГРО" та ТОВ "Агро технолоджі груп" щодо суборенди земельних ділянок.

Також зазначено, що аналізом Звіту 1-ДФ ПСП "ІСКРА" за 2019 рік встановлено задекларовані виплати за кодом ознаки доходу 106 - «Надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду» фізичним особам, у яких відповідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні земельні ділянки.

В зв`язку з наведеним зроблено висновок, що прослідковується маніпулювання ПСП «ІСКРА» даними статистичної та податкової звітності. Надані до перевірки Звіти, подані до Центру обробки електронних звітів Держстату України, містять недостовірні дані.

Окрім того, в акті перевірки ставляться під сумнів взаємовідносини по ланцюгу постачання між ПСП «ІСКРА» та ТОВ «ПРОГРЕС ПОЛІССЯ АГРО», між ПСП «ІСКРА» та ТОВ «АГРО ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП».

Такі висновки податковим органом зроблено на підставі податкової звітності ТОВ «ПРОГРЕС ПОЛІССЯ АГРО» та ТОВ «АГРО ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП».

Однак, зазначена інформація та висновки податкового органу спростовуються наступними документами:

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ПСП "ІСКРА";

Довідка Держгеокадастру від 27.09.2019 на 540,88 га;

Довідка Олевської міської ради від 07.08.2019 на 629,1654 га;

Довідка Держгеокадастру від 26.07.2019 на 168,9642 га;

Довідка Держгеокадастру від 26.07.2019 на 510,4621 га;

Довідка Держгеокадастру від 29.07.2019 на 212,58 га;

Крім того, П(ПО)СП «ІСКРА» укладено з ТОВ «ПРОГРЕС ПОЛІССЯ АГРО» договір суборенди землі від 15.05.2019 №2 , згідно якого в суборенду надається земельна ділянка площею 0.6785 га, кадастровий номер 5625081700:05:009:0112, згідно п.5.1 договору - земельна ділянка передається в суборенду для вирощування сільськогосподарської продукції, та договір суборенди землі від 15.05.2019 №27 з ТОВ «ПРОГРЕС ПОЛІССЯ АГРО», згідно якого в суборенду надається земельна ділянка площею 0.6995 га, кадастровий номер 5625081700:05:005:0425, згідно п.5.1 договору - земельна ділянка передається в суборенду для вирощування сільськогосподарської продукції.

Зазначені договори внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ПСП «ІСКРА».

Крім того, П(ПО)СП «ІСКРА» укладено з ТОВ «АГРО ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» договір суборенди землі від 15.05.2019 №133, згідно якого в суборенду надається земельна ділянка площею 0.4401 га, кадастровий номер 1824487200:10:000:0123, згідно п.5.1 договору - земельна ділянка передається в суборенду для вирощування сільськогосподарської продукції, а також договір суборенди землі від 15.05.2019 №74, згідно якого в суборенду надається земельна ділянка (рілля) площею 1.3166 га, кадастровий номер 1824487200:12:000:0014, згідно п.5.1 договору - земельна ділянка передається в суборенду для вирощування сільськогосподарської продукції.

З викладеного слідує, що ПСП «ІСКРА» орендувало достатню кількість землі для вирощування та поставки сільськогосподарських культур ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА».

Також, в акті перевірки зазначається, що ПСП «Іскра» реалізовано на адресу ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна» у 2019 році:

Кукурудзи 3 класу врожаю 2019 року - 929,4 т;

Пшениця 3 класу врожаю 2019 року - 1 781 т.

Аналізом ЄРПН встановлено, що ПСП «Іскра» реалізовано на адресу ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна» у 2020 році:

Кукурудзи 3 класу врожаю 2019 року - 2 238,02 т;

Пшениця 3 класу врожаю 2019 року - 431,32 т.

Таким чином, за даними акту реалізовано кукурудзи 3 класу врожаю 2019 року - 3167,4т.

Проте, згідно даних бухгалтерського обліку та первинних документів ПСП «Іскра» реалізовано на адресу ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА" кукурудзи 3 класу врожаю 2019 року - 3134,08 т.

Згідно розрахунку, наведеного в таблиці на сторінці 21 акту перевірки та сторінці 5 рішення про результати розгляду скарги, для вирощування задекларованого ПСП "ІСКРА" обсягу сільськогосподарських культур у 2019 році необхідно не менше 2888 га землі. На підставі чого зроблено висновок, що, враховуючи наведене, прослідковується маніпулювання даними податкової та статистичної звітності. Надані до перевірки Звіти, подані до Центру обробки електронних звітів Держстату України, містить недостовірні дані. ПСП «ІСКРА», при наявності зареєстрованої землі площею 1 019 га не мало змогу засіяти більшу площу.

Суд зазначає, що згідно офіційних статистичних даних ukrstat.gov.ua «Обсяг виробництва, урожайність та зібрана площа сільськогосподарських культур за їх видами на 01 листопада 2019 року», середня врожайність зернових культур на території Житомирської області для сільськогосподарських підприємств:

Кукурудза - 8,74 т/га (в акті зазначено 8,6);

Пшениця - 5,1 т/га (в акті зазначено 5,1).

Судом встановлено, що для можливості поставки ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна» у ПСП «ІСКРА» повинно бути всього 792,37 га землі та для поставки кукурудзи та пшениці врожаю 2019 всім контрагентам - 1 186,37 га землі.

Таким чином, у ПСП «ІСКРА» наявна достатня кількість землі для вирощування та поставки сільськогосподарських культур, що підтверджується інформацією з Державного реєстру по землі, Довідками Держгеокадастру та Довідками Олевської міської ради.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до звітності ПСП «ІСКРА»: Форма № 20-ОПП «Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» та листа Держпродспоживслужби від 11.10.2021 №17.3-10/7474 ПСП «ІСКРА» має на обліку для збирання/посіву урожаю лише один зернозбиральний комбайн марки CK- 5М-1 «НИВА» - 1 одиниця (рік реєстрації 2013). Аналізом ЄРПН встановлено відсутність придбання послуг у 2018-2019 щодо збирання /посіву урожаю (оренди спецтехніки), послуг ремонту спецтехніки.

Зазначене твердження спростовується листом ПСП «ІСКРА» від 15.12.2021 № 99 «Про надання інформації та документального підтвердження», згідно якого підприємство має на балансі 8 машин, 10 тракторів, 4 комбайни та іншу с/г техніку.

Станом на 14.12.2021 року загальна сума основних засобів (комп`ютерна, побутова, оргтехніка, меблі, транспортні засоби та ін.), що знаходяться у власності підприємства та обліковуються на балансі, складає 15 098 000 грн. Щодо повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, то воно передбачене Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (надалі - Порядок № 1588).

Зі змісту Порядку № 1588 випливає, що 20-ОПП є інформаційним документом та не є документом, який підтверджує наявність чи відсутність основних засобів, у тому числі сільгосптехніки, такої як комбайни, трактори, тощо.

Неподання повідомлення за формою № 20-ОПП може мати наслідком лише застосування штрафних санкцій, передбачених п.117.1. ст.117 ПК України, та жодним чином не може спростовувати наявність основних засобів.

Верховний Суд в ухвалі від 23.12.25019 у справі №240/2759/19 зазначив, що неподання форми № 20-ОПП не призводить до штрафу згідно з п.117.1. ст.117 ПКУ, якщо не змінюється місце провадження діяльності і, відповідно, облікові дані.

Таким чином, висновки акту щодо відсутності основних засобів спростовуються листом ПСП «ІСКРА» № 99 від 15.12.2021 «Про надання інформації та документального підтвердження» та фінансовими звітами ПСП «ІСКРА».

В акті перевірки зазначено, що перевіркою даних Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за вищенаведені періоди встановлено, що водії, вказані в товарно-транспортних накладних, наданих ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна» до перевірки, не є працівниками ПСП «ІСКРА» за ознакою 101, дохід за ознакою 157 водіям та перевізникам, зазначеним в товарно-транспортних накладних, не виплачувався. Аналізом ЄРПН не встановлено придбання ПСП «ІСКРА» послуг перевезення у перевізників, зазначених в ТТН. Згідно декларацій з ПДВ поданих ПСП «ІСКРА» за періоди, в яких відбувалось перевезення товару, відсутнє декларування послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу без ПДВ (рядок 10.3 декларації з ПДВ). ПСП «ІСКРА» в рядку 10.3 декларації з ПДВ не декларувало придбані послуги перевезення без ПДВ.

На підставі вищевикладеного податковий орган дійшов висновку про те, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні містять завідомо недостовірну інформацію та не підтверджують реальність здійснення операції з руху сільськогосподарської продукції від ПСП «ІСКРА».

З даного приводу суд зазначає таке.

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1ДФ) затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4.

Даним наказом також затверджено Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Відповідно до п.1.3 зазначеного Порядку, дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Згідно ТТН, перевізники є юридичними особами, а також фізичними особами - підприємцями та платниками єдиного податку 3 групи за ставкою 5%.

Таким чином, ПСП «ІСКРА» не є податковим агентом для зазначених перевізників. Оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами Глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» Розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПК України. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці самостійно декларують свої доходи та сплачують податки, з цих доходів не повинен утримуватися податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, такі доходи не повинні відображатися ПСП «ІСКРА» в Формі № 1ДФ.

Згідно судової практики підприємство не є податковим агентом по відношенню до ФОП, оскільки податковим агентом визнається особа, яка не лише виплачує дохід фізичній особі, але й нараховує, утримує та сплачує податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі. Відповідно до пункту 177.8 статті 177 ПК України підприємством податок на доходи не утримується, оскільки в даному випадку останнє не виступає податковим агентом щодо таких осіб. Обов`язок щодо подання інформації про виплату доходу зазначеним фізичним особам-підприємцям за формою №1-ДФ у підприємства відсутній.

Листом від 14.12.2021 № 6208/02 позивач звернувся до ПСП «ІСКРА», в якому просив надати в строк до 20.12.2021 документи щодо перевізників, які залучалися для перевезення товару для ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна», зокрема договори перевезення, акти наданих послуг/платіжні доручення.

Листом від 15.12.2021 №99 «Про надання інформації та документального підтвердження» ПСП «ІСКРА» повідомило, що доставка вирощеної сільськогосподарської продукції від П (ПО) СП «ІСКРА» до ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» здійснювалася вантажним автомобільним транспортом відповідно до укладених договорів про надання послуг перевезення з фізичними особами-підприємцями, транспортно-експедиторськими компаніями, серед яких основними є: ПП «Транзіт», ТОВ «Профагротранс», ТОВ «Глер-Транс», ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «СКС Транс» та інші.

Крім того, П(ПО)СП «ІСКРА» надано копії договорів транспортного перевезення та актів приймання-передачі наданих послуг з основними перевізниками, які зазначені в ТТН, зокрема:

- договір транспортного перевезення від 01.12.2018 №01/12/18 з перевізником ФОП ОСОБА_4 , акт приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2018;

договір транспортного перевезення від 01.08.2019 №01/08/19 з перевізником ТОВ «АГРОТЕХ 2017», акт приймання-передачі наданих послуг від 30.08.2019;

договір транспортного перевезення від 01.08.2019 №01/08/19 з перевізником ПП «ОСОБА_13», акт приймання-передачі наданих послуг від 30.08.2019;

договір транспортного перевезення від 01.08.2019 №01/08/19 з перевізником ПП «ОСОБА_14», акт приймання-передачі наданих послуг від 30.08.2019;

договір транспортного перевезення від 01.08.2019 №01/08/19 з перевізником ФОП ОСОБА_5 , акт приймання-передачі наданих послуг від 30.08.2019;

договір транспортного перевезення від 01.08.2019 №01/08/19 з перевізником ПП «Шевченко», акт приймання-передачі наданих послуг від 30.08.2019;

договір транспортного перевезення від 01.08.2019 №01/08/19 з перевізником ТОВ «АГРОЗООСВІТ», акт приймання-передачі наданих послуг від 30.08.2019;

договір транспортного перевезення від 01.08.2019 №01/08/19 з перевізником ПП «АГРО-КОЛОС», акт приймання-передачі наданих послуг від 30.08.2019;

договір транспортного перевезення від 01.11.2019 №01/11/19 з перевізником ФОП ОСОБА_6 , акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2019;

договір транспортного перевезення від 01.12.2019 №01/12/19 з перевізником ФОП ОСОБА_7 , акт приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2019.

Зазначеними документами спростовано твердження податкового органу, що фактичного відвантаження не здійснювалось, так як перевезення товару не підтверджується наданими товарно-транспортними накладними, а надані до перевірки товарно-транспортні накладні містять завідомо недостовірну інформацію та не підтверджують реальність здійснення операції з руху сільськогосподарської продукції від ПСП «ІСКРА».

В акті перевірки зазначається, що в складських квитанціях на зерно, переданих ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна» до перевірки, відсутня інформація щодо передачі сільськогосподарської продукції власниками товару, що безпосередньо здійснювали його постачання на термінал. Ідентифікувати ПСП «ІСКРА» як Постачальника зерна не можливо. Сукупність фактів та обставин, що характеризують ПСП «ІСКРА», свідчить про те, що ним було здійснено виключно документальне оформлення для формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючими зроблено висновки про те, що враховуючи, що у ПСП «ІСКРА» відсутнє джерело походження товару, відсутня кількість зареєстрованих земельних ділянок, власні основні засоби, трудові ресурси, свідчить про те, що метою фінансово-господарських операцій між ПСП «ІСКРА» та ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна» є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям без фактичного її здійснення. Господарські операції між ПСП «ІСКРА» та ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна» не підтверджуються стосовно реальності здійснених операцій. Не можливо підтвердити фактичне отримання товарів від ПСП «ІСКРА» та ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна». Таким чином, з урахуванням встановлених фактів, ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна» було безоплатно отримано зернові культури не ідентифікованого джерела походження.

Суд критично оцінює дані твердження податкового органу, оскільки окрім первинних документів реальність господарських операцій з ПСП «ІСКРА» також підтверджується нотаріальною заявою директора ПСП «ІСКРА» від 15.12.2021, згідно якої стверджується в тому числі, що господарські операції за договорами, укладеними за період з жовтня 2018 по квітень 2020 року з ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна», є реальними.

Окрім того, Головним управлінням ДПС у Житомирській області проведено планову виїзну документальну перевірку ПСП «ІСКРА» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021 та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 31.03.2021, за результатами якої складено акт від 28.08.2021 №8192/06-30-07-01/05418715.

Згідно даного акту порушень по взаємовідносинах з ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» не встановлено.

Враховуючи викладене, висновки акту перевірки щодо взаємовідносин ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» з ПСП «ІСКРА» є необґрунтованими.

Щодо перевірки з питань правильності і правомірності здійснення фінансово-господарських відносин з ПП ПАФ «Злагода», ТОВ «Аграрний дім «Фаворит» та ПрАТ «Старосілля», суд зазначає таке.

Документальною перевіркою платника податків встановлено, що Офісом великих платників податків ДПС на підставі наказу від 19.11.2020 № 1350 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки складено акт від 18.12.2020 №722/28-10-04-01- 01/35919521, яким встановлено завищення податкового кредиту в наслідок здійснених операцій із ПП ПАФ «Злагода», ПАТ «Старосілля» та ТОВ «Аграрний дім «Фаворит».

Зазначені порушення мали вплив на визначення фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток. Проте, в акті документальної позапланової перевірки ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» досліджувалися питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість.

В акті перевірки зазначено, про неможливість підтвердження фактичного отримання позивачем товарів від ПП ПАФ «Злагода», ПАТ «Старосілля» та ТОВ «Аграрний дім «Фаворит».

На думку податкового органуТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» безоплатно отримано товарно-матеріальні цінності не ідентифікованого джерела походження. Водночас, під час проведення перевірки встановлено факт використання у господарській діяльності ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» ідентичного товару, що у свою чергу, на думку перевіряючих, є свідченням набуття останнього у власність платником податків без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Згідно акту перевірки формування активу ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» потрібно було відобразити наступними проводками:

Дт 28 Кт 718 - оприбуткування на баланс безкоштовно отриманих ТМЦ у 3 кварталі 2020 року всього в сумі 26 673 990 грн.

Дт 718 Кт 791 - списання доходу на фінансовий результат у 3 кварталі 2020 року всього в сумі 26 673 990 грн.

В акті перевірки, відповідачем зроблено висновки, що на порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» занижено рядок 01 декларацій «дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» показників та дохід за рядком 2120 «Інші операційні доходи» Звіту про фінансові результати та відповідно у сумі 26 673 990 грн., у тому числі за 3 квартал 2020 року на суму 26 673 990 грн.

Суд не погоджується з зазначеним твердженням, враховуючи наступне.

З таблиці, наведеної на сторінці 4 акту перевірки від 18.12.2020 №722/28-10-04-01- 01/35919521, слідує, що загальна сума операцій по контрагентах ПП ПАФ «Злагода», ПАТ «Старосілля» та ТОВ «Аграрний дім «Фаворит»» становить 29 000 505,84 грн, в т.ч. ПДВ 4 833 417,64 грн.

Отже, загальна сума валових витрат становить 24 167 088,2 грн., а не 26 673 990,00 грн. як зазначено в акті від 03.12.2021 №371/34-00-07-01/35919521, зазначене підтверджується даними бухгалтерського обліку та первинними документами.

Таким чином, податковим органом неправомірно відображено в акті суму валових витрат 2 506 901,8 грн, що вплинуло на висновки акту перевірки та неправомірне донарахування податку на прибуток у розмірі 451 242,32 грн.

Окрім того, взаємовідносини ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» з ПП ПАФ «Злагода», ПАТ «Старосілля» та ТОВ «Аграрний дім «Фаворит»», зазначені в акті перевірки від 18.12.2020 №722/28-10-04-01-01/35919521, були предметом розгляду в адміністративній справі №640/3116/21.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2021 у справі №640/3116/21 позовні вимоги ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 20.01.2021 №00018040305, №00019040305.

Дослідивши матеріали справи в сукупності, суд дійшов висновку, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Щодо правомірності здійснення фінансово-господарських відносин з ПП ПАФ «Злагода» суд зазначає таке.

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2020 року по взаємовідносинам з ПП ПАФ «Злагода» на суму ПДВ 204 228 грн. (в т.ч. по періодам виписки податкових накладних за серпень 2020 року - 204 228 грн), що призвело до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за вересень 2020 року на 204 228 грн.

Висновок контролюючого органу, що ПП ПАФ «Злагода» для вирощування та подальшої реалізації сільськогосподарських культур в розмірі 18498,98 т у сільськогосподарського виробника повинні бути земельні ділянки загальною посівною площею в середньому не менше ніж 4777,62 га, з урахуванням інших реалізованих зернових культур, у той час, як згідно податкової інформації ПП ПАФ «Злагода» земельна ділянка складає лише 2123,6 га, тобто на 55% менше, ніж потребується.

Відповідач вважає, що взаємовідносини між ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» і ПП ПАФ «Злагода», що відображені в декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року, не підтверджено у зв`язку з недостатністю кількості ріллі.

Такий висновок зроблено на підставі того, що «детальним аналізом встановлена недостатня загальна площа наявних угідь сільськогосподарського призначення, придатних для висіву та вирощування сільськогосподарських культур та відсутність технічних ресурсів у ПП ПАФ «Злагода» для вирощування такої кількості зернової культури, свідчить про неможливість здійснення господарських операцій.

Таким чином, не підтверджується (відсутнє) реальне (законне) джерело походження товарів, а відтак, його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином підсумовуючи, взаємовідносини між ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» та ПП ПАФ «Злагода», що відображені в декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 р. не підтверджено, в зв`язку з недостатньої кількості ріллі.

… Аналізом наявної податкової інформації, яка зберігається в інформаційних базах контролюючих органів, податкової звітності з ПП ПАФ «Злагода» встановлено проведення операцій з реалізації зернових культур на адресу ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» при відсутності легального (законного) джерела їх походження.» (сторінка 30 акту перевірки).

Суд критично оцінює твердження податкового органу та звертає увагу, що реальність господарських операцій позивача з ПП ПАФ «Злагода» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме:

договір поставки № 42283 від 20.08.2020,

податкова накладна №22 від 20.08.2020,

видаткова накладна №2008-01 від 20.08.2020,

витяг з ЄРПН,

довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей,

складська квитанція №590 від 20.08.2020,

картка аналізу зерна (форма 47) №120 від 20.08.2020,

виписка з рахунку,

платіжні доручення №10756 від 21.08.2020 та №11618 від 03.09.2020,

оборотно-сальдові відомості (проводки за дебетом рахунку 281 "Товари на складі" 644 "Податковий кредит", кредитом рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

Договір №52741/610918 від 08.10.2020;

Вантажно-митна декларація UA508220/2020/108015 від 23.10.2020;

Реєстр експортних контрактів та митних декларацій щодо експорту продукції постачальника ПП ПАФ «Злагода»,

На підтвердження зберігання позивачем надано: договір складського зберігання №9 від 23.06.2020, з додатками та додатковими угодами (позивача із зерновим складом ТОВ "БОРОВА-АГРО"); акти надання послуг зі зберігання №147 від 31.07.2020, №236 від 31.08.2020, №211 від 26.08.2020, №234 від 31.08.2020, №235 від 31.08.2020 та рахунки на оплату №151 від 31.07.2020, №240 від 31.08.2020, №215 від 26.08.2020, №238 від 31.08.2020, №239 від 31.08.2020; розрахунки витрат по запасам; складська квитанція №590 від 20.08.2020; картка аналізу зерна (форма 47) №120 від 20.08.2020.

Основною ж підставою для висновку про непідтвердження взаємовідносин між ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» та ПП ПАФ «Злагода» зазначається недостатня кількість ріллі.

На сторінці 29 акту перевірки зазначено, що для вирощування та подальшої реалізації сільськогосподарських культур в розмірі 18 498, 98 т у сільськогосподарського виробника повинні бути земельні ділянки загальною посівною площею в середньому не менше ніж 4777,62 га, з врахуванням інших реалізованих зернових культур. У той час, як, згідно податкової інформації ПП ПАФ «Злагода» земельна ділянка складає лише 2123,6 га, тобто на 55,55 % менше, ніж потребується.

Дані висновки зроблено на підставі розрахунків, виходячи з того, що відповідно до статистичних даних (https://latifundist.com/urozhaj-online-2020) середня врожайність сільськогосподарських культур в 2020 році складала:

кукурудза 6,82 т/га (Необх.кільк.ріллі=кільк/врожайність; 113,71 га=775,05/6,82);

соняшник урожаю 2020 року 2,58 т/га (Необх.кільк.ріллі=кільк/врожайність; 1492,63 га=3779,83/2,58);

пшениця 4,4 т/га (Необх.кільк.ріллі=кільк/врожайність; 12974,88 га=2948,84/4,4);

ячмінь 3,84 т/га (Необх.кільк.ріллі=кільк/врожайність; 252,15 га=969,21/3,84).

Також на сторінці 29 акту перевірки зазначено, що ГУ ДПС у Харківській області листом від 10.12.2020 №12068/7/20-40-07-06-15 повідомлено: «Відповідно до статистичних даних, середня врожайність пшениці в 2020 році складала 2,2 т/га (необхідна кількість ріллі -кількість/врожайність; 5137,558 га=11302,628т / 2,2 т/га), таким чином для вирощування і подальшої реалізації пшениці в кількості 11302,628 т у сільськогосподарського виробника повинні бути земельні ділянки загальною посівною площею в середньому не менше ніж 5137,558 га».

Як вже зазначалося, на сторінці 29 акту перевірки зазначено, що середня врожайність пшениці 4,4 т/га, однак на тій же сторінці акту перевірки знову йде посилання на статистичні дані, однак середня врожайність вказується вже 2,2 т/га.

При цьому, згідно цих даних врожайність пшениці по Харківській області становить 5,01 т/га, а не 4,4 т/га і не 2,2 т/га, як зазначено в акті перевірки.

Крім того, сайт, на який посилається відповідач, не є сайтом органу статистики чи будь-якої іншої державної організації.

Відповідач на сторінці 29 акту перевірки зазначив, що при перерахунку з урахуванням даних ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» для вирощення пшениці ПП ПАФ «Злагода» необхідно 2514,51 га землі при наявних лише 2123,6 га, тобто у ПП ПАФ «Злагода» навіть при урожайності 5,16 т/га недостатньо ресурсів для виконання взятих на себе зобов`язань.

Суд звертає увагу, що ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» придбало у ПП ПАФ «Злагода» лише пшеницю загальною кількістю 226,92 т.

Відповідно до статичних даних, які розміщені на сайті Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua/), врожайність для підприємств по Харківській області становить:

- пшениця 5,16 т/га (Необх.кільк.ріллі=кільк/врожайність=226,92/5,16=43,98 га).

Отже, для виконання господарської операції між ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» та ПП ПАФ «Злагода» необхідно 43,98 га землі, а в акті перевірки зазначено про наявність у ПП ПАФ «Злагода» 2123,6 га земельних ділянок.

Отже, у ПП ПАФ «Злагода» земельних ділянок більш ніж достатньо для проведення господарської операції з ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна».

Таким чином, висновки про непідтвердження господарських операцій ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» з ПП ПАФ «Злагода» є безпідставними та незаконними.

Щодо перевірки правильності і правомірності здійснення фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Аграрний дім «Фаворит», суд зазначає таке.

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Аграрний дім «Фаворит» на суму ПДВ 3 400 205 грн. (в т.ч. по періодам виписки податкових накладних за липень 2020 року - 743 895 грн., за серпень 2020 року - 2 329 786 грн., за вересень 2020 року - 326 524 грн.), що призвело до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за вересень 2020 року на 754 628 грн. та завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 2 645 578 грн.

Такий висновок зроблено на підставі того, що відсутня земля, необхідна для вирощування зернових культур у контрагентів-постачальників ТОВ «Аграрний дім «Фаворит».

Суд критично оцінює дані твердження відповідача та зазначає, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Аграрний дім «Фаворит» підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Так, між позивачем та ТОВ «Аграрний дім «Фаворит» укладено договір поставки від 17.07.2020 №41633 (пшениця, загальна кількість 495,897 т, придбано у ПП ПАФ «Злагода»)

На виконання зазначеного договору позивачем надано видаткову накладну від 21.07.2020 №210702, видаткову накладну від 22.07.2020 №220702, видаткову накладну від 23.07.2020 №230701, рахунок на оплату від 21.07.2020 №210702, рахунок на оплату від 22.07.2020 №220702, рахунок на оплату від 23.07.2020 №230701, складську квитанцію від 21.07.2020 №1568, складську квитанцію від 22.07.2020 №1597, складську квитанцію від 23.07.2020 №1629, картку аналізу зерна від 21.07.2020 №23, картку аналізу зерна від 22.07.2020 №25, картку аналізу зерна від 23.07.2020 №32, лист-підтвердження №1, лист-підтвердження від 21.07.2020 №2, лист-підтвердження від 23.07.2020 №3, документи від сільгоспвиробника - лист-підтвердження від 06.07.2020 №1, податкову накладну від 06.07.2020 №5, витяг з ЄРПН №17555.

Між позивачем та ПП ПАФ «Злагода» укладено договір поставки пшениці від 20.07.2020 №41691.

На виконання даного договору позивачем надано видаткову накладну від 21.07.2020 №210703, видаткову накладну від 22.07.2020 №220701, рахунок на оплату від 21.07.2020 №210703, рахунок на оплату від 22.07.2020 №220701, складську квитанцію від 21.07.2020 №1567, складську квитанцію від 22.07.2020 №1598, картку аналізу зерна від 21.07.2020 №24, картку аналізу зерна від 22.07.2020 №26, лист-підтвердження від 21.07.2020 №1, лист-підтвердження від 22.07.2020 №2, документи від сільгоспвиробника - лист-підтвердження від 06.07.2020 №2, податкову накладну від 06.07.2020 №24, витяг з ЄРПН №17556.

Між позивачем та ПП ПАФ «Злагода» укладено договір поставки пшениці від 30.07.2020 №41977.

На виконання даного договору позивачем надано видаткову накладну від 30.08.2020 №30802, рахунок на оплату від 03.08.2020 №30802, складську квитанцію від 03.08.2020 №1858, картку аналізу зерна від 03.08.2020 №48, лист-підтвердження від 03.08.2020 №1, документи від сільгоспвиробника - лист-підтвердження від 17.07.2020 №4, податкову накладну від 17.07.2020 №36, витяг з ЄРПН №17765, документи від сільгоспвиробника - лист-підтвердження від 16.07.2020 №5, податкову накладну від 16.07.2020 №35, витяг з ЄРПН №17765.

Між позивачем та ПП ПАФ «Злагода» укладено договір поставки пшениці від 30.07.2020 №41978.

На виконання даного договору позивачем надано видаткову накладну від 03.08.2020 №30801, рахунок на оплату від 03.08.2020 №30801, складську квитанцію від 03.08.2020 №1857, картку аналізу зерна від 03.08.2020 №47, лист-підтвердження від 03.08.2020 №1, документи від сільгоспвиробника - лист-підтвердження від 17.07.2020 №3, податкову накладну від 17.07.2020 №37, витяг з ЄРПН №17706.

Між позивачем та ПП ПАФ «Злагода» укладено договір поставки пшениці від 03.08.2020 №42044.

На виконання даного договору позивачем надано видаткову накладну від 04.08.2020 №40802, видаткову накладну від 07.08.2020 №70802, видаткову накладну від 10.08.2020 №100802, рахунок на оплату від 04.08.2020 №40802, рахунок на оплату від 07.08.2020 №70802, рахунок на оплату від 10.08.2020 №100802, складську квитанцію від 04.08.2020 №1874, складську квитанцію від 07.08.2020 №1926, складську квитанцію від 10.08.2020 №1948, картку аналізу зерна від 04.08.2020 №54, картку аналізу зерна від 07.08.2020 №73, картку аналізу зерна від 10.08.2020 №82, лист-підтвердження від 04.08.2020 №1, лист-підтвердження від 07.08.2020 №1, лист-підтвердження від 10.08.2020 №1, документи від сільгоспвиробника - лист-підтвердження від 17.07.2020 №3, податкову накладну від 17.07.2020 №37, витяг з ЄРПН №17706.

Між позивачем та ПП ПАФ «Злагода» укладено договір поставки пшениці від 09.09.2020 №42488.

На виконання даного договору позивачем надано видаткову накладну від 11.09.2020 №110901, видаткову накладну від 15.09.2020 №150902, рахунок на оплату від 11.09.2020 №110901, рахунок на оплату від 15.09.2020 №150902, складську квитанцію від 11.09.2020 №2134, складську квитанцію від 15.09.2020 №2143, картку аналізу зерна від 11.09.2020 №130, картку аналізу зерна від 15.09.2020 №133, лист-підтвердження від 11.09.2020 №1, лист-підтвердження від 15.09.2020 №1, документи від сільгоспвиробника - лист-підтвердження від 17.07.2020 №3, податкову накладну від 17.07.2020 №37, податкову накладну від 18.07.2020 №38, витяг з ЄРПН №17706.

Підтвердженням виконання договору поставки від 03.08.2020 №42045 (пшениця, загальна кількість 1 186,378 т, в т.ч. придбано 272,84 т у ТОВ «Грисар Агро», 392,771 т у ПП ПАФ «Злагода» та 520,767 т у ФГ «Кириченко М») є:

-пшениця 484,031 т (придбано 91,26 т у ТОВ «Грисар Агро» та 392,771 т у ПП ПАФ «Злагода») - видаткова накладна №40801 від 04.08.2020, рахунок на оплату №40801 від 04.08.2020, складська квитанція №1875 від 04.08.2020, картка аналізу зерна №55 від 04.08.2020, лист-підтвердження №1 (вих.№04/08-3) від 04.08.2020 від ТОВ «Аграрний дім «Фаворит», лист-підтвердження №2 (вих.№04/08-5) від 04.08.2020 від ТОВ «Аграрний дім «Фаворит».

-пшениця 165,208 т (придбано 92,36 т у ТОВ «Грисар Агро» та 72,848 т у ФГ «Кириченко М») - видаткова накладна №60801 від 06.08.2020, рахунок на оплату №60801 від 06.08.2020, складська квитанція №1911 від 06.08.2020, картка аналізу зерна №70 від 06.08.2020, лист-підтвердження №1 (вих.№06/08-2) від 06.08.2020 від ТОВ «Аграрний дім «Фаворит», лист-підтвердження №2 (вих.№06/08-3) від 06.08.2020 від ТОВ «Аграрний дім «Фаворит».

-пшениця 246,346 т (придбано у ФГ «Кириченко М») - видаткова накладна №100801 від 10.08.2020, рахунок на оплату №100801 від 10.08.2020, складська квитанція №1947 від 10.08.2020, картка аналізу зерна №81 від 10.08.2020, лист-підтвердження №1 (вих.№10/08-4) від 10.08.2020 від ТОВ «Аграрний дім «Фаворит».

- пшениця 183,365 т (придбано 89,22 т у ТОВ «Грисар Агро» та 94,145 т у ФГ «Кириченко М») - видаткова накладна №70801 від 07.08.2020, рахунок на оплату №70801 від 07.08.2020, складська квитанція №1927 від 07.08.2020, картка аналізу зерна №72 від 07.08.2020, лист-підтвердження №1 (вих.№07/08-4) від 07.08.2020 від ТОВ «Аграрний дім «Фаворит», лист-підтвердження №2 (вих.№07/08-5) від 07.08.2020 від ТОВ «Аграрний дім «Фаворит».

-пшениця 107,428 т (придбано у ФГ «Кириченко М») - видаткова накладна №120801 від 12.08.2020, рахунок на оплату №120801 від 12.08.2020, складська квитанція №1967 від 12.08.2020, картка аналізу зерна №85 від 12.08.2020, лист-підтвердження №1 (вих.№12/08-2) від 12.08.2020 від ТОВ «Аграрний дім «Фаворит».

-документи від сільгоспвиробників - лист-підтвердження №1 від 03.08.2020 від ТОВ «Грисар-Агро» щодо реальності угоди з продажу пшениці в кількості 300 т ТОВ «Аграрний дім «Фаворит», податкова накладна №1 від 03.08.2020 (91,26 т) та квитанція про її реєстрацію, податкова накладна №2 від 05.08.2020 (92,36 т) та квитанція про її реєстрацію, податкова накладна №3 від 06.08.2020 (89,22 т) та квитанція про її реєстрацію; лист-підтвердження №2 від 06.07.2020 від ПП ПАФ «Злагода» щодо реальності угоди з продажу пшениці в кількості 450 т ТОВ «АД «Фаворит», податкова накладна №24 від 06.07.2020 (450 т), витяг з ЄРПН №17556; лист-підтвердження №4 від 17.07.2020 від ПП ПАФ «Злагода» щодо реальності угоди з продажу пшениці в кількості 544 т ТОВ «АД «Фаворит», податкова накладна №36 від 17.07.2020 (544 т), витяг з ЄРПН №17765; лист-підтвердження №1 від 01.08.2020 від ФГ «Кириченко М» щодо реальності угоди з продажу пшениці в кількості 1400 т ТОВ «АД «Фаворит», податкова накладна №1 від 01.08.2020 (1400 т) та квитанція про її реєстрацію.

Підтвердженням виконання договору поставки від 17.08.2020 №42256 (пшениця, загальна кількість 309,307 т, в т.ч. придбано 277,993 т у ТОВ «Грисар Агро» та 31,314 т у ФГ «Кириченко М») є:

-пшениця 91,593 т (придбано у ТОВ «Грисар Агро») - видаткова накладна №190801 від 19.08.2020, рахунок на оплату №190801 від 19.08.2020, складська квитанція №2005 від 19.08.2020, картка аналізу зерна №97 від 19.08.2020, лист-підтвердження №1 (вих.№19/08-2) від 19.08.2020 від ТОВ «Аграрний дім «Фаворит».

-пшениця 92,82 т (придбано у ТОВ «Грисар Агро») - видаткова накладна №210801 від 21.08.2020, рахунок на оплату №210801 від 21.08.2020, складська квитанція №2022 від 21.08.2020, картка аналізу зерна №102 від 21.08.2020, лист-підтвердження №1 (вих.№21/08-2) від 21.08.2020 від ТОВ «Аграрний дім «Фаворит».

-пшениця 124,894 т (придбано 93,58 т у ТОВ «Грисар Агро» та 31,314 т у ФГ «Кириченко М») - видаткова накладна №250802 від 25.08.2020, рахунок на оплату №250802 від 25.08.2020, складська квитанція №2039 від 25.08.2020, картка аналізу зерна №103 від 25.08.2020, лист-підтвердження №1 (вих.№25/08-3) від 25.08.2020 від ТОВ «Аграрний дім «Фаворит», лист-підтвердження №2 (вих.№25/08-4) від 25.08.2020 від ТОВ «Аграрний дім «Фаворит».

-документи від сільгоспвиробників - лист-підтвердження №1 від 17.08.2020 від ТОВ «Грисар-Агро» щодо реальності угоди з продажу пшениці в кількості 300 т ТОВ «Аграрний дім «Фаворит», податкова накладна №4 від 18.08.2020 (91,62 т) та квитанція про її реєстрацію, податкова накладна №5 від 20.08.2020 (92,82 т) та квитанція про її реєстрацію, податкова накладна №6 від 21.08.2020 (93,58 т) та квитанція про її реєстрацію; лист-підтвердження №1 від 01.08.2020 від ФГ «Кириченко М» щодо реальності угоди з продажу пшениці в кількості 1400 т ТОВ «АД «Фаворит», податкова накладна №1 від 01.08.2020 (1400 т) та квитанція про її реєстрацію.

Між позивачем та ФГ «Кириченко М» укладено договір поставки пшениці від 04.09.2020 №42418.

На виконання даного договору позивачем надано видаткову накладну від 07.09.2020 №70903, рахунок на оплату від 07.09.2020 №70903, складську квитанцію від 07.09.2020 №1024, картку аналізу зерна від 07.09.2020 №99, лист-підтвердження від 07.09.2020 №1, документи від сільгоспвиробника - лист-підтвердження від 01.08.2020 №1, податкову накладну від 01.08.2020 №1 та квитанція про її реєстрацію.

Між позивачем та ФГ «Кириченко М» укладено договір поставки пшениці від 09.09.2020 №42487.

На виконання даного договору позивачем надано видаткову накладну від 15.09.2020 №150903, рахунок на оплату від 15.09.2020 №150903, складську квитанцію від 15.09.2020 №2144, картку аналізу зерна від 15.09.2020 №131, лист-підтвердження від 15.09.2020 №2, документи від сільгоспвиробника - лист-підтвердження від 01.08.2020 №1, податкову накладну від 01.08.2020 №1 та квитанція про її реєстрацію.

Крім того, позивачем на підтвердження використання придбаного товару в господарській діяльності Ппозивача, а саме - подальшу його реалізацію на експорт надано:

-договори №52683/608082 від 31.07.2020, №52692/608443 від 10.08.2020, №52703/608703 від 14.08.2020, №52725/609811 від 09.09.2020, №52738/610727 від 01.10.2020, №52741/610918 від 08.10.2020;

-вантажно-митні декларації UA508220/2020/106285 від 25.08.2020, UA508220/2020/106788 від 15.09.2020, UA508220/2020/106792 від 15.09.2020, UA508220/2020/107162 від 24.09.2020, UA508220/2020/107486 від 06.10.2020, UA508220/2020/108015 від 23.10.2020;

-реєстр експортних контрактів та митних декларацій щодо експорту продукції постачальника ТОВ «Аграрний дім «Фаворит».

Суд звертає увагу, що основною підставою для висновку про непідтвердження взаємовідносин між ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» та ТОВ «Аграрний дім «Фаворит» зазначається недостатня кількість ріллі у контрагентів-постачальників ТОВ «Аграрний дім «Фаворит».

Судом встановлено, що ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» придбало у ТОВ «Аграрний дім «Фаворит» лише пшеницю загальною кількістю 3628,732 т, в т.ч. яка походить від сільгоспвиробників:

- ПП ПАФ «Злагода» - 2 368,578 т;

- ФГ «Кириченко М» - 709,321 т;

- ТОВ «Грисар Агро» - 550,833 т.

Відповідно до статичних даних, які розміщені на сайті Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua/), врожайність для підприємств становить:

- по Харківській області (ПП ПАФ «Злагода», ФГ «Кириченко М»): пшениця 5,16 т/га;

- по Луганській області (ТОВ «Грисар Агро»): пшениця 3,93 т/га.

Розрахунок у розрізі контрагентів (кількість / врожайність = необхідна кількість ріллі):

- ПП ПАФ «Злагода»: 2 368,578/5,16=459,03 га

- ФГ «Кириченко М»: 709,321 т/5,16=137,47 га

- ТОВ «Грисар Агро»: 550,833 т/3,93=140,16 га

Згідно акту перевірки у ФГ «Кириченко М» 4726,01 га, у ПП ПАФ «Злагода» 2123,6 га, у ФГ «Алекс» 388,0699 га.

Згідно інформації, отриманої від сільгоспвиробників, у ФГ «Кириченко М» 4726 га, з них під посівами пшениці 2900 га, у ПП ПАФ «Злагода» 2359,0 га, з них під посівами пшениці 1400,0 га, у ТОВ «Грисар-Агро» 3489,57 га, з них під посівами пшениці 949 га.

З викладеного слідує, що наявних у контрагентів ТОВ «Аграрний дім «Фаворит» земельних ділянок більш ніж достатньо для проведення господарської операції ТОВ «Аграрний дім «Фаворит» з ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна».

Щодо перевірки з питань правильності і правомірності здійснення фінансово-господарських відносин позивача з ПрАТ «Старосілля», суд зазначає таке.

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Кодексу, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2020 року по взаємовідносинам з ПрАТ «Старосілля» на суму ПДВ 1 228 984 грн. (в т.ч. по періодам виписки податкових накладних за серпень 2020 року - 1 228 984 грн.), що призвело до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за вересень 2020 року на 1 228 984 грн.

Такий висновок зроблено на підставі того, що «детальним аналізом встановлена недостатня загальна площа наявних угідь сільськогосподарського призначення, придатних для висіву та вирощування сільськогосподарських культур та відсутність технічних ресурсів у ПрАТ «Старосілля» для вирощування такої кількості зернової культури, свідчить про неможливість здійснення господарських операцій.

Таким чином не підтверджується (відсутнє) реальне (законне) джерело походження товарів (пшениці, ячменю), а відтак його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином підсумовуючи, взаємовідносини між ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» та ПрАТ «Старосілля», що відображені в декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 р. не підтверджено, в зв`язку з недостатньої кількості ріллі.

… Аналізом наявної податкової інформації, яка зберігається в інформаційних базах контролюючих органів, податкової звітності з ПрАТ «Старосілля» встановлено проведення операцій з реалізації зернових культур на адресу ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» при відсутності легального (законного) джерела їх походження.».

Реальність господарських операцій Позивача з ПрАТ «Старосілля» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме:

-договір поставки №41911 від 28.07.2020, додаткова угода №1 до договору;

-видаткові накладні №19 від 01.08.2020, №20 від 02.08.2020;

-рахунки на оплату №18 від 01.08.2020, №19 від 02.08.2020;

-довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей;

-виписка з рахунку;

-платіжні доручення №8798 від 04.08.2020, №8799 від 04.08.2020, №11423 від 02.09.2020, №11428 від 02.09.2020;

-товарно-транспортні накладні №967476, №967477, №967478, №967479, №967480, №967482, №967483, №967485, №967487, №967488, №967489, №967490, №967516, №967517, №967519, №967520, №967521, №967522, №967523, №967524 від 31.07.2020.

Крім того підтвердженням використання придбаного товару в господарській діяльності позивача, а саме - подальшу його реалізацію на експорт є: договір №52659/605879 від 19.06.2020; вантажно-митна декларація UA500090/2020/007245 від 22.09.2020; реєстр експортних контрактів та митних декларацій щодо експорту продукції постачальника ПрАТ «Старосілля».

На підтвердження реальності господарських операцій щодо перевезення позивачем надано:

-договір №7 від 23.07.2020 з ОСОБА_8 ;

-договір №01-1607/20П від 16.07.2020 з ТОВ «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ»;

-договір від 16.07.2020 з ОСОБА_9 ;

-платіжне доручення по ФОП ОСОБА_8 №15 від 29.07.2020;

-платіжне доручення по ФОП ОСОБА_9 №24 від 04.11.2020;

-платіжні доручення по ФОП ОСОБА_10 №137 від 05.08.2020, №147 від 10.08.2020, №60 від 03.09.2020, №64 від 03.09.2020, №66 від 07.09.2020,

-платіжні доручення по ТОВ «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ» №103 від 22.07.2020, №154 від 10.08.2020.

Відповідно до інформації, яка міститься в ЄДРПОУ, серед видів діяльності ОСОБА_8 є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до інформації на сайті ДПС, станом на 01.01.2021 щодо платника податків ОСОБА_8 перебуває на обліку в органах доходів та зборів, станом на 04.01.2021 платник податків не має податкового боргу.

Відповідно до даних з Реєстру платників єдиного податку, ОСОБА_8 є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5%, в т.ч. здійснює вид діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Крім того, відповідно до інформації, яка міститься в ЄДРПОУ, серед видів діяльності ТОВ «Греїн-Експорт» є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до інформації на сайті ДПС, станом на 01.01.2021 щодо платника податків ТОВ «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ» наявна інформація: «ПЕРЕБУВАЄ НА ОБЛІКУ В ОРГАНАХ ДОХОДІВ ТА ЗБОРІВ», станом на 04.01.2021 платник податків не має податкового боргу, зареєстровано платником ПДВ.

Також відповідно до інформації, яка міститься в ЄДРПОУ, серед видів діяльності ФОП ОСОБА_9 є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний).

Відповідно до інформації на сайті ДПС, станом на 01.01.2021 щодо платника податків ОСОБА_9 наявна інформація: «ПЕРЕБУВАЄ НА ОБЛІКУ В ОРГАНАХ ДОХОДІВ ТА ЗБОРІВ», станом на 04.01.2021 платник податків не має податкового боргу.

Згідно даних з Реєстру платників єдиного податку, ОСОБА_9 є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5%, в т.ч. здійснює вид діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до інформації, яка міститься в ЄДРПОУ, серед видів діяльності ФОП ОСОБА_10 є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний).

Відповідно до інформації на сайті ДПС, станом на 11.01.2021 щодо платника податків ОСОБА_10 наявна інформація: «ПЕРЕБУВАЄ НА ОБЛІКУ В ОРГАНАХ ДОХОДІВ ТА ЗБОРІВ», станом на 20.01.2021 платник податків не має податкового боргу.

Відповідно до даних з Реєстру платників єдиного податку, ОСОБА_10 є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5%, в т.ч. здійснює вид діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Виходячи з викладеного, дані перевізники є зареєстрованими суб`єктами господарювання, сплачують податки, здійснюють вид діяльності « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт», що в сукупності з наданими договорами підтверджує факт здійснення транспортних перевезень перевізниками, які зазначені в товарно-транспортних накладних.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма №1-ДФ) ПрАТ «Старосілля» за 3 кв. 2020 року виплати доходів ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_11 , ПП ОСОБА_12 не здійснювало.

Як вже зазначалося, перевізники є фізичними особами - підприємцями та платниками єдиного податку 3 групи за ставкою 5%.

Таким чином, оподаткування доходів цих осіб здійснюється за правилами Глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» Розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПК України, фізичні особи - підприємці самостійно декларують свої доходи та сплачують податки, з цих доходів не повинен утримуватися податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, такі доходи не повинні відображатися ПрАТ «Старосілля» в Формі № 1ДФ.

Окрім того, твердження відповідача щодо відсутності оплати від ПрАТ «Старосілля» на користь ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_12 за 3 кв. 2020 спростовується платіжними дорученнями: від 29.07.2020 №15 (ФОП ОСОБА_8 ), від 04.11.2020№24 (ФОП ОСОБА_9 ), від 05.08.2020 №137,від 10.08.2020 №147, від 03.09.2020 №60, від 03.09.2020 №64, від 07.09.2020 №66 (ФОП ОСОБА_10 ), від 22.07.2020 №103, від 10.08.2020 №154 (ТОВ «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ»).

Суд зазначає, що недоліки складання товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою невідбуття певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням. Зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей.

Висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися залежно від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної та недоліків в ній.

Таким чином, недоліки ТТН не є підставою для невизнання господарської операції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №816/149/16: якщо у товарно-транспортних накладних позивача на перевезення товару, наданих на перевірку, міститься недостовірна інформація, а саме: не у повному обсязі відображена про перевізників, транспортні засоби, частково відсутня інформація про особу, якій видано довіреність на отримання ТМЦ, то це само по собі не може слугувати доказом відсутності поставки від вказаного контрагента.

Основною підставою для висновку про непідтвердження взаємовідносин між ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» та ПрАТ «Старосілля» зазначається недостатня кількість ріллі.

Суд звертає увагу, що ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» придбало у ПрАТ «Старосілля» лише ріпак загальною кількістю 536,12 т.

Відповідно до статичних даних, які розміщені на сайті Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua/), врожайність для підприємств по Одеській області становить:

- ріпак 1,16 т/га (Необх.кільк.ріллі=кільк/врожайність=536,12/1,16=462,17 га).

Отже, для виконання господарської операції між ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна» та ПрАТ «Старосілля» необхідно 462,17 га. Згідно акту перевірки (сторінка 33) «площа земельних ділянок становить 547,97286 га.»

Відповідно до Звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року, у ПрАТ «Старосілля» всього у користуванні (взято в оренду) землі 1787,45 га та 3600,68 га, з них під посівами ріпака 292,00 га та 2228,00 га.

Згідно Довідки з сільської ради за ПрАТ «Старосілля» рахується 1787,45 га сільськогосподарських угідь.

Згідно Довідки, виданої Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України, станом на 09.07.2020 року залучені ПрАТ «Старосілля» земельні ділянки площею 3692,29 га ріллі. З 01.01.2008 року, змін цільового призначення земель не проводилось.

З викладеного слідує, що наявних у ПрАТ «Старосілля» земельних ділянок більш ніж достатньо для проведення господарської операції з ТОВ «КОФКО Агрі Ресорсіз Україна».

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.05.2021 у справі №826/24840/15 та від 20.01.2021 у справі № 640/16152/19, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 у справі №802/1973/18-а зазначив, що, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліки) у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Верховний Суд неодноразово у постановах від 03.06.2021 у справі № 826/7542/17 та від 09.06.2021 у справі №560/3868/19, зазначав, що формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи.

Таким чином, констролюючий орган не довів факту відсутності у позивача первинних документів, необхідних для підтвердження податкових зобов`язань у визначеному розмірі по взаємовідносинам у спірних періодах з контрагентами-постачальниками; також відповідачем не доведено, що зміст наданих товариством первинних документів не відповідає даним бухгалтерського або податкового обліку.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно деяких контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами не є носієм доказової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства.

Належними та допустимими доказами для висновку про нездійснення Товариством господарських операцій, могли б бути відповідні довідки за результатами зустрічних звірок постачальників Позивача. Проте, інформації про проведення таких звірок акт перевірки не містить.

Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або обґрунтовану суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами. Водночас такі докази контролюючим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано.

У постанові від 02.03.2021 по справі № 816/2187/15 Верховний Суд наголошує, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв`язку із порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці в Україні та Європейського суду з прав людини.

Таким чином, відповідачем не доведено порушення возивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкових зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 06.07.2021 у справі N 816/149/16 зазначається, що формування суб`єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Колегія суддів Верховного Суду також наголошує, що судами під час дослідження факту здійснення господарської операції мають оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В постанові від 16.04.2021 у справі N 810/1379/16 Верховний Суд зазначає, що в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N 816/1607/17, від 23.06.2021 у справі N 520/11131/19, від 09.06.2021 у справі N 802/1973/18-а, від 12.04.2021 у справі N1.380.2019.005743.

Враховуючи зазначене, висновки акту перевірки щодо взаємовідносин ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» з ПП ПАФ «Злагода», ПАТ «Старосілля» та ТОВ «Аграрний дім «Фаворит» є необґрунтованими.

Щодо відображення у фінансовій звітності дисконтування довгострокового кредиту, суд зазначає таке.

Між ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» (далі - Позичальник) та NOBLE NETHERLADS (далі - Позикодавець) укладено Угоду про надання поновлюваної позики від 26.06.2008 (далі - Угода), відповідно до якої Позикодавець надав поновлювану позику Позичальнику.

Згідно п. 2 Угоди Позикодавець має надати Позичальнику позику, за умови, що загальна заборгованість за цією угодою не перевищує 50 000 000 доларів США.

Пунктом 5.1 Угоди визначено, що відсотки повинні нараховуватись на позику за ставкою, що вважатиметься сукупною для відповідних показників ЛІБОР на період 1 (один) місяць та з маржею у 1,5 % або іншої, що може час від часу погоджуватися між Позикодавцем та Позичальником.

Позичальник повинен сплачувати відсотки Позикодавцю щоквартально 31 березня, 30 червня, 30 вересня, та 31 грудня або у найближчий робочий день та в день повернення позики (п.5.3 Угоди).

Остаточна дата повернення - означає 01.08.2011року.

Суд звертає увагу, що податковим органом при проведені перевірки не досліджувався той факт, що з 2008 року по 2021 рік між ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» та NOBLE NETHERLADS укладено ряд Додаткових угод, а саме:

Додатковою угодою №1 від 29.10.2008 року, внесено зміни до адреси Позикодавця та Позичальника, у пункті 5.1 статті 5 «Відсотки» слова «маржею у 1,5 %» замінено словами «маржею у 2%» (два проценти). У пункті 5.4 статті 5 «Відсотки» слова «за ставкою 2 %» замінити словами «за ставкою ЛІБОР на період 1 (один) місяць плюс 2,5 %».

Додатковою угодою № 2 від 28.07.2009 року, у преамбулі змінено адреси Позикодавця. У статті 3 «Призначення» слова «лише для задоволення потреб у власному капіталі» замінено словами «для задоволення потреб в оборотному капіталі з метою ведення нормальної поточної діяльності у відповідності до статуту Позичальника…». Слова «маржею у 2%» (два відсотки) замінити словами «маржею у 2,5%» (дві цілих п`ять десятих відсотка). У пункті 5.3 статті 5 «Відсотки» слова 31 березня, 30 червня, 30 вересня та 31 грудня замінити словами не пізніше 15 квітня, 15 липня, 15 жовтня та 15 січня». У пункті 5.4 статті 5 «Відсотки» слова «за ставкою ЛІБОР на період 1 (один) місяць плюс 2,5 %» замінити словами «за ставкою 2,5%».

Додатковою угодою №3 від 17.06.2011 року Сторони дійшли згоди стосовно продовження терміну дії Угоди та внесення наступних змін до неї: «Остаточна дата повернення» - означає 01 серпня 2011 року, замінити словами «Остаточна дата повернення» - означає 01 серпня 2012 року, доповнено статтю 8 пункт 8.3: «Позикодавець гарантує, що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) всіх і кожного доходів, отриманого за цією Угодою, в розумінні Податкового кодексу України».

Додатковою угодою №4 від 15.03.2012 року, у преамбулі змінено та викладено в новій редакції назву та адресу Позичальника. У статті 1 слова: «Остаточна дата повернення» - означає 01 серпня 2012 року, замінити та викласти в такій редакції: «Остаточна дата повернення» - означає 01 серпня 2013 року. Внесення змін в п.12.3: адреси та номери факсів Позикодавця і Позичальника. Викладено п. 12.5 у новій редакції: банківські реквізити Позикодавця і Позичальника.

Додатковою угодою №5 від 19.11.2012 року викладено п.12.5 в новій редакції: внесено зміни в банківські реквізити Позикодавця і Позичальника.

Додатковою угодою №6 від 29.07.2013 року у статті 1 слова: «Остаточна дата повернення» - означає 01 серпня 2013 року, замінити та викласти в такій редакції: «Остаточна дата повернення» - означає 01 серпня 2015 року.

Додатковою угодою №7 від 10.12.2013 року викладено в новій редакції: «Позичальник має використовувати використання позикових коштів для задоволення потреб в оборотному капіталі з метою ведення нормальної поточної діяльності у відповідності до статуту Позичальника». Нова редакція розділу починає діяти з 16.01.2014 року, також викладено в новій редакції: банківські реквізити сторін.

Додатковою угодою №8 від 02.07.2015 року у статті 1 слова: «Остаточна дата повернення» - означає 01 серпня 2015 року, замінено та викладено в такій редакції: «Остаточна дата повернення» - означає 01 серпня 2020 року.

Додатковою угодою №9 від 19.07.2016 року в преамбулі змінено найменування Позичальника. Викладено п.12.5 в новій редакції: банківські реквізити Позикодавця і Позичальника.

Додатковою угодою №10 від 01.11.2016 року змінено банківські реквізити Сторін.

Додатковою угодою №11 від 29.11.2018 року змінено адреси Позикодавця, а саме «…термін позики має починатися у день її надання. Закінчення терміну позики має відповідати робочому дню. Термін користування частиною позики становить три календарні місяці, починаючи із дати її надання».

Додатковою угодою №12 від 14.03.2019 року змінено банківські реквізити Сторін.

Додатковою угодою №13 від 06.09.2019 року внесено зміни в банківські реквізити Позичальника.

Додатковою Угодою №14 від 18.08.2020 року, остаточну дату повернення змінено на 01.08.2023 року. За поданих балансів, підприємством по даній Угоді визначено як довгострокові зобов`язання.

Додатковою Угодою №15 від 31.03.2021 року пункт 5.1 статті 5 «Відсотки» замінено та викладено в такій редакції: «Відсотки повинні нараховуватися на Позику за ставкою, що вважатиметься сукупною для всіх показників ЛІБОР на період один місяць та з маржею у 1,30%, або іншої, що може час від часу погоджуватися між Позикодавцем та Позичальником.

Судом встановлено, що Позичальник не відображав операцію по отриманню позики через 7 клас рахунків - «Дохід», а відобразив її як отримання обігових коштів та заборгованість по Довгострокових кредитах.

Слід вказати, що таке відображення даної операції у регістрах не впливає на фінансовий результат у розрізі визнання Доходів та витрат.

Отже, ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА», відобразивши дану операцію не порушило ні облікову політику підприємства, ні вимоги норм чинного законодавства.

Крім того, податковим органом в Акті перевірки встановлено, що «…. до фінансових зобов`язань компанії, які обліковуються за амортизованою вартістю відносяться: торгова кредиторська заборгованість, банківські кредити (в т.ч. овертдрафти), які відповідають SPPI критерію, отримана поворотна фінансова допомога, отримані позики.

Згідно Угоди про надання поновлювальної позики від 26.06.2008 року, укладеного між ТОВ «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» (Позичальник) та Noble Netherlands BV (пов`язана особа зареєстрована у Нідерландах) (Позикодавець) надав Позичальнику позику. Додатковою угодою від 18.08.2020 року №14, остаточну дату повернення позики змінено на 01.08.2023 року. За даними поданих балансів, підприємством згідно Угоди визначено довгострокові зобов`язання».

Податковий орган робить висновок, що «…на порушення вимог податкового законодавства ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» не віднесено до складу інших доходів суми фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості та не віднесено до складу інших витрат амортизацію дисконту».

Проте, з таким висновком податкового органу суд не погоджується, враховуючи наступне.

ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА», засновником, якої є КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ НІДЕРЛАНДЗ Б.В. - материнська компанія з часткою в капіталі Підприємства 99,99 %.

Згідно Угоди, материнська компанія надала ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» позику для поповнення обігових коштів, як наслідок, підприємство має на обліку довгострокову позику від материнської компанії, яку обліковує на рахунку 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті».

Обліковою політикою Компанії визначено, що остання веде облік доходів і витрат, визначає об`єкт оподаткування з податку на прибуток та складає фінансову звітність відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності (надалі - МСФЗ).

В обліковій політиці прописуються основні принципи обліку та звітності господарських/фінансових операцій, що базуються на нормах та положеннях МСФЗ, ПСБО для усіх господарських операцій.

У розумінні МСФЗ позики та кредити є фінансовими інструментами, відтак, обліково-звітні аспекти відповідних господарських операцій регулюються вимогами МСФЗ 9.

При цьому варто зазначити, що МСФЗ 9 хоч і оперує такими поняттями як «дисконтування» та «дисконт», однак не надає їм окремого визначення. Водночас зі змісту положень МСФЗ 9, а також теорії фінансового менеджменту вбачається, що дисконтування - це процес приведення майбутніх грошових потоків до справедливої вартості, оскільки справедлива вартість фінансових активів та фінансових зобов`язань з часом може істотно відрізнятися від їх номінальної вартості.

Аналогічне за змістом визначення наводить Сумський окружний адміністративний суд у справі № 480/5217/19 (Рішенні від 15.07.2021 року) «…дисконтування - це визначення вартості грошового потоку шляхом приведення вартості всіх виплат до певного моменту часу, оскільки реальна вартість фінансових активів та фінансових зобов`язань з часом може істотно відрізнятися від їх номінальної вартості. Метод дисконтування грошових потоків, як і метод складного відсотка - це метод оцінки, який враховує зміну вартості грошей у часі. Застосування такого методу до об`єктів обліку, які відображаються у фінансовій звітності, є однією з вимог МСФЗ».

Необхідність здійснення дисконтування фінансових зобов`язань (тобто приведення їх до справедливої вартості) насамперед продиктована положеннями п.5.1 та 5.3 МСФЗ 9. Згідно цих пунктів фінансові зобов`язання повинні оцінюватися за справедливою вартістю під час їх первісного визнання (первісної оцінки).

Якщо за результатами оцінки справедлива вартість фінансового зобов`язання відрізняється від номінальної вартості (ціни операції), тоді суб`єкт господарювання повинен визначити «суму дисконту» - різницю між номінальною вартістю фінансового інструменту та його справедливою вартістю. Залежно від особливостей господарської операції по якій нараховується дисконт, а також правил бухгалтерського обліку, що застосовуються суб`єктом господарювання, позитивна сума Дисконту може зараховуватися в дохід цього суб`єкта господарювання або в його капітал.

З аналізу вимог п. 5.1.1., п. 4.2.1, п. 4.2.2 п. 5.3.1 Додатку А МСФЗ 9, п. 7.4.3, п. 7.3.2 Облікової політики Компанії, слід зробити висновок, що оцінювання фінансових зобов`язань (у т.ч. позики) за справедливою вартістю здійснюється виключно під час первісного визнання цих зобов`язань.

У подальшому фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка.

При цьому, згідно з п. 3.1.1. МСФЗ 9 суб`єкт господарювання визнає фінансове зобов`язання у своєму звіті про фінансовий стан (тобто, здійснює первісне визнання фінансового зобов`язання) тоді й лише тоді, коли стає стороною договірних положень щодо фінансового інструмента.

Первісне визнання фінансового зобов`язання здійснюється лише при (і) укладенні відповідного договору та/або (іі) тоді, коли до нього були внесені суттєві зміни (щодо розміру, терміну повернення і валюти), котрі фактично призвели до появи нового фінансового зобов`язання.

При визначенні критерію суттєвості, слід зважати на обставини конкретної операції, облікову політику підприємства, а також ураховувати особливості застосування МСФЗ 9 «Фінансові інструменти».

Основні принципи бухгалтерського обліку викладено в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-XIV. Однак, такий принцип бухгалтерського обліку, як суттєвість, окремо не зазначено.

Водночас, у п. 3 НП(С)БО 1 дається визначення суттєвої інформації. Це інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними стандартами фінансової звітності та керівництвом підприємства.

Довідково: Положення бухгалтерського обліку (стандарт) нормативний акт, який затверджений Міністерством фінансів України. Він визначає принципи і способи ведення бухобліку, складання фінансової звітності, які не суперечать міжнародним стандартам фінансової звітності.

Основні положення бухгалтерського обліку - це підстава, на якому здійснюється його функціонування. Їх формування залежить від особливостей суспільно-економічного розвитку країни, способів ведення господарсько-правової діяльності.

При цьому, в національних стандартах бухгалтерського обліку, критерії суттєвості практично не прописано. Це питання вирішується в основному на розсуд керівництва підприємства (лист Мінфіну від 27.08.13 року № 31-08410-07-10/25152).

Як вже зазначалося, за змістом, операція позика, згідно Угоди, фактично надана підприємству його власником - нерезидентом і підлягає відображенню в обліку відповідно до цієї обставини та є зовнішньоекономічним контрактом.

Відповідно до Параграфу 7 МСБО 1 «Подання фінансової звітності» власники - це ті, хто утримують інструменти, класифіковані як власний капітал. Загальний сукупний прибуток це зміна у власному капіталі протягом періоду внаслідок операцій та інших подій, окрім тих змін, що виникли внаслідок операцій з власниками, які діють згідно з їх повноваженнями власників.

Згідно з Параграфом 109 МСБО 1 «Подання фінансової звітності» зміни у власному капіталі суб`єкта господарювання за період між початком та кінцем звітного періоду відображає збільшення чи зменшення чистих активів протягом періоду. За винятком змін, які є наслідком операцій з власниками, що діють згідно з їхніми повноваженнями власників (таких як внески до власного капіталу, повторні придбання власних інструментів капіталу суб`єкта господарювання і дивіденди), а також витрат на операції, прямо пов`язаних з такими операціями, загальна зміна у власному капіталі протягом періоду відображає загальну зміну доходу та витрат, включаючи прибутки та збитки, отримані в результаті діяльності суб`єкта господарювання протягом періоду.

Параграфом 4.25 Концептуальної основи фінансової звітності передбачено, що дохід - це збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді зменшення зобов`язань, результатом чого є збільшення власного капіталу, за винятком збільшенню пов`язаного з внесками учасників.

Аналогічне визначення наведено в Параграфі 7 МСБО 18 «Дохід»: дохід - це валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб`єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників власного капіталу.

Дана позиція підтримана та викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №140/7964/20) де вказано, що «…зміни у власному капіталі, які є наслідком операцій з власниками, не призводять змін у доходах, витратах, прибутках та збитках підприємства. Беручи до уваги наведене, дисконт за довгостроковою позикою від власника повинен визнаватися у власному капіталі, а не в доходах і відповідно ні фінансового результату, ні податку на прибуток не збільшує».

Параграфом 9 МСБО 39 «Фінансові інструменти»: визнання та оцінка визначено, що амортизована собівартість фінансового активу або фінансового зобов`язання - це сума, за якою фінансовий актив чи зобов`язання оцінюється при первісному визнанні мінус виплати основної суми, плюс (або мінус) накопичена амортизація будь-якої різниці між цією первісною сумою та сумою погашення із застосуванням методу ефективного відсотка та мінус будь-яке зменшення (прямо чи через застосування рахунку резервів) унаслідок зменшення корисності або неможливості отримання.

Суд звертає увагу, що позика отримана Компанією у 2008 році. Відповідно первісне визнання з урахуванням накопиченої амортизації із застосуванням методу ефективного відсотка за необхідності повинно було здійснене в попередні періоди.

У Акті перевірки податковий орган зазначив, що «..підприємством занижено у 1 кварталі 2021 року інші доходи на загальну суму 251 234 652,63 гривень.

Сума амортизації дисконту склала 27 914 961,40 (251 234 652,63/9 періодів), яка повинна включатися до складу витрат. Таким чином, платником податків занижено у 2 кварталі 2021 року фінансові витрати на суму 27 914 961,40 гривень».

Суд критично оцінює дане твердження, оскільки воно суперечить вимогам параграфу 9 МСБО 39, з аналізу якого слідує, що контролюючим органом безпідставно збільшено дохід підприємства у 1 кварталі 2021 року.

Нарахований у 1 кварталі 2021 року дисконт за отриманою у 2008 році позикою перевіряючі включили до складу доходів 1 кварталу 2021 року, чим порушили вимоги МСФЗ, а саме МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки», пунктом 46 якого визначено, що виправлення помилки попереднього періоду виключається з прибутку або збитку за період, у якому виявлено помилку, отже, впливу на фінансовий результат діяльності підприємства за 1 квартал 2021 рік мати не може.

У випадку обліку даного кредиту з виплатою відсотків товариством як довгострокового зобов`язання може бути визначена як методологічна помилка, адже операція по внесенню кредиту від власника мала відображатись як додатковий капітал у розділі власного капіталу. У разі виправлення цієї «помилки» останнє не приводить до коригування прибутку/збитку, фінансового результату Компанії та не несе податкових наслідків.

Відповідно до пункту 4.6 Концептуальної основи фінансової звітності оцінюючи, чи відповідає стаття визначенню активу, зобов`язання або власного капіталу, необхідно звернути увагу на сутність та економічну реальність, а не лише на їхню юридичну форму. Аналогічне міститься і в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де вказано, що одним із основних принципів бухгалтерського обліку і звітності є перевага змісту господарської операції над її формою.

Отже, будь-яку потенційну вигоду Компанії від отримання позики за зовнішньоекономічним контрактом слід трактувати як отримання додаткових внесків від засновника, зважаючи на те, що в даному випадку позику було надано бенефіціарним власником (засновником). В такому випадку збільшені економічні вигоди у Компанії і, відповідно зменшені економічні вигоди у Позикодавця (засновника), не відповідають визначенню доходів та витрат.

Дану позицію також у своєму висновку виклала Компанія PwC, якій був замовлений ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА», в якості експортного висновку щодо необхідності проведення дисконтування за Угодою, та який додається до позовної заяви.

Також ПК України не містить норм, які б визначали термін «дисконтування» та врегульовували б порядок дисконтування зобов`язань. Тому операції з дисконтування зобов`язань (у т.ч. позики) повинні здійснюватися та відображатися відповідно до правил стандартів бухгалтерського обліку, які застосовуються суб`єктом господарювання. Цей висновок підтверджується Державною податковою службою в ІПК від 29.01.2020 року № 341/6/99-00-07-02-02- 06/ІПК, а також у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі № 200/6721/20-а «…згідно з пунктом 134.1.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу».

З викладеного слідує, що ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» не повинно було здійснювати дисконтування позики згідно Угоди. Як наслідок, твердження податкового органу про необхідність віднесення Компанією до складу інших доходів суми фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості та віднесення до складу інших витрат амортизацію дисконту є протиправним.

Щодо тверджень податкового органу про не ринковість відсоткової ставки, суд зазначає таке.

Податковий орган в акті перевірки вказує, що «…згідно даних бухгалтерського обліку відсоткова ставка за перше півріччя 2021 року становила 1,4%, яка є значно нижчою ніж ринкова»

Також відповідач в акті та запиті від 03.11.2021 №10 посилається на середні відсоткові ставки по кредитам протягом 2020-2021 від нерезидентів для України, вказуючи країни: Німеччина, Люксембург, США, Кіпр .

Суд зазначає, що зазначені країни не мають відношення до господарської діяльності ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» та до укладеної Угоди про надання поновлюваної позики з нерезидентом NOBLE NETHERLADS (Королівство Нідерландів).

Крім того, ні в запиті, ні в акті перевірки не вказано середню відсоткову ставку по кредитам за перше півріччя 2021 року від нерезидента для України Королівства Нідерландів.

Також податковим органом вказано, що Компанією не визначено первісну - справедливу вартість фінансових зобов`язань та не проведено дисконтування заборгованості згідно переважаючої ринкової ставки відсотка на подібний інструмент (подібний за валютою, строком, типом ставки відсотка та іншими подібними ознаками) згідно Угоди, у результаті чого, занижено доходи за 1 квартал 2021 року.

Такі висновки податкового органу не відповідають дійсності з огляду на таке.

Як вже зазначалося, ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» отримало позику від резидента Королівства Нідерланди, отже, ця кредитна операція має зовнішньоекономічний характер.

Висновками податкової перевірки не заперечується той факт, що Підприємство здійснювало виплати у вигляді процентів за користування позикою.

Як зазначалося вище, Додатковою угодою від 31.03.2021 №15, ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА», внесено зміни у відсоткову ставку, за користування позикою за зовнішньоекономічним контрактом, а саме з 2,5% на 1,3 +ЛІБОР.

В акті податковий орган зазначає, що «…згідно з даними офіційного сайту Європейського центрального банку найвища кредитна ставка Королівства Нідерландів складала 1,34% у грудні 2020 року, та найменша - 1,06 % у серпні 2019 року протягом періоду перевірки. При цьому, середнє значення кредитної ставки складало 1,185 %.

Згідно із статистичними даними Національного банку Королівства Нідерландів найвище значення кредитної ставки для нових позик не фінансовим організаціям за період з 01.07.2017 року до 30.06.2020 року було 1,68% у грудні 2020 року, а найменша 0,57 % у березні 2021 року».

Тобто, з аналізу висновків, викладених в акті вбачається, що сам податковий орган, за наслідками моніторингу визнає та фіксує той факт, що зміна ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» відсоткової ставки у березні 2021 року з 2,5% на 1,3+ЛІБОР, є зміною у навколо ринкових умовах.

Суд зазначає, що у випадку визначення ринкового рівня ставки за зовнішньоекономічним кредитом необхідно застосовувати інформацію про рівень кредитних ставок у країні надання кредиту, а не у країні її одержання».

З урахуванням процентних ставок, сформованих на ринку послуг кредитування Королівства Нідерландів, визначення розміру ставки за позикою здійснює сам Позикодавець.

Отже, визначена резидентом Королівства Нідерландів (Позикодавцем) за Угодою від 26.06.2008 року відсоткова ставка у розмірі 2,5% (а після внесення змін Додатковою угодою 1,3% + ЛІБОР) відповідає ринковим умовам.

Аналогічна позиція зазначена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 року у справі №140/7964/20.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1.5 Облікової політики Компанії кількісний критерій суттєвості для визначення не ринковості ставки відсотка для виданої або отриманої позики становить 10%. Аналогічний кількісний критерій передбачений також і п. Б3.3.6 Додатку «Б» до МСФЗ 9.

У Акті перевірки (арк. 41) податковий орган робить висновок, що «…на момент укладання Додаткової Угоди №15 від 31.03.2021 року, якою зменшено відсоткову ставку, яка стала значно нижчою ніж ринкова, підприємство повинно визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання».

Такий висновок податкової є необґрунтованим, оскільки Компанія не зобов`язана проводити первісне оцінювання позики за її справедливою вартістю з подальшим нарахуванням дисконту в момент укладання Додаткової угоди від 31.03.2021 року №15.

Під час нарахування дисконту Компанії станом на 31.03.2021 року за отримані в минулих періодах позикові кошти, податковий орган порушив та не врахував вимоги п. 46 МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки», даний висновок також підтверджується Восьмим апеляційним адміністративним судом у справі № 140/7964/20 у постанові від 15.04.2021 року, де встановлено, що «..МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки», пунктом 46 якого визначено, що виправлення помилки попереднього періоду виключається з прибутку або збитку за період, у якому виявлено помилку».

Ефективним відсотком слід вважати відсоток, що сплачується згідно умов договору позики. Компанія визначає ефективну ставку відсотка на основі переважаючої ринкової ставки на подібний фінансовий інструмент.

Оскільки, кредитна операція має зовнішньоекономічний характер, відповідно, при оцінці фінансового зобов`язання за основу повинні братися ринкові ціни країни одержання фінансового кредиту, а не внутрішній ринок України. Тобто, переважаюча ринкова ставка відсотка на подібний інструмент (подібний за валютою, строком, типом ставки відсотка та іншими подібними ознаками), згідно Угоди від 26.06.2008 року позика повинна порівнюватися з банківською ставкою кредитування Королівства Нідерданди.

Національний банк України у листі від 17.01.2019 №Р/25-0006/2831 зазначив, що «Під час здійснення аналізу в частині оцінки відповідності вартості зовнішнього залучення ринковим умовам банк має враховувати дві складові:

- базову складову, яка оцінюватиме поточну вартість залучень у відповідній валюті на світовому (місцевому) ринку капіталу (як приклад, LIBOR/облікова ставка центрального банку певної країни тощо);

- додаткову різницю, що враховувала би інтегровану оцінку суверенного ризику України (як країни залучення коштів) та індивідуального ризику, пов`язаного з приватним позичальником.»

Таким чином, у випадку визначення ринкового рівня ставки за зовнішньоекономічним кредитом необхідно застосовувати інформацію про рівень кредитних ставок у країні надання кредиту, а не у країні її одержання, з посиланням на данні офіційних сайтів.

Отже, згідно з офіційними даними Національного банку Нідерландів (країна резидентства Позикодавця), а також Європейського центрального банку, відсоткова ставка позики є ринковою. У Акті перевірки податкового органу не наведено обґрунтованих аргументів, які б доводили зворотнє.

Згідно даних офіційного сайту довгострокових кредитних ставок https://www.ceicdata.com/en/indicator/netherlands/long-term-interest-rate облікова ставка Королівства Нідерланди складала 0,34 % Річних (березень 2021 року, мала від`ємну динаміку 0,25%).

МСФЗ 9 дозволяє здійснювати дисконтування заборгованості лише якщо справедлива вартість фінансового зобов`язання, тобто його ринкова ціна, не дорівнює ціні операції (номінальній вартості), якщо ж фінансування видане на ринкових умовах (ставка по кредитуванню не нижча облікової ставки НБ ), то грошові зобов`язання боржника не потребують дисконтування, оскільки нараховані відсотки нівелюють будь-які додаткові економічні вигоди від отриманого фінансування.

Верховний Суд у своїй постанові від 16.12.2021 року у справі 640/16539/20 з-азначив, що «… якщо договірна ставка відповідає ринковій, то справедлива (теперішня) вартість заборгованості дорівнює номінальній».

Враховуючи наведене, ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» не повинно було здійснювати дисконтування позики, оскільки остання видана Компанії на ринкових умовах, тобто справедлива вартість позики тотожна її номінальній вартості. Тому нараховані відсотки нівелюють будь-які додаткові економічні вигоди від отримання позики.

Щодо застосування формули та ставки НБУ, суд зазначає таке.

Передбачені ПК України правила визначення об`єкта оподаткування для цілей сплати податку на прибуток відсилають до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно пункту 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень Податкового кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень Податкового кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дає наступні визначення термінів:

- національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам;

- міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.

Отже, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку правила не можуть суперечити міжнародним стандартам, не можуть визначати ширше коло обов`язків для суб`єктів їх використання.

При цьому Національні та Міжнародні стандарти є окремими документами, що визначають правила поведінки суб`єктів, які складають фінансову звітність.

За правилами статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначило облікову політику підприємства у відповідності до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, та не в супереч Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

З акту перевірки слідує, що розрахунок дисконту заборгованості з урахуванням подальшого його амортизації за період, що перевірявся, здійснювався контролюючим органом на підставі приписів П(С)БО 11, П (С)БО 12, П (С)БО 13, П (С)БО 15 і П (С)БО 28 з урахуванням вимог листа ДФС України від 18 червня 2018 року №18311/7/99-99-14-03-03-17 «Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості».

При цьому, як свідчать норми П(С)БО, на які посилався контролюючий орган, самостійно здійснюючи розрахунок дисконту заборгованості з урахуванням його подальшої амортизації, таке обчислення проводилося за формулою, визначеною для фінансових інвестицій (П (С)БО 12), що унеможливлює її застосування до довгострокових фінансових зобов`язань. У свою чергу, правила розрахунку дисконту заборгованості з урахуванням його подальшої амортизації, чинним на час виникнення спірних правовідносин, законодавством не передбачено, що підтверджується листом ДФС України від 18 червня 2018 року №18311/7/99-99-14-03-03-17.

Аналогічний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №640/16539/20, де зазначив, що «…національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не надані будь-які роз`яснення або практика такого визначення, підприємство не зобов`язане визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно, а податковий орган не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків щодо такої методики поза межами норм чинного законодавства».

Враховуючи викладене, важливим є питання не лише відображення доходу від дисконтування кредиторської заборгованості (або витрат від дисконтування дебіторської заборгованості) в момент її виникнення, а й проведення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

Для визначення теперішньої вартості (дисконтування) ДПС запропонувало наступну формулу, яка наведена на 41 сторінці Акту:

PV = FV: (1 i)n

де: FV- майбутня вартість;

PV - теперішня вартість;

і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ);

n - строк (число періодів).

Вбачається, що значення об`єкта «n» підносить суму «(1 i)» до ступеня, рівного його значенню, а не помножує цю суму на своє значення.

Проте, посилання на нормативні джерела, з яких вбачається можливість (необхідність) застосування саме такої ефективної ставки, у листі ДПС України відсутні.

Податковий орган під час оцінки справедливої вартості фінансових зобов`язань Компанії за валютною позикою використав облікову ставку НБУ, як ефективну ставку дисконтування (показник I).

Однак, відповідачем не враховано, що п.5.2.2 Облікової політики Компанії встановлює, що ефективна ставка дисконтування повинна базуватися на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка можливих позик Компанії або розраховується за методом середньозваженої.

Такі висновки податкового органу свідчать про формальний підхід перевіряючих під час проведення перевірки, до встановлення суті господарської операції, нехтування обов`язку правильно та в повному обсязі дослідити документи, надані ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА» до перевірки.

Виходячи зі змісту положень п. Б5.1.1. МСФЗ 9, справедлива вартість довгострокової позики визначається шляхом використання ринкової ставки відсотка для подібного інструмента (з точки зору валюти, строку, типу ставки відсотка й інших чинників) із аналогічним кредитним рейтингом.

Відповідно до п. 16 та 17 Положення про процентну політику НБУ, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 21.04.2016 року №277, операційна мета процентної політики Національного банку полягає в утриманні Українського індексу міжбанківських ставок для кредитів та депозитів овернайт у національній грошовій одиниці на рівні, близькому до рівня облікової ставки, у межах коридору процентних ставок за інструментами постійного доступу.

Український індекс міжбанківських ставок - розрахункове значення вартості гривневих грошових ресурсів на міжбанківському ринку України. Розрахунок цього індексу здійснюється відповідно до розпорядчого акту Національного банку з питань розрахунку та оприлюднення Українського індексу міжбанківських ставок.

Відповідно до листа НБУ від 10.04.2020 №40-0006/18282 НБУ не розраховує облікову ставку для нерезидентів, що надають кредити резидентам України в іноземній валюті.

Операційна ціль процентної ставки НБУ полягає в утриманні українського індексу міжбанківських ставок для кредитів та депозитів овернайт у національній грошовій одиниці на рівні, близькому до рівня облікової ставки.

Таким чином, облікова ставка НБУ за своєю природою не може вважатися ринковою відсотковою ставкою для позик виданих в іноземній валюті від нерезидентів, крім того, наразі не унормовано як розраховується облікова ставка НБУ для даних операцій.

Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі № 640/4003/19 зазначив про відсутність існування нормативних джерел, які б передбачали можливість застосування облікової ставки НБУ, як ефективної (ринкової) ставки. «….посилання на нормативні джерела, з яких вбачається можливість (необхідність) застосування саме такої ефективної ставки, у листі ДФС України відсутні».

Неправомірно застосовуючи формулу при визначені суми дисконтування, податковий знехтував той факт, що жодним нормативно-правовим актом та міжнародним стандартом фінансової звітності не передбачено встановлення ставки дисконтування в розмірі середньої річної облікової ставки НБУ.

Водночас, для того, щоб зрозуміти правильність чи хибність використання тієї чи іншої процентної ставки для вирахування суми дисконтування, необхідно визначити для чого ставка дисконтування використовується у вказаній формулі.

З економічної точки зору ставка дисконтування, як і ставка кредитної установи, враховує, окрім прибутку такої установи, ще й інфляційні втрати, існуючі ризики тощо. При цьому, процента ставка по кредитах (позиках) змінюється в залежності від валюти кредитування, строків погашення, типу кредиту та інших обставинах. Отже, для вибору ставки дисконтування та врахування її в формулі необхідно щоб така ставка дисконту базувалася на ставці відсотка, яка використовується в операціях з аналогічними активами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України», облікова ставка НБУ це один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів. З точки зору взаємовідносин НБУ з кредитними установами, облікова ставка НБУ розглядається як виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу за ними й утримується з номінальної суми векселя. Таким чином, облікова ставка НБУ не враховує ані валюту, ані строк погашення та тип позики, який було отримано ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА». Таким чином, податковий орган на власний розсуд застосував облікову ставку НБУ як ставку дисконтування.

Отже, враховуючи зазначене, податковий орган не мав правових підстав для визнання обов`язковості дисконтування та використання облікової ставки НБУ для визначення справедливої вартості позики.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами, а фактично висновок контролюючого органу про порушення позивачем чинного податкового законодавства ґрунтується на твердженнях про те, що ці господарські операції позивача носять фіктивний характер. З приводу цього суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацом 10 статті першої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб`єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 статті першої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В акті перевірки зазначено про те, що відповідно до аналізу даних Єдиного державного реєстру податкових накладних та даних АС "Податковий блок" вбачається відсутність у контрагентів необхідних ресурсів (трудові, фінансові та матеріальні) для надання позивачу відповідних послуг.

Тобто, фактично висновки контролюючого органу базуються на оцінці діяльності контрагентів позивача та наявності у них можливості (трудові, фінансові та матеріальні ресурси) для виконання своїх зобов`язань за укладеними з позивачем договорами.

Однак, суд наголошує на тому, що чинне законодавство не ставить виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умовами укладених між позивачем і вказаними вище контрагентами договорів.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81366768) та від 21.02.2020 у справі №815/253/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -87758646).

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів позивача, та інших суб`єктів господарювання, з якими позивач безпосередньо не перебуває у господарських відносинах, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з надання позивачу його контрагентами відповідних послуг, які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані з АС "Податковий блок" відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справі №804/939/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 72965473).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на додану вартість за результатом здійснення господарських операцій, оскільки викладені контролюючим органом в акті перевірки твердження носять лише характер припущень.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14).

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Виходячи з викладеного, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 24810,00 грн (платіжне доручення від 28.06.2022 №7234).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі 24810, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.12.2021 № 25634000701, №25734000701 та № 25834000701.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.


Суд	Київський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	05.09.2023
Оприлюднено	07.09.2023
Номер документу	113239743
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

Єгорова Наталія Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 05.09.2023 по справі 640/10083/22КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —640/10083/22

Рішення
від 05.09.2023 по справі 640/10083/22
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД